Клініка гострого апендициту
Гострий апендицит у новонароджених зустрічається дуже рідко, а діагностика його вкрай затруднена. За останні п’ять років у хірургічному відділі ТОДКЛ прооперовано двох новонароджених з приводу гострого апендициту (7 і 9 днів). В однієї дитини діагноз гострого апендициту було діагностовано до операції. Інфільтрат невеликих розмірів у правій здухвинній ділянці, болючий, щільний. Давність захворювання близько 36 годин. На операції знайдено флегмонозно змінений паросток, що утворював рихлий інфільтрат з куполом сліпої та тонкої кишки.
У другому випадку дитина переведена з районної лікарні. Скарги на багаторазову блювоту, частий стілець: об’єктивно звертав на себе увагу різко вздутий живіт, з’явився набряк калитки, відмічались зміни в периферичній крові. Був діагностований перитоніт новонародженого.
Після передопераційної підготовки дитина оперована, причиною перитоніту був перфоративний паросток. Після проведеного лікування наступило видужування.
Щороку по області з ГА до 3-х років оперується від 1,4% до 2% від загальної кількості оперованих дітей. Разом з тим, приблизно 2/3 цих дітей поступають у лікарні через 2 і більше діб від початку захворювання з вираженою клінікою перитоніту. Більше 1/3 дітей лікуються в інфекційних стаціонарах, отримують а/б терапію, що ще більше змазує клініку основного захворювання і віддаляє оперативне лікування.
Одною з особливостей гострого апендициту у дітей до 3-х років є подібність симптоматики з соматичними захворюваннями. До спільних симптомів відносяться: висока температура (39-40), багаторазова блювота, розлади стільця. Другою особливістю є двохфазний перебіг захворювання, коли після раптового початку наступає ніби покращення загального стану, але через 1,5-2 доби у дитини розвивається клініка апендикулярного, частіше розлитого, перитоніту.
В діагностиці ГА у дітей раннього віку велике значення має анамнез захворювання.
Батьки, як правило, констатують початок хвороби, коли у дитини з’являється висока температура, блювота, болі у животі. Але при ретельному опитуванні вдається з’ясувати, що напередодні дитина відмовлялася від їжі, була менше рухливою, в’ялою, погано спала.
При об’єктивному огляді ці діти адинамічні, більше лежать, стогнуть. Шкірні покриви бліді, слизова губ суха, язик у частини дітей вологий, турбує спрага, але після прийому рідини відразу наступає блювота. В блювоті з’являється застійна жовч, при наявності якої у 100% випадків є проявом гострої хірургічної патології. Більшість дітей противляться оглядові, тому обстеження краще проводити у медикаментозному сні (після введення похідних діазепаму (реланіум, седуксен)). Об’єктивним симптомом перитоніту являється пасивний м’язовий захист – напруження м’язів передньої черевної стінки, далі симптоми подразнення очеревини і симптом Філатова. Обстеження живота треба проводити обома руками.
В аналізі крові у 20% пацієнтів кількість лейкоцитів нормальна, або знижена. Лейкоцитарна формула характеризується зсувом вліво. Приблизно у ¼ дітей є понос, навіть при нормальному розміщенні паростка. Під час ректального обстеження виявляється болючість передньої стінки.
Токсикосептична форма гострого апендициту проявляється симптомами загальної інтоксикації: висока температура, втрата свідомості, судомна готовність. Особливо необхідно пам’ятати про дану форму апендициту в період епідемії грипу, спалаху токсикоінфекції і т.д.
Всі діти з болями в животі до 3-х років повинні госпіталізуватися в стаціонар. Оперативні втручання у цих дітей здійснюються в хірургічному відділі ОДКЛ, або в районах за участю дитячого хірурга та анестезіолога з ОДКЛ.
Діагноз гострого апендициту у дітей до 3-х років може бути знятий після консіліумного обстеження дитини. При неможливості необхідно схилятися на користь гострого апендициту, з відповідною лікувальною тактикою.
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 522 | Нарушение авторских прав
|