АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ СЕЧІ

Зразу після одержання сечі визначають її кількість (при необ­хідності добову), колір, прозорість, консистенцію, запах, відносну щільність, реакцію сечі або рН.

Кількість сечі (діурез) — важливий показник видільної функції нирок і стану водного обміну. Коні виділяють за добу 3—10 л сечі, велика рогата худоба — 6—12, максимально 25 л, вівці і кози — 0,5—2, свині — 2—6 л, собаки залежно від породи — 0,05—2 л (ЗО мл сечі на 1 кг маси тіла), коти — 0,1—0,2 л (25 мл сечі на 1 кг маси). При патології ці показники можуть змінюватися. Змен­шення добового діурезу називають олігурією, а збільшення добо­вої кількості виділеної сечі — поліурією.

Колір сечі. У коней свіжовиділена сеча буває від блідо- до бу­ро-жовтого, у жуйних — від світло-жовтого до світло-коричневого кольору, у свиней вона світло-жовта, у собак і котів — від світло-жовтого до жовтого кольору. При зберіганні вона може темніти. Колір сечі здорових тварин залежить від вмісту в ній солей і піг­ментів. У хворих тварин забарвлення її може змінюватися. Світ­лий колір із слабим блідо-жовтуватим відтінком буває при хроніч­ній нирковій недостатності, цирозі нирок, цукровому та нецукро-вому діабеті.

Темно-жовтий колір сечі спостерігається при високій її кон­центрації, що є наслідком сильного потовиділення, тривалої гаряч­ки, серцевої декомпенсації. Забарвлення сечі від насиченого тем­но-жовтого до коричневого з зеленкуватим відтінком свідчить про наявність у ній жовчних пігментів, що спостерігається при меха­нічній і паренхіматозній жовтяницях. Наявність індикану в сечі, що є ознакою розвитку в організмі виразкових захворювань шлун­ково-кишкового тракту, гангрени легень, змінює колір сечі на

темно-коричневий. Криваво-червона, червоно-коричнева, темно-ко­ричнева сеча буває при домішуванні до неї крові (гематурія), гемоглобіну (гемоглобінурія) і міоглобіну (міоглобінурія). Слід ураховувати й те, що згодовування тваринам столових буряків надає сечі теж червоного забарвлення. При гематурії необхідно встановити джерело надходження крові. Якщо кров у сечі з'являє­ться на початку сечовиділення, то це свідчить про ураження урет­ри. Наявність її у кінцевих порціях сечі дає змогу підозрівати ураження сечового міхура, а якщо вся сеча забарвлена в червоний колір, то це є ознакою ураження нирок. Часто крові в сечі мало (м і к р о г е м а т у р і я) і її домішки можна виявити лише мікро­скопічним або біохімічним дослідженнями.

Біла, непрозора сеча із сіруватим відтінком буває від домішу­вання гною при гнійному уроциститі та пієлонефриті. У випадках ліпурії та виділенні надмірної кількості фосфатів сеча набуває молочно-білого кольору.

Лікування тварин метиленовим синім надає сечі синього або синьо-зеленого забарвлення, введення в організм препаратів кар­болової кислоти змінює її колір на коричневий або чорний. Сан­тонін, введений тваринам із кислою реакцією сечі, змінює її колір на зелений, а сечу лужної реакції — на червоний.

Прозорість сечі. За винятком однокопитних, свіжа сеча здорових тварин прозора, чиста, без осаду. Лужна сеча, яка стоїть кілька годин при кімнатній температурі, стає каламутною від утворення мукоїду — слизу сечовидільних шляхів і лужних фосфатів. При зберіганні кислої сечі утворюється червонуватий осад, який вини­кає внаслідок кристалізації уратів. У коней — сеча мутнувата, ос­кільки в ній міститься кальцію гідрокарбонат. При зберіганні проб настає його аміачне зброджування з утворенням нерозчинного кальцію карбонату, який покриває тоненькою плівкою поверхню сечі.

Втрата прозорості (помутніння) сечі спостерігається при наяв­ності в ній великої кількості солей, кров'яних і епітеліальних клі­тин, бактерій, слизу. Опалесцентна сеча може виділятися у здоро­вих тварин при поїданні великої кількості жирів (аліментарна ліпурія). Патологічну ліпурію реєструють при важкому цукровому діабеті, отруєнні фосфором, хілурії.

Консистенція сечі у здорових тварин (крім однокопитних) во­дяниста, у коней вона слизова від домішування муцину. При пере­ливанні сеча однокопитних розтягується у вигляді ниток. Водя­ниста консистенція сечі у коней спостерігається при поліурії Сли­зова, в'язка і драглеподібна консистенція сечі буває при пієлонеф­риті, амілоїдному нефрозі, запаленні сечового міхура і уретри, статевих органів. При зменшенні кількості добова сеча може бути близькою до слизової. Сеча водянистої консистенції із високим вмістом білка піниться.

Запах сечі специфічний для кожного виду тварин. При підви­щенні концентрації сеча набуває різкішого запаху. Зберігання її при кімнатній температурі посилює аміачний запах внаслідок луж­ного бродіння. Аміачний запах має свіжоодержана сеча при її застої і зброджуванні у сечовивідних шляхах, що буває при пара­лічі та парезі сечового міхура, уроциститі, непрохідності уретри. При розпаді пухлин і гангренозних процесах у сечовивідних шля­хах та сечовому міхурі сеча набуває гнильного запаху. Запах ка­лових мас вона має при утворенні пузирно-ректального отвору. Виділення із сечею великої кількості кетонових тіл (кетонурія) надає пробі фруктового запаху. Це буває при кетозі у корів і овець, лістеріозі, цукровому діабеті. Водяниста сеча при поліурії майже не має запаху.

Відносна щільність (питома вага) сечі залежить від концентра­ції різних речовин, розчинених у ній. Найбільше на щільність сечі впливає концентрація у ній сечовини (пряма пропорціональна за­лежність) і посилений діурез (обернена залежність). Однак при цукровому діабеті, незважаючи на поліурію, вона має високу від­носну щільність через вміст цукру. Відносна щільність є показни­ком концентраційної здатності нирок.

У здорових тварин відносна щільність сечі становить (г/мл, кг/л): у коней— 1,020—1,050; у великої рогатої худоби— 1,015— 1,045; овець і кіз — 1,015—1,050; свиней — 1,010—1,030; собак — 1,020—1,050; котів —1,010—1,040, кролів — 1,010—1,015. Коливан­ня цих показників свідчить про їх залежність від складу раціону, кількості випитої води, продуктивності. При обмеженому споживан­ні рідкого корму та води, важкій роботі з виділенням вели­кої кількості поту відносна щільність сечі підвищується. У хворих тварин збільшення відносної щільності спостерігається при олігу-рії, яка є наслідком зневоднення організму (діареї, блювоти, га­рячки), розвитку набряків і водянок, гострому гломерулонефриті. Протеїнурія і глюкозурія призводять до зростання відносної щіль­ності. Поліурія, глюкозурія і висока відносна щільність сечі — патогномонічний синдром цукрового діабету.

Зниження відносної щільності сечі може бути при споживанні великої кількості води, тривалому голоданні та низькому вмісті білкових кормів у раціоні. Поліурія із зниженням відносної щіль­ності — сприятливий прогноз при розсмоктуванні набряків і водя­нок. Важкі ураження нирок із втратою екскреторної функції при­зводять до зниження відносної щільності сечі. Таке явище назива­ють гіпостенурією.

Водневий показник (рН) сечі визначають зразу після одержан­ня проб. При зберіганні її рН збільшується. Визначають водневий показник за допомогою індикаторних смужок або рН-метрів. Нині випускають індикаторні смужки, які показують не лише якісну реакцію, а й допомагають визначити точний кількісний результат.

Універсальні індикаторні смужки дають змогу визначити, крім рН, вміст білка, глюкози, крові, гемоглобіну, білірубіну, уробілі­ну, кетонових тіл, лейкоцитів, нітритів.

Реакція сечі залежить від виду тварин і характеру корму, який вони споживають. Корми рослинного походження містять більше лужних елементів, а тваринного — кислих. Тому сеча травоїдних тварин слаболужна, м'ясоїдних — слабокисла, всеїдних — близька до нейтральної. При зміні традиційного фізіологічного типу годів­лі для даного виду тварин змінюється реакція сечі. Так, при одно­бічному згодовуванні травоїдним тваринам кормів із високим вміс­том протеїну (комбікорми) сеча стає кислою. Згодовування протя­гом деякого часу м'ясоїдним тваринам кормів рослиннгго поход­ження (овочів, фруктів, крупів, картоплі) призводить до зміщення рН сечі у лужний бік.

У клінічне здорових тварин реакція свіжоодержаної сечі стано­вить: у коней — 7—8,5; великої рогатої худоби — 7—8,5; свиней — б—7,3; собак і котів — 5—6,5.

Кисла реакція сечі у травоїдних спостерігається при голоду­ванні і захворюваннях, які перебігають із виникненням респіра­торного або метаболічного ацидозу (пневмонії, діареї, цукровий діабет, ацидоз рубця).

Лужна сеча є наслідком респіраторного та метаболічного алка­лозу. Різко лужна реакція сечі буває при гнильному уроциститі. У випадках патології органів сечової системи настає аміачне збро­джування сечі та утворення карбонату амонію, який зміщує рН у лужний бік. Слаболужна реакція сечі у м'ясоїдних буває при частій блювоті.

У кислій сечі переважають іони хлору (С]~), у лужній — нат­рію (Na+) і калію (К⁺).

Тривале порушення нормальної реакції сечі є обережним для прогнозу тому, що при кислій реакції можуть утворюватися камені із уратів, сечової кислоти, а при лужній — фосфатні.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 636 | Нарушение авторских прав