АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ДОСЛІДЖЕННЯ ПОВЕДІНКИ ТВАРИН

Поведінка тварини — це відповідна реакція організму на різні подразники. Поведінку досліджують спостереженням за змінами положення тіла, рухів очей, вушних раковин, хвоста, кінцівок, приймання корму та води. Аналізуючи реакцію тварини, необхідно враховувати вид, вік, фізіологічний стан, умови утримання твари­ни. Поведінка тварини залежить також від типу нервової системи. В основу поділу тварин за типами нервової системи лежать такі властивості процесів збудження і гальмування, як сила (робото-здатність клітин кори великих півкуль), урівноваженість (спів­відношення між збудженням і гальмуванням), рухливість (швид­кість зміни процесу збудження процесом гальмування, і навпаки). Серед тварин розрізняють чотири типи нервової системи: збудли-

вий тип (холерик) — сильний, неврівноважений, рухливий (твари­ни такого типу схильні до неврозів); рухливий тип (сангвінік) — сильний, урівноважений, рухливий (до такого типу належить біль­шість тварин); інертний тип (флегматик) —сильний, урівноваже­ний, малорухливий; слабкий тип (меланхолік) — слабкий, неврів­новажений, малорухливий (тварини такого типу малопридатні для господарського використання, схильні до захворювань).

Здорові тварини помірно реагують на подразники. Розладами поведінки є пригнічення і збудження тварини. Пригнічення харак­теризується зниженням або відсутністю відповідної реакції на зов­нішні подразники. Легкий ступінь пригнічення (в'ялість, апатія) характеризується малорухливістю, байдужістю тварини до навко­лишнього. Оклик її може викликати звичайну відповідну реакцію. Тривале перебування тварини в стані апатії характерне захворю­ванням із зниженням основного обміну, що спостерігається на початкових стадіях хвороб печінки, нирок, які перебігають з яви­щами інтоксикації. Легке пригнічення буває при захворюваннях у всіх видів тварин. Сонливість (ступор) виражається послабленням уваги до навколишнього середовища, гальмуванням вольових функцій, тварина більше лежить, в'яло рухається, голова опущена, очі напівзакриті, хитається, іноді падає. Відповідні реакції на под­разнення знижені. Сплячка або сопорозний стан (сопор) межує з втратою свідомості. При цьому виражені більш глибокі розлади з боку кори головного мозку — тварини стають сонливими. Різки­ми подразниками можна викликати коротку відповідну реакцію, а потім тварина знову впадає у глибокий сон, впирається головою в стіну, корм не пережовує, спостерігається порушення координа­ції рухів при ходьбі. Коматозний стан (кома) характеризується повною втратою свідомості, відсутністю рефлексів, послабленням вегетативних функцій. Навіть сильні подразники не можуть вивес­ти тварин з цього стану. Кома буває при пошкодженні кори голов­ного мозку (запалення головного мозку, пухлини, ехінококоз, це-нуроз). Коматозний стан іноді спостерігають у високопродуктив­них тварин при кетозі, пасовищній тетанії, післяродовому парезі. Пригнічення з різним ступенем вираженості буває при хронічній водянці мозку, сонячному та тепловому ударах. У телят при ток­сичній диспепсії можна простежити в динаміці усі ступені пригні­чення, які швидко змінюються. Пригнічення є клінічною ознакою цукрового діабету, уремії, кетозу, тяжких гепатитів.

Збудження характеризується підсиленням рухових і психічних функцій. Воно може бути слабким, сильним і буйним. Проявляє­ться нестримним рухом вперед, агресивністю. Коні можуть лізти на стіну, дерева, падати в канави, водойми. Характерно проявляю­ться стадії збудження при сказі. Собаки біжать, нападають на лю­дей або тварин, у клітці гризуть залізні дроти. Для великих жуй­них тварин збудження характерне в початковій стадії кетозу, при

отруєннях нітритами, нітратами, отруйними рослинами. Найбільш різке збудження спостерігається при менінгіті, енцефаліті, сказі, отруєннях. В більшості випадків періоди збудження змінюються періодами пригнічення.

Формуванню сучасних уявлень про поведінку тварин сприяє етологія. Як наука етологія аналізує добовий режим, характерний для певного виду тварин, вивчаючи організацію і фізіологію цьо­го режиму. Загальна етологія вивчає основи життєвих проявів і вплив на них нервової системи, гормонів, спадкових факторів, а також аналізує динаміку життєвих проявів. Спеціальна етологія вивчає форми рухів тіла, орієнтацію тварин у просторі, територі­альні та соціальні відношення індивідуумів, звукове спілкування тварин, поведінку при розмноженні і форми піклування про по-томство, поведінку молодих тварин.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 1482 | Нарушение авторских прав