АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

БІОХІМІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ КРОВІ

У районних і обласних державних лабораторіях ветеринарної медицини щороку проводять велику роботу по біохімічному до­слідженню крові з метою діагностики порушень обміну речовин. Подальше удосконалення даної роботи, перехід на автоматичні аналізатори дадуть змогу більш чітко і швидко проводити біохі­мічні дослідження та давати рекомендації щодо діагностики і профілактики патології.

ВИЗНАЧЕННЯ КІЛЬКОСТІ ГЕМОГЛОБІНУ В КРОВІ

Гемоглобін — це дихальний фермент крові, який міститься в еритроцитах і забезпечує транспорт кисню з легень до тканин та вуглекислоти з тканин до легень, входить до складу гемоглобіно-вої буферної системи крові, яка бере участь у регуляції кислотно-основного балансу. Гемоглобін належить до групи хромопротеї­дів, складається з простетичної групи — гема, яка включає дво­валентне залізо, і білкового компоненту — глобіну.- Синтезується гемоглобін у червоному кістковому мозку, а руйнується через 110—130 днів життя еритроцитів у клітинах системи фагоцитую-чих мононуклеарів.

Існують фізіологічні й патологічні види гемоглобіну. До фізіо­логічних відносять гемоглобін А (НвА), тобто гемоглобін до­рослих з його двома різновидностями НвАІ і НвА₂ та гемоглобін фетальний (НвР), який становить основну кількість гемоглобіну плода. Патологічні різновиди гемоглобіну (В, С, D, Е та ін.) ви­никають у результаті уродженого дефекту синтезу гемоглобіну, вони передаються потомству і є основою розвитку гемоглобінопа­тій (гемоглобінозів), які можуть бути причиною анемій гемолітич­ного типу.

Гемоглобін може вступати в сполуки не лише з киснем (окси­гемоглобін) та вуглекислотою (карбгемоглобін), але й з іншими газами та речовинами. При з'єднанні з окисом вуглецю (CO) утворюється карбоксигемоглобін, причому швидкість його утво-

рення у 160 тис. раз вища, ніж швидкість дисоціації (для порів­няння зазначимо, що швидкість утворення оксигемоглобіну пере­вищує швидкість диссоціації його лише в 1 тис. разів, що пояснює механізм токсичного впливу CO на респіраторні органи). При з'єднанні гемоглобіну з нітритами (нітритотоксикоз) утворюється метгемоглобін, у якому залізо тривалентне й тому не приєднує кисень, що призводить до розвитку гіпоксії, а при сполученні з сульфаніламідами — сульфгемоглобін, який також не може пере­носити кисень.

Запропоновано кілька методів визначення гемоглобіну: коло­риметричний (гематиновий, метод Салі); ціанметгемоглобіновий; фотометричний; газометричний, коли гемоглобін насичують киснем або вуглекислотою і за їх кількістю визначають вміст гемоглобі­ну; за вмістом заліза в гемоглобіні. Як стандартний рекоменду­ють гемоглобінціанідний метод за Л. М. Піменовою та Г. В. Дер-візом. Вміст гемоглобіну в крові тварин різних видів коливається у значних межах (табл. 9).

Збільшення вмісту гемоглобіну в крові тварин (плейохромія, гіперхромемія) спостерігається при згущенні крові (діарея, утво­рення ексудатів, транссудатів), серцево-легеневій недостатності і збігається, як правило, зі збільшенням кількості еритроцитів.

Зменшення кількості гемоглобіну (олігохромемія) спостерігає­ться при анеміях різного походження, причиною яких є дефіцит міді, кобальту, заліза, вітамінів В₂, ВІ2, В_с, С, кровотечі, посиле­ний гемоліз еритроцитів при піроплазмідозах, лептоспірозі, інфек­ційній анемії коней, пригнічення функції кісткового мозку різни­ми токсинами.

Визначення індексів червоної крові. Визначення у крові кількос­ті гемоглобіну та еритроцитів не завжди дає змогу виявити ха­рактер анемії і, відповідно, її причини. Для цього додатково не­обхідно визначити співвідношення між кількістю еритроцитів і ге­моглобіном, тобто вирахувати так звані індекси червоної крові —

кольоровий показник і середній вміст гемоглобіну в одному ери­троциті.

Кольоровий показник — це насиченість еритроцитів (Ер) гемо­глобіном (Нв) у хворої тварини порівняно з аналогічним середнім показником у здорових тварин даного виду.

Визначають його за формулою:

де Нв₂ і Ерг — кількість гемоглобіну і еритроцитів у досліджува­ної тварини; Нві і Ері — середній вміст гемоглобіну і еритроцитів у здорових тварин.

Кольоровий показник — величина відносна. У здорових тварин він коливається у таких межах: у великої рогатої худоби і свиней від 0,85 до 1,15, коней і собак — 0,8 до 1,2, овець — 0,5—0,7, сви­ней і кролів —0,8—1,0, курей — 2,0—3,0.

Середній вміст гемоглобіну в одному еритроциті (ВГЕ) ви­значають діленням вмісту гемоглобіну віл крові на кількість еритроцитів у тому ж об'ємі. ВГЕ виражають у пікограмах (пг; 1 г=10¹² пг). Наприклад, вміст гемоглобіну становить 120 г/л, еритроцитів 6-Ю⁶ в 1 мкл; або 6-Ю¹² віл, отже ВГЕ=120-10¹²::6-10¹² = 20пг.

ВГЕ дорівнює (пг): у великої рогатої худоби—15—20; овець—10—13; свиней—16—19; коней—17—20; собак — 19—23; кролів —21—23; курей —36—40.

Збільшення ВГЕ і кольорового показника називають гіперхро­мією. Зустрічається вона при хронічних гемолітичних, міелоток-сичних анеміях, нестачі кобальту і вітаміну ВІ₂. Зниження ВГЕ і кольорового показника (гіпохромія) спостерігається при нестачі в раціоні міді, заліза, протеїну (аліментарно-дефіцитна анемія), рідше при зменшенні об'єму еритроцитів.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 672 | Нарушение авторских прав