АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ РЕЗИСТЕНТНОСТІ

Прочитайте:
  1. C. Біологічне значення мітозу і мейозу.
  2. D. Визначення енергетичної цінності та нутрієнтного складу добового раціону на підставі статистичної обробки меню-розкладок
  3. D. Визначення рівня соматотропіну
  4. II. Дайте визначення поняттям.
  5. Акушерські інструменти, їх призначення.
  6. Атестація робочих місць: значення та порядок проведення.
  7. Біологічне значення нервової системи (systems nervosum)
  8. Біохімічні методи,їх значення.
  9. Будова і значення системи лімфообігу
  10. Будова серця, його топографія та функціональне значення

Імунній системі належить одне з провідних місць щодо забез­печення життєдіяльності організму. Тому лікар ветеринарної ме­дицини повинен володіти методами дослідження імунної системи й уміло застосовувати дані цих досліджень при діагностиці, ліку­ванні та профілактиці захворювань тварин.

При трактуванні імунного статусу організму слід ураховувати комплексність клітинних і гуморальних факторів захисту з функ­ціональним станом імунокомпетентних клітин. Зниження показни­ків фагоцитозу нейтрофілів крові, бактерицидної активності си­роватки крові, імуноглобулінів із зменшенням Т- і В-лімфоцитів свідчить про зниження імунного статусу. При цьому знижується й імунобіологічна реактивність. Такий стан називають імунним де­фіцитом, що є причиною виникнення захворювань. Імунний де­фіцит буває генетичного походження і є наслідком недостатньої і неповноцінної годівлі, порушення умов утримання та викори­стання тварин.

Імунний дефіцит також виникає при хронічному токсикозі мікотоксинами, нітратами, нітритами та іншими отруйними ре­човинами; при шаблонному й нераціональному застосуванні лікар­ських засобів, особливо антибактеріальних; дії на організм стрес-факторів. Усі ці фактори пригнічують функції імунної системи або блокують синтез імуноглобулінів внаслідок утворення клонів Т-лімфоцитів супресорної дії.

Імунний дефіцит буває природжений (спадковий), віковий, на­бутий.

Природжений (спадковий) імунний дефіцит зумовлений пору­шенням розвитку органів імунної системи в період ембріогенезу та розвитку плода.

Віковий імунодефіцит зустрічається: у новонароджених внаслі­док несвоєчасного й недостатнього одержання імуноглобулінів з


молозивом, або при порушенні засвоєння імуноглобулінів із мо-лозийа в кишечнику внаслідок його патології; у старих тварин внаслідок інволюції органів імунної системи, або утворення му­тантних клонів Т-лімфоцитів супресорної дії.

Набутий імунний дефіцит виникає внаслідок виснаження імун­ної системи після тяжкої хвороби (незаразної, інфекційної, інва­зійної). При цьому стійкий імунний дефіцит буває внаслідок структурних змін у центральних органах імунної системи (кістко­вий мозок, тимус та ін.), і тимчасовий, пов'язаний з тимчасовою втратою утворення гуморальних захисних факторів (імуноглобу­лінів) і збереження клітинних факторів захисту.

У новонароджених тварин рівень фагоцитозу високий й іноді перевищує його у матері.

Активність фагоцитозу нейтрофілів у новонароджених визна­чається повноцінністю розвитку плода, що зумовлене умовами годівлі й утримання матерів. Зниження фагоцитарної активності гранулоцитів залежить також від їх стану, який змінюється при отруєнні тварин різними хімічними речовинами.


Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 410 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)