 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Основні етапи проектування виробів декоративно-прикладного характеруЗміст
Вступ............................................................................................................................4-7
I. Творчий пошук та вирішення теми...............................................................8-17
II. Технологія виконання...................................................................................18-22
III. Правила техніки безпеки та охорона праці.................................................23-28
Висновки...................................................................................................................29-30
Список використаних джерел................................................................................31-33
ВСТУП Дизайн - як нова професія виник в XX ст. Специфіка дизайну полягає в проектному характері, який заснований на суцільному образному мисленні дизайнерів і в міжпредметних зв'язках. Можливості дизайну не вичерпані і навіть не визначені в повній мірі. Досить часто замість поняття „дизайн" використовують, як синоніми, терміни: „технічна естетика", „художнє конструювання", „художнє проектування", „художнє моделювання". Також побутує думка, що технічна естетика є теоретичною основою дизайну. Вона має досліджувати його суспільну природу, закономірності розвитку, принципи та методи художнього проектування, проблеми професійної творчості та майстерності спеціаліста-дизайнера. Іншими словами, технічна естетика вивчає соціально-культурні технічні та естетичні проблеми формоутворення засобами промислового виробництва гармонійного предметного середовища для життя та діяльності людини. (З, 16) Мета, яку ставить перед собою дизайн як вид діяльності, - це створення передусім індустріальними засобами естетично і функціонально сприятливих для людини умов життя, праці та відпочинку. Фахівці з дизайну - дизайнери -розробляють зразки раціонального, досконалого, гармонійно організованого й оформленого технічного середовища, доцільних, зручних та привабливих промислових виробів, тобто надають різноманітним техногенним елементам людського буття естетичних властивостей. У дизайні естетика та промислові методи виробництва „пішли один одному назустріч". Масове застосування дизайнерських послуг у промисловості, архітектурі, облаштуванні побуту та житла, обладнанні громадських місць, місць відпочинку і тому подібного призвело до формування сучасного середовища людського буття. Дизайн знов повернув естетичний компонент у виробничу сферу й у всі сторони людського життя. Він сприяє гуманізації предметно-просторового середовища, в якому щоденно доводиться перебувати людині. Завдяки дизайну з'явилась можливість удосконалення технології та техніки у напрямі гармонізації життя людини в техногенному середовищі. Саме внесення естетичного компонента у виробничу і технічну сферу спричинило виникнення дизайну. Він стимулює виробництво товару, котрий не просто має споживчу властивість, а й задовольняє естетичну потребу людини. (З, 25) Вітражі прийшли до нас із Середньовіччя, де ними прикрашали готичні собори, палаци і феодальні замки. До недавнього часу вітражі застосовувалися для прикраси вікон і, лише зовсім недавно подібну технологію почали використовувати для прикраси стель. Актуальність прикладного виду у тому, що його ввозяться предметах побуту, створених за законами краси. Це речі, зроблені як як корисні, а й як прекрасні, які мають власний стиль і свій художнім образом, який виражає їхню призначення несе узагальнену інформацію про типі життя і світогляді народу і епохи. Естетичне вплив прикладного мистецтва повсякденно, щогодини, щохвилини. Речі, що оточують і обслуговуючі нас, створюють наш побут і, можуть підніматися до вершин мистецтва. Один з найперших, відомих нам зараз, вітражів був виявлений у монастирі Святого Павла в Англії. Він датується 686 роком нашої ери. Але треба відзначити, що спроби створення чогось схожого на вітражі були й до цього. Так у ранньохристиянських базиліках V-VI віків, вікна заповнювалися найтоншими прозорими пластинами каменю (алебастру й селеніта), які підбиралися з таким розрахунком, щоб вони складали привабливі орнаменти. Звичайно, теперішній вітраж опирається на досвід ранніх віків, на досвід майстрів минулого, тому зараз митці повинні створювати довговічні витвори. Без вивчення і засвоєння традицій, досвіду минулого, не було б теперішнього. Сьогодні мало знати техніку і матеріали минулих віків, мало знати процеси створення витворів розпису вітража в умовах традиційного будівництва з каменю і цегли, де основою в основному були деревяні вікна, де був свій технологічний процес, зведення будівель, свої терміни і умови роботи для художників. В теперішньому будівництві за останні 20-30 років майже повністю змінився асортимент розчинів, введено в практику велику кількість нових клеючих вмістів, паст, фарб і лаків,різних матеріалів. Все це змінило весь технологічний процес і скоротило терміни будівництва будинків. Кожна епоха отримує від попередніх поколінь певний рівень культури, засвоюючи його, добивається вищих результатів, які були здобуті майстрами колишнього. Кожна епоха досягає все нових і нових результатів. (3) Вибір теми Темою даної роботи обрано декоративний вітраж в дверях. Актуальність та обґрунтування теми – зумовлена прагненням створити зручний інтер'єр для доцільного використання у приміщенні, врахувати використання декоративно оздоблювальних матеріалів та кольорової гами. Також актуальним є те, що на сучасному етапі відроджується імітація вітража в оселі, приміщень офісного типу, дитячих та шкільних установ, що завжди було притаманним нашій архітектурі. Метою даної роботи є розробка серії ескізів та дизайн-проекту з дотриманням певних правил та сучасних вимог щодо вирішення громадського, навчального приміщення. Завдання: - вивчення та узагальнення історичного матеріалу та мистецтвознавчої літератури; - вивчення фактичного матеріалу на прикладі вирішення інтер'єрів приміщень різного призначення та різновидів; - на основі теоретичного аналізу науково-методичної літератури, вивчення різних аспектів процесу створення інтер'єру; - аналіз декоративного оздоблення; - пошук нових композиційних сюжетів, і, як наслідок, виконання серії ескізів. Методи дослідження: 1. Мистецтвознавчий - вивчення і узагальнення мистецтвознавчих і літературних джерел, ілюстративного матеріалу в літературі. 2. Творчий - розробка серії ескізів технології роботи над вітражом, робота з матеріалами, що використовуються в вітражі та виконання роботи в матеріалі. Історіографія питання. Художній вітраж увійшов яскравою і барвистою сторінкою в історію культури України. Зародження цього виду почалося ще в минулі століття. Спочатку, люди використовували вітраж для декоративного та художнього оформлення предметів інтер'єру. Як правило, кожен художник, який створює вітраж, намагався зобразити буйство фарб і квітів, оскільки серед народу існувала думка про те, що яскраві і барвисті картини свідчать про внутрішнє духовне багатство людини. Саме в дизайні моделізується і деталізується емоційне відношення людей до нової „технічної реальності", яка виникла на їх очах, є не результатом хтивості окремих людей і випадкового співпадання обставин наслідком запланованої перебудови виробництва, яка вимагає великих затрат матеріальних і людських ресурсів. У всі часи мистецтво, у всьому своєму розумінні, було необхідною частиною життя людей. Не лише для естетичної прикраси, а й для збагачення людської душі. Слід відмітити, що проникнення дизайну в наше життя зблизить матеріальне виробництво з мистецтвом і цим самим збагатить духовний світ людини. Вивчення і пропаганда технічної естетики і художнього проектування дизайну - є важливим культурним завданням у формуванні інтелектуальної особистості на сучасному етапі розвитку цивілізації. Розвиток творчої особистості громадянина України нерозривно пов’язаний з естетичним вихованням, одним із дійових засобів якого є декоративне мистецтво. З кожним роком дедалі глибше розвивається художня творчість людей, потяг до різноманітної діяльності.
ТВОРЧИЙ ПОШУК ТА ВИРІШЕННЯ ТЕМИ Виникнення мистецтва пов'язане з виробничою діяльністю людини. До наших часів дійшли печерні та наскальні зображення тварин, сцен полювання, декоративні предмети побуту, що відносяться до далекої первісної доби. Ці твори найдавнішого мистецтва віддалені від сьогодення на десятки тисяч років і змушують сучасну археологічну науку переглядати навіть періоди розвитку людства на планеті. Інтер'єр впливає на психологічний настрій, формує смак і поведінку людини. Художньо-декоративне оформлення інтер'єру включає різні вироби декоративно-прикладного мистецтва: розпис на стіні, мозаїку, скульптуру, вітраж, різьбу по дереву. (3,15) Проектування інтер'єрів, як вид діяльності зумовлює відповідну спеціальну підготовку, знання функцій, конструкцій, тонкого розуміння ролі форми, пластики, значення світла, кольору, текстури та фактури в інтер'єрі тощо. У художньому розуміння образ інтер'єру сприймається людиною як одне ціле. Разом з тим для професійного оволодіння механізмом естетичного формування художнього образу інтер'єру потрібно знати процес утворення цілого з окремих елементів і організуючих його засобів, специфіку художнього декору, принципи його органічного поєднання з формою архітектури та обладнання, а також з композиційною організацією інтер'єру в цілому. На першому етапі такого пізнання велику роль відіграє історичний досвід, знання основних історичних періодів розвитку інтер'єрів та обладнання. Цінним досвідом у розвитку інтер'єру різних періодів є можливість підійти до розв'язання сучасних завдань у даному напрямку діяльності з певним аналізом і розумінням складності і проблем, які виникають на шляху їх вирішення, зі знання особливостей стилю і характерних рис основних історичних періодів. (2, 4-16)Поряд з вдосконаленням і технічним прогресом, винайдення нових матеріалів, технік, що використовують при оформленні інтер'єрів громадських та житлових споруд змінюються і колишні цінності. Звичайно перевага цінностей, а не сам дизайн форми чи інтер'єру визначають відносну важливість виробу, його дизайнерський рівень. У художника-оформлювача повинна бути основна мета - підняти культуру матеріально-предметного середовища на найвищий науково-технічний і художньо-естетичний рівень шляхом синтезу науки, техніки і мистецтва. Народна творчість – це історична основа, на якій розвивалася і розвивається світова художня культура, одна із форм суспільної свідомості і суспільної діяльності. Народна творчість включає в себе різні види художньої діяльності народу - поетичну творчість, театральне, музичне, танцювальне, декоративне, образотворче мистецтво тощо. Народна творчість існує як сукупність численних видів, жанрів, родів. Усі її види об’єднує основне – пізнання та відображення трудової діяльності людства, його історії, побуту тощо. Народна творчість виникла у нелегкому, трудовому процесі колективної трудової діяльності. Пізнання світу, засвоєння дійсності первісною людиною поєднувалося із формуванням її художньо-образного мислення, праця відіграла величезну роль у розвитку мистецтва. Вона дала людині руку, здатну виготовляти знаряддя, а отже, створювати потрібні предмети, надавати їм потрібної форми. В процесі трудової діяльності людей розвивались естетичні почуття людини, її вуха, очі вчилися бачити та відчувати красу форм, кольорів, звуків. Для того, щоб народилося мистецтво, людина повинна була навчитися не тільки вправно працювати інструментами та з їхньою допомогою відображувати бачене на камені, в глині, відтворювати звуки, але вона повинна була навчатись художньо-образно сприймати дійсність (9, 34) Шлях розвитку мистецтва – це постійний процес відокремлення, виділення його видів. Він відбувається безперервно, на різних етапах історії людського суспільства.У всезагальній народній культурі важливу роль відіграє декоративне мистецтво – широка галузь мистецтва, яка художньо-естетично формує матеріальне середовище, створене людиною. До нього належать такі види: декоративно-прикладне, монументально-декоративне, оформлювальне, театрально-декораційне тощо. Народне декоративно-прикладне мистецтво одна із форм суспільної свідомості і суспільної діяльності. Воно зародилось у первісному суспільстві, коли людина жила в умовах родового ладу, а засоби існування добувала примітивними знаряддями. Народне декоративно-прикладне мистецтво живе на основі спадковості традицій і розвивається в історичній послідовності як колективна художня діяльність. Декоративно-прикладне мистецтво безпосередньо входить до сфери матеріальної і духовної культури народу. У цьому плані становлять друки дослідників про аспекти умовного розмежування матеріальної і духовної культури, соціальне виділення художньої культури, на тій основі, що в останній відбувається процес злиття матеріальної, реальної форми і духовного змісту. Килими, кераміка, одяг, тканини, вишивки і т. ін. є результатом як духовної так і практичної діяльності людей. Вони матеріально виражені і несуть інформацію про композицію, орнамент, колорит, яка зберігається в колективній пам’яті людей. Декоративно-прикладне мистецтво охоплює і сферу знань, естетичні погляди, смаки, звичаєво-обрядові аспекти, етичні переконання тощо. Це одна із частин народної художньої культури (12, 24). Сьогодні декоративно-прикладне мистецтво розглядається як важлива художня цінність, що виконує численні функції – пізнавальну, комунікаційну, естетичну та ін.Декоративно-прикладне мистецтво – духовний світ людини – включає в себе численні види художньої практики. Це плетіння і виточування тощо. Одні види: кераміка, обробка кістки і каменю, плетіння.обробка скла – виникли на зорі людської цивілізації, інші - молоді: мереживо, гобелен, вироби з бісеру, витинанки з паперу. Їм ледь налічується кілька сотень років. До середини ХІХ століття ні народне мистецтво, ні художнє ремесло не визнавалися за рівноцінні галузі мистецтва, такі, як музика, театр чи живопис. Лише у 70-х роках цього століття з’явився термін “декоративно-прикладне мистецтво”, яким ми сьогодні вільно користуємося. Як не крути, а прогрес не завжди вносить у наше життя красу. Зручність - так. Вітраж,шпалери, плитки, побілка - от, що нині прикрашає стіни і стелі більшості будинків. Вітраж — декоративний елемент в прикрашенні вікон з дійсно декоративною метою, або як захід, коли необхідно приховати невдалий вид з вікна, (наприклад, глуху стіну сусіднього будинку, в проємі 2-3 метри між будівлями). Виконується із кольорового скла, або кольорового оргскла, перетинки між такими скляними елементами з'єднуються. Раніше для з'єднання використовували олово, свинець, як метали, що легко піддавались обробці. Зараз елементи скла можуть фіксуватись на міцній клеєвій основі. Як правило, відповідно одній з технік, викладується вітраж на готовому листі скла, з маленьких шматочків скла. З'єднання між шматочками скла застигають, та фарбуються в чорний колір. За вікном з вітражем може використовуватись штучна підсвітка. Вітражі у вікнах готичних соборів застосовувались не лише з естетичних міркувань, а й у зв'язку з невмінням середньовічних майстрів виплавляти якісне скло великих масштабів. Були відомі ще в давньому Єгипті. Колір у сакральному вітражі має символічне значення, але головна функція його — творення містичної атмосфери. Гра світла, що проникає крізь вікна сакральної споруди має доповнювати відчуття побожності, благоговіння створених масштабом, декором і багатократно підкресленим спрямуванням святині вгору, до неба. В поєднанні з латиномовною службою та григоріанським хором готичний вітраж творив середньовічну людину — аскетичну, побожну, покірну церкві, як установі. При оформленні інтер'єра перш за все необхідно: 1. Ознайомитися з призначенням приміщення, помітити ширину, оформлення, зробити ескізи приміщення в цілому. 2. Розробити ескіз. Вибрати найбільш вдалий, накреслити по ньому креслення в масштабі. 3. Зробити креслення в потрібному масштабі. 4. Виконати проект розпису. Відомо, що кожен колір певним чином впливає на людину психологічно і фізіологічно: голубий - заспокоює, червоний - збуджує, жовтий - «заряджає» енергією. У комбінації, однак, ті ж фарби здатні зробити зовсім інший ефект. Різнобарвні стіни, колористичні варіації у вигляді смуг, що чергуються, декоративні фризи, настінні орнаменти - це лише дещиця художньо-оформлювального арсеналу. Вибір кольору і прийомів декоративного колірування обумовлений багатьма факторами. Головні з них - загальна стилістична установка архітектора, призначення приміщення, ступінь його природного освітлення, розміри, співвідношення із суміжними кімнатами, залами, коридорами, сходами(16, 45). У питаннях вітража сучасні європейські дизайнери активно звертаються за досвідом попередників. У даній курсовій роботі необхідно виявити розуміння основних законів композиції, вміти розбиратися в складних функціональних процесах при проектуванні різних інтер’єрів, показати знання норм проектування, конструкцій, тощо. У проектній частині показують набуті навички графічної майстерності володіння різними видами графіки, шрифтів, розуміння закономірностей компонування креслень на листах і високого художнього смаку. У проектній частині є широкий вибір теми для прояву творчої індивідуальності. Такий підхід дає можливість перед виходом на курсового проектування самостійно вирішувати складні проблеми в проектуванні.
Основні етапи проектування виробів декоративно-прикладного характеру Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 562 | Нарушение авторских прав |