Алгоритм вимірювання АТ
1. Попросити пацієнта лягти в ліжко або сісти біля стола з оголеною рукою, передпліччя покласти на горизонтальну поверхню, цілком розслабити м’язи.
2. Накласти на оголене плече компресійну манжетку на 2-3 см вище ліктьового згину і закріпити її так, щоб між манжеткою і шкірою проходив один палець.
3. З’єднати компресійну манжетку з балоном манометра.
4. Пальпаторно визначити в ліктьовому згині місце пульсації артерії, накласти на це місце фонендоскоп.
5. Взяти в долоню балончик тонометра, закрити вентиль і нагнітати поступово повітря, слідкуючи за показниками манометра, до рівня, що заздалегідь перевищує очікуваний систолічний тиск. При цьому зафіксувати момент, коли зникає звук пульсових ударів.
6. Привідкрити вентиль на балоні і повільно випускати повітря з манжетки, стежити за показниками манометра.
7. Зафіксувати на шкалі манометра відмітку появи звуку пульсових ударів, що відповідає систолічному артеріальному тиску.
8. Продовжити випускати повітря з манжетки, відмітити зникнення звуку пульсових ударів, що відповідає діастолічному артеріальному тиску.
9. Відкрити повністю вентиль на балоні, роз’єднати його з манжеткою і зняти з руки.
VII. ВИКОНАННЯ 2-Ї МЕДИЧНОЇ МАНІПУЛЯЦІЇ – реєстрація електрокардіограми та її оцінка.
Електрокардіограма (ЕКГ) являє собою запис сумарного електричного потенціалу, який виникає в міокардіальних клітинах.
ЕКГ записують за допомогою електрокардіографа, основними складовими якого є гальванометр, система підсилення, перемикач відведень і перемикаючий пристрій. Електричні потенціали, що виникають у серці, сприймаються електродами, підсилюються і приводять у рух гальванометр. Зміни магнітного поля передаються на реєструючий пристрій, і вони фіксуються на електрокардіографічній стрічці, що рухається зі швидкістю 25-50 мм/с (від 10 до 100 мм/с).
З метою запобігання технічним помилкам і перешкодам при записі ЕКГ необхідно звернути увагу на:
· правильність накладення електродів і їхній контакт зі шкірою
· заземлення апарату
· амплітуду контрольного мілівольта (1 мв відповідає 1 см)
· інші фактори, здатні викликати зміни кривої
Електроди для запису ЕКГ накладають на різні ділянки тіла. Один з електродів приєднаний до позитивного полюса гальванометра, інший - до негативного. Система розташування електродів називається електрокардіографічними відведеннями.
Алгоритм реєстрації ЕКГ за трьома стандартними відведеннями від кінцівок (І, ІІ, ІІІ):
1. На нижню третину обох передпліч і ліву гомілку накладають вологі марлеві серветки, на яких розміщують металеві пластинки електродів.
2. Електроди з’єднуються з апаратом спеціальними різнобарвними проводами чи шлангами, що мають на кінцях рельєфні кільця.
3. До електроду на правій руці приєднується червоний провід з одним рельєфним кільцем (негативний електрод).
4. До електроду на лівій руці - жовтий провід із двома рельєфними кільцями.
5. До електроду на лівій нозі - зелений провід із трьома рельєфними кільцями.
6. При реєстрації І відведення електрод на правій руці приєднується з мінусом електрокардіографа (негативний електрод), електрод на лівій руці - із плюсом (позитивний електрод). Вісь відведення розташована горизонтально.
7. При реєстрації ІІ відведення негативний електрод розміщується на правій руці, позитивний – на лівій нозі. Вісь відведення спрямована зверху вниз і справа наліво.
8. При реєстрації ІІІ відведення негативний електрод електрокардіографа розміщується на на ліву руку, позитивний - на ліву ногу, вісь відведення йде зверху вниз і зліва направо.
Крім стандартного відведення є три посилених однополюсних відведення (за Гольдербергом) від кінцівок (aVR, aVL, aVF) і шість однополюсних грудних (V1, V2, V3, V4, V5, V6) відведень (за Уілсоном).
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 1279 | Нарушение авторских прав
|