АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Порівняльна характеристика антацидних засобів

Хворим на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки доцільно призначати антацидні засоби, які у шлунку утворюють гелі, що тонкою плівкою покривають виразки і захищають їх від кислоти і подразнювального впливу їжі. Такі властивості мають магнію трисилікат і алюмінію гідроксид.

Як активний антацидний засіб призначають альмагель, до складу якого входить гель алюмінію гідроксиду, магнію оксид і Д-сорбіт.

До складу препарату алмагель А входить також анестезин. За рахунок перших двох речовин здійснюється антацидний, адсорбуючий і обволікаючий ефект. Д-сорбіт сприяє посиленому виділенню жовчі і послабленню кишок.

Показання: виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, гіперацидний гастрит, езофагіт та інші захворювання травного каналу з гіперацидним ефектом.

Альмагель А застосовують у випадках, коли ці захворювання супроводжуються нудотою, блюванням.

Важливою складовою противиразкового лікування стала також антихелікобактеріальна терапія - призначення препаратів, які можуть вплинути на причинний мікроорганізм - НеІісоbасtег руlогі.

До цих засобів належать: метронідазол, амоксицилин, тетрациклін, кларитроміцин, колоїдні препарати вісмуту. Але потрібно бактеріологічне підтвердження наявності збудника у слизовій оболонці шлунка.

IV

При захворюваннях шлунка, які супроводжуються його гіпотонією, виникає потреба в застосуванні засобів, які підвищують його тонус і стимулюють перистальтику. Для активізації цієї функції призначають М-холіноміметичні засоби

(галантамін, особливо прозерин). Застосовують, також, прокінетики, наприклад, метоклопрамід (церукал).

У випадках надмірно високого тонусу гладеньких м'язів шлунка призначають спазмолітичні засоби:

—М-холіноблокатори: атропін, платифілін;

—М₁ - холіноблокатори: гастроцепін;

—міотропні спазмолітики: но-шпа, папаверин.

У деяких випадках виникає гостра потреба в блюванні, що сприяє випорожненню шлунка і видаленню з нього речовин, які подразнюють і ушкоджують його слизову оболонку. Цей складний рефлекторний акт здійснюється за допомогою блювотних засобів які мають властивість вибірково збуджувати центр блювання.
Розрізняють:

Показання: видалення із шлунка отруйних речовин або недоброякісних продуктів харчування, гостра інтоксикація етиловим спиртом, вироблення умовно-рефлекторної негативної реакції на алкоголь у процесі лікування хворих на хронічний алкоголізм.

Побічна дія: колапс, зорові галюцинації, неврологічні розлади.

Протипоказання: тяжкі захворювання серця, атеросклероз, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, туберкульоз легень, органічні захворювання центральної нервової системи, похилий вік.

Блювотні засоби рефлекторної дії застосовуються дуже рідко у зв'язку з їх подразнювальним впливом на слизову оболонку шлунка і загально токсичною дією.

V

На відміну від блювотних, протиблювотні засоби застосовують дуже часто, оскільки блювання супроводжує численні захворювання, при яких у процес втягуються "блювотні зони" організму: горло, вінцеві та брижові судини, жовчні протоки, кора великого мозку та ін.

Залежно від патогенезу розрізняють блювання центрального і рефлекторного походження. Відповідно до цього існують протиблювотні засоби центральної і рефлекторної дії.

Найефективнішими протиблювотними засобами центральної дії є похідні фенотіазіну, н-д, трифтазин(повторити- див. Тему "Психотропні засоби"). Ефективним засобом центральної дії є метоклопрамід (реглан, церукал) - специфічний блокатор дофамінових рецепторів тригерної зони. Препарат, також, виявляє регулюючий вплив на функції шлунково-кишкового тракту: підвищує тонус шлунка і кишок, зменшує гіперацидний стан, сприяє загоєнню виразок шлунка і дванадцятипалої кишки.

Показання: нудота, блювання, що пов'язані з наркозом, променевою терапією, побічною дією ліків, токсикози вагітних, розлади травлення, дискенизія органів черевної порожнини, післяопераційна атонія кишечника, метеоризм.

Побічна дія: сонливість, шум у вухах, сухість в роті, екстрапірамідні розлади.

При морський і повітряній хворобі блювання зумовлене надзвичайними збудженнями аналізатора гравітації (вестибулярного апарату). Особам з підвищеною збудливістю аналізатора гравітації рекомендується профілактичне застосування лікарських препаратів, які містять скополамін, наприклад, таблеток "Аерон".

У випадках рефлекторного блювання, викликаного подразненням слизової оболонки шлунка, застосовують місцевоанестезуючи засоби—анестезин, новокаїн, а також ментол, м'ятну воду, краще в поєднанні з льодом.

VI

Рухова функція кишок посилюється під впливом холіноміметичних засобів (ацеклідин) та антихолінестеразних засобів (прозерин).

Моторику кишечнику знижують М – холіноблокатори, гангліоблокатори, спазмолітики міотропної дії та препарати з групи опіоїдів.

З спазмолітиків міотропной дії при болісних спазмах кишечнику застосовують дротаверин (но-шпа), папаверин.

Опіоїди (морфін) стимулюють µ-рецептори кишечника, уповільнюють перистальтику й підвищують тонус сфінктерів кишечника. З цим пов'язаний характерний ефект опіоїдів – констипація.

При діареї неінфекційного походження призначають агоніст µ-рецепторів – лоперамід (імодіум). Препарат не проникає через гематоенцефалічний бар’ер і практично не впливає на ЦНС.

V I I

Підвищують перистальтику кишок і засоби, що викликають проносну дію, вони розріджують вміст кишок і прискорюють акт дефекації. Залежно від локалізації дії розрізняють засоби, які підвищують моторну функцію:

а) усіх відділів кишок;

б) переважно тонкої кишки;

в) переважно товстої кишки.

До засобів, дія яких поширюється на всі відділи кишок, належать натрію сульфат і магнію сульфат, які повільно проникають через кишковий бар'єр. Аніони і катіони цих засобів погано адсорбуються, у кишках створюється високий осмотичний тиск, що перешкоджає абсорбції води. Крім того, гіпертонічні розчини цих солей сприяють дифузії води в просвіті кишок і вони переповнюються рідиною. Це викликає механічне подразнення барорецепторів і рефлекторне посилення моторики кишок. Щоб забезпечити максимальний ефект препарати призначають натще з великою кількістю теплої води (1-2 склянки). За дотриманням цих умов проносний ефект настає через 4-6 годин. Якщо збільшити кількість теплої води ефект настає через 1-3 години

Проносні солі застосовують за потреби швидкого спорожнення кишок

одноразовим прийомом препарату.

Повторний прийом протягом доби або в найближчі дні неприпустимі

через подразнювальну дію цих препаратів.

Застосовують їх, також, при отруєнні різними лікарськими речовинами й отрутами, прийнятими всередину, так як проносні солі запобігають абсорбції і різко прискорюють виведення отрути з травного каналу.

Використовують сольові проносні разом з антигельмінтними засобами, так як вони прискорюють виведення гельмінтів, вмісту кишок, у тому числі антигельмінтного препарату.

Протипоказання: гострі захворювання органів черевної порожнини, наявність

механічної перешкоди для просування вмісту кишок,захворювання, які супроводжуються кровотечами з матки, травного каналу.

До препаратів які підвищують рухову функцію переважно тонкої кишки, належать ті олії, яки не розщеплюються і не абсорбуються в кишках(вазелінова олія) або розщеплюються і абсорбуються частково (рицинова, оливкова, мигдальна, кунжутна, а також риб’ячий жир).

Олія рицинова у дванадцятипалій кишці частково гідролізується на гліцерин і рицинолову кислоту,солі цієї кислоти, подразнюючи хеморецептори слизової оболонки кишок, викликають рефлекторне збудження перистальтики; прискорюється просування вмісту кишок, швидше настає дефекація. Після прийому столової ложки препарату випорожнення кишок настає через 2-6 годин.

Призначають як проносний засіб, для підготовки хворих до рентгенологічного дослідження органів черевної порожнини, щоб видалити з кишок гази і вміст. Оскільки олія рицинова викликає рефлекторне підвищення моторної функції матки, її можна застосувати при слабкості пологової діяльності (40-50г у поєднанні з окситоцином, хініном). Крім того, в мазях і бальзамах олію рицинову застосовують при виразках, ранах, опіках, вона входить до складу лініменту Вишневського.

Протипоказання: отруєння жиророзчинними отрутами (бензолом та ін.): у зв'язку з розчинністю цих речовин в олії прискорюються їх абсорбція і посилюється інтоксикація.

Рухову функцію переважно товстої кишки підвищують за допомогою засобів рослинного і синтетичного походження. Найбільшого поширення отримали препарати з рослин, які містять антраглікозиди,а з синтетичних- фенолфталеїн та ізафенін.

Антраглікозид - це складні ефіри, під час гідролізу яких утворюються похідні антрахінону, які вибірково діють на кишки: подразнюють інтерорецептори переважно товстої кишки, викликають посилення перистальтики і внаслідок цього її спорожнення. Проносний ефект препаратів, які містять антраглікозиди, настає через 6-10 годин, тому їх призначають звичайно на ніч.

Проносні засоби, які містять антраглікозиди, як і синтетичні препарати, застосовують переважно для усунення звичайного запору, а також у разі затримки та утруднення дефекації у зв'язку з гемороєм. У таких випадках ці препарати приймають у великих дозах, за неефективності застосовують інші проносні засоби.

При призначенні у великих дозах можуть викликати біль у животі і тенезми. З обережністю призначають вагітним та годувальницям, а також пацієнтам із захворюваннями печінки та нирок. Тривале лікування цими препаратами призводить до звикання, що потребує збільшення дози або заміни їх на інші препарати аналогічної дії.

V I I I

Жовчогінні засоби, за принципом дії, поділяють на дві групи:

а)засоби, які підвищують секрецію жовчі печінкою (Сholeretica або Сholesecreticа)

б) засоби,які сприяють виходу жовчі із жовчного міхура в дванадцятипалу кишку(Cholagoga або Сholekinetica).

Холеретичний ефект властивий багатьом лікарським засобам, які містять жовч

і натуральні жовчні кислоти, деякі синтетичні і рослинні речовини.

Алохол - таблетки,що містять суху жовч, сухі екстракти часнику і
кропиви, вугілля активоване. Виявляє стимулюючий вплив на секрецію жовчі, пригнічує процеси бродіння і гниття в кишечнику, активує секреторну і рухову функції травного тракту.

Холензим - таблетки, до складу яких входить суха жовч, висушені і подрібнені порошки підшлункової залози і кишечника забійної худоби.
Препарат стимулює секреторно-моторну функцію травного тракту. Ці препарати мають невисоку холеретичну активність, але сприяють значному підвищенню вмісту жовчних кислот у жовчі, стимулюють утворення і виділення білірубіну. При тривалому прийомі їх холеретичний ефект зростає, зникає загроза
утворення жовчних каменів, нормалізується травлення і обмін речовин.

Оксафенамід – синтетичний жовчогінний препарат,стимулює утворення і виділення жовчі, проявляє холеспазмолітичну дію, понижує рівень холестерину в крові.

Використовується багато жовчогінних препаратів рослинного походження.
Найбільшу цінність представляють засоби, одержані із безсмертника піщаного, шипшини, кукурудзяних примочок, барбарису звичайного. Вони характеризуються невеликою токсичністю і високою ефективністю при багатьох захворюваннях печінки.

Показання: холеретичні засоби застосовують при хронічному гепатиті,
холангіті, холециститі, цирозі печінки. Холеретичні засоби нерідко комбінують із проносними препаратами, що необхідно для усунення закрепів і пов’язаного з ними інтенсивного заворотнього всмоктування в кров компонентів жовчі і токсичних агентів із кишечника.

Холекінетичні засоби підвищують рухову активність жовчного міхура, одночасно зменшуючи тонус м"яза-стискача загальної жовчної протоки(сфінктера Одді), що сприяє виходу жовчі із жовчного міхура в кишки, а також із печінки, обминаючи жовчний міхур.
Магнію сульфат крім впливу на жовчовидільну систему має заспокійливу, спазмолітичну і проносну дію.
Концентрований розчин магнію сульфату (50мл 30-33% теплого розчину), введений у дванадцятипалу кишку за допомогою зонда, викликає рефлекторний викид жовчі в кишку.

Для сліпого зондування хворому рекомендують вранці натще випити 6Омл 30% розчину магнію сульфату, лягти на правий бік, поклавши на ділянку печінки грілку на 2години.

Холеспазмолітичні засоби (атропін, платифілін, папаверин, но-шпа) не викликають активного виходу жовчі в кишки. Вони лише усувають спазм жовчних шляхів, тому застосовуються під час нападів жовчної кольки, які трапляються у хворих на жовчнокам'яну хворобу, гострий холецистит, під час загострення хронічного холециститу.

I X

Гепатопротектори - це препарати, яки сприяють нормалізації обмінних процесів у печінці, підвищують її опірність шкідливим факторам довкілля і прискорюють відновлення структури і функції при ушкодженнях.

Легалон -сумарний препарат флавоноїдів (клас фенольних сполук, складається з двох фенольних залишків) розторопши плямистої.

Основним є гепатопротекторний ефект. Препарат стримує накопичення в печінці продуктів перекісного окислення ліпідів, активує антиоксиданту систему захисту, стабілізує мембрани цього органа. У зв'язку з цим, створюються необхідні умови для збереження високої активності ферментних систем печінки, які забезпечують обмін речовин, регенерацію і антитоксичну функцію.

Ессенціале - містить вітаміни групи В – В₆, В₁₂, В₃, В₁₅, та ессенціальні, тобто незамінні фосфоліпіди, яки є головними ліпідними компонентами ліпопротеїдів клітинних мембран.

Препарат має мембраностабілізуючу, антиоксидантну і гепатопротекторну

активність, гальмує некроз печінки, сприяє нормалізації структури та функції гепатоцитів, забезпечує відновлення структури і функції клітинних та субклітинних мембран. У зв’язку з цим ліквідуються дефекти в клітинах, викликанні гепатотоксичними речовинами.

Показання до застосування гепатопротекторів:

Гострий і хронічний гепатит, цироз печінки, жирова її дистрофія, печінкова кома, ушкодження печінки екзогенними гепатичними речовинами, порушення функції печінки у хворих на цукровий діабет, профілактика рецидивів жовчнокам'яної хвороби, передопераційна підготовка і післяопераційне лікування хворих, особливо у випадках хірургічного втручання на печінці і жовчних шляхах тощо.

X

Засоби, які впливають на екскреторну функцію підшлункової залози можна розділити на групи:

1.Лікарські засоби, які стимулюють або зміцнюють екскреторну активність підшлункової залози:

а) тваринного походження (органопрепарати) - панкреатин, панзинорм, мезим, фестал, креон;

б) мікробного походження - солізм;

в) які отримують із грибів - ораза;

г) рослинного походження- з насіння кропу, листя м’яти перцевої,

плодів глоду, квіток безсмертника піщаного, ромашки лікарскої

2.Лікарські засоби, яки гальмують екскреторну активність підшлункової залози(інгібітори протеолітичних ферментів):

а) препарати підшлункової залози - гордокс

б) які отримують з тканини легень - контрикал:

в) синтетичного походження – кислота амінокапронова;

г) рослинного походження: збори з плодів анісу, трави чистотілу, стовпчиків з приймочками кукурудзи, коріння кульбаби, трави звіробоя.

При недостатності функцій підшлункової залози для змісної терапії призначають панкреатин (порошок з висушеної підшлункової залози великої рогатої

худоби). Містить амілазу, трипсиноген, який під впливом ентерокінази кишкового соку перетворюється в трипсин та хімотрипсин. Амілаза розчеплює вуглеводи до дисахаридів, трипсин розщеплює білки до амінокислот, хімотрипсин руйнує зв'язки циклічних амінокислот.

Панкреатин може застосовуватися у випадках розладу травлення, зумовленного недостатністю екскреторної функції підшлункової залози. Призначають,

також, хворим на гіпоацидний гастрит, хронічний ентероколіт.

Доцільно комбінувати панкреатин з кислотою хлороводневою розведеною, пепсином, жовчогінними препаратами.

В останні роки як замісні лікарські засоби при недостатності екскреторної функції підшлункової залози широко застосовують комплексні ферментні препарати - панзинорм, фестал, мезим-форте, креон.

Поряд з протеолітичними ферментами до складу підшлункового соку входять також їх інгібітори, які продукуються клітинами підшлункової залози печінки та інших органів. Вони гальмують активність цих ферментів утворюючи з ними неактивні комплекси, запобігаючи можливості впливу їх на тканину підшлункової залози. При гострому панкреатиті захисна дія інгібіторів протеолітичних ферментів підшлункової залози стає недостатньою. Внаслідок цього активуються протеолітичні ферменти підшлункової залози, що може призвести до її само перетравлювання (панкреонекроз).

При гострому панкреатиті використовують інгібітори протеолітичних ферментів, зокрема контрикал.

Контрикал інгібує протеолітичні ферменти і гальмує активування

профібринолізину і перетворення його на фібринолізин, а також активність останнього.

При гострому панкреатиті використовують м-холіноблокатори (атропін, платифілін) та антацидні засоби.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 717 | Нарушение авторских прав