АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Серцеві глікозиди

G Глікозиди — це складні речовини, які при гідролізі розклада­ються на вуглеводи (глікон) і невуглеводневу частину (аглікон). За хімічною природою агліконами можуть бути спирти, альдегіди, кислоти, ефірні олії, похідні фенолу тощо. Глікони різних глікозидів також мають неоднакову будову.

Серцеві глікозиди — це глікозиди рослинного походження, яким характерна вибіркова дія на серце. В основі аглікону стеринове ядро, яке має високу фізіологічну активність і входить у структуру при­родних регуляторів фізіологічних функцій (статеві гормони, кортикостероїди, холестерин, жовчні кислоти та ін.). Саме тому аглікони серцевих глікозидів називають генінами.

Вибіркова дія на серце зумовлюється генінами, але в чистому вигляді ці сполуки нестійкі і малоактивні. Тільки в сполуках з гліконами (моно-, ди- і трицукри) аглікони стають розчинними, всмоктуються в травному каналі, зв'язуються з білками крові, проникають через клітинні мембрани і затримуються в клітинах.

У народній медицині давно застосовували рослини, які містять серцеві глікозиди (в Англії наперстянка відома з XI ст.). В Росії її почали вирощувати з 1730 р. У ветеринарній літературі про неї згадується з 1903 р. Значний вклад у вивчення серцевих глікозидів внесли вітчизняні вчені С. Ф. Бубнов, М. П. Богоявленський і радянські фармакологи С. В. Анічков, та інші.

Серцеві глікозиди є в багатьох рослинах, але найбільш широке практичне використання мають препарати наперстянки, горицвіту, конвалії, строфанту, жовтушника, обвійника. У деяких рослинах глікозиди нагромаджуються в листках (наперстянка), у інших — в насінні (строфант), у квітах і листках (конвалія), в траві (горицвіт, жовтушник).

Застосовуються серцеві глікозиди у вигляді водних розчинів, галенових і новогаленових препаратів, порошків з рослин, інфузів, настоїв, екстрактів. Визначення вмісту глікозидів в цих препаратах дуже складне, тому

активність їх визначають у жаб'ячих та котячих одиницях дії способом біологічної стандартизації. За жаб'ячу одиницю дії прийнято найменшу дозу препарату, яка спричинює зупинку серця більшості піддослідних жаб протягом години після введення. Котяча одиниця дії — це доза стандартного препарату з розрахунку на 1 кг маси тіла, яка зумовлює зупинку серця тварини протягом 30—55 хвилин.

Серцеві глікозиди, які добре розчиняються в жирах (глікозиди наперстянки), як правило, стійкі, всмоктуються в травному каналі (на 80—100 %). Глікозиди строфанту, конвалії, навпаки, добре розчиняються у воді, легко руйнуються при введенні всередину і погано всмоктуються в кров.

Після всмоктування глікозиди утворюють комплексні сполуки з білками крові, а потім розподіляються в тканинах. Руйнуються глікозиди переважно в печінці. Серцеві глікозиди і їх метаболіти виділяються нирками, частково з травного каналу. Швидкість виділення їх залежить від того, як міцно вони зв'язані з білками клітин. Найбільш тривало діють і затримуються в організмі глікозиди наперстянки — більшість їх виділяється через 20—25 днів, а сліди продуктів інактивування можна виявити і через 80 днів.

G Механізм фармакологічної дії серцевих глікозидів складний. При серцевій недостатності (декомпенсованих пороках серця) виділяють такі основні напрями їх дії: пряму стимулюючу на серцевий м'яз, в основі якої лежить нормалізація обмінних процесів міокарда (систо­лічна дія); сповільнення ритму серця і значне подовження діастоли: (діастолічна дія); зниження збудливості провідної системи серця і сповільнення провідності по пучку Гісса, в результаті чого подов­жується проміжок між скороченням передсердь і шлуночків серця.

Декомпенсовані пороки серця зумовлюються різкими порушен­нями вуглеводно-фосфорного обміну в міокарді. При цьому сила скорочень серця зменшується, а частота скорочень збільшується, під­вищується кров'яний тиск, з'являються венозний застій і набряки.

Серцеві глікозиди, нормалізуючи активність деяких ферментів, сприяють виходу катіонів №+ з клітин, поверненню К+ у клітини і звільненню Са² із зв'язаного стану, що підвищує скорочувальну здатність міокарда. Коефіцієнт корисної дії енергетичних процесів при цьому значно підвищується. Сила скорочень серця поступово зростає, а час систоли зменшується. Посилюється активність симпатичної нервової системи, поліпшується обмін ліпідів і білків в міокарді.

Діастолічна дія серцевих глікозидів полягає в значному сповільненні ритму серця і подовженні діастоли, що є наслідком прямої систолічної дії. В результаті підвищення сили скорочень серця з'яв­ляється значна пульсова хвиля, яка подразнює рецептори блукаю­чого нерва в судинах і рефлекторно збуджує його центри, що при­зводить до сповільнення скорочень серця.

Отже, в результаті дії серцевих глікозидів посилюються скорочення серця, скорочується систола, ритм роботи серця сповільнюється, подовжуються діастола, збільшується інтервал між скороченням передсердь і шлуночків, що в кінцевому результаті нормалізує основні показники кровообігу: збільшується ударний і хвилинній об'єм крові, знижується кров'яний тиск, підвищується швидкість кровообігу, поліпшується кровообіг серця. Крім того, серцеві глікозиди діють діуретично в результаті поліпшення кровообігу; стимулюють гладеньку мускулатуру кишок, жовчного міхура, матки, бронхів, а деякі з них (глікозиди конвалії і горицвіту) діють заспокійливо і протисудомно.

Серцеві глікозиди застосовують при хронічній та гострій недостатності і декомпенсованих пороках серця, при аритмії.

G Місцево препарати глікозидів подразнюють рецептори, що може бути причиною блювоти після підвищених доз. Передозування може спричинити токсичні явища, які виявляються спочатку сповільненням, потім прискоренням ритму серця, аритмією, порушенням кровообігу. Можлива зупинка серця.

В зв'язку з кумулятивною здатністю токсичні явища можуть виявитися при тривалому застосуванні терапевтичних доз. Щоб запобігти цьому, необхідно робити перерви між курсами лікування. При ознаках отруєння замість препаратів серцевих глікозидів призначають препарати калію, унітіол, камфору.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 465 | Нарушение авторских прав