АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Сечогінні засоби. Важлива роль в регуляції водно-сольової рівноваги в організмі належить ниркам, функція яких контролюється центральною нервовою системою і залозами

Важлива роль в регуляції водно-сольової рівноваги в організмі належить ниркам, функція яких контролюється центральною нервовою системою і залозами внутрішньої секреції. Основними гормонами є вазопресин, що надходить у кров з гіпофізу, і альдостерон гормон кори надниркових залоз. Порушення водно-сольового обміну супроводжується збільшенням об’єму рідини в клітинах і появою набряків та водянок при захворюваннях нирок, серцево-судинній недостатності, цирозі печінки та ін. При таких захворюваннях застосовують сечогінні засоби, які збільшують кількість сечі, а разом з тим сприяють інтенсивному виведенню з організму продуктів обміну, токсинів, лікарських речовин.

Збільшення діурезу практично можна досягти тільки гальмуванням реабсорбції з ниркових клубочків у кров води та іонів натрію, який є основним електролітом при підтриманні осмотичного тиску (вода пасивно переміщується за натрієм). Тому дія сечогінних засобів полягає в затримці реабсорбції іонів натрію, що призводить до підвищення осмотичного тиску первинної сечі і притоку води в ниркові канальці об'єм сечі збільшується.

Залежно від особливостей дії розрізняють такі сечогінні засоби:

1) діуретичні, які діють на рівні епітелію ниркових канальців, в результаті чого порушується переміщення іонів Na+ з просвіту канальців у судини нирок. Це — діакарб та меркузал;

2) осмотичні діуретики збільшують об'єм крові, що призводить до більш інтенсивного виділення антидіуретичного гормону і фільтрації води в ниркові канальці. При цьому діурез збільшується не за рахунок високої концентрації, а за рахунок води. До таких засобів належать калію ацетат, калію нітрат, маннітол, сечовина;

3) діуретичні засоби, що посилюють кровообіг у нирках і за рахунок цього збільшують клубочкову фільтрацію. Це — похідні пурину (теобромін, теофілін, темісал);

4) діуретичні засоби рослинного походження, які подразнюють чутливі рецептори нирок і збільшують виділення води, меншою мірою натрію і хлору. До них належать листя ведмежих вушок, ягоди ялівцю, бруньки берези, плоди петрушки, трава хвощу польового.

Діуретично діють також засоби, що належать до інших фармакологічних груп: ефірні олії, серцеві глікозиди, кофеїн, камфора, антисептичні засоби — гексаметилентетрамін.

У практиці частіше застосовують комбіновано діуретичні засоби.

Діакарб - Diacarbum