АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Загальна характеристика подразнюючих засобів

Подразнюючі речовини проявляють місцеву, рефлекторну, відволікаючу і резорбтивну дії. Діючи місцево, ці речовини поліпшують кровопостачання, а отже й живлення на обмеженій ділянці покривних тканин, це сприятливо впливає на перебіг хронічних патологічних процесів. Наприклад, при запаленні суглобів, сухожиль.

Внаслідок такої дії прискорюються процеси розсмоктування патологічних продуктів і відновлення тканин. Але місцева дія подразнюючих речовин є багатокомпонентною. Вона супроводжується розвитком запального процесу в зоні застосування, також місцева дія пов’язана з “відволікаючою дією”. Це є наслідком виділення гістаміну, який спричиняє розширення судин і капілярів, почервоніння, набряк, підвищення температури і біль – всі ознаки місцевого запального процесу.

G Місцева дія супроводжується спинномозковими рефлексами, що замикаються в довгастому мозку. Подразнення рецепторів, які знаходяться у слизових оболонках та шкірі, рефлекторно змінює роботу внутрішніх органів та нервових центрів. При запаленні плеври та легень часто на шкіру грудної клітки застосовують подразнюючі засоби. Це є відволікаюча дія. Штучно подразнюючи рецептори шкіри чи слизових оболонок, а відповідно штучне збудження у зонах головного мозку, гальмуєть імпульсацію від хворих органів і таким чином нормалізується їх функція.

Подразнюючі засоби впливають на перерозподіл крові в організмі, нормалізуючи кровонаповнення хворих органів, що сприяє відновленню їх функцій. Всмоктуючись в кров, подразнюючі виявляють резорбтивну дію, як наприклад ефірні олії. У малих дозах збуджують нервову систему, таким чином посилюють пригнічену функцію внутрішніх органів.

Виділяючись з організму у незміненому вигляд, подразнюючі можуть діяти сечогінно, відхаркувально, потогінно, що має важливе практичне значення. Застосовують їх при хронічних запальних процесах шкіри, м’язів, суглобів, сухожиль.

Розчин аміаку(нашатирний спирт) – це прозора безбарвна рідина з характерним запахом. Застосовують зовнішньо як відволікаючий засіб для рефлекторного зменшення болю у шлунку і кишках. Зовнішньо для загострення хронічних запальних процесів при ревматизмі, запаленні сухожиль, піхв, суглобів.

GВсередину як протибродильний засіб та засіб що активізує секреторну і моторну функції шлунка і кишок у формі 1-% розчину. Інгаляційно при різкому послабленні дихання та при колапсі.

Олія терпентинова очищена – безбарвна, прозора рідина з характерним запахом і пекучим смаком. Не розчиняється у воді, розчиняється у спирті. Застосовують: зовні у вигляді лініменту і мазей як подразнюючий і відволікаючий засіб при гострих болях у шлунку і кишках, м’язевому ревматизмі, запаленні легень, плеври. Шляхом інгаляції як відхаркувальний, антисептичний, протизапальний засіб. Всередину як протибродильний і румінаторний при атоніях і хронічних гастритах, у суміші з жирними оліями.

Плоди ялівцю – містять до 2% ефірної олії, яка діє сечогінно, відхаркувально і поліпшує травлення. Застосовують всередину у вигляді настою, кашок, болюсів, сиропів.

Плоди анісу – висушені плоди містять 1,2 – 3,2% ефірної олії. Діє стимулююче на моторну і секреторну діяльність шлунку, злегка дезинфікуюче, відхаркувально. Застосовують всередину у вигляді порошку, болюсів, кашок та відвару.

М’ята перцева – висушене листя містить 2,4 – 6% ефірної олії, 40 – 60% якої становить ментол. Листки застосовують зовнішньо як протизапальний засіб, всередину як болезаспокійливий та стимулюючий травлення.

Ментол – безбарвні кристали із запахом м’яти холодного смаку. Майже не розчинні у воді, добре у спирті та ефірі. Діє подразнююче, болезаспокійливо, протизапально, антисептично. Зовнішньо при стоматитах, ларингітах, фарингітах у вигляді 1 – 5% олійних розчинів, а також 5 – 8% олійні та спиртові розчини – при запаленні нервів, сухожиль, бурс. Внутрішньо – при спазмах шлунка та кишок у вигляді мікстур та емульсій.

Листя евкаліпту – висушене листя містить 1,5 – 3%ефірної олії, яка діє подразнююче та протимікробно. Застосовують у вигляді відварів та спиртових настойок зовнішньо на рани, виразки та при екземах як дезодоруючий та дезінфікуючий засіб. Всередину – як стимулятор травлення, спазмолітичний, протибродильний, та відхаркувальний засіб.

Насіння гірчиці – містить близько 30% жирної олії, глікозид синігрин і фермент міозин. Із знежиреного насіння добувають ефірну і гірчичну олію. В сухому вигляді насіння гірчиці не виявляє ніякої дії. Ефірно – гірчична олія має виражену антисептичну подразнювальну дію. При застосуванні всередину у вигляді гірчичного борошна або насіння збуджує апетит і поліпшує травлення.

Застосовують зовні у вигляді гірчичників або гірчичного тіста при запаленні легень і бронхів, плевритах, хронічному запаленні м’язів, сухожиль, бурс як подразнювальний і відволікаючий засіб. Накладають гірчичники на шкіру і тримають 15 – 30 хв. Всередину призначають для поліпшення апетиту, збудження перистальтики кишок і діяльності травних залоз.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 508 | Нарушение авторских прав