АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Засоби, що регулюють функцію еферентних нервів

Еферентні нерви складаються з вегетативних і соматичних (рухових). Вегетативна система іннервує гладенькі м’язи, залози внутрішньої і зовнішньої секреції, трофіку всіх без винятку органів і тканини організму. Особливістю її анатомічної будови є те, що вона має велику кількість нервових клітин на периферії, тіла яких утворюють ганглії та сплетіння. Тому нервові волокна поділяють на прегангліонарні і постгангліонарні.

Тіла прегангліонарних нейронів знаходяться в середньому та довгастому мозку, а також у грудинно-поперековому і. сідничному відділах спинного мозку. Вищі вегетативні центри знаходяться у підкірці і корі великого мозку.

GВегетативна нервова система складається з двох конкуруючих у фізіологічному відношенні нервових волокон – парасимпатичних і симпатичних. Парасимпатична нервова система вважається вісцеральною, оскільки регулює переважно функцію внутрішніх органів; симпатична система – судинна, оскільки вона більше пов’язана з системою крово-лімфообміну.

Функціонально парасимпатична і симпатична системи є певною мірою антагоністами.

Збудження парасимпатичної нервової системи виявляється в значному посиленні моторної і секреторної функцій травного каналу, що виражається клінічно слинотечею, проносом, сповільненням ритму серця, зниженням тиску крові, спазмом м’язів бронхів, інтенсивним виділенням бронхіального слизу і утрудненням диханням, пітливістю, скороченням м’язів матки, збільшенням діарезу, звуженням зіниці ока і короткозорістю.

Збудження симпатичної нервової системи виявляється насамперед прискоренням пульсу та значним підвищенням тиску крові, сухістю слизових оболонок і шкіри, розслабленням м’язів бронхів та полегшенням дихання, розширенням зіниці ока і далекозорістю.

Периферійні нерви (еферентні та аферентні) служать для швидкої і безвідмовної передачі сигналів – нервових імпульсів, які являють собою не електричний струм, а розповсюджуючу електрохімічну реакцію.

На прикритому мієліном відрізку волокна відбувається звичайна пасивна передача імпульсу, який через низьку електропровідність цитоплазми і слабкі ізолюючі властивості клітинної оболонки поступово послаблюється, але в ділянці перехватів Ранв’є, де оболонка не прикрита міеліном, автоматично посилюється до початкової величини. Таким чином імпульс доходить до соматичної клітини, де нервове волокно обривається. Далі відбувається синаптична передача імпульсів.

Синапс – це контакт між клітинами, цитоплазма кожної з яких покрита оболонкою. Між пресинаптичною і постсинаптичною мембраною існує щілина, розділена безперервним фіброзним шаром (базальною мембраною). У синапсах відбувається хімічна передача нервових імпульсів за допомогою специфічних речовин - медіаторів. Медіатором постгангліонарних парасимпатичних нервів, є ацетилхолін, тому їх називають холінергічними. Медіатором постгангліонарних симпатичних нервів є норадреналін, тому їх називають адрнергічними.

Доведено, що за допомогою ацетилхоліну передається імпульс у парасимпатичних і симпатичних гангліях, мозковому шарі надниркових залоз, скелетних м’язах. Тому прегангліонарні волокна симпатичних і парасимпатичших нервів, нерви до надниркових залоз і соматичні нерви є також холінергічними.