АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Блювотні, румінаторні та відхаркувальні засоби

Блювота – складний захисний акт підпорядкований блювотному центру, що міститься в корі головного мозку. Він може збуджуватись безпосередньо та рефлекторно.

Блювотні засоби прямої дії збуджують блювотний центр одразу ж після всмоктування в кров. Дія рефлекторних засобів проявляється через проміжок часу, протягом якого відбувається поступова сумація імпульсів у центрі блювоти. При цьому з’являються явища нудоти, слинотечі, потовиділення, підвищення секреції бронхіальних залоз.

GМеханізм дії блювотних засобів: прямо або рефлекторно збуджують блювотний центр, спричинюючи явище блювоти.

Дія вищих доз супроводжується посиленням секреції слинних та шлункових залоз, моторики шлунка і перистальтики кишечника, а у жуйних – моторики передшлунків. У таких дозах блювотні застосовують жуйним як румінаторні при атоніях, гіпотоніях передшлунків. Дія ще вищих доз супроводжується антиперистальтикою шлунка і блювотою навіть у жуйних тварин. Із засобів центральної дії застосовують лише апоморфін. У ветеринарній практиці одні і ті ж засоби залежно від дози можуть використовуватись як відхаркувальні – в мінімальних дозах, румінаторні – середні дози і блювотні – максимальна доза. Розрізняють блювотні центральної і рефлекторної дії.

Апоморфіну гідрохлорид – це блювотний засіб центральної дії. Білий, злегка сірувато – жовтуватий або навіть зеленуватий порошок, погано розчиняється у воді. Водні розчини не стійкі, їх готують асептично безпосередньо перед застосуванням. Дія на тварин різного виду не однакова. У коней і ВРХ спричинює нервове збудження, яке супроводжується облизуванням предметів, поїданням соломи, трісок (алотріофагія). Подібні явища при порушенні мінерального обміну, швидко усуває введення апоморфіну. У собак і свиней швидко викликає блювоту, яка триває 5 – 15хв. ВРХ рекомендують при лизусі, вівцям при поїданні вовни, птиці при клюванні пір’я. Зрідка застосовують як відхаркувальний засіб.

G Кореневище білої чемериці – містить алкалоїди вератрин, протовератрин; дубильні речовини, крохмаль, цукор. При введенні всередину алкалоїди подразнюють рецептори слизової оболонки шлунку і рефлекторно збуджують блювотний центр. У жуйних посилюють моторику передшлунків, а у свиней і собак спричинюють блювоту. Згубно діє на комах. Застосовують у вигляді настойки або відварів при атонії і гіпотонії шлунка.

Вератрин – дрібний порошок, майже не розчинний у воді, добре розчинний у спирті. Має здатність надзвичайно сильно подразнювати нервові закінчення чутливих нервів. Діє згубно на ектопаразитів. Застосовують спиртовий розчин підшкірно як румінаторний засіб жуйним, свиням як блювотне. Як тонізуючий скелетні м’язи при атрофіях та ревматизмі внутрішньом’язово та підшкірно.

Корінь іпекакуани – містить алкалоїди улитин та цефалін, які гіркі на смак і здатні подразнювати чутливі рецептори. Викликають відхаркувальний, румінаторний, та блювотний ефект. Застосовують як відхаркувальний засіб у вигляді порошку, болюсів і мікстури, як ніжний блювотний засіб у вигляді кашки свиням, собакам. Як румінаторний жуйним.

G Тимпанол – суміш настойок полину і чемериці з молочною кислотою, полівініловим спиртом і пінопогасником. Рідина темно – бурого кольору. При введенні всередину рефлекторно спричинює розслаблення сфінктерів передшлунків і стимулює скорочення їх мускулатури. Добре виражена протибродильна і антисептична дія, яка запобігає утворенню газів. Застосовують жуйним при гострій тимпанії рубця, а коням – при здутті шлунка і кишок. Рогатій худобі вводять через рот або безпосередньо в рубець.

? ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.Які дії мають подразнювальні засоби?

2.Чим супроводжується їх місцева дія?

3.Чим супроводжується рефлекторна їх дія?

4.Які засоби відносяться до подразнюючих?

5.Загальна характеристика окремих представників (нашатирного спирту, скипидару, м’яти перцевої, насіння гірчиці)?

6.Що таке блювота?

7.Механізм дії блювотних засобів.

8.Які засоби відносяться до блювотних та румінаторних засобів?

9.Коротка характеристика білої чемериці, тимпанолу.

Виписати рецепти "

1. Кашку з 10,0 порошкоподібного листя деревію, 10,0 трави звіробою. Свині на 6 прийомів.

2. Настойку чемериці корові внутрішньо та внутрішньовенно як румінаторне.

3.Кореневище білої чемериці корові (5,0 – 12,0) у вигляді відвару.

4.Розчин аміаку всередину коню при кишкових кольках.

5.Скипидар зовнішньо при запаленні суглобу, для натирання собаці.

6.Настій плодів ялівцю собаці як сечогінний засіб.

7.Настій м’яти перцевої корові як заспокійливе.

8.Тимпанол корові при атонії шлунку (доза 0,5 мл на кг. маси).

9. 20% розчин апоморфіну гідрохлориду підшкірно свині як блювотний при отруєнні.

ЗМІСТ

1.Гіркоти, загальна характеристика, дія, класифікація.

2.Представники чистих та ароматичних гіркот.

3.Проносні засоби, характеристика, механізм дії, класифікація.

4.Представники сольових проносних та їх застосування.

5.Представники рослинних проносних та їх застосування.

6.Представники олійних проносних та їх застосування.

7.Жовчогінні засоби

8.Загальна характеристика серцевих глікозидів, їх властивості, застосування.

9.Сечогінні та маткові засоби, їх характеристика, властивості, дія, застосування.

¨ Література

1. Хмельницький Г.О., Строкань В.І. Ветеринарна фармакологія з рецептурою К.: Аграрна освіта 2001, 3 – 12, 251 – 252 с.

2. Хмельницький Г.О., Хоменко В.С., Канюка О.І. Ветеринарна фармакологія. Харків Парітет 1995, 98 – 105 с.

! Основні терміни і поняття

Гіркоти чисті, ароматичні, проносні засоби, сольові проносні, олійні проносні, рослинні, глауберова сіль (сульфат натрію), карловарська сіль, гірка сіль, касторова олія, алое, кора крушини, корінь ревеню, алохол, кукурудзяні приймочки, серцеві глікозиди, препарати конвалії, препарати наперстянки, препарати горицвіту, маткові засоби, маткові ріжки, сечогінні засоби.

& Теоретичні вказівки

Гіркоти –це засоби рослинного походження, які містять гіркі речовини. За хімічним складом нагадують глікозиди. Вони, як правило, подразнюючи смакові чутливі рецептори язика, рефлекторно посилюють виділення шлункового соку з одночасним підвищенням їх перетравної здатності. Гіркоти одночасно активізують моторну функцію травного каналу.

Дія ароматичних гіркот більш виражена і тривала.

GПредставники чистих гіркот: корінь тирличу, корінь кульбаби, лист бобівника використовують для посилення травлення і підвищення апетиту.

Представники ароматичних гіркот: кореневище лепехи, трава деревію. Застосовують при диспепсії, атонії шлунку, кишок, при шлунково – кишкових і маткових кровотечах, а також для поліпшення апетиту і покращення травлення.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 576 | Нарушение авторских прав