АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Характеристика сучасних антагоністів рецепторів ангіотензину II
Назва препарату
| Добова доза (міліграм)
| Частота прийому в добу (24 ч.)
| Можливі поєднання
| Ірбесартан
|
| 1-2
|
| Лозартан
| 50-100
| 1-2
| гідрохлортіазид (12,5-25 мг)
| Телмісартан
| 80-160
|
| гідрохлортиазид
| Валсартан
| 80-160
|
| гідрохлортиазид (12,5-25 мг)
| Кандесартан
| 8-16
|
| гідрохлортіазид (12,5-25 мг), амлодипін (5 мг)
| Епросартан
| 400-800
| 1-2
|
|
Антагоністи рецепторів ангіотензину II мають переваги перед іншими препаратами в наступних випадках: діабетична нефропатія, серцева недостатність, непереносимість інгібіторів АПФ.
Характеристика основних антагоністів кальцію
Препарати
| Терапевтична доза (мг/24 ч)
| Частота прийому в добу
| 1. Фенілалкиламіни
| Верапаміл
| 80-240
| 2-3
| 2. Дігидропіридини
| Адалат
| 30-120
|
| Ніфедипін
| 30-120
| 3-4
| Нісолдіпін
| 5-40
|
| Фелодіпін
| 5-10
|
| Никардіпін
| 60-120
|
| Амлодіпін
| 5-10
|
| Ісрадіпін
| 5-20
|
| Лацидіпін
| 2-8
|
| Лерканідіпін
|
|
| 3. Бензотіазепіни
| Ділтіазем (кардил)
|
|
| Ділтіазем пролонгованої дії
| 180-360
|
| | | | |
Перевагу антагоністам кальцію слід надавати в таких випадках: середній і похилий вік, ізольована систолічна АГ, цукровий діабет, дисліпідемія, ренопаренхимні АГ, стабільна стенокардія, порушення периферічного кровообігу, суправентрикулярна тахікардія або екстрасистолія (дилтіазем, верапаміл).
Препаратами другого ряду є a1-адреноблокатори, алкалоїди раувольфии, центральні a2–агоністи, прямі вазодилататори.
Гіпертензивний криз – це раптове значне підвищення АТ від нормального або підвищенного рівня, яке майже завжди супроводжується появою чи посиленням розладу з боку органів-мішеней або вегетативної нервової системи.
Критеріями гіпертензивного кризу є: раптовий початок; значне підвищення артеріального тиску;поява або посилення симптомів з боку органів-мішеней.
Згідно з класифікацією кризів (робоча група Українського товариства кардіологів, 1999, 2004), залежно від наявності чи відсутності ураження органів-мішеней і необхідності термінового зниження АТ, виділяють:
1. Ускладнені кризи (з гострим або прогресуючим ураженням органів-мішеней – становлять пряму загрозу життю хворого, потребують негайного, протягом однієї години зниження АТ): інфаркт міокарда, інсульт, гостра розшаровуюча аневризма аорти, гостра недостатність лівого шлуночка, нестабільна стенокардія, аритмії (пароксизми тахікардії, миготливої аритмії, шлуночкова екстрасистолія високих градацій), транзиторна ішемічна атака; еклампсія; гостра гіпертензивна енцефалопатія; кровотеча.
2. Неускладнені кризи (без гострого або прогресуючого ураження органів мішеней – становлять потенційну загрозу життю хворого, потребують швидкого, протягом кількох годин, зниження АТ): церебральний неускладнений криз; кардіальний неускладнений криз; підвищення систолічного АТ до 240 мм рт.ст. або діастолічного АТ до 140 мм рт.ст.; значне підвищення тиску в ранньому післяопераційному періоді.
Тактика лікаря при гіпертонічних кризах
Перша допомога (амбулаторно)
Клонідін всередину або парентерально
лабеталол всередину
празозин всередину
каптоприл всередину
ніфедипин всередину
адельфан всередину
нітрогліцерин сублінгвально
дибазол парентерально
| В/в інфузія:
нітропрусід натрію, лабеталол
нітрогліцерин
триметафан
пропранолол
еналаприлат
гідралазин
| При прояві загрозливих симптомів – госпіталізація
|
Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 485 | Нарушение авторских прав
|