АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Антикоагулянти

Із сполук, що відносяться до даної фармакологічної групи, в лікуванні хворих з ГКС застосовується головним чином нефракціонований гепарин. На відміну від тромболітичних засобів НФГ вводиться не лише тільки хворим із стійкою елевацією сегменту ST, але і пацієнтам з іншими варіантами ГКС. Основними протипоказаннями до гепаринотерапії є активна кровотеча і захворювання, що супроводжуються високим ризиком його виникнення.

У випадках ГКС із стійким підйомом сегменту ST за відсутності протипоказань гепарин показаний всім хворим, не отримуючим ТЛТ, а також хворим, в яких планується проведення реваскуляризації міокарду.

Згідно з сучасними уявленнями, якщо тромболізис проводиться неспецифічними фібринолітичними препаратами (стрептокіназа, аністреплаза, урокіназа) на фоні застосування ацетилсаліцилової кислоти в повній дозі, введення гепарину необов'язкове. При застосуванні альтеплази внутрішньовенне введення гепарину вважається виправданим.

Гепарин вводиться внутрішньовенно болюсом 60 ОД/кг (але не більше 4000 ОД), потім із швидкістю 12 ОД/кг/ч (але не більше 1000 ОД/кг/ч) протягом 48 годин під контролем АЧТЧ, яке повинне перевищувати контрольний рівень в 1,52 разів.

Починати гепаринотерапію рекомендується одночасно з введення|вступом|м альтеплази|. Наявність критеріїв високої риски розвитку тромбоемболічних ускладнень розглядається, як показання до гепаринотерапії хворих, яким проводився тромболізис, незалежно від виду тромболитічного препарату.

Хворим з ГКС без стійкого підйому сегменту ST нефракціонований гепарин вводиться внутрішньовенно болюсом 60-80 ОД /кг (але не більше 5000 ОД), потім проводиться інфузія 12-18 ОД /кг/ч протягом 48 годин.

Умовою результативності гепаринотерапії вважається збільшення активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ) в 1,5 - 2,5 рази в порівнянні з нормальним значенням цього показника.

АЧТВ рекомендується визначати через 6 годин після початку інфузії і потім через 6 годин після кожної зміни швидкості введення гепарину. Якщо при двох послідовних визначеннях АЧТЧ зберігається в бажаних межах, наступний аналіз може бути виконаний через 24 години. Визначення АЧТЧ перед початком гепаринотерапії необов'язково.

Низькомолекулярні гепарини (еноксипарин, фраксипарин) мають низку переваг в порівнянні з НФГ: ці препарати мають велику тривалість дії і більш передбачений антикоагулянтний ефект, вводяться підшкірно у фіксованій дозі, не вимагаючи вживання інфузійного насоса і лабораторного контролю. Тривалість лікування хворих ГКС низькомолекулярними гепаринами в середньому складає 5-7 діб.

фондапарінукс – синтетичний пентасахарид, інгібітор фактора Ха, який селективно зв'язує антитромбін і швидко інгібірує фактор Ха, може бути застосований лише у пацієнтів, що отримували фібриннеспецифічні препарати, наприклад стрептокіназу| і ніколи не лікованих гепарином.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 489 | Нарушение авторских прав