 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Антикоагулянти непрямої дії
Ця група об`єднує синтетичні препарати, які практично не впливають на зсідання крові при безпосередній взаємодії з нею. Препарати пригнічують біосинтез вітамін-К-залежних факторів зсідання крові у печінці. Ефект їх виявляється після деякого латентного періоду, індивідуального для кожного препарату. Історія відкриття антикоагулянтів пов`язана із епідемією страшного захворювання серед великої рогатої худоби, яка була у 1922-1924 роках у США і Канаді. Це захворювання закінчувалося загибеллю тварин. У процесі дослідження було встановлено, що цих тварин годували недоброякісною солодкою конюшиною. Професор Карл Пауль Лінк виділив із цієї рослини речовину, при введенні якої в експериментальних тварин розвивалося аналогічне захворювання. Речовину назвали дикумарин. З`ясували, що конюшина уражалася особливим видом пліснявого грибка, який перетворював кумарин конюшини у дикумарин. На основі дослідів професор Лінк запропонував використовувати цю речовину для лікування захворювань, які супроводжуються підвищеним зсіданням крові. Дикумарин останнім часом через високу токсичність практично не застосовують. Практичного застосування набув його аналог - неодикумарин. Цей препарат за хімічною структурою подібний до вітаміну К і є його структурним антагоністом. Принцип його дії полягає в тому, що він блокує фермент епоксидредуктазу, яка перетворює епоксидну форму вітаміну К у хінонову, порушуючи тим самим утворення активної форми вітаміну К. В результаті порушується синтез протромбіну (фактор ІІ), проконвертину (фактор VII), антигемофільного глобуліну В (фактор ІХ) і тромбопластину (фактор Х), які необхідні для утворення тромбу. Неодикумарин також пригнічує активність фактора, який підтримує еластичність судинної стінки. Тому при тривалому застосуванні препарату підвищуються ламкість і проникність капілярів. Препарат виявляє антикоагулянтну активність тільки in vivo. Призначають неодикумарин всередину 3-4 рази на день. Він добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Антикоагуляційний ефект розвивається через 2-3 години і досягає максимуму лише через 12-24 години, оскільки у крові продовжують функціонувати раніше синтезовані фактори зсідання. Неодикумарин призначають так, щоб протромбіновий час подовжився у 1,5-2 рази вище норми. Після відміни ефект неодикумарину зберігається протягом 1,5-2 днів. Препарат легко проникає через плаценту. Показання до застосування неодикумарину: - профілактика і лікування венозних тромбів, тромбофлебітів, тромбоемболічних ускладнень при інфаркті міокарда, емболічних інсультах (але не геморагічних!); - для попередження тромбоутворення у післяопераційному періоді; - профілактика тромбозів і тромбоемболій при ревматичних ураженнях серця; - для профілактики тромбозів після пластики судин, клапанів серця; - при відміні антикоагулянтів прямої дії.
Побічні ефекти неодикумарину такі. 1 Геморагії внаслідок пригнічення утворення тромбів і підвищення проникності судинної стінки. При появі кровоточивості необхідно відмінити неодикумарин і негайно почати вводити вітамін К або вікасол, призначити вітаміни Р і С, переливання крові. 2 “Кумаринові” некрози м`яких тканин (сідниць, грудних залоз, щік, статевого члена) в результаті тромбозу капілярів і дрібних венул з`являються на 4-10-й день, частіше у жінок. 3 Тромбози при раптовій відміні препарату. 4 Диспептичні розлади. 5 Алергічні реакції. 6 Токсичні ураження печінки та нирок. 7 Застосування препарату в першій половині вагітності є причиною порушень розвитку скелета, а наприкінці вагітності - геморагій у плода. Подібні до неодикумарину такі препарати, як варфарин (кумадин), синкумар, фенілін. Основна відмінність їх полягає в тому, що антикоагуляційний ефект при їх використанні розвивається пізніше (через 24-72 години) і триває довше (2-4 дні). При застосуванні феніліну долоні і сеча можуть забарвлюватися у червоно-оранжевий колір.
Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 505 | Нарушение авторских прав |