АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Препарати для лікування гіпохромних анемій

Прочитайте:
  1. E. Антигістамінні препарати
  2. E. Лікування специфічної інфекції жіночих статевих органів
  3. IV. Відділення для лікування відкритими джерелами.
  4. IV. Немедикаментозне лікування
  5. VІІІ. Лікування.
  6. Антибактеріальні препарати. Протипаразитарні препарати.
  7. Антидепресанти, препарати літію, адаптогени
  8. Антітромбоцитарні препарати .
  9. арттерапія - лікування мистецтвом
  10. Використання лікарських засобів для прискорення відновлення спортсменів, лікування і профілактики станів перенапруги різних систем організму.

Основною причиною розвитку гіпохромної анемії є недостатня продукція гемоглобіну еритробластами кісткового мозку у зв`язку із дефіцитом заліза. Дефіцит заліза зумовлений найчастіше його недостатнім надходженням з їжею; порушенням всмоктування; посиленою втратою (при кровотечах); підвищеною потребою організму (під час вагітності, лактації, перебування у високогірних районах); порушенням механізмів транспорту, депонування й утилізації.

У зв`язку з цим головними засобами лікування гіпохромних анемій є препарати заліза. Добова потреба заліза для дорослої людини в середньому дорівнює 0,2 мг/кг (з урахуванням того, що у шлунково-кишковому тракті всмоктується лише 10% заліза). Потреба втричі вища у дітей молодшого віку і в 5 разів - у дітей грудного віку. Близько 70% заліза в організмі (3-4 г) входить до складу гемоглобіну, 10-20% депоновано у вигляді феритину і гемосидерину, 10% входить до складу м`язового білка міоглобіну, приблизно 10% - до складу дихальних та інших ферментів.

Із шлунково-кишкового тракту всмоктується тільки іонізоване залізо, краще за все у вигляді двовалентного іона. Соляна кислота в шлунку перетворює молекулярне залізо в іонізоване. Аскорбінова кислота необхідна для відновлення тривалентного заліза їжі у двовалентне. Всмоктування заліза відбувається головним чином у тонкому кишечнику за рахунок активного транспортування. Апоферитин слизової оболонки кишечника зв`язується з іонами заліза, утворюючи феритин. Після надходження іонів заліза у кров вони взаємодіють з b1-глобуліном трансферином. Ця транспортна форма постачає залізо до різних тканин, у тому числі до кісткового мозку, де залізо вивільняється і переходить у структуру гемоглобіну. Надлишок заліза депонується в організмі у вигляді феритину або гемосидерину. Виводиться залізо через кишечник при десквамації епітелію слизової оболонки, з жовчю, а також із сечею і потом.

При залізодефіцитних гіпохромних анеміях препарати заліза призначають в основному перорально. Призначають препарати за 1,5 години до їди або через 2 години після їди. Застосовують препарати заліза у вигляді таблеток із спеціальним покриттям або в капсулах, щоб попередити контакт заліза з порожниною рота. Це пов`язано з тим, що при взаємодії заліза із сірководнем (утворюється при карієсі зубів та інших захворюваннях порожнини рота) утворюється сульфід заліза, який забарвлює зуби у чорний колір. Терапія препаратами заліза може супроводжуватися запорами, оскільки залізо зв`язує сірководень кишечника, який є його фізіологічним стимулятором.

Останнім часом часто призначають комбіновані препарати, які містять не лише залізо, а й ряд вітамінів (аскорбінову кислоту, вітаміни групи В та ін.) і мікроелементів. Такими препаратами є фероплекс, ферамід, глобірон, феропол, гемофер та ін.

Лікування гіпохромної анемії триває 3-6 місяців, перші ознаки поліпшення стану спостерігаються через 5-7 днів. За відсутності терапевтичного ефекту переходять на парентеральне введення препаратів (ферковен, ферум-лек, жектофер).

Парентеральне введення препаратів заліза необхідно проводити в умовах стаціонара, оскільки воно часто супроводжується побічними реакціями: почервонінням шкіри обличчя і шиї, болями у попереку і суглобах, відчуттям здавлювання у грудях, тахікардією, болями по ходу вен, нудотою і блюванням, алергічними реакціями. Ці явища усуваються введенням аналгетиків і атропіну сульфату.

Для лікування гіпохромної анемії застосовують також препарати кобальту, наприклад коамід (комплекс сполук кобальту з амідом нікотинової кислоти). Кобальт стимулює еритропоез і сприяє засвоєнню заліза. Вводять коамід підшкірно.

Останнім часом у клінічній практиці використовують людський рекомбінантний еритропоетин у вигляді препаратів епоетин альфа (епоген, епрекс) і епоетин бета (рекормон). Препарати дозують у одиницях дії. Вводять підшкірно або внутрішньовенно тричі на тиждень. Призначають препарати при анеміях, що супроводжують хронічні захворювання нирок, при ревматоїдному артриті, гіпо- та апластичній анеміях, злоякісних захворюваннях кісткового мозку, під час лікування СНІДу і анемій у недоношених дітей. Терапія препаратами рекомбінантного еритропоетину може супроводжуватися артралгіями, головним болем, гіперкаліємією. Лікувальний ефект розвивається через 2 тижні, нормалізація кровотворення виявляється через 8-12 тижнів.

 


Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 714 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)