АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Препарати для лікування гіпохромних анемій

Основною причиною розвитку гіпохромної анемії є недостатня продукція гемоглобіну еритробластами кісткового мозку у зв`язку із дефіцитом заліза. Дефіцит заліза зумовлений найчастіше його недостатнім надходженням з їжею; порушенням всмоктування; посиленою втратою (при кровотечах); підвищеною потребою організму (під час вагітності, лактації, перебування у високогірних районах); порушенням механізмів транспорту, депонування й утилізації.

У зв`язку з цим головними засобами лікування гіпохромних анемій є препарати заліза. Добова потреба заліза для дорослої людини в середньому дорівнює 0,2 мг/кг (з урахуванням того, що у шлунково-кишковому тракті всмоктується лише 10% заліза). Потреба втричі вища у дітей молодшого віку і в 5 разів - у дітей грудного віку. Близько 70% заліза в організмі (3-4 г) входить до складу гемоглобіну, 10-20% депоновано у вигляді феритину і гемосидерину, 10% входить до складу м`язового білка міоглобіну, приблизно 10% - до складу дихальних та інших ферментів.

Із шлунково-кишкового тракту всмоктується тільки іонізоване залізо, краще за все у вигляді двовалентного іона. Соляна кислота в шлунку перетворює молекулярне залізо в іонізоване. Аскорбінова кислота необхідна для відновлення тривалентного заліза їжі у двовалентне. Всмоктування заліза відбувається головним чином у тонкому кишечнику за рахунок активного транспортування. Апоферитин слизової оболонки кишечника зв`язується з іонами заліза, утворюючи феритин. Після надходження іонів заліза у кров вони взаємодіють з b₁-глобуліном трансферином. Ця транспортна форма постачає залізо до різних тканин, у тому числі до кісткового мозку, де залізо вивільняється і переходить у структуру гемоглобіну. Надлишок заліза депонується в організмі у вигляді феритину або гемосидерину. Виводиться залізо через кишечник при десквамації епітелію слизової оболонки, з жовчю, а також із сечею і потом.

При залізодефіцитних гіпохромних анеміях препарати заліза призначають в основному перорально. Призначають препарати за 1,5 години до їди або через 2 години після їди. Застосовують препарати заліза у вигляді таблеток із спеціальним покриттям або в капсулах, щоб попередити контакт заліза з порожниною рота. Це пов`язано з тим, що при взаємодії заліза із сірководнем (утворюється при карієсі зубів та інших захворюваннях порожнини рота) утворюється сульфід заліза, який забарвлює зуби у чорний колір. Терапія препаратами заліза може супроводжуватися запорами, оскільки залізо зв`язує сірководень кишечника, який є його фізіологічним стимулятором.

Останнім часом часто призначають комбіновані препарати, які містять не лише залізо, а й ряд вітамінів (аскорбінову кислоту, вітаміни групи В та ін.) і мікроелементів. Такими препаратами є фероплекс, ферамід, глобірон, феропол, гемофер та ін.

Лікування гіпохромної анемії триває 3-6 місяців, перші ознаки поліпшення стану спостерігаються через 5-7 днів. За відсутності терапевтичного ефекту переходять на парентеральне введення препаратів (ферковен, ферум-лек, жектофер).

Парентеральне введення препаратів заліза необхідно проводити в умовах стаціонара, оскільки воно часто супроводжується побічними реакціями: почервонінням шкіри обличчя і шиї, болями у попереку і суглобах, відчуттям здавлювання у грудях, тахікардією, болями по ходу вен, нудотою і блюванням, алергічними реакціями. Ці явища усуваються введенням аналгетиків і атропіну сульфату.

Для лікування гіпохромної анемії застосовують також препарати кобальту, наприклад коамід (комплекс сполук кобальту з амідом нікотинової кислоти). Кобальт стимулює еритропоез і сприяє засвоєнню заліза. Вводять коамід підшкірно.

Останнім часом у клінічній практиці використовують людський рекомбінантний еритропоетин у вигляді препаратів епоетин альфа (епоген, епрекс) і епоетин бета (рекормон). Препарати дозують у одиницях дії. Вводять підшкірно або внутрішньовенно тричі на тиждень. Призначають препарати при анеміях, що супроводжують хронічні захворювання нирок, при ревматоїдному артриті, гіпо- та апластичній анеміях, злоякісних захворюваннях кісткового мозку, під час лікування СНІДу і анемій у недоношених дітей. Терапія препаратами рекомбінантного еритропоетину може супроводжуватися артралгіями, головним болем, гіперкаліємією. Лікувальний ефект розвивається через 2 тижні, нормалізація кровотворення виявляється через 8-12 тижнів.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 724 | Нарушение авторских прав