АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Синтетичні проносні засоби

Фенолфталеїн, ізафенін, гуталакс, дуфалак, бісакодил та ін. синтетичні проносні засоби за своїми ефектами та показаннями до застосування подібні до препаратів рослинного походження, але відрізняються іншими механізмами дії.

Фенолфталеїн всмоктується у тонкому кишечнику і потім секретується у товстому, де подразнює рецепторні закінчення і затримує абсорбцію електролітів і води. Проносний ефект розвивається через 6-8 годин. Препарат добре переноситься, однак в організмі може кумулювати і несприятливо впливати на нирки. Можливі алергічні реакції, кишкові коліки, прискорене серцебиття, колапс.

Ізафенін за механізмом дії і показаннями подібний до фенол-фталеїну, але дещо менш токсичний.

Препарати гуталакс, дуфалак і бісакодил близькі за хімічною будовою і своїми властивостями. Вони не всмоктуються у шлунково-кишковому тракті. У товстому кишечнику під дією бактерій від цих препаратів відщеплюються певні радикали і препарати перетворюються в активну форму, яка чинить стимулювальну дію на рецептори слизової оболонки кишечника і посилює його перистальтику. Застосовують препарати при хронічних закрепах і за необхідності випорожнення кишечника при діагностичних процедурах. Призначають всередину, ефект розвивається через 6-10 годин.

Існують комбіновані проносні препарати для лікування хронічних закрепів – кафіол, регулакс.

ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА АПЕТИТ

Апетит - це емоційне відчуття, пов`язане із бажанням людини вживати певну їжу. Апетит реалізується нейрогуморальним шляхом. Пріоритетну роль відіграє нервова система. У центральній нервовій системі апетит контролює центр “голоду” (латеральні ядра гіпоталамуса) і центр “насичення” (вентромедулярні ядра гіпоталамуса). Ці центри сприймають подразнення, які йдуть від смакових, нюхових, зорових аналізаторів. Значною мірою апетит залежить від стану лімбічної системи і кори головного мозку.

Основне значення в регуляції апетиту належить таким медіаторам, як норадреналін, серотонін, дофамін, які впливають на відповідні рецептори (b₁- і b₂-адренорецептори, a₁-адренорецептори, 5-НТ­_1В­- і
5-НТ_2С-серотонінові рецептори, D₁-дофамінові рецептори). Крім того, у гіпоталамусі є нейропептиди, які регулюють апетит і енергетичний баланс. Доведена роль у регуляції апетиту ендогенних речовин: лептину (гормон, який продукується жировою тканиною), холецистокініну, орексину, гормонів, що стимулюють секрецію кортикотропіну, інсуліну, глюкагону, тиротропіну та ін.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 493 | Нарушение авторских прав