 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Вітрогінні засоби
При метеоризмі кишечника використовують вітрогінні засоби, які одержують із листя м`яти перцевої, квітів ромашки лікарської. Листя м`яти перцевої містять ефірні олії, каротин, флавоноїди, поліфеноли, стероли, мікроелементи. Основною лікарською речовиною є ментол, який при потраплянні на слизові оболонки і шкіру подразнює холодові рецептори і спричиняє відчуття холоду. У відповідь на збудження холодових рецепторів звужуються поверхневі судини і рефлекторно розширюються судини внутрішніх органів. Ця властивість ментолу використовується під час приймання валокордину, який містить ментол, при болях у серці. Ментол володіє також легкою місцевоанестезувальною та антисептичною активністю. Потрапляючи у шлунково-кишковий тракт, ментол подразнює рецептори слизової оболонки шлунка і кишечника, активує перистальтику і секрецію їх. Одночасно препарати м`яти стимулюють секрецію жовчі. Галенові препарати м`яти перцевої проявляють спазмолітичну дію, пригнічують процеси гниття та бродіння у кишечнику. Квітки ромашки лікарської містять флавоноїди, діоксикумарини, холін, аскорбінову кислоту, каротин, гіркоти, слиз і ефірну олію. Ефірна олія ромашки проявляє легкий збуджувальний ефект на центри довгастого мозку, активує скоротливу активність міокарда, розширює мозкові судини, проявляє жовчогінну дію. У великих дозах ефірна олія пригнічує центральну нервову систему і знижує тонус скелетних м`язів. Галенові препарати ромашки лікарської використовують як потогінні, антиспастичні препарати при болях у шлунку і кишечнику, при виразковій хворобі або при запальних процесах. Препарати ромашки лікарської можуть використовуватися як жовчогінні, антисептичні, вітрогінні засоби. Діючи на слизову, вони знижують запалення, активують регенерацію епітелію, проявляють місцевоанестезувальну активність.
ЗАСОБИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ПРИ ПІДВИЩЕНІЙ СЕКРЕТОРНІЙ ФУНКЦІЇ
Препарати цієї групи призначають при гіперацидних гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки. За даними деяких дослідників, на виразкову хворобу страждає близько 10% чоловіків віком 30-55 років і 6% жінок, молодше 55 років. Хвороба триває роками, характеризується зміною періодів ремісії та загострення. Згідно з сучасними уявленнями виразкова хвороба є результатом дисбалансу факторів агресії і захисту. Провідну роль серед факторів агресії відіграють кислотно-пептидний (переважне значення віддається соляній кислоті) і бактеріальний (Helicobacter pylori) фактори. До інших факторів агресії відносять компоненти жовчі, лікарські препарати (нестероїдні протизапальні засоби, глюкокортикоїди та ін.), термічні та механічні пошкодження слизової оболонки, часті стресові ситуації та ін. До захисних факторів належать слизовий бар`єр, мікроциркуляція і регенеративна здатність слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки, секреція бікарбонату та ін.
Ураховуючи зазначені фактори, терапію проводять в таких напрямах: - зменшення кислотно-пептидної агресії; - антибактеріальна терапія стосовно Helicobacter pylori; - підвищення захисних властивостей слизової оболонки; - посилення регенеративних процесів на виразковій поверхні.
Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 725 | Нарушение авторских прав |