Таксономія збудника грипа
| Родина Ортоміксовіруси (Orthomyxoviridae)
Рід Influenzavirus
РНК-вмісний вірус
|
Грип
| Гостре інфекційне вірусне захворювання людини, що характеризується ураженням респіраторного тракту, лихоманкою, загальною інтоксикацією, порушенням діяльності серцево-судинної та нервової систем
|
Основні структурні компоненти віруса грипа
| 1. Однониткова РНК
2. Капсид
3. Зовнішня ліпідно-вуглеводно-протеїнова оболонка
|
Антигени вірусу грипу
| Віруси грипу мають поверхневі та внутрішні антигени. Внутрішні (S-антиген) – це антигени білків нуклеокапсиду та матріксного білка. Вони відрізняються стабільністю, вони є типоспецифічними та не дають перехресних реакцій. Поверхневі (V-антигени) – є проективними антигенами – це антигени поверхневих глікопротеїнів – гемаглютиніна (Н-антиген) та нейрамінідаза (N-антиген). Антигенна мінливість зумовлена двома процесами – антигенним дрейфом та антигенним шифтом
|
Дрейф антигенів
| Незначні зміни в структурі Н- та N-антигенів за рахунок крапкових мутацій в генах, які кодують їх. В результаті утворюються змінені сероваріанти (штами) того ж підтипу
|
Шифт антигенів
| Повна заміна ділянки геному, що кодують синтез Н- та (або) N-антигенів, що призводять до утворення нового підтипу вірусу грипа А
|
Нові антигенні варіанти вірусу грипа (відмінні ознаки)
| Розрізняються по антигенній будові гемаглютиніна та нейрамідази
|
Основні варанти вірусів грипа по антигенній будові
| 1. Вірус грипа А (А1, А2)
2. Вірус грипа В (В1, В2)
3. Вірус грипа С
4. Вірус грипа Д
|
Приклади антигенних формул різних штамів віруса грипа
| H2N2 (A1 Сингапур)
H3N2 (A1 Гонконг)
|
Умови циркуляції віруса грипа серед людей
| Зниження або відсутність колективного імунітету у населення
|
Умови з'явлення нових антигенних варіантів віруса грипа
| 1. Селекція стійких штамів в умовах формування колективного імунітету
2. Генетичні рекомбінації між пташиними та людськими вірусами в організмі птахів
|
Середовище для культивування віруса грипа
| 1. Курячий ембріон
2. Культура клітин
|
Стійкість віруса грипа в зовнішньому середовищі
| Стійкість вірусів грипу до факторів зовнішнього середовища невелика. Вони чутливі до ефіру, УФ-випромінення, стандартним дезінфектантам та детергентам, при 56 С гинуть через декілька хвилин. У повітрі приміщень віруси можуть зберігатися декілька годин, в клінічному матеріалі при 4 С – протягом тижня
|
Джерело інфекції при грипі
| 1. Хворі люди (тварини – як резервуар інфекції)
2. Вірусоносії
|
Шляхи передачі грипа
| Повітряно-крапельний
|
Основні етапи патогенеза грипа
| Зараження через носоглотку
↓
Проникнення вірусу в клітини циліндричного епітелію за допомогою нейромінідази
↓
Первинна репродукція віруса в епітелії дихальних шляхів
↓
Вірусемія
↓
Загальнотоксичний синдром
↓
Ураження лімфоцитів
↓
Вторинний імунодефіцит, ускладнення
|
Принципи лабораторної діагностики грипа
| 1. Виявлення збудника
2. Виявлення специфічних змін у організмі
|
Особливості постінфекційного імунітету
| Людина, що перенесла грип, набуває стійкий постінфекційний гуморальний та клітинний імунітет, який відрізняється своєю вузькою специфічністю та направлений проти сероваріанта (штама) віруса грипу, що викликав це захворювання. Значить, протигрипозний імунітет є підтипо- та штамоспецифічним. Тому поява нових штамів того ж підтипу вірусу А навіть з дуже незначним дрейфом поверхневих антигенів суттєво знижує ефективність імунітету, що вже є в начвності. Подальша антигенна мінливість того ж підтипу вірусу, а тим паче поява, в наслідок шифта антигенів, нового підтипу вірусу А, робить людину беззахисною проти грипозної інфекції
|
Основні механізми імунітету при грипі
| 1. Антитіла – антигемаглютиніни, антинейрамінідазні
2. Імуноглобуліни А
3. ІНФα
4. Термолабільні інгібітори
5. Натуральні Т-кілери, макрофаги
Протиінфекційний імунітет тривалий і напружний, але дуже високоспецифічний (він типо-, підтипо- і навіть варіантоспецифічний)
|
З чим пов’язана висока чутливість дітей до вірусу грипа
| Висока ранимість дітей обумовлена недосконалістю неспецифічних та специфічних механізмів імунітету, вразливістю інших систем та органів, що пов’язано з анатомо-фізіологічною незрілістю організму
|
Методи лабораторної діагностики грипа
| 1. Імунолюмінісцентна мікроскопія (екпрес-метод).
2. Вірусологічний
3. Серологічний
|
Експрес-метод діагностики грипу
| Виявлення вірусу (антигену) в дослідному матеріалі) за допомогою РІФ (прямої та непрямої) та ІФА. Можна виявити в матеріалі геном вірусів за допомогою ПЛР.
|
Інгридієнти, що необхідні для накопичення вірусу грипа у вірусологічному методі діагностики
| 1. Дослідний матеріал
2. Курячий ембріон або культура клітин в середовищі 199
|
Індикація вірусів грипу у вірусологічному методі діагностики
| Проводиться в залежності від лабораторної моделі (за загибеллю, за клінічними та патоморфологічними змінами, за ЦПД, РГА, РГАд)
|
Інгридієнти для ідентифікації віруса грипа в РГГА
| 1. Виділенний вірус
2. Специфічна імунна сироватка
3. Еритроцити
|
Інгридієнти для визначення антитіл проти вірусів грипу в РГГА (серодіагностика грипу)
| 1. Сироватка хворго
2. Вірусний діагностикум
3. Еритроцити
|
Чинник підтвердження діагноза грипа за допомогою серологічного метода
| Нарастання титру антитіл не менш ніж в 4 рази
|
Засоби створення активного імунітету при грипі
| 1. Живі вакцини різних типів
2. Хімічні вакцини (рекомбінантні)
3. Інактивовані вакцини
4. Субодиничні
|
Засоби створення пасивного імунітету при грипі
| 1. Протигрипозна сироватка
2. Гамма-глобулін протигрипозний
|
Препарати для неспецифічної профілактики грипа
| Інтерфероногени
|
Таксономія збудників парагрипу
| Родина Параміксовіруси (Paramyxoviridae)
Серотипи 1 та 3 відносяться до роду Respirovirus, а серотипи 2, 4а, 4b - Rubulavirus
|
Парагрип
| ГРВІ, що характеризується переважним ураженням верхніх дихальних шляхів та помірною інтоксикацією
|
Основні структурні компоненти віруса грипа
| 1.Однониткова -РНК
2.Капсид
3.Зовнішня ліпідно-вуглеводно-протеїнова оболонка
|
Антигенні властивості вірусів парагрипу людини (ВПГЛ)
| S-Ar внутрішній, V-Ar поверхневий
|
За антигенами вірусних білків HN, NP, F розрізняють 4 основних серотипи вірусів парагрипу
| ВПГЛ -1
ВПГЛ - 2
ВПГЛ – 3
ВПГЛ – 4
|
Стійкість вірусів парагрипу в зовнішньому середовищі
| Швидко гинуть під впливом різних факторів: температури, кислот, лужини, УФВ та ін, чутливі до табельних дезінфікантів.
|
Епідеміологія парагрипу
| Ждерело інфекції - хворі люди
Шлях передачі повітряно-крапельний, рідко контактно-побутовий
|
Основні етапи патогенеза парагрипу
| Проникнення вірусу через слизові оболонки носу, глотки, гортані
↓
Репродукція вірусу в клітинах поверхневого епітелію
верхніх дихальних шляхів
↓
Вірусемія, в наслідок розпаду загиблих клітин і вірусів виникає токсемія
↓
Ураження гортані, трахеїв
↓
Вторинний імунодефіцит,
що сприяє розвитку бактеріальних ускладень
|
Методи лабораторної діагностики парагрипу
| 1. Експрес-метод діагностики (РІФ, ПЛР)
2. Вірусологічний метод діагностики
3. Серологічний метод діагностики (РГГА, РЗК, РН)
|
Особливості посінфекційного імунітету
| Нетривалий та ненапружний, типоспецифічний, можлива реінфекція.
|
Препарати, що використовуються для специфічної профілактики та лікування парагрипу
| Профілактичні – відсутні
Лікувальні – імуномодулятори
|
Таксономія вірусу епідемічного паротиту
| Родина Параміксовіруси (Paramyxoviridae)
Рід Rubulavirus
РНК-вмісний вірус
|
Антигенні властивості вірусів епідемічного паротиту
| Серологічно однорідний
|
Епідемічний паротит („свинка”)
| Гостра дитяча інфекція, що характеризується ураженням анньогокиих анньог залоз, рідше – інших органів
|
Епідеміологія епідемічного паротиту
| Джерело інфекції – хворі люди
Шляхи передачі – повітряно-крапельний, рідко контактно-побутовий, через інфіковані слиною предмети
|
Резистентність вірусу епідемічного паротиту
| Вірони мають незначну стійкість у зовнішньому середовищі. Вони чутливі до ефіру, детергентам, деззасобам (розчини спирту, лізола інактивують віруси за декілька хвилин), ферментам (трипсину, фосфоліпазам), висушуванню, УФ-променям, високим температурам (при 55-60 С віруси інактивуються протягом 20 хвилин)
|
Основні етапи патогенезу епідемічного паротиту
| Проникнення вірусу через вхідні ворота інфекції –
верхні дихальні шляхи
↓
Розмноження вірусів в клітинах поверхневого епітелію
верхніх дихальних шляхів, і можливо в анньогокиих залозах
↓
Вірусемія, рознесення вірусу по організму
↓
Потраплення вірусу в яїчки, підшлункову та щитовидну залози, мозкові оболонки, що призводить до їх запалення
↓ ↓
Можуть бути ускладнення – орхіт Безсимптомний
(і як наслідок – аннього), менінгіт, перебіг
менінгоенцефаліт, панкреатит.
|
Методи лабораторної діагностики епідемічного паротиту
| 1. Вірусологічний метод діагностики
2. Серологічний метод анньогоки (ІФА, РЗК, РГГА)
|
Вірусологічний метод діагностики епідемічного паротиту
| Його проводять, інфікуючи курячі ембріони або культури клітин (клітини нирок мавп, ембріону людини, HeLa та інші).
Індикацію вірусу проводять у курячому ембріоні за допомогою РГА, в культурах клітин за наявністю ЦПД або МІФ. Ідентифікацію виділеного вірусу проводять за допомогою РГГА, РІФ, РН, РЗК
|
Серологічний метод діагностики епідемічного паротиту
| Проводиться з парними сироватками хворого, які беруться з інтервалом в 10 – 15 діб. Наростання титру антитіл в 4 і більше разів вказує на паротитну інфекцію.
Використовується також ІФА для виявлення в сироватці хворого специфічних антитіл класу IgM, що вказує на активну інфекцію
|
Препарати, що використовуються для лікування та профілактики епідемічного паротиту
| Для лікування та пізньої профілактики - специфічний імуноглобулін.
Специфічна профілактика – жива вакцина.
|
Таксономія респіраторно-синцитіального вірусу (РС-вірус)
| Родина Параміксовіруси (Paramyxoviridae)
Рід P neumovirus
РНК-вмісний вірус
|
РС-інфекція
| Гостре захворювання нижніх дихальних шляхів у новонароджених та дітей аннього віку
|
Основні властивості характерні для РС-віруса
| 1. Аглютинує еритроцити
2. Вірус має характерну морфологію, що виявляється при електронній мікроскопії
|
Антигенні властивості РС-вірусів
| S-Ar внутрішній, V-Ar поверхневий. Серологічно неоднорідний, має сероваріанти
|
Епідеміологія РС-інфекції
| Джерело інфекції – хвора людина, вірусоносій
Шляхи передачі – контактно-побутовий та повітряно-крапельний
|
Особливості патогенезу РС-інфекції
| Вхідні ворота інфекції: верхні дихальні шляхи
↓
Проникнення вірусу в епітеліальні клітини
↓
Репродукція вірусу в клітинах циліндричного епітелію верхніх дихальних шляхів, що призводить до їх загибелі
↓
Генералізація процесу з розповсюдженням
на нижні дихальні шляхи
↓
Розвиток вторинного імунодефіциту,
що призводить до розвитку вторинних
бактеріальних інфекцій
↓
Можлий розвиток імунопатологічних реакцій в результаті утворення імунних комплексів
|
Методи лабораторної діагностики РС-інфекції
| 1. Експрес-метод діагностики (ІФА, РІФ, рідше РЗК, РН)
2. Мікроскопічне (гістологічне) обстеження
3. Вірусологічний метод діагностики
4. Серологічний метод діагностики (РН, РЗК, РНГА, ІФА)
|
Таксономія збудника кору
| Родина Параміксовіруси (Paramyxoviridae)
Рід Morbillivirus
РНК-вмісний вірус
|
Антигенні властивості вірусу кору
| Серологічно однорідний
|
Кір
| Гостре інфекційне захворювання, що характеризується лихоманкою, катаральним запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та очей, також плямисто-папульозним висипанням на шкірі.
|
Стійкість віруса кору в зовнішньому середовищі
| Швидко гинуть під впливом різних факторів: температури, кислот, лужини, УФВ та ін, чутливі до табельних дезінфікантів.
|
Епідеміологія кору
| Джерело інфекції – хвора людина. Хворіють люди різного віку, але частіше діти 4 – 5 років.
Шляхи передачі: основний - повітряно-крапельний, рідше - контактний. Найбільша інфікованість у продромальний період та в 1-шу добу появи висипу. Через 5 діб після появи висипу хворий не ороно віру.
|
Особливості патогенезу кору
| Слизова оболонка верхніх дихальних
шляхів та очей
↓
Потраплення вірусу в підслизову оболонку та лімфатичні вузли
↓
Репродуція вірусу в клітинах цих тканин та органів
↓
Потраплення в кров (вірусемія)
↓
Ураження ендотелію ороно віру судин,
що зумовлює появу висипу
↓
Розвиток набряку та некротичні зміни тканин
|
Імунітет після перенесеного кору
| Після перенесеного кору формується довічний гуморальний імунітет
|
Методи лабораторної діагностики кору
| - Експрес-діагностика (РІФ, ПЛР, ІФА, РНГА, РГГА)
- Вірусологічний метод діагностики
- Серологічний метод діагностики (РЗК, РГГА, РГГА, РН, ІФА)
|
Експрес-діагностика кору
| Її використовують частіше інших більш складних методів для раннього виявлення антигену та внутрішньоклітинних вірусних включень і для виявлення специфічних антитіл. Антигени визначають, досліджуючи методом імунофлюоресценції уражені епітеліальні клітини, які отримують з відокремлення носоглотки та/або зіскобів елементів висипання. В У носоглотковому відокремленні або у мазках-відбитках, які пофарбовані за Романовським-Гімзе, можна виявити гігантські багатоядерні клітини – симпласти, що містять цитоплазматичні включення темно-рожевого кольору на фоні фіолетової цитоплазми. Антитіла виявляють у сироватці починаючи з 2-го тижня захворювання методом ІФА або РНГА
|
Вірусологічний метод діагностики кору
| Заснований на виділенні вірусу з крові та носоглоткового змиву хворого на культурі клітин (первинно-трипсонізовані культури клітин нирок мавп, ембріону людини та ороно вірусної культури клітин амніону людини). Вірус кору дає ЦПД на культурі клітин – утворення гігантських багатоядерних клітин (симпластоутворення) з цитоплазматичними включеннями. Індикацію вірусу можна провести також за допомогою реакції гемадсорбції з еритроцитами мавп. Для ідентифікації корового вірусу використовують: реакцію гальмування гемадсорбції з сироваткою імунізованих тварин, реакцію нейтралізації ЦПД, РГГА, та РІФ
|
Серологічний метод діагностики кору
| Носить частіше ретроспективний характер. Досліджують парні сироватки у реакціях РЗК, РНГА, РГГА. Антитіла виявляють в сироватці починаючи з 2 –го тижня захворювання. Збільшення титру антитіл в 4 рази і більше підтверджує діагноз. Використання ІФА дозволяє виявити антитіла до вірусу кору класа IgM та IgG. Наявність IgM говорить про гостру корову інфекцію, а IgG свідчить про раніше перенесену інфекцію або вакцинацію
|
Специфічна профілактика кору
| Планову специфічну профілактику кору проводять ороно в введенням дітям першого року життя живої коревої вакцини з атенуйованих штамів або асоційованої вакцини (проти кору, паротиту, краснухи). Ослабленим дітям вводять нормальний людський інтерферон.
|
Таксономічне положення збудників ороно вірусної інфекції
| Родина Coronaviridae
Рід Coronavirus
РНК-вмісний вірус
Широко розповсюджені в природі, викликають ураження респіраторних органів (в тому числі SARS), ШКТ, нервової системи людини, а також тварин.
|
Антигенні властивості коронавірусів
| Серологічно неоднорідні – 3 серотипа
|
Резистентність коронавірусів
| Віруси чутливі до кислот, УФ-променів; при нагріванні до 560С гинуть через 10-15 хвилин. При кімнатній температурі зберігаються декілька днів. Стійки до низьких температур, ліофілізації.
|
Епідеміологія орона вірусної інфекції
| Джерело інфекції – хвора людина.
Шляхи передачі - повітряно-крапельний.
|
Особливості патогенезу орона вірусної інфекції
| Вхідні ворота інфекції:
слизові оболонки верхніх дихальних шляхів
↓
Первинна репродукція вірусу
↓
Профузний насморк
↓
Формування противірусного
гуморального імунітету ↓
↓ Можливе виникнення
Виникнення вторинного симптомів гострого
імунодефіциту гастроентерита
↓
Вторинні бактеріальні інфекції
|
Методи лабораторної діагностики орона вірусної інфекції
| - Експрес-метод діагностики (РІФ)
- Серологічний метод (РГГА, РЗК, РН).
|
Таксономічне положення збудника аденовірусної інфекції
| Родина Adenoviridae
Рід Mastadenivirus
ДНК-вмісні віруси
|
Антигенні властивості аденовірусів
| Серологічно неоднорідні, поділяється на серогрупи та серотипи
|
Резистентність аденовірусів
| Аденовіруси достатньо стійки у зовнішньому середовищі. У неочищених суспензіях при кімнатній температурі і рН у межах 6-9 віруси виживають протягом двох тижнів, у воді при 4 С – більше двох місяців. Віруси залишаються життєздатними на фомітах – пилових та інших часточках, що взвішені у повітряному середовищі. Інфективність вірусів не знижується при обробці ефіром та хлороформом.
Аденовіруси швидко гинуть при нагріванні до 56 С (через 5 хвилин), під дією УФВ, при обробці дезінфектантами
|
Епідеміологія респіраторної аденовірусної інфекції
| Джерело інфекції – хвора людина, вірусоносій.
Шляхи передчі – повіртряно-крапельний, повітряно-пильовий, „кишкові” аденовіруси мають аліментаний шлях передачі.
|
Особливості патогенезу аденовірусної інфекції
| Вхідні ворота інфекції: слизві оболонки
верхніх дихальних шляхів, очей
↓
Репродуція вірусу в епітеліоцитах верхніх дихальних шляхів та регіонарних лімфовузлах
↓
Коротка вірусемія та генералізація процесу
↓
Органні ураження (слизових оболонок глотки, кон‘юктив, носу, ураження легенів, мезентеріальних лімфатичних вузлів, печінки, селезінки тощо)
За типом ураження чутливих клітин розрізняють
3 типи інфекцій:
1. Продуктивна інфекція.
2. Персистуюча інфекція.
3. Трансформуюча інфекція.
|
Методи лабораторної діагностики аденовірусної інфекції
| 1. Експрес-методи діагностики (РІФ, ІФА, РІА, ІЕМ).
2. Вірусологічний метод.
3. Серологічний метод діагностики (РЗК, РН, РГГА, ІФА).
|