АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Аналіз професійних захворювань

У І півріччі 2012 року до робочих органів виконавчої дирекції Фонду надійшло 2746 повідомлень про професійні захворювання (отруєння). За результатами розслідування професійних захворювань складено 2684 акти розслідування причин виникнення хронічних професійних захворювань (актів П-4).

У І півріччі 2012 року, у порівнянні з аналогічним періодом 2011 року, кількість професійних захворювань збільшилась на 0,6%, або на 15 випадків (з 2669 до 2684).

Найбільша кількість професійних захворювань зареєстрована у Донецькій (30,6%), Луганській (25,6%), Дніпропетровській (19,0%) і Львівській (10,2%) областях. Кількість профзахворювань у цих областях складає близько 85,4% від загальної кількості по Україні.

Значний ріст професійних захворювань відмічається у Волинській області – на 72 випадки (з 56 до 128), Луганській області на 26 випадків (з 662 до 688), Донецькій області на 6 випадків (з 814 до 820), Запорізькій та Черкаській на 5 випадків.

Аналіз професійної захворюваності по галузям промисловості свідчить, що найвищий рівень профзахворюваності спостерігається у вугільній, металургійній, та машинобудівній галузях.

Вагомими причинами формування несприятливих умов праці у цих галузях економіки залишаються недосконалі технології, використання застарілого обладнання, машин і механізмів та їх несправність, неефективність та невикористання засобів захисту працюючими, порушення правил охорони праці, режимів праці і відпочинку.

В структурі професійних захворювань перше місце належить хворобам органів дихання 68% від загальної кількості по Україні (понад 1829 випадків) На другому місці - захворювання опорно-рухового апарату – 20% (радикулопатії, остеохондрози, артрити, артози – понад 529 випадків). Третє місце залишається за вібраційною хворобою 4% (107 випадів), четверте за хворобами слуху – 4% (97 випадків).

Аналіз стану охорони праці в Україні та основні завдання профспілкових організацій на наступні 5 років

Критична ситуація в Україні у сфері безпеки праціпроявляється високим рівнем виробничого травматизму і професійної захворюваності, незадовільними умовами праці та санітарним станом підприємств, внаслідокчого держава втрачає кваліфікованих працівників, а натомість отримує десятки тисяч осіб, які потребують повноцінного соціального захисту.

За останні 5 років на виробництві загинуло майже 5 тисяч працівників і понад 85 тисяч – травмовано. Майже до 30 відсотків зросла питома вага працівників, зайнятих у шкідливих для здоров’я умовах праці в результаті чого постійно збільшується кількість нововиявлених професійних захворювань (6-7 тисяч на рік).

У 2009 році в Україні сталося 14633 нещасних випадків на виробництві, в результаті яких постраждало 15028 працівників, в тому числі 595 загинули.

Не дивлячись на те, що з року в рік кількість травмованих на виробництві в Україні зменшується, рівень виробничого травматизму у порівнянні з країнами Західної і навіть Східної Європи залишається високим. Аналіз ситуації показує, що зазначене зниження за останні 10 років відбувається у більшій мірі в результаті зменшення числа робочих місць, значних обсягів неврахованих, або переведених у категорію не пов’язаних з виробництвом нещасних випадків.

За даними Держкомстату кількість потерпілих із втратою працездатності на один робочий день і більше та зі смертельним наслідком на 1 тис. працю­ючих (коефіцієнт частоти травматизму) за 10 років зменшилася з 3,4 до 1,2 у 2009 р., або майже у 3 рази. Разом з цим, кількість людино-днів непраце­здатності на одного потерпілого (коефіцієнт тяжкості травматизму) за цей час збільшилася з 28,9 до 46,8 днів, або на 62 %.

Така диспропорція в показниках коефіцієнтів частоти й важкості нещас­них випадків вказує на те, що велика їх кількість на вироб­ництві приховується від розслідування та обліку.

Результати перевірок, проведених профспілковими організаціями про­тягом акції «Рік боротьби з прихованим травматизмом», лише за один рік вия­вили 683 випадки травму­вання на виробництві, прихованих від розслідування й обліку, в тому числі навіть шість випадків зі смертельним наслідком.

У 2009 році питома вага нещасних випадків із смертельним наслідком, не пов’язаних з виробництвом, склала 57,7% загального їх числа.

У 2009 році в Україні виявлено 5972 нових випадків професійних захворювань – 4,8 на 10 тис. працюючих), найвищі рівні профзахворюваності відмічені у – у Луганській – 11,5, Донецькій – 8,1 та Дніпропетровській – 6,3 областях.

Протягом останніх 5-и років виявлено 30770 хворих з професійними захворюваннями. Більше 70% всіх профзахворювань виявляється серед працівників вугільної промисловості.

Основною професійною патологією є пневмоконіоз і хронічний бронхіт, питома вага яких у загальному числі професійних захворювань складає 63,3%.

За даними Інституту промислової медицини АМН рівень захворюваності населення України на нові випадки профзахворювань (на 100 тис. працюючих) складає 13,3 випадки проти 30.1 в середньому по Європейському регіону. За висновком цього Інституту в Україні офіційна статистика виявляє, так би мовити, лише вершину айсберга професійної захворюваності. Більша її частина свідомо чи несвідомо не реєструється, або приховується.

за даними Держкомстату у 2009 році тільки у 5-и провідних галузях господарства України в умовах, що не відповідають санітарних нормам і правилам, працювало більше 1,3 млн. працівників.

До 30% в середньому по Україні зросла питома вага працівників, зайнятих у шкідливих для здоров’я умовах праці. На підприємствах Мінвуглепрому, гірничодобувної промисловості, металургії та металообробки число таких робітників досягає 70%.

Домінуючими причинами формування несприятливих умов праці залишаються недосконалі технології, машини і механізми, їхня несправність, невикористання засобів захисту, порушення правил техніки безпеки, режимів праці і відпочинку.

Крім цього, роботодавці масово порушують вимоги статті 8 Закону України «Про охорону праці» щодо забезпеченості працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту згідно з Порядком та типовими нормами.

За даними Держсанепідемслужби більше 70% підприємств України не відповідають санітарним правилам. Особливо незадовільний санітарний стан відмічається на середніх і малих підприємствах та підприємствах приватної форми власності, які явно недостатньо охоплені державним санітарним наглядом.

Загрозливого поширення серед працюючого населення набувають захворювання класу «Розлади психіки і поведінки», туберкульоз, інфекційні гепатити, ВІЛ/СНІД-інфекція.

Серед працівників більшості підприємств України відмічаються високі рівні захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, коли показник захворюваності у випадках на 100 працюючих перевищує 50,0, а у днях 1000,0.

Це в свою чергу зумовлює значні виплати роботодавців по листках непрацездатності (які перевищують сотні млн. грн. щорічно), а також безповоротні втрати робочого часу, що перевищують млрд. людино-днів протягом одного року.

Незадовільний стан здоров’я працюючих підтверджують також медико-демографічні показники населення працездатного віку, серед яких найбільш вагомим є смертність. З 1990 року вона має тенденцію до постійного зростання, особливо серед чоловіків, що призвело до застосування нового терміну «надсмертність чоловіків працездатного віку».

У структурі причин смертності провідні місця традиційно посідають нещасні випадки, захворювання серцево-судинної і нервової систем, системи кровообігу та злоякісні новоутворення.

Вкрай негативно впливає на стан здоров’я працюючих відсутність ефективної системи медичної і професійної реабілітації працюючих (згортання промислової медицини, недоліки у проведенні регулярних профілактичних медичних оглядів і загальної диспансеризації працюючих, закриття більшості санаторіїв-профілакторіїв підприємств), що призводить до зниження їх продуктивності праці та професійної непридатності, стримує інноваційний та інвестиційний розвиток провідних галузей економіки.