АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ТЕРМОМЕТРІЇ

У здорових тварин механізми терморегуляції забезпечують рів­новагу між теплоутворенням і тепловіддачею, завдяки чому тем­пература тіла підтримується постійною з деякими коливаннями (табл. 1), які залежать від фізіологічних і зовнішніх факторів.

Так, у самок дещо вища температура, ніж у самців, особливо в останні дні вагітності і в день родів (за винятком собак і верб­людів, у яких в день родів температура не підвищується); у тва­рин чистопородних, більш жвавого темпераменту, температура тіла також дещо вища порівняно з непородистими. Фізичне наван­таження також призводить до тимчасового підвищення температу­ри тіла, яка потім відновлюється до початкової протягом 10— 60 хв, а у верблюдів — 2,5—3 год.

Якщо температура тіла вища меж максимальної норми, то тоді говорять про гіпертермію або гарячку, а якщо показники темпера­тури нижчі мінімальної норми, то таку зміну називають гіпотер­мією.

Гарячка (febris) являє собою своєрідну захисну реакцію орга­нізму на вплив патологічних факторів, що характеризується роз­ладом терморегуляції і підвищенням температури тіла. При гаряч­ці спостерігається порушення функцій усіх систем і органів: при­гнічення тварини, навіть до сопорозного стану, озноб з ритмічним тремтінням м'язів тулуба (тремор), відчуття холоду, скуйовдже-ність волосяного покриву, нерівномірний розподіл температури шкіри — підвищення її у ділянці вух, основи рогів, носового дзер­кальця і зниження на кінцівках. Підвищення температури викли­кає збільшення частоти пульсу і дихання, посилення серцевого поштовху і тонів серця, звуження периферичних судин, а з погір­шенням стану серцева діяльність послаблюється, судини розширю­ються, збільшується їхня порозність, розвиваються застійні явища. У хворих із синдромом гарячки погіршується апетит, пригнічується секреція слинних, шлункових і кишкових залоз. У жуйних навіть легка гарячка супроводжується гіпотонією передшлунків, а при тяжкому перебігу може висихати вміст книжки. Погіршується ро­бота нирок, зменшується виділення сечі, підвищується її щільність, у ній з'являється білок.

Таким чином, підвищення температури тіла впливає на функ­цію усіх органів і систем і є одним з провідних і типових симпто­мів гарячки, який дає змогу у її перебігу розрізняти три стадії. Перша — це стадія підвищення температури тіла (stadium incre-menti). Вона охоплює період підвищення температури до типової для даної гарячки (не обов'язково до максимальної). Темп підви­щення температури тіла може бути швидким (від кількох годин до доби) і повільним (протягом кількох днів).

Наступна стадія — це стадія утримання температури тіла (sta­dium fastigii) — період, коли проявляються найбільш типові для гарячки патологічні зміни. Цю стадію характеризують і за висо­тою підвищення температури тіла, і за характером перебігу. На-кінець, настає стадія зниження температури (stadium decrementi) до норми, яке може перебігати швидко, протягом кількох годин — це критичне зниження (crisis), або повільно протягом кількох днів (lysis). Критичне зниження температури тіла супроводжується по­тінням, зниженням частоти пульсу та дихання, поліпшенням за­гального стану. Однак у деяких випадках температура тіла знову підвищується і тримається кілька днів. Це — несправжній або пе­рерваний криз, який є свідченням поширення патологічного про­цесу. При критичному зниженні температури тіла внаслідок різко­го розширення периферичних судин може розвинутися гостра су­динна недостатність — колапс.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 569 | Нарушение авторских прав