АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

СИМПТОМИ ХВОРОБ

Патологічний процес викликає в організмі порушення функціо­нального стану окремих органів або призводить до їх морфологіч­них змін, які відрізняють хвору тварину від здорової. Ці змін» називають симптомами (від грецьк. symptoma — випадок, співпа-дання) або ознаками хвороби. Ряд авторів не надають значення різниці в термінах «симптом» і «ознака». Інші вчені, в тому числі А. В. Синьов і В. І. Зайцев, до симптомів хвороби відносять функ­ціональні зміни з явищами динамічного характеру (шуми хлю­пання, кашель, гарячка, збільшення частоти пульсу і дихання,, хрипи і т. д.), а ознаками називають морфологічні зміни, спричи­нені хворобливим процесом (набряк, рана, виразка, висипи іт. д.). Досвід показує, що в більшості випадків функціональні та морфо­логічні зміни називають і симптомами й ознаками, не розмежо­вуючи їх.

За методом виявлення усі симптоми поділяють на об'єктивні і умовно суб'єктивні. Об'єктивні симптоми лікар ветеринарної меди­цини виявляє при загальному дослідженні тварини чи досліджен­ні окремих систем (наприклад, хрипи, підвищення температури). Суб'єктивні симптоми — це ті, про які повідомляє хвора людина, У тварин відсутній дар мови й тому в практиці ветеринарної меди­цини можуть бути лише умовно суб'єктивні симптоми, їх не можна виявити дослідженням тварини, але при спостереженні за нею лі­кар помічає деякі ознаки, на основі яких він визначає той чи інший стан тварини. Наприклад, коліки, затруднене ковтання корму свід­чать про болючість, розчухування деяких місць — про сверблячку. Досліджуючи тварину, лікар не може відчути біль чи сверблячку у тварини, а тварина не розповість йому про них. Але поводження тварини дає змогу лікарю зробити висновки про наявність цих симптомів, які є умовно суб'єктивними.

Залежно від локалізації симптоми поділяють на загальні та місцеві. Загальні є результатом реакції усього організму (підви­щення температури, погіршення апетиту та ін.), а поширення міс­цевих обмежується патологічним фокусом (наприклад, тупий пер­кусійний звук над ділянкою запалення легень).

За значенням для встановлення діагнозу симптоми поділяють на специфічні або патогномонічні, типові, важливі або провідні, нетипові, маловажливі, випадкові.

Патогномонічними або специфічними симптомами вважа­ються такі, які характерні лише для одного захворювання, і тому

природно, що встановлення їх має вирішальне значення для діа­гностування даної хвороби. Прикладами таких патогномонічних симптомів можуть бути: тільця Негрі при сказі, шуми хлюпання при вислуховуванні серця — для перикардиту, скакаючий пульс — для недостатності клапанів аорти, наявність Bacillus anthracis — для сибірки і т. д. На жаль, таких патогномонічних симптомів обмаль.

Типові — це симптоми, наявність яких обов'язкова для тієї чи іншої хвороби, але їх, на відміну від патогномонічних, виявляють й при інших хворобах. Наприклад, притуплення перкусійного звуку при крупозній пневмонії вважається симптомом типовим, однак воно може спостерігатися і при інших патологічних процесах у легенях — катаральному запаленні легень, абсцесі легень та інших хворобах. І все ж типові симптоми є дуже важливими для встанов­лення діагнозу.

Кожне захворювання проявляється багатьма симптомами, але один з них або навіть кілька є найбільш важливими або провідними, оскільки становлять основу для розпізнавання хвороби. Наприклад, при травматичному перикардиті у корів ви­являють венозний застій, набряки, підвищення температури, збіль­шення частоти пульсу, зменшення сили тонів, максимального арте­ріального тиску, зміни габітусу, гіпотонію передшлунків та ін. Од­нак жоден з цих симптомів не є провідним, оскільки основними, вирішальними для встановлення діагнозу є шуми тертя та хлю­пання, які знаходять при вислуховуванні серця. Ось тому їх і на­зивають.провідними або важливими.

За окремими симптомами лікар може передбачити подальший розвиток хвороби, тобто прогнозувати її завершення. Зважаючи на значимість для прогнозування, розрізняють сприятливі, неспри­ятливі, загрожуючі й безнадійні симптоми. Сприятливими симптомами, наприклад, вважаються поява апетиту, скоро­чень рубця при атонії передшлунків, зниження до нормальної тем-' ператури тіла, тобто ті, які є передвісниками видужання тварини. Несприятливі симптоми свідчать про подальший розви­ток патологічного процесу, перехід його в більш тяжку стадію. Загрожуючі — це симптоми, що можуть призвести до швидкої загибелі тварини, якщо їй не надати кваліфікованої допомоги. На­приклад, ознаки асфіксії при гострій тимпанії рубця, гострому роз­ширенні шлунка, метеоризмі кишечника. Безнадійними симптомами вважають такі, при яких тварини не видужують і прогноз буде несприятливим; наприклад, встановлення шуму хлюпання у серцевій сумці у корів, що є патогномонічним симпто­мом для травматичного перикардиту.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 456 | Нарушение авторских прав