АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРИФЕРИЧНИХ СУДИН

Досліджують найбільш великі, поверхнево розміщені судини,, звертаючи увагу на їх наповнення і напругу стінок, а також арте­ріальний і венозний пульс.

Артеріальний пульс досліджують м'якушами пальців найбільш доступних і великих артерій, які лежать на твердій основі. Так,. у коней пульс досліджують на зовнішній щелепній артерії (а. та-xillaris externa), у судинній вирізці нижньої щелепи, рідше—на поперековій лицьовій артерії (a. transversa faciei), поверхневій ви-сочній (a. temporalis suporfacialis) і хвостовій (a. coccygea), у ве­ликої рогатої худоби — на лицьовій (a. facialis), поверхневій арте­рії гомілки (a. saphena) і серединній хвостовій (a. coccygea me­dia).

У дрібної рогатої худоби пульс досліджують на стегновій (a. femoralis) і плечовій (a. brachialis) артеріях, у свиней — на стегновій артерії, у м'ясоїдних тварин досліджують стегнову арте­рію на внутрішній поверхні стегна і плечову — на медіальній по­верхні плечової кістки вище ліктьового суглоба. У птахів арте­ріальний пульс не досліджують: у них підрахунок частоти скоро­чень серця проводять методом аускультації серця або пальпацією серцевого поштовху.

При дослідженні артеріального пульсу пальпацією визначають його частоту, ритм і якість. Частоту пульсу визначають за кіль­кістю коливань артерії протягом 1 хв. Вона коливається у великих, межах (табл. 3) і залежить від виду, віку, статі тварин, їх фізіо­логічного стану, фізичного навантаження. У самців частота пульсу дещо нижча, ніж у самок. При вагітності, нервовому збудженні, підвищеній температурі частота пульсу збільшується. При різних захворюваннях частота пульсу може збільшуватися і зменшува­тися. Збільшення частоти пульсу називають тахікардією, а змен­шення — брадикардією.

Тахікардія пов'язана з більш інтенсивним виробленням імпуль­сів у синусовому вузлі внаслідок дії на нього різних речовин, що підвищують його збудливість, при зміні тонусу вегетативного від­ділу нервової системи (симпатикотонія, пригнічення вагуса). Тахі­кардія спостерігається при гарячці, серцевій недостатності, деяких отруєннях, пороках серця, травматичному та нетравматичному пе­рикардитах, гострому міокардиті, ендокардиті, міокардозі, анеміях, запаленні легень (пневмонії), плеври (плевриті), переповненні га­зами рубця (тимпанії), кишечника (метеоризмі), гострому розши­ренні шлунка та інших хворобах. Тахіркадія у тварин, які знахо-

8Г

дяться у стані спокою і мають нормальну температуру тіла, часто е ознакою серцевої недостатності. Тахікардія супроводжується зменшенням діастоли, що швидко призводить до декомпенсації ро­боти серця.

Уповільнення пульсу (брадикардія) буває значно рідше і є на­слідком підвищення тонусу парасимпатичної нервової системи, що спостерігається при гострому паренхіматозному гепатиті та деяких інших хворобах печінки, які перебігають з підвищенням вмісту жовчних кислот у крові (холемія), гіпотиреозі, внаслідок знижен­ня тонусу симпатичного відділу нервової системи через зменшення синтезу тироксину та трийодтироніну, при підвищеному внутріш­ньочерепному тиску, після введення ваготонічних препаратів (пі­локарпін, ареколін та ін.).

£8

За ритмом розрізняють ритмічний пульс, що характеризується правильним послідовним чергуванням сили пульсових ударів і пауз між ними, і неритмічний (аритмічний), який спостерігається при багатьох хворобах серця та інших органів. Так, при розвитку дис­трофічних процесів у міокарді порушується його скорочувальна функція, що викликає чергування великих і малих пульсових хвиль. Такий пульс одержав назву альтернуючого, переміжного (див. аритмії). Інколи скорочення міокарда шлуночків настільки послаблені, що вони не в змозі відкрити півмісяцеві клапани аорти, і кров не надходить в аорту або її надходить так мало, що пуль­сова хвиля не досягає периферичних артерій. У такому випадку частота пульсових хвиль не відповідає частоті скорочень серця, тому така патологія має назву дефіциту пульсу (p. deficiens).

При визначенні якості пульсу звертають увагу на силу пульсо­вої хвилі, наповнення артерій, стан їх стінок і характер спадання пульсової хвилі.

За силою пульсової хвилі розрізняють великий (p. magnus), середній і малий пульс (p. parvus). Дуже малий пульс, який ледве вловлюють пальпацією, називають ниткоподібним (p. filiformis). У більшості здорових тварин пульс середньої хвилі. Великий пульс виявляють при гіпертрофії серця, після фізичного навантаження,, при хворобах, що супроводжуються посиленням серцевої діяльнос­ті, при недостатності клапанів аорти, коли лівий шлуночок викидає в аорту більше крові, ніж у здорових тварин. Малий пульс буває при серцевій недостатності, крововтратах, зниженні артеріального кров'яного тиску, звуженні аортального отвору.

По наповненню артерій пульс може бути великого, середнього та малого наповнення. У більшості здорових тварин він середньо­го наповнення, причому у високопродуктивних корів наповнення артерій більше, ніж у корів з низькою молочною продуктивністю. Пульс великого наповнення, коли діаметр отвору артерії більший-товщини двох її стінок, називають повним (p. planus). Він буває при збільшенні кількості циркулюючої в організмі крові, гіпертро­фії серця, а також при хворобах, які супроводжуються посиленням серцевої діяльності. Пульс малого наповнення, коли діаметр отво­ру артерій менше товщини двох її стінок, називають пустим (p. va-cuus, s. inalis). Він буває при значному зменшенні кількості цир­кулюючої в організмі крові, великих крововтратах і хворобах, які супроводжуються ослабленою серцевою діяльністю.

За напруженням артеріальна стінка може бути еластичною (се­реднього напруження), твердою і м'якою. У більшості здорових тварин вона еластична, тобто пульс середнього напруження. Арте­рія відчувається у вигляді стрічки, добре пальпується серед навко­лишніх тканин, легко здавлюється і добре розправляється під тиском крові. Твердий пульс (p. durus) характеризується тим, що-артерія відчувається у вигляді щільного круглого шнура. Він зу-

8а

стрічається при артеріальній гіпертонії (підвищення артеріального тиску), хронічному нефриті, артеріосклерозі, при хворобах, які су­проводжуються болями (кольки, ревматичні хвороби). М'який пульс (p. mollis) характеризується тим, що артерія при легкому перетискуванні зливається з навколишніми тканинами. Він буває при серцево-судинній недостатності і хворобах, що викликають зниження тонусу артеріальних судин, значних крововтратах.

За характером спадання пульсової хвилі розрізняють помір­ний, повільний і стрибкоподібний пульс. Повільний пульс (p. tar-dus) зустрічається при звуженні аортального отвору, артеріоскле­розі й характеризується повільними наростанням і спаданням пуль­сової хвилі. Його можна виявити графічним записом пульсу (сфіг­мографією).

Стрибкоподібний пульс (p. celer) характеризується різким під­вищенням кривої сфігмограми і швидким її зниженням. Дикро-тичне коліно погано виражене. Він специфічний для недостатності клапанів аорти, коли під час діастоли частина крові повертається у лівий шлуночок, При його систолі в аорту викидається крові більше, ніж у здорової тварини, тому пульсова хвиля швидко й ви­соко підіймається. Однак уже на початку діастоли кров через не­щільно закритий отвір повертається назад і пульсова хвиля швид­ко спадає. Сила удару крові по клапанах аорти зменшена, коли­вання стінок судин також зменшене й тому дикротична хвиля майже не виражена.

Для об'єктивнішої характеристики артеріального пульсу про­водять графічний його запис (сфігмографію). Сфігмограму у ве­ликих тварин реєструють по хвостовій артерії, а у дрібних — стег­новій або плечовій артеріях. На сфігмограмі крива артеріального пульсу складається з двох колін: висхідного, крутого без додатко­вих коливань і нисхідного — більш пологого з додатковим зубчи­ком, який називають дикротичним. Походження його пов'язують із зворотною течією крові від закритих стулок півмісяцевого кла­пана аорти на початку діастоли. При патології тварин форма, ве­личина, послідовність окремих елементів сфігмограми змінюється. Сфігмограма дає чітке уявлення про повільний, стрибкоподібний, ниткоподібний та альтернуючий пульс, миготливу аритмію, блока­ди серця.

Дослідження вен. Дослідження вен проводять оглядом, пальпа­цією, флебографічно. Насамперед, досліджують наповнення вен і венний пульс. Ступінь наповнення вен визначають за рельєфністю рисунка, підшкірних вен голови, шиї, кінцівок, кон'юнктиви. При захворюваннях серця, особливо перикардиті, яремна вена (v. jugu-laris) має вигляд товстого тяжа.

Особливості венного пульсу досліджують по яремній вені. Роз­різняють негативний (фізіологічний) і позитивний (патологічний) венний пульс. Негативний венний пульс проявляється набряканням

яремних вен у момент систоли правого передсердя, коли кров з них не надходить у передсердя, і зменшенням об'єму вен в момент діастоли передсердя. У нормі негативний венний пульс чіткіше ви­ражений у великої рогатої худоби, особливо при нахилянні голови тварини; у коней він помітний лише біля основи шиї і посилю­ється також при нахилянні голови. Негативний венний пульс ви­значають здавлюванням яремної вени у середній третині шиї. Пе­риферична ділянка її наповнюється кров'ю, коливання у ній зни­кають. Центральна ділянка яремної вени, яка спрямовується до серця, западає. При цьому у деяких тварин спостерігаються ледь помітні коливання вени в нижній частині центральної ділянки, особливо при опущеній голові.

Позитивний венний пульс проявляється наповненням і пульса­цією центральної ділянки вени, що буває при недостатності три­стулкового клапана, миготливій аритмії, «тампонаді» серця, трав­матичному ретикулоперикардиті (рис. 34). Особливо він характер­ний при недостатності тристулкового клапана, коли кров через нещільно закритий правий атріовентрикулярний отвір під час си­столи шлуночків повертається у праве передсердя і порожнисті вени. Позитивний венний пульс, на відміну від негативного, збіга­ється з систолою шлуночків, серцевим поштовхом і першим тоном серця. Периферична ділянка яремної вени при позитивному вен-ному пульсі, як і негативному, наповнюється кров'ю і, як прави­ло, не пульсує. Коливання цієї ділянки можуть бути викликані ко­ливаннями зовнішньої сонної артерії. Таке коливання периферич­ної ділянки яремної вени називають ундуляцією. З'являються вони при недостатності півмісяцевих клапанів аорти, коли лівий шлуночок викидає більше крові, а у великої рогатої худоби унду-ляція вен інколи спостерігається у нормі.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 547 | Нарушение авторских прав