АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
СТРУКТУРА КЛІНІЧНИХПРОЯВІВ МА
ПРОЯВИ, ЩО ПЕРЕВАЖАЮТЬ
| Частка у %
| Шкірні
| 50 – 70
| Гематологічні
| 20 – 35
| Респіраторні
| 10 – 15
| Вісцеральні
| 7 -10
| Ми, як і Г.М.Дранник (2000), виделяємо системні прояви і органні реакції, що переважають:
I. Системні реакції: анафілактичний шок, сироваткова хвороба.
2. Органні реакції з переважним враженням:
2.1. Шкіри (кропив”янка і набряк Квінке, васкуліти,
багатоформна еритема, фіксований дерматит, контактний дерматит, макулопапульозна екзантема тощо).
2.2.Крові (анемія, лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, панцитопенія, еозинофілія).
2.3.Вісцеральних органів (нирок, печінки, серця, легень тощо).
За гостротою перебігуМА можна виділити:
Гострі форми:
-анафілактичний шок, -бронхоспастичний синдром;
-явища риніту, кон”юнктивіту; -гемопатії; -шкірні прояви.
Затяжні форми:
-сироватковий синдром; -лікарські васкуліти,
-синдроми Стівенса-Джонсона, Лаєла.
Фармаконагляд України рекомендує такий поділ:
Легкий ступінь (свербіння, кропив»янка) – симптоми зникають через 3 дня після призначення антигістамінних препаратів.
Середьоважкий ступінь (кропив»янка, набряк Квінке, екзематозний дерматит, багатоформна еритема, лихоманка до 39 о, полі- та моноартрит, токсико-алергічний міокардит) – симптоми зникають через 4-5 днів, але потребують призначення антигістамінних та глюкокортикостероїдних препаратів у середніх дозах.
Важкий ступінь (анафілактичний шок, синдром Лаєла, важкі враження внутрішніх органів – міокардит з порушенням ритму, нефротичний синдром тощо) – симптоматика зникає через 7-10 днів після призначення антигістамінних препаратів, глюкокортикостероїдів, адреноміметиків і інших засобів.
Шкірні прояви. Можуть включати (наведені у порядку зменшення частоти) гостру кропив”янку і набряк Квінке, некласифіковані екзантеми, багатоформну эксудативну еритему, фіксований дерматит, васкуліти, контактний дерматит і деякі інші менш часті прояви.
Гематологічні прояви можуть включати і зольовану еозинофілію,гипопластичну, гемолітичну анемії, тромбоцитопенію, агранулоцитоз, панцитопенію.
Респираторні прояви можуть включати явища риніту, бронхоспазму, алергічного альвеоліту. Серед вісцеральних вражень можуть виникати патологічні зміни з боку сердця (міокардит, перикардіт), шлунково-кишкового тракту (ентероколіти, виразко-некротичні прояви), печінки, жовчного міхура, нирок тощо.
МА може проявлятися у вигляді синдрому сироваткової хвороби (в основі лежить 3 тип алергічних реакцій). При цьому період сенсибілізації триває 7-10 днів. При легкому варіанті на фоні підвищення температури тіла може з”являтися поліморфний висип, набряки, незначне збільшення лімфатичних вузлів. При середньоважкій формі навколо міста ін”єкції ЛЗ може утворюватися гиперемія, висипка, набрякання регіонарних лімфатичних вузлів, виникати головний біль, тахікардія, болі в суглобах. Такий стан може тривати до 3-4тижнів. При важкій формі ці явища є більш вираженими і тривалими, може падати артеріальний тиск, виникати задишка, судоми, більше змін з боку крові (лейкопенія з лімфоцитозом, прискорення ШОЕ). Такий перебіг МА може ускладнюватися міокардитом, поліневритом, гепатитом, енцефалітом.
Дещо особливим станом є гострі токсико-алергічні реакції (ГТАР). Це - системна реакція організму, яка виникає у відповідь на введення терапевтичної дози медикаменту або діагностичного засобу і яка має у своїй основі як імунні так і неімунні механізми розвитку, з клінічною картиною бульозної, небульозної, іншої або неуточненої багатоформної еритеми, токсичного епідермального некролізу (синдром Лайєла). Все більше авторів вважають, що багатоформна ексудативна еритема (базується переважно на другому типі алергічних реакцій) при певних умовах може прогресувати, на слизових оболонках губ, язика, на піднебінні, кон”юнктиві, слизовій оболонці носа, поверхні статтєвих органів можуть виникати пухирі з геморагічним вмістом. Вони можуть вскриватися з утворенням виразок, можлива кровоточивість, ускладення у вигляді пневмоній, нефритів, піодермій, що і носить назву синдрому Стівенса-Джонсона.
Синдром Лаєла (базується переважно на 4 типі алергічних реакцій) проявляється гектичною темпатурою тіла, вираженою інтоксикацією, біллю у горлі, суглобах, тахікардією. Шкіра тулуба, кінцівок, інколи – обличчя стає різко гиперемірованою з синюшним відтінком, великою кількістю різної величини пухирів. Шкіра легко відслоюється, знімається, утворюючи великі ерозовані поверхні з „лахміттями” шкіри, виразками на слизових оболонках. Можуть спостерігатися токсичні і інфекційні враження багатьох внутрішніх органів. Смертність при синдромі Лаєла досягає 30-50%.
Основним патогенетичним механізмом ГТАР є розвиток неспецифічного генералізованого васкуліту (від серозного до некротичного), який обумовлює IV ступеня тяжкості перебігу захворювання (таблиця 3).
Таблиця 3
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСТРОЇ ТОКСИКО-АЛЕРГІЧНОЇ РЕАКЦІЇ НА МЕДИКАМЕНТИ (ГТАР)
Клінічні прояви
| Ступінь тяжкості
| Легка(I)
| Средньоїтяжкості(II)
| Тяжка(III)
| Вкрай тяжка(IV)
| Лихоманка
| 37,5 - 38°С
| 38-39° С
| 39о С
| 39о С,
можлива злоякісна гіпертермія
| Ураженняшкіри
| Генералізована еритема, папульозно- ерите- матозні висипи
| Генералізована мультиформна еритема, везикульозні висипиодиничні були
| Генералізована мультиформна еритема з переважанням везикульозно- бульозногоураження
серозного характера. Епі дермальний некроліз до 10%
| Багато зливних бул з серозно- геморагічним ігнійним вмістом, епідермальний некроліз >10%
Симптом Нікольского позитивний
| Ураження слизових
| Не відмічено
| Поверхневі ерозії слизових <30%
| Ерозивне ураження>30% усіх слизових
| Виразково- некротичне ураження
слизових >30%
| (можливі кровотечі з ШКТ тасечового міхура)
| Ураження печінкитапідшлунковоїзалози
| Не відмічено
| Відмічене
короткочасне підвищення трансаміназ
| Значні зміни показників трансаміназ, рівня білку, білірубіну СРБ, холестерину та інш.
| Значні зміни показників
трансаміназ, рівня білку, білірубіну, СРБ, фібриногену, холестерину та інш.
| Можлива клініка гостроїпечінкової недостатності та панкреонекрозу)
| Ураженнясечовивідноїсистеми
| Не відмічено
| Протеінурія, гематурія (коротко час-но)
| Протеінурія, гематурія, циліндрурія, лейкоцитурія та інш.
| Протеінурія, гематурія, циліндрурія, лейкоцитурія та інш.
| (розвиток різних ступенів ниркової недостатності)
| Ураженнясерцево- судинноїсистеми
| Не відмечено
| Не відмічено
| Порушення гемодинаміки невиражені
| Порушення гемодинаміки, виражені, можливий розвиток шоку
| Ураження ЦНС
| Не відмічено
| Не відмічено
| Клініка інтоксикаційногоураження ЦНС
| Клінічнийаналіз крові
| Лейкоцитоз до 10х109/л або нормоцитоз, паличко- ядерний зсуввліво
| Лейкоцитоз до 15х109/л., паличко- ядерний зсув вліво, токсична зернистість нейтрофілів
| Лейкоцитоз або лейкопенія, виражений паличкоядерний зсув вліво до юних форм, токсична зернистість, лімфоцитопенія, анемія, тромбоцитопенія
|
Дуже небезпечним проявом МА є анафілактичний шок.
Медикаментознийанафілактичний шок (МАШ) - найбільш важкий генералізований прояв МА, обумовлений перебігом імунологічної реакції 1 типу і виділенням великої кількості цитокінів, що супроводжується вираженими порушеннями діяльності різних органів і систем (виражені гемодинамічні розлади, порушення діятельності центральної, периферичної нервової систем, дихальної, ендокринної систем тощо).
Основними клінічними проявами анафілактичного шоку є:
- порушення гемодинаміки;
- порушення дихання (задишка, бронхоспазм,ядуха);
- нарушення діяльності шлунково-кишкового тракту (нудота,
блювання, пронос);
- шкірний висип (кропив»янка, інші екзантеми, набряк Квінке);
Шок інколи може бути вельми східним з психопатологічними станами (зомління, втрата свідомості тощо), анафілактоїдними реакціями, що обумовлені виділенням медіаторів алергії без попередньої імунологічної реакції – за рахунок надмірного прийому певної їжі, продуктів з високим вмістом гістаміну. Дуже рідко імітувати шок можуть різні коми, різке охолодження при холодовій кропив»янці, аспірація, інфаркт, емболії, спонтанний пневмоторакс, ортостатичний колапс, гипервентиляційний синдром.
Ниже ми наводимо ознаки, що дозволяють розмежувати найбільш східні з анафілактичним шоком стани:
Таблиця 4
Диференціально-діагностичні ознаки анафілактичного шоку і східних станів
Ознаки
| Істинний анафілактичний шок
| Психопатологія
| Анафілактоїдні
реакції
| Причини
| Введення ліків,укус комах, вживання в їжу мінімальної кількості продукту
| Небезпека, загроза, эмоції, біль
| Вживання в їжу значної кількості продукту,внутришньовенне введення значної кількості препарату
| В анамнезі шок чи важкі прояви алергії
| часто
| ні
| ні
| Попередні
психопатологічні
стони
| ні
| часто
| ні
| Зниження тиску,
прискорення пульсу, задишка
| є
| ні
| є
| Свербіння і цианоз
| є
| ні
| є
| Наявність АЗ в анамнезі
| є
| ні
| ні
| Найбільш часто МАШ розвивається на введення рентгенконтрастних діагностичних препаратів, пеніцилінів, похідних піразолона, вітамінів групи В. При парентеральному введенні препаратів МАШ розвиваєтся звичайно зразу же, при пероральному – через 30-60 хвилин.
В зв”язку з переважним включенням тих чи інших патогенетичних механізмів перебіг МАШ може вар»ювати. А.С.Лопатин (1983) виділяє типову формуМАШ, а також варіанти: гемодинамічний, асфіктичний, церебральний і абдомінальний. В структурі всіх форм МАШ частота цих варіантів складає, відповідно, 55,4%, 20,0%, 11,5%, 8,1% 5,0%.
При типовій формі МАШ хворі інколи не встигають повідомити про погіршення самопочуття, можуть вказувати на відчуття жару, зрідка - на нудоту, блювання. При об”єктивному огляді відмічається гіперемія чи блідість шкіри, висип, набряк губ, повік. У хворих нерідко розвиваються судоми кінцівок, потім - неконтрольовані сечовиділення і дефекація. Пульс, як правило, слабкий, частий, тони серця глухі. Дихання частіше всього поверхневе, часте, з дистанційними хрипами. При аускультації можуть вислуховуватися свистячі хрипи, які інколи зникають на фоні задишки, що посилюється.
При гемодинамічном варіанті МАШ на перший план виходять симптоми порушення діяльності серцево-судинної системи, спостерігається спазм (блідість) чи розширення (гиперемія) периферичних судин. Артеріальний тиск знижений.
Асфіктичний варіант МАШ проявляється гострою дихальною недостатністю, яка обумовлена бронхоспазмом, набряком слизової оболонки бронхів.
Церебральний варіант МАШ характеризується переважанням порушень у діяльності ЦНС: психомоторним збудженням, порушеннями свідомості, судомами, епилептиформними припадками, рідше - симптомами набряку мозкової тканини.
При абдомінальному варіанті МАШ основні ознаки - різкий біль в животі, симптоми подразнення очеревини. Можливою є поява загрудинного болю, що симулює інфаркт міокарду.
А.С.Лопатин (1983) виділяє також 5 типів перебігу МАШ: гострий злоякісний (літальність - 88,6%), гострий доброякісний (літальність - 6%), затяжний (літальність - 8,6%), рецидивуючий (летальность - 14,3%), абортивний (літальність - 0%). Всього ж літальність при МАШ складає 0,48% від всіх випадків МА.
Східний перебіг має анафілактичний шок від укусів комах, вживання в їжу деяких харчових продуктів.
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 574 | Нарушение авторских прав
|