АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Настанова щодо діагностики МА, лікування хворих з загрозою МА і нагляду за ними.

Прочитайте:
  1. E. Лікування специфічної інфекції жіночих статевих органів
  2. IV. Відділення для лікування відкритими джерелами.
  3. IV. Немедикаментозне лікування
  4. VІІІ. Лікування.
  5. Аналіз та оцінка результатів лабораторного дослідження крові, спинномозкової рідини, сечі, калу, мієлограми, медико-генетичних проб, ІФА-діагностики.
  6. арттерапія - лікування мистецтвом
  7. Бактеріологічний метод діагностики кашлюку
  8. Види попереджувального санітарного нагляду
  9. Види поточного санітарного нагляду
  10. Використання лікарських засобів для прискорення відновлення спортсменів, лікування і профілактики станів перенапруги різних систем організму.

1. Без нагальної необхідності не призначати хворому фармакотерапію.

2. Попередити хворого про необхідність лікуватися виключно за порадами лікаря (бажано сімейного, дільничого) або узгоджувати з ним поради всіх інших лікарів.

3. На титульній карті хворого повинен бути запис про наявність МА або іншої форми непереносимості ЛЗ. Хворий повинен вимагати запису всіх призначень до амбулаторної карти, а також того, щоб перед призначенням лікування лікар ознайомився з попередніми записами у амбулаторній карті (особливо тих, що стосуються переносимості ЛЗ).

4. Пам»ятати, що медикаментозні алергічні реакції (МАР) на ЛЗ повинні мати період сенсибілізації, є незалежними від дози і способу введення, мають перебіг переважно за 1 типом алергічних реакцій за Джеллом і Кумбсом.

5. Шкірна діагностика сенсибілізації до ЛЗ має сенс тільки при 1 (прик-тест, скарифікація) і 1У типах (аплікаційний тест) МАР, але вони можуть розглядатися виключно як скринігові методи (тобто, від»ємні результати не виключають наявності сенсибілізації).

6. Інформативність любого з відомих на сьогодні методів діагностики сенсибілізації до ЛЗ не перевищує 50-60%. Вона зростає при вірній клінико-анамнестичній оцінці типу МАР і застосуванні комплексу діагностичних тестів.

7. При потребі лікування захворювань віддавати перевагу (перераховані у порядку здільшення ризику) лікувальній фізкультурі, фізіотерапії (але не поєднувати її з фармакотерапією!), фітотерапії, пероральному введенню препаратів перед парентеральним, оригінальним (брендовим) препаратам перед генеричними..

8. Пам»ятати, що найбільш небезпечним способом введення препаратів є парентеральний, а найбільшу здатність викликати анафілактичні реакції мають антибіотики, анестетики, кровозамінні засоби, системні анальгетики, сульфаніламіди. Після ін»екції хворий повинен знаходитися під наглядом медичного працівника не менше 30 хвилин.

9. Підвищують вірогідність сенсибілізації тривале і часте вживання ЛЗ. Ризик виникнення МА є найбільшим на протязі першого місяця лікування.

10. При необхідності введення плазмозамінних засобів обов»язковим є введення препарату проміту («декстран-1», що вводиться внутрішньовенно за 5 – 15 хвилин перед застосуванням декстранвміщующих плазмозамінників),який знижує вірогідність виникнення МА у десятки разів.

11. Якщо в анамнезу хворого є вказівки на анафілактичні реакції на конкретний препарат, позитивні шкірні проби з його розчинами, застосування цього препарату і його аналогів є забороненим.

12. Проведення десенситізації до препарату, який неможливо замінити (інсулін при діабеті тощо), можливо здійснити виключно у спеціалізованих алергологічних клініках.

Додаток 2

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 468 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)