АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Розшарування тканин при кровотечі.

4. Порушення проникності стінки судин при патологічному процесі.

5. Гемоперитонеум.

24. Кількість фаз процесу утворення тромбу:

1. 1 – фаза.

2. 2 – фази.

3. +3 – фази.

4. 4 – фази.

5. 5 – фаз.

25. Первинна кровотеча це:

1. Кровотеча, що вперше виникла в даному органі.

2. +Кровотеча, що виникла в перші години або відразу після травми.

3. Кровотеча, що виникла після 4-5 годин після травми.

4. Кровотеча, що виникла в першу добу після травми.

5. Кровотеча, що виникла вперше у даного хворого.

26. Клінічний аналіз крові при крововтраті включає всі показники, крім:

1. Зниження кількості еритроцитів.

2. Зниження вмісту гемоглобіну.

3. Зниження гематокриту.

4. Ознаки гіпокоагуляції.

5. +Збільшення молодих форм лейкоцитів.

27. При артеріальній кровотечі джгут накладають на:

1. 1, 5-2 години

2. До 3 годин

3. До 30 хвилин

4. На 20 хвилин

5. Не накладають зовсім

28. Зупинка кровотечі підрозділяється на:

1. +Тимчасову і остаточну

2. Венозну і артеріальну

3. Ранню і пізню

4. Швидку і повільну

5. Природну та патологічну

29. До методів тимчасової зупинки кровотечі не відносяться:

1. Накладання стискуючої пов’язки.

2. Максимальне згинання кінцівки.

3. Пальцеве притискання.

4. Накладання джгута.

5. +Накладання судинного шва.

30. Для тимчасової зупинки артеріальної кровотечі застосовують:

1. +Джгут.

2. Стискаюча пов’язка.

3. Судинний шов.

4. Перев’язка судини.

5. Немає правильної відповіді.

31. Джгут Есмарха накладають:

1. Розрив варикозного вузла на гомілці.

2. +Пошкодження підколінної артерії.

3. Паренхіматозна кровотеча.

4. Капілярна кровотеча.

5. Немає вірної відповіді.

32. Зупинити кровотечу з пошкодженого венозного варикозного вузла можна:

1. За допомогою джгута.

2. +Накладання стискаючої пов’язки.

3. Пальцевим притисканням.

4. Накладанням судинного шва.

5. Максимальним згинанням кінцівки.

33. Перев’язку судин на протязі застосовують при:

1. Вторинних пізніх кровотечах.

2. Вторинних ранніх кровотечах.

3. Первинних кровотечах.

4. +Всі відповіді вірні.

5. Немає вірної відповіді.

34. Показаннями до накладання судинного шва є:

1. Пошкодження великої підшкірної вени стегна.

2. Пошкодження підколінної артерії.

3. Паренхіматозна кровотеча.

4. Капілярна кровотеча.

5. +Всі відповіді вірні.

35. До методів фізичної зупинки кровотечі відносять:

1. +Електрокоагуляція.

2. Перев’язка судин лігатурою.

3. Тампонада сальником.

4. Пальцеве притискання.

5. Судинний шов

36. До методів фізичної зупинки кровотечі відносять:

1. Тампонада сальником.

2. Перев’язка судин лігатурою.

3. +Локальне заморожування рідким азотом.

4. Пальцьове притискання.

5. Судинний шов.

37. Який з перелічених препаратів має судино звужуючий ефект:

1. Вітамін «С».

2. Амброксол.

3. +Адреналін.

4. Аспірин.

5. В 12 – фолієва кислота.

38. До методів біологічної зупинки кровотечі відносять:

1. 10% хлористий кальцій.

2. Адреналін.

3. Дицинон.

4. +Тампонада сальником.

5. Еритроцитарна маса.

39. Тромбін в якості засобу зупинки кровотечі застосовують:

1 .+ Місцево.

2. Внутрішньовенно.

3. Перорально.

4. Внутрішньоартеріально.

5. Всі відповіді вірні.

40. Вікасол застосовують для зупинки кровотечі як засіб:

1. Місцевого впливу.

2. Укріплення стінки судин.

3. +Посилення тромбоутворення.

4. Гормоностимулюючий.

5. Всі відповіді вірні.

41. До методів хімічної зупинки кровотечі відносять всі, крім:

1. Перекис водню.

2. Адреналін.

3. Норадреналін.

4. Інгібітори фібринолізу.

5. +Гіпотермія.

42. Остаточна зупинка кровотечі не може бути:

1.Механічна.

2. Хімічна.

3. Біологічна.

4. Фізична.

5. +Гуморальна.

43. Для тимчасової зупинки венозної кровотечі застосовують усі методи, крім:

1. Стискаюча пов’язка на рану.

2. Підвищене положення кінцівки.

3. Асептична пов’язка.

4. Тампонада рани.

5. +Емболізація судини.

44. Перше ребро є точкою пальцевого притискання для:

1. +a. subclavia.

2. a. brachialis.

3. a. axillaris.

4. a. poplitea.

5. Все невірно.

45. Точкою пальцевого притискання a. facialis є:

1. Скронева кістка.

2. +Нижня щелепа.

3. Сонний горбик.

4. 1-е ребро.

5. Лобна кістка.

46. Оберіть правильне твердження:

1. +Усі випадкові рани вважаються бактеріально забрудненими.

2. Усі рани вважаються бактеріально забрудненими.

3. При свіжо інфікованій рані ПХО не проводять.

4. При будь-якій свіжо інфікованій рані проводять ПХО з ушиванням країв.

5. Немає правильної відповіді.

47. Поверхневі рани лікують:

1. +Без накладання швів.

2. З накладанням швів.

3. Пошаровим ушиванням без дренування.

4. Пошаровим ушиванням з дренуванням.

5. З ушиванням після ретельної ревізії каналу.

48. При ПХО свіжо інфікованої рани висічення проводять:

1. +На всю глибину рани.

2. Тільки країв рани.

3. Тільки стінок рани.

4. Тільки дна рани.

5. При ПХО ранові компоненти не висікають.

49. При ПХО рани плеча висікають краї рани:

1. Одним блоком, відступивши на 0, 5-2, 0 см від краю рани.

2. Одним блоком, відступивши 0, 2-0, 4 см від краю рани.

3. Одним блоком, відступивши 2-4 см від краю рани.

4. Тільки некротизовані тканини.

5. Тільки забруднені тканини.

50. При ПХО висікають краї рани підошовної ділянки стопи:

1. Одним блоком, відступивши на 0, 5-2, 0 см від краю рани.

2. Не висікають краї рани.

3. Одним блоком, відступивши 2-4 см від краю рани.

4.Тільки різані рани.

5.Тільки забруднені тканини.

51. Коли не виконується висічення рани при ПХО:

1. При різаних ранах спини.

2. +При різаних ранах обличчя.

3. При різаних ранах тильної сторони стопи.

4. При різаних ранах передньої грудної стінки.

5. При різаних ранах передньої черевної стінки.

52. Початковий етап ПХО свіжо інфікованих ран:

1. Ревізія ранового каналу.

2. +Розсічення рани.

3. Гемостаз.

4. Відновлення цілісності ушкоджених тканин.

5. Накладання швів.

53.Кінцевий етап ПХО свіжо інфікованих ран:

1. Ревізія ранового каналу.

2. Розсічення рани.

3. Гемостаз.

4. +Накладання швів.

5. Відновлення цілісності ушкоджених тканин.

54. У якому випадку необхідно провести дренування свіжо інфікованої рани:

1. За наявності рани на стопі.

2. За наявності рани на гомілці.

3. При виконанні ПХО через 6-12 годин з часу ушкодження.

4. При значному ушкодженні за обсягом.

5. +Всі відповіді вірні.

55. Дренування рани обов’язково виконують завжди при виконанні ПХО:

1. +Через 6-12 годин з часу ушкодження.

2. Через 1-2 години з часу ушкодження.

3. Через 2-4 години з часу ушкодження.

4. Через 4-6 годин з часу ушкодження.

5. Дренування виконують завжди.

56. Основні види ПХО свіжо інфікованих ран:

1. +Рання, відстрочена, пізня.

2. Рання, пізня, остаточна.

3. Первинна, остаточна.

4. Рання, пізня, термінальна.

5. Рання, термінальна.

57. Рання ПХО свіжо інфікованої рани проводиться в термін до:

1. +24 годин з часу поранення.

2. 2 години з часу поранення.

3. 2-х діб з часу поранення.

4. 6 годин з часу поранення.

5. 12 годин з часу поранення.

58. При якій ПХО рани накладають первинно-відстрочені шви:

1. Ранній

2. +Відстроченій

3. Пізній

4. Ранній та відстроченій

5. Відстроченій та пізній

59. При якій ПХО рани накладають вторинні шви:

1. Ранній.

2. Відстроченій.

3. +Пізній.

4. Ранній та відстроченій.

5. Відстроченій та пізній.

60. Показання до проведення ПХО:

1. +Будь-яка глибока рана протягом 48-72 годин з часу її одержання.

2. Будь-яка глибока та поверхнева рана протягом 48-72 годин з часу її одержання.

3. Будь-яка глибока рана протягом 72-96 годин з часу її одержання.

4. Будь-яка глибока та поверхнева рана протягом 72-96 годин з часу її одержання.

5. Будь-яка глибока рана незалежно від часу її одержання.

61. Не підлягають ПХО наступні види ран:

1. Поверхневі рани та садна.

2. Невеликі рани з розбіжністю країв менше 1 см.

3. Множинні дрібні рани без ушкодження глибше розташованих органів.

4. Колоті рани без ушкодження внутрішніх органів, судин, нервів.

5. +Всі відповіді вірні.

62. Протипоказанням до проведення ПХО свіжо інфікованих ран є:

1. +Ознаки розвитку в рані гнійного процесу та критичний стан хворого.

2. Глибокі рани та садна.

3. Глибокі рани та критичний стан хворого.

4. Колоті та глибокі рани.

5. Всі відповіді вірні.

63. Термін зняття швів на рані визначається:

1. Тільки локалізацією рани.

2. Тільки особливостями кровообігу в ділянці рани.

3. +Локалізацією і особливостями кровообігу в ділянці рани.

4. Глибиною ураження тканин.

5. Видом накладених швів на рану.

64. Поверхневі рани потребують:

1. Обробки антисептиком і накладання швів.

2. +Обробки антисептиком і накладання асептичної пов’язки.

3. Накладання швів.

4. Тільки обробки антисептиком.

5. Тільки накладання асептичної пов’язки.

65. Термін зняття швів з рани на плечі:

1. 3-4 доба.

2. 4-5 доба.

3. +5-6 доба.

4. 6-7 доба.

5. 8-10 доба.

66. Термін зняття швів з рани на ступні:

1. 3-4 доба.

2. 4-5 доба.

3. 5-7 доба.

4. 8-10 доба.

5. +10-12 доба.

67. Термін зняття швів з рани на голові:

1. +3-4 доба.

2. 5-6 доба.

3. 6-7 доба.

4. 7-8 доба.

5. 8-10 доба.

68. Етапи ПХО ран:

1. Розсічення рани, гемостаз, відновлення цілісності ушкоджених тканин, накладання швів.

2. Розсічення рани, ревізія ранового каналу, відновлення цілісності ушкоджених тканин, накладання швів.

3. Розсічення рани, гемостаз, ревізія ранового каналу, відновлення цілісності ушкоджених тканин, накладання швів.

4. +Розсічення рани, ревізія ранового каналу, гемостаз, відновлення цілісності ушкоджених тканин, накладання швів.

5. Розсічення рани, ревізія ранового каналу, гемостаз, накладання швів.

69. Термін зняття швів з рани на задній поверхні шиї:

1. 3-4 доба.

2. 4-5 доба.

3. +6-7 доба.

4. 8-10 доба.

5. 10-12 доба.

70. Термін зняття швів з рани на гомілці:

1. 3-4 доба.

2. 4-6 доба.

3. +7-8 доба.

4. 8-10 доба.

5. 10-12 доба.

71. Рання ПХО виконується в термін:

1. до 12 годин.

2. +до 24 годин.

3. до 36 годин.

4. до 48 годин.

5. до 72 годин.

72. Види ПХО ран, крім:

1. Рання.

2. Пізня.

3. Відстрочена.

4. +Антибактеріальна.

5. Рання і пізня.

73. Відстрочена ПХО виконується в термін:

1. +24-48 годин.

2. 12-24 години.

3. 48-72 години.

4. 12-48 годин.

5. 24-72 години.

74. Пізня ПХО виконується після поранення в термін більше:

1. 12 годин.

2. 24 години.

3. 36 годин.

4. +48 годин.

5. 72 годин.

75. Для профілактики вторинної інфекції виконують:

1. +Накладання на рану асептичної пов’язки.

2. Охолодження рани.

3. Симптоматичну терапію.

4. Протизапальну терапію.

5. Знеболювання.

76. Лікування свіжоінфікованих ран залежить від:

1. Характеру рани.

2. Характеру та локалізації рани.

3. +Характеру, локалізації та терміну після отримання травми.

4. Віку хворого.

5. Всі відповіді вірні.

77. Ускладнення загоєння ран:

1. Кровотеча із рани.

2. Розходження країв рани.

3. Розвиток неспецифічної гнійної інфекції в рані.

4. Розвиток анаеробної інфекції в рані.

5. +Всі відповіді вірні.

78. Скільки типів загоєння ран існує:

1. 1 тип.

2. 2 типи.

3. +3 типи.

4. 4 типи.

5. 5 типів.

79. Загальні завдання в лікуванні рани:

1. Боротьба з ранніми ускладненнями ран.

2. Профілактика і лікування ранової інфекції.

3. Досягнення загоєння рани в найкоротший термін.

4. Відновлення функції ушкодження органів і тканин.

5. +Всі відповіді вірні.

80. Умови, необхідні для загоєння опікової рани:

1. Асептичні умови виконання операцій.

2. Надійність гемостазу в рані.

3. Відсутність в рані сторонніх предметів та некротичних тканин.

4. Пошарове зашивання рани в кінці операції.

5. +Всі відповіді вірні.

81. Якій фазі загоєння рани відповідає регенерація:

1. І-й фазі.

2. +ІІ-й фазі.

3. ІІІ-й фазі.

4. IV-й фазі.

5. V-й фазі.

82. Якій фазі загоєння рани відповідає запалення:

1. +І-й фазі.

2. ІІ-й фазі.

3. ІІІ-й фазі.

4. IV-й фазі.

5. V-й фазі.

83. Якій фазі загоєння рани відповідає утворення і реорганізації рубця:

1. І-й фазі.

2. ІІ-й фазі.

3. +ІІІ-й фазі.

4. IV-й фазі.

5. V-й фазі.

84. Ускладнення рубців після загоєння ран:

1. Рубцеві контрактури.

2. Виразки рубця.

3. Папіломатоз рубця.

4. Пухлинне переродження рубцевої тканини.

5. +Всі відповіді вірні.

85. Келоїдний рубець:

1. Складається з нормальної сполучної тканини, еластичний.

2. Складається з щільної фіброзної тканини з надлишковим синтезом колагену.

3. +Складається з надмірно зростаючої незрілої сполучної тканини з наявність атипових фібробластів.

4. Складається з гіперпігментованої сполучної тканини.

5. Всі відповіді вірні.

86. Гіпертрофічний рубець:

1. Складається з нормальної сполучної тканини, еластичний.

2. +Складається з щільної фіброзної тканини з надлишковим синтезом колагену.

3. Складається з надмірно зростаючої незрілої сполучної тканини з наявність атипових фібробластів.

4. Складається з гіперпігментованої сполучної тканини.

5. Всі відповіді вірні.

87. Звичайний нормотрофічний рубець складається з:

1. +Нормальної сполучної тканини, еластичний.

2. Щільної фіброзної тканини з надлишковим синтезом колагену.

3. Надмірно зростаючої незрілої сполучної тканини з наявність атипових фібробластів.

4. Гіперпігментованої сполучної тканини.

5. Всі відповіді вірні.

88. Умови загоєння рани первинним натягом:

1. Відсутність некротизованих тканин.

2. Незначні ознаки запалення або їх відсутність.

3. Накладання швів на краї рани.

4. Одночасне наростання епітелію із країв рани.

5. +Всі відповіді вірні.

89. Загоєння рани вторинним натягом:

1. +Через нагноєння і розвиток грануляційної тканини.

2. Без нагноєння з утворенням тонкого сполучнотканинного рубця.

3. Загоєння рани під струпом.

4. Загоєння рани з утворенням контрактур.

5. Всі відповіді вірні.

90. Будова грануляційної тканини:

1. +Поверхневий лейкоцитарно-некротичний шар, шар судинних петель, шар вертикальних судин, шар горизонтальних фібробластів, фіброзний шар.

2. Поверхневий лейкоцитарно-некротичний шар, шар судинних петель, шар горизонтальних судин, шар горизонтальних фібробластів, фіброзний шар.

3. Поверхневий лейкоцитарно-некротичний шар, шар судинних клубочків, шар вертикальних судин, шар горизонтальних фібробластів, фіброзний шар.

4. Поверхневий лейкоцитарно-некротичний шар, шар судинних петель, шар вертикальних сполучнотканинних волокон, шар горизонтальних фібробластів, фіброзний шар.

5. Всі відповіді вірні.

168. Достовірні симптоми перелому кісток:

1. Біль, припухлість, порушення функції, болючість при пальпації.

2. Біль, припухлість, деформація кінцівки.

3. Порушення функції, патологічна рухомість, крепітація кісткових відломків.

4. +Патологічна рухомість, крепітація кісткових відломків, деформація кінцівки

5. Припухлість, крепітація кісткових відломків, біль.

169. Перша допомога при переломах:

1. +При необхідності-зупинка кровотечі та закриття рани антисептиком, знеболювання, транспортна іммобілізація.

2. При необхідності-зупинка кровотечі та закриття рани антисептиком, знеболювання, транспортна репозиція.

3. Швидке транспортування до лікарні.

4. Репозиція та фіксація відломків кісток.

5. Все назване вірно.

170. Принципи лікування переломів:

1. Репозиція, фіксація.

2. Репозиція.

3. +Репозиція, фіксація, відновлення функції кінцівки.

4. Пальпація, перкусія уламків кісток.

5. Рентгенографія, знеболення, відновлення функції кінцівки.

171. Лікувальна іммобілізація це:

1. Гіпсова пов’язка.

2. Інтрамедулярний остеосинтез.

3. Екстрамедулярний остеосинтез.

4. Компресійно-дистракційний остеосинтез.

5. +Все назване вірно.

172. Загальні ускладнення переломів це:

1. Травматичний шок, жирова емболія артерій.

2. Тромбоемболія легеневої артерії.

3. Набряк легень, пневмонія.

4. Сепсис, ранове виснаження, пролежні.

5. +Все назване вірно.

173. Загальні ускладнення переломів це:

1. Нагноєння ран відкритих переломів, остеомієліт.

2. Контрактури, анкілоз суглобу, деформуючий артоз.

3. Ушкодження прилягаючих органів та тканин.

4. +Сепсис, ранове виснаження, пролежні.

5. Все назване вірно.

174. Місцеві ускладнення переломів:

1. Ушкодження прилягаючих органів та тканин.

2. Нагноєння ран відкритих переломів, остеомієліт.

3. Незрощення перелому.

4. Контрактури, анкілоз суглобу, деформуючий артроз.

5. +Все назване вірно.

175. Місцеві ускладнення переломів:

1. Сепсис, ранове виснаження, пролежні.

2. +Нагноєння ран відкритих переломів, остеомієліт.

3. Набряк легень, пневмонія.

4. Травматичний шок, жирова емболія артерій.

5. Все назване вірно.

176. Об’єктивні прояви вивиху:

1. +Порушення конфігурації суглобу, вкорочення або подовження кінцівки, пружна фіксація кінцівки.

2. Біль, припухлість, порушення функції, болючість при пальпації.

3. Порушення функції, патологічна рухомість, крепітація кісткових відломків.

4. Біль, припухлість, деформація кінцівки.

5. Репозиція, фіксація, відновлення функції кінцівки.

177. Перша допомога при вивиху:

1. +Знеболювання, іммобілізація кінцівки в вимушеному положенні, транспортування в лікарню.

2. Знеболювання, репозиція, фіксація кінцівки.

3. Репозиція та фіксація відломків кісток.

4. Рентгенографія, знеболення, відновлення функції кінцівки.

5. Все назване вірно.

178. Причини виникнення травматичного шоку:

1. Біль.

2. Крововтрата.

3. Гостра дихальна недостатність.

4. Порушення функції життєво важливих органів.

5. +Все назване вірно.

179. Фази перебігу травматичного шоку:

1. Гостра і хронічна.

2. Рання і пізня.

3. +Еректильна і торпідна.

4. Легка, середньої тяжкості, тяжка.

5. Все назване вірно.

180. В продовж якого часу стискання м’яких тканин виникає синдром тривалого стискання:

1. 1 година.

2. +2-4 години.

3. 4-5 годин.

4. 6-8 годин.

5. 8-10 годин.

181. Стадії синдрому тривалого стискання:

1. Шоку, токсемії, септикотоксемії, одужання.

2. +Початковий період, токсичний період, період пізніх ускладнень і одужання.

3. Еректильна, торпідна.

4. Гостра і хронічна.

5. Легка, середньої тяжкості, тяжка.

182. Класифікація синдрому тривалого стискання за тяжкістю клінічного перебігу:

1. +Легка форма, середньої тяжкості, тяжка, вкрай тяжка.

2. Гостра і хронічна стадія.

3. Шоку, токсемії, септикотоксемії, одужання.

4. Еректильна і торпедна фази.

5. Відсутня вірна відповідь.

183. Перша допомога при синдромі тривалого стискання:

1. Накладання джгута вище місця стискання до звільнення кінцівки.

2. Туге бинтування ураженої кінцівки.

3. Іммобілізація кінцівки.

4. Введення знеболюючих засобів.

5. +Все назване вірно.

184. Консервативна терапія синдрому тривалого стискання:

1. Усунення наслідків шоку.

2. Усунення порушень гемодинаміки.

3. Відновлення гомеостазу.

4. Відновлення функції нирок.

5. +Все назване вірно.

185. Опік це:

1. Гіперемія шкіри в ділянці її ушкодження під дією термічного фактора.

2. Мітки електроструму на шкірі.

3. Складні місцеві патологічні зміни, що виникають в організмі внаслідок дії екзогенних факторів: високої температури, електричного струму, променевої енергії, агресивних хімічних речовин.

4. Некроз шкіри під дією термічних або хімічних факторів.

5. +Складні місцеві і загальні патологічні зміни, що виникають в організмі внаслідок дії екзогенних факторів: високої температури, електричного струму, променевої енергії, агресивних хімічних речовин.

186. Площа поверхні шкіри дорослої людини становить (м2):

1. 1, 5 м².

2. 1, 4 м².

3. 1, 0 м².

4. +1, 7 м².

5. 2, 0 м².

187. Кількість шарів епідермісу:

1. +5 шарів.

2. 4 шари.

3. 3 шари.

4. 2 шари.

5. 1 шар.

188. Кількість шарів шкіри:

1. +2 шари.

2. 3 шари.

3. 4 шари.

4. 5 шарів.

5. 6 шарів.

189. Шари шкіри:

1. Епідерміс, дерма, субдерма.

2. Епідерміс, дерма.

3. +Епідерміс, дерма, підшкірна клітковина.

4. Дерма, підшкірна клітковина, фасція.

5. Все назване вірно.

190. Функції шкіри:

1. Обмінна, видільна, стимулююча.

2. Регулююча, обмінна, видільна.

3. Синтезуюча, обмінна, стимулююча.

4. +Захисна, теплорегулююча, видільна.

5. Теплорегулююча, кровообмінна, синтезуюча.

191. Фактори, що визначають глибину опіку:

1. Тривалість впливу агента, товщина шкіри, колір шкіри.

2. +Температура агента, тривалість впливу агента, товщина шкіри.

3. Температура агента, вид агента, стан нервової систему хворого.

4. Товщина шкіри, колір шкіри, тургор шкіри.

5. Температура агента, стан ендокринної та серцево-судинної системи потерпілого.

192. Класифікація опіків по глибині ураження:

1. Епідермальний, дермальний, надфасціальний, субфасціальний.

2. Дермальний поверхневий, дермальний глибокий, надфасціальний, субфасціальний.

3. Епідермальний, дермальний, гіподермальний, надфасціальний.

4. Дермальний, субдермальний, надфасціальний, субфасціальний.

5. +Епідермальний, дермальний поверхневий, дермальний глибокий, субфасціальний.

193. Кількість ступенів опіку по глибині ураження:

1. 1 ступінь.

2. 2 ступеня.

3. 3 ступеня.

4. +4 ступеня.

5. 5 ступенів.

194. Правила визначення площі опіку:

1. Правило долоні.

2. Правило дев’яток.

3. Метод Постникова.

4. Метод Вілявіна-Долініна.

5. +Все назване вірно.

195. Площа обмежених опіків:

1. До 15% поверхні тіла у дорослих, до 5% - у дітей і стариків.

2. До 15% поверхні тіла у дорослих, до 10% - у дітей і стариків.

3. До 5% поверхні тіла у дорослих, до 10% - у дітей і стариків.

4. +До 10% поверхні тіла у дорослих, до 5% - у дітей і стариків.

5. До 10% поверхні тіла людини.

196. Площа великих опіків:

1. Більше 5% поверхні тіла у дорослих, більше 10% - у дітей і стариків.

2. +Більше 10% поверхні тіла у дорослих, більше 5% - у дітей і стариків.

3. Більше 15% поверхні тіла у дорослих, більше 5% - у дітей і стариків.

4. Більше 20% поверхні тіла у дорослих, більше 10% - у дітей і стариків.

5. Більше 10% поверхні тіла у дорослих, більше 15% - у дітей і стариків.

197. Зони опікової рани:

1. +Первинного некрозу, ішемії і стазу, реактивного набряку.

2. Гіперемії, зниженої больової чутливості, набряку.

3. Некрозу, гіперемії, грануляцій.

4. Некрозу, грануляцій, епітелізації.

5. Грануляцій, епітелізації, рубцювання.

198. Фази перебігу ранового процесу при опіках:

1. Ексудації, очищення від некротичних тканин, регенерації.

2. Ексудації, альтерації та демаркації.

3. +Ексудації, альтерації та демаркації, очищення від некротичних тканин, регенерації.

4. Ексудації, альтерації, регенерації.

5. Альтерації, регенерації, рубцювання.

199. Критерій визначення загальної тяжкості опікової травми:

1.Глибина опіку (ступінь).

2. Площа опікових ран.

3. Вік потерпілого і наявність супутніх захворювань.

4. Опік дихальних шляхів.

5. +Все назване вірно.

200. Індекс тяжкості ураження (ІТУ) залежить від:

1. Площі і ступеня опіку.

2. Віку потерпілого.

3. Ступеня тяжкості опіку дихальних шляхів.

4. +Площі і ступеня опіку, віку потерпілого, опіку дихальних шляхів.

5. Від локалізації опіку.

201. Скільки ступенів тяжкості опіку дихальних шляхів:

1. 1 ступінь.

2. 2 ступеня.

3. +3 ступеня.

4. 4 ступеня.

5. 5 ступенів.

202. Опікова хвороба це:

1. Хвороба шкіри під час опіку.

2. Патоморфологічні зміни в межах шкіри під час лікування опіку.

3. Негативні зміни в рановому процесі під час лікування опікових ран.

4.+ Комплекс клінічних, анатомо-морфологічних, обмінних та інших порушень в організмі, які виникають з часу опіку і тривають до видужання або смерті хворого.

5. Комплекс клінічних симптомів, що визначають стан самопочуття обпеченого.

203. Кількість періодів опікової хвороби:

1. 1 період.

2. 2 періоди.

3. 3 періоди.

4. +4 періоди.

5. 5 періодів.

204. Фази опікового шоку:

1. Гостра, хронічна.

2. Рання, пізня.

3. Еректильна, середня, торпідна.

4. Початкова, середня, кінцева.

5. +Еректильна, торпідна.

205. Ступені тяжкості опікового шоку:

1. Легкий, середньої тяжкості, важкий.

2. Легкий, тяжкий, вкрай тяжкий.

3. +Легкий, середньої тяжкості, важкий, вкрай тяжкий.

4. Задовільний, середньої тяжкості, важкий.

5. Токсичний, септикотоксичний, септичний.

206. Періоди опікової хвороби:

1. Шок, токсемія, одужання.

2. Токсемія, септикотоксемія, реконвалесценція.

3. Шок, токсемія.

4. +Шок, токсемія, септикотоксемія, реконвалесценція.

5. Шок, токсемія, сепсис, одужання.

207. Обсяг першої допомоги при опіках:

1. Припинення дії термічного фактора, охолодження ран, знеболення,

накладання асептичних пов’язок, введення плазми, пиття рідини, транспортування.

2. Припинення дії термічного фактора, знеболення, накладання асептичних пов’язок, транспортування.

3. +Припинення дії термічного фактора, охолодження ран, знеболення, накладання асептичних пов’язок, пиття рідини, транспортування.

4. Припинення дії термічного фактора, охолодження ран, пиття рідини, транспортування.

5. Накладання асептичних пов’язок, пиття рідини, транспортування.

208. Методи лікування опікових ран:

1. Закритий, відкритий.

2. Закритий, клапанний.

3. +Закритий, відкритий, комбінований.

4. Відкритий, безпов’язочний, висушування обпеченої поверхні.

5. Все назване вірно.

209. Види оперативних втручань при лікуванні опіків:

1. Некротомія, алотрансплантація.

2. Некректомія, ксенотрансплантація.

3. Аутодермопластика.

4. Некротомія, некректомія, аутодермопластика.

5. +Все назване вірно.

210. Загальні ускладнення опікової хвороби:

1. Абсцес.

2. Артрит.

3. +Сепсис.

4. Остеомієліт.

5. Контрактури.

211. Місцеві ускладнення опікової хвороби:

1. Абсцес.

2. Артрит, остеомієліт.

3. Тромбофлебіт.

4. Контрактури.

5. +Все назване вірно.

212. Коагуляційний некроз при хімічних опіках визивають:

1. Луги.

2. +Кислоти.

3. Луги і кислоти.

4. Каустична сода.

5. Їдкий натр.

213. Колікваційний некроз при хімічних опіках визивають:

1. Кислоти.

2. Луги і кислоти.

3. Солі важких металів.

4. +Луги.

5. Нітрат срібла.

214. Перша допомога при хімічних опіках:

1. Припинення дії хімічного агента.

2. Промивання проточною водою та нейтралізатором, накладання сухої асептичної пов’язки.

3. +Припинення дії хімічного агента, промивання проточною водою та нейтралізатором, накладання сухої асептичної пов’язки, транспортування.

4. Припинення дії хімічного агента, накладання сухої асептичної пов’язки, транспортування.

5. Припинення дії хімічного агента, накладання сухої асептичної пов’язки, знеболювання.

215. Скільки ступенів тяжкості хімічних опіків:

1. 1 ступінь.

2. 2 ступеня.

3. 3 ступеня.

4. +4 ступеня.

5. 5 ступенів.

216. Ускладнення хімічних опіків:

1. Косметичні дефекти.

2. Рубцеве звуження стравоходу.

3. Гострі виразки шлунку.

4. Перфорація виразок.

5. +Все назване вірно.

217. Електротравма це:

1. Місцеві зміни в організмі під дією елетроструму.

2. +Загальні зміни в організмі під дією елетроструму.

3. Зміни в межах шкіри внаслідок дії електроструму.

4. Ураження серцево-судинної системи внаслідок дії електроструму.

5. Розвиток шоку у потерпілого під дією елетроструму.

218. Об’єктивні місцеві прояви електроопіків:

1. Опіки шкіри.

2. +Мітки струму.

3. Струп чорного кольору.

4. Наявність виразок на шкірі.

5. Колікваційний некроз.

219. Місцеве лікування електроопіків:

1. У перші 6-12 годин виконання міофасціотомії.

2. При ушкодженні магістральних судин – перев’язка їх на протязі.

3. При муміфікації ділянок кінцівок – ранні некректомії.

4. Лікування електроопіків подібне до лікування термічних опіків.

5. +Все назване вірно.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 417 | Нарушение авторских прав