 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
ОСНОВИ ЗНЕБОЛЕННЯ ТА ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ
1. Біль це: 1. Реакція організму на викид катехоламінів. 2. Сигнал на будь-яку агресію, яка веде до пошкодження клітин. 3. Реакція організму на викид простагландинів. 4. Показання до проведення оперативного втручання. 5. Все вищезазначене вірно.
2. Відчуття болю формується: 1. В стовбурових структурах мозку. 2. Гіпоталамусі, таламусі, ретикулярній формації. 3. Підкоркових центрах болю. 4. Корі головного мозку. 5. Задніх корінцях спинного мозку.
3. Загроза болю складається: 1. Формування вогнища гіперестезії в корі головного мозку. 2. Емоційні страждання хворого. 3. Виникнення колапсу, брадикардій та зупинки серця. 4. Зниження імунної реактивності організму. 5. Все вищезгадане вірно.
4. Термінальна анестезія це: 1. Метод усунення болю шліхом незворотного переривання імпульсів нижче рівня головного мозку. 2. Метод усунення болю шляхом зворотного переривання імпульсів нижче рівня головного мозку. 3. Метод усунення болю на етапі кінцевих нервових терміналій. 4. Метод усунення болю на рівні паравертебральних ганглііїв. 5. Метод усунення болю на рівні нервових стовбурів.
5. Механізм дії місцевих анестетитків складається з: 1. Демієлінізації нервового волокна. 2. Інгібування проходження іонів Na та K через клітинну мембрану. 3. Зниження чутливості кінцевих нервових терміналій. 4. Механічне стискання нервового волокна. 5. Все вищезгадане вірно.
6. Найчастішим ускладненням місцевої анестезії є: 1. Депресія. 2. Алергічні ускладнення. 3. Тривожність. 4. Зупинка дихання. 5. Бронхо- і ларингоспазм.
7. Профілактика ускладнень місцевої анестезії складається з: 1. Досконале володіння технікою анестезії. 2. Визначення індивідуальної чутливості до препарату. 3. Ретельний збір алергічного анамнезу. 4. Суворе дотримання правил асептики. 5. Все вищезгадане вірно.
8. Блокада це: 1. Введення анестетика в субарахноідальний простір спинномозкового каналу. 2. Введення анестетика в субдуральний простір спинномозкового каналу. 3. Введення анестетика в різні клітковинні простори. 4. Введення анестетика за ходом нервових шляхів. 5. Підшкірне введення анестетика.
9. Загальна анестезія це: 1. Метод усунення болю шляхом пригнічення свідомості. 2. Метод усунення болю шляхом пригнічення провідності імпульсів в спинному мозку. 3. Метод усунення болю шляхом блокади сприйняття болю на рівні ЦНС. 4. Штучно викликаний глибокий сон. 5. Метод усунення болю шляхом розслаблення поперечно-смугастої мускулатури.
10. І стадія наркозу за Гведелом-Жоровим триває: 1.2-3 хв. 2. 4-6 хв. 3. 3-8 хв. 4. 5-7 хв. 5. 7-10 хв.
11. ІІ стадія наркозу за Гведелом-Жоровим починається з: 1. Внутрішньовенного введення анестетика. 2. З моменту втрати свідомості. 3. З моменту розширення зіниць. 4. З моменту звуження зіниць. 5. З моменту підвищення тонусу мускулатури.
12. ІІІ стадія наркозу за Гведелом-Жоровим складається з: 1. Двох рівнів. 2. Трьох рівнів. 3. Чотирьох рівнів. 4. П’яти рівнів. 5. Шести рівнів.
13. Для профілактики регургітації у хворого, що буде оперуватися під загальним знеболенням у плановому порядку, прийом їжі необхідно заборонити за: 1. 2-3 години до операції. 2. 5-6 годин до операції. 3. 10-12 годин до операції. 4. 16-5-20 годин до операції. 5. 24-48 годин до операції.
14. Для профілактики регургітації у хворого, що буде оперуватися під загальним знеболенням у плановому порядку, прийом рідини необхідно заборонити за: 1. 2-3 години до операції. 2. 5-6 годин до операції. 3. 10-12 годин до операції. 4. 16-5-20 годин до операції. 5. 24-48 годин до операції.
15. Яка ознака не є характерною для клінічної смерті? 1. Відсутність пульсу на сонній артерії. 2. Відсутність дихання. 3. Багряно-синюшний колір кінцівок. 4. Відсутність свідомості. 5. Неприродне положення тіла.
16. Що є найчастішою причиною порушення прохідності дихальних шляхів під час клінічної смерті? 1. Сторонній предмет у трахеї. 2. Мокротиння. 3. Сторонній предмет в ротовій порожнині. 4. Западання язика. 5. Набряк голосових зв’язок.
17. Діагноз клінічної смерті повинен бути встановлений за термін: 1. 5-7 секунд. 2. 7-10 секунд. 3. 10-15 секунд. 4. 15-20 секунд. 5. до 30 секунд.
18. Вкажіть правильне співвідношення кількості вдихів і компресій грудини при проведенні реанімаційних заходів: 1. 2:7. 2. 2:15. 3. 5:1. 4. 2:14. 5. 2:5.
19. Який обсяг і з якою частотою необхідно вдмухувати дорослому потерпілому при проведенні реанімаційних заходів? 1. 200-300 мл., 12-14 разів на хвилину. 2. 1,5-2 л., 10-1,24 разів на хвилину. 3. 1-1,5 л., 16-18 разів на хвилину. 4. 500-800 мл., 12-14 разів на хвилину. 5. 500-800 мл., 10-12 разів на хвилину.
20. Що таке прийом Селіка? 1. Максимальне відкидання голови назад. 2. Виведення нижньої щелепи. 3. Натискання на епігастральну ділянку. 4. Різка компресія грудної клітки. 5. Натиснення на перснеподібний хрящ в напрямку до хребта.
21.Вкажіть можливий шлях введення препаратів при відсутності венозного доступу. 1. Ендотрахеальний. 2. Внутрішньом’язовий 3. Підшкірний. 4. Ентеральний. 5. Сублінгвальний.
22. Який із зазначених препаратів не можна використовувати під час реанімації разом з аміодароном? 1. Атропіну сульфат. 2. Адреналіну сульфат. 3. Лідокаїн. 4. Натрію гідрокарбонат. 5. Магнію сульфат.
23. Який лікувальний захід необхідно виконати для відновлення самостійного кровообігу при «неефективному серці», що розвинулося внаслідок тромбоемболії легеневої артерії? 1. Ввести підшкірно 10 тис. ОД гепарину. 2. Ввести фібринолітики. 3. Провести реологічну інфузійну терапію. 4. Провести ургентну емболектомію. 5. Ввести кардіотонічні препарати.
24. Який лікувальний захід необхідно виконати для відновлення самостійного кровообігу при «неефективному серці», що розвинулося внаслідок тампонади серця? 1. Реологічну терапію тренталом. 2. Ввести кардіотропні препарати – допамін, добутамін. 3. Провести пункцію перикарда з евакуацією вмісту. 4. Оксигенотерапію через носові катетери. 5. Збільшити дозу адреналіну в 2-2,5 рази.
25. Що є ознакою ефективності проведених реанімаційних заходів? 1. Звуження зіниць і порожевіння шкірних покровів, зниження ціанозу. 2. Розширення зіниць і порожевіння шкірних покровів, зниження ціанозу. 3. Зникнення ціанозу та поява багряного кольору обличчя, шиї, передньої поверхні грудної клітки. 4. Наявність пульсової хвилі на сонній артерії. 5. Відновлення свідомості хворого.
!!!!!!!!!!!26. Що з нижче перерахованого не може бути причиною порушення прохідності дихальних шляхів під час клінічної смерті? 1. Ларінгоспазм. 2. Сторонній предмет в трахеї. 3. Набряк голосових зв’язок. 4. Мокротиння. + 5. Сторонній предмет в ротовій порожнині.
27. Що з нижче перерахованого найчастіше може бути причиною порушення прохідності дихальних шляхів під час клінічної смерті? 1. Ларінгоспазм. 2. Сторонній предмет в трахеї. 3. Набряк голосових зв’язок. 4. Мокротиння. 5. Сторонній предмет в ротовій порожнині.
28. Тривалість термінальної паузи складає: 1. 10-15 хвилин. 2. 10-15 секунд. 3. 20-90 секунд. 4. 20-90 хвилин. 5. Близько 1 години.
29. Чим визначається тривалість термінальної паузи? 1. Рівнем вагосимпатичної активності хворого. 2. Характером уражуючого фактору. 3. Порогом чутливості дихального центру до СО2. 4. Активністю нейронів кори головного мозку. 5. Все вищенаведене.
30. Головним напрямком інтенсивної терапії під час термінальної паузи є 1. Відновлення судинного тонусу. 2. Відновлення сили серцевих скорочень. 3. Відновлення адекватного насичення крові киснем. 4. Забезпечення ефективної мікроциркуляції. 5. Все вищенаведене.
31. Термінальна пауза виникає внаслідок: 1. Зростання рівню вагосимпатичної активності хворого 2. Уражуючого фактору. 3. Зниження порогу чутливості дихального центру до СО2. 4. Збільшення активності нейронів кори головного мозку. 5. Все вищенаведене.
32.Клінічною ознакою термінальної паузи є: 1. Пульс на перерферійних артеріях ниткоподібний. 2. Сопорозний стан свідомості. 3. Пульс на сонній артерії слабкого наповнення 4. Наявність патологічного дихання. 5. Все вищенаведене вірно.
33. Клінічною ознакою передагонії є: 1. Пульс на перерферійних артеріях ниткоподібний. 2. Сопорозний стан свідомості. 3. Пульс на сонній артерії слабкого наповнення 4. Наявність патологічного дихання. 5. Все вищенаведене вірно.
34. Клінічною ознакою агонії є: 1. Пульс на перерферійних артеріях ниткоподібний. 2. Сопорозний стан свідомості з частковим проясненням. 3. Пульс на сонній артерії слабкого наповнення 4. Наявність патологічного дихання. 5. Все вищенаведене вірно.
35. Тривалість агонії складає: від кількох секунд – до кількох хвилин 1. 10-15 хвилин. 2. 10-15 секунд. 3. 10 секунд-15 хвилин. 4. до 10 секунд. 5. Більше 15 хвилин.
36. Агонія може бути відсутньою при: 1. Асфіксії. 2. Отруєнні чадним газом. 3. Ураженні електричним струмом. 4. При віці більше 90 років. 5. Все вищенаведене вірно.
37. Головним напрямком інтенсивної терапії під час агонії є: 1. Відновлення судинного тонусу. 2. Відновлення сили серцевих скорочень. 3. Відновлення адекватного насичення крові киснем. 4. Забезпечення ефективної мікроциркуляції. 5. Допоміжна штучна вентиляція легенів.
38. Клінічна смерть виникає внаслідок: 1. Зростання рівня вагосимпатичної активності хворого. 2. Уражуючого фактору. 3. Зниження порогу чутливості дихального центру до СО2. 4. Позамежного пригнічення нейронів кори головного мозку. 5. Все вищенаведене.
39. Тривалість клінічної смерті складає: 1. 10 хвилин. 2. 15 хвилин. 3. 5 хвилин. 4. 10 секунд. 5. 5 секунд.
40. Тривалість клінічної смерті залежить від: 1. Рівня вагосимпатичної активності хворого. 2. Характеру уражуючого фактору. 3. Порогу чутливості дихального центру до СО2. 4. Запасу глікогену в нейронах кори головного мозку. 5. Все вищенаведене.
41. Клінічною ознакою термінальної паузи є: 1. Пульс на артеріях відсутній. 2. Сопорозний стан свідомості. 3. Розширення зіниць. 4. Наявність патологічного дихання. 5. Все вищенаведене вірно.
42. Діагноз клінічної смерті повинен бути поставлений протягом: 1. 10-15 хвилин. 2. 10-15 секунд. 3. 10 секунд-15 хвилин. 4. До 10 секунд. 5. Більше 15 хвилин.
43. При огляді потерпілого з ознаками клінічної смерті насамперед треба дослідити: 1. Стан зовнішнього дихання. 2. Стан центральної гемодінамики. 3. Наявність основних рефлексів. 4. Діаметр зіниць. 5. Все вищенаведене вірно.
44. Соціальна смерть розвивається при відновленні кровообігу через: 1. 10 хвилин після зупинки кровообігу. 2. 15 хвилин після зупинки кровообігу. 3. 5 хвилин після зупинки кровообігу. 4. 10 секунд після зупинки кровообігу. 5. 5 секунд після зупинки кровообігу.
45. Основною причиною розвитку соціальної смерті є: 1. Високий рівень вагосимпатичної активності хворого. 2. Характер уражуючого фактору. 3. Несвоєчасний початок комплексу серцево-легеневої та церебральної реанімації за П. Сафаром. 4. Низький рівень запасу глікогену в нейронах кори головного мозку. 5. Все вищенаведене.
46. При набряку голосових зв’язок з повною обтурацією потрібно виконати: 1. Трахеостомію. 2. Крикоконікотомію. 3. Назотрахеальну інтубацію. 4. Пункцію крикотиреоїдної мембрани. 5. Все вищенаведене вірно.
47. Величина зсуву грудини до хребта при проведенні непрямого масажу серця в дорослих складає: 1. 2-3 см. 2. 3-4 см. 3. 4-5 см. 4. 5-6 см. 5. Більше 6 см.
48. Величина зсуву грудини до хребта при проведенні непрямого масажу серця в дітей молодшого шкільного віку складає: 1. 2-3 см. 2. 3-4 см. 3. 4-5 см. 4. 5-6 см. 5. Більше 6 см.
49. Величина зсуву грудини до хребта при проведенні непрямого масажу серця в новонароджених складає: 1. 2-3 см. 2. 3-4 см. 3. 4-5 см. 4. 5-6 см. 5. Більше 6 см.
50. Натиснення на грудини виконується за допомогою: 1. Сили м’язів реаніматолога. 2. Згинання рук в ліктях. 3. Підкладення під спину хворого валіка. 4. Переносу ваги тіла реаніматолога на його руки. 5. Все вищенаведене правильно.
ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРОГО
1. Метою обстеження хірургічного хворого є: 1. Постановка первинного діагнозу. 2. Постановка раннього точного діагнозу. 3. Індивідуалізація раніше поставленого діагнозу. 4. Визначення причини захворювання. 5. Все вищезазначене вірно.
2. Кількість скарг хворого залежить від: 1. Ступеня агравації. 2. Ступеня симуляції. 3. Психічного стану хворого. 4. Виразності патології, ситуації та характеру хворого. 5. Переслідування хворим своєї мети.
3. Найважливішою скаргою хірургічного хворого є: 1. Ядуха. 2. Кашель. 3. Біль. 4. Утруднення рухів. 5. Наявність патологічного новоутворення.
4. Біль поділяється на: 1. Мієліновий та безмієліновий. 2. Дифузний та вогнищевий. 3. Корковий та підкорковий. 4. Соматичний та вісцеральний. 5. Все вищезгадане вірно.
6. Механізм блювання обумовлений: 1. Нудотою. 2. Недостатністю кардиального жому. 3. Сильним кашлем. 4. Непрохідністю органу з гладкою мускулатурою. 5. Неприємною зовнішньою картиною.
7.Для пухлинних захворювань кишок характерні випорожнення: 1. Рідкі пінисті. 2. Смердючі, змішані з кров’ю та слизом. 3. Стрічкоподібні, козячий кал. 4. Чергування запорів та проносів. 5. Темна або червона кров в калі.
8.Встановленню правильного діагнозу найбільше сприяє: 1. Застосування сучасних методів інструментального дослідження. 2. Експрес-методика визначення життєво важливих показників. 3. Методична програма загального і місцевого обстеження хворого. 4. Ретельне проведення фізикального обстеження. 5. Все вищезгадане вірно.
9. Обстеження хворого треба починати: 1. З’ясування скарг хворого. 2. Збір анамнезу життя та захворювання. 3. Визначення стану свідомості хворого. 4. Визначення кольору шкіри хворого. 5. Все вищезгадане вірно.
10. При пальпації лімфовузлів особливу увагу слід приділяти: 1. Паховим та стегновим. 2. Пахвових на надключичних. 3. Підшелепних та навколовушних. 4. Потиличні та підборідні. 5. Все вищезгадане вірно.
11. Обстеження грудної клітки починають з: 1. Перкусії. 2. Пальпації. 3. Огляду. 4. Аускультації. 5. Бронхофонії.
12. При дослідженні молочних залоз головним критерієм є: 1. Величина. 2. Консистенція. 3. Симетричність. 4. Колір сосків. 5. Все вищезгадане вірно.
13. Обстеження органів травлення починається з: 1. Огляду живота. 2. Глибокої пальпації живота за Образцовим-Стражеском. 3. Огляду ротової порожнини. 4. Аускультації живота. 5. Дослідженні прямої кишки.
14. Пальпацію живота Образцовим-Стражеском треба починати: 1. З правої здухвинної ділянки. 2. З лівої здухвинної ділянки. 3. З місця найменшої болючості. 4. З надчеревної ділянки. 5. З патологічно-зміненої ділянки.
15. Відмінність обстеження хірургічного і терапевтичного хворого полягає в: 1. Більш ретельному дослідженні органів черевної порожнини. 2. Обстеження повинно проводитись в стислий термін. 3. Наявність в обстеженні хворого місцевого статусу. 4. Анамнез життя хворого не має великого значення для встановлення діагнозу. 5. Все вищезгадане вірно.
16. Алгоритм дослідження місцевого статусу ґрунтується на: 1. Спеціальних методиках дослідження. 2. Проведенні функціональних проб. 3. Класичній методиці обстеження хворого. 4. Застосуванні інструментальних методів обстеження. 5. Проводиться дуже в стислий термін, так як це загрожує життю хворого.
17. До основних лабораторних методів дослідження відносять: 1. Морфологічний аналіз крові та сечі. 2. Біохімічний аналіз крові та сечі. 3. Визначення ШОЕ. 4. Бактеріологічне дослідження сечі. 5. Все вищезгадане вірно.
18. Езофагогастродуоденоскопія (ЕГДС) це: 1. Проведення широкого зонду в шлунок для декомпресії. 2. Проведення зонда в дванадцятипалу кишку для харчування хворого. 3. Видалення стороннього предмету з травного тракту. 4. Візуальний контроль змін слизової оболонки верхніх відділів травного тракту. 5. Зупинка кровотечі з виразки або пухлини шлунку з застосуванням спеціальної апаратури.
19. Колоноскопія це: 1. Відмивання патологічних виділень (гній, слиз, кров) з товстого кишечнику перед операцією. 2. Видалення сторонніх предметів з кишечнику. 3. Метод візуального контролю змін слизової оболонки прямої та ободової кишок. 4. Постановка газовідвідної трубки хворому з післяопераційним парезом кишечнику. 5. Видалення копролітів при довгих запорах у хворих похилого та старечого віку.
20. При проведенні сонологічного обстеження виявляють: 1. Патологічні зміни в просвіті порожнистого органу (кишечник, шлунок). 2. Патологію паренхіматозних органів та їх протокових систем. 3. Величину абсцесу Броді при гематогенному остеомієліті. 4. Наявність рідини в порожнині суглобу. 5. Стан кровопостачання органів.
21. Комп’ютерна томографія (КТ) це: 1. Комп’ютерна обробка отриманих даних загального обстеження хворого. 2. Додаткове контрастування судин при сонографічному обстеженні. 3. Реконструкція зображення поперечного зрізу тіла за допомогою ЕОМ на основі рентгенологічного дослідження. 4. Визначення попереднього діагнозу за допомогою алгоритмізованої комп’ютерної програми. 5. Комп’ютерна обробка сумарного магнітного моменту тіла пацієнта в сильному магнітному полі.
22. Основним медичним документом є: 1. Статистична карта хворого, що вибув з стаціонару. 2. Карта надання допомоги лікарем бригади швидкої медичної допомоги. 3. Карта стаціонарного хворого. 4. Консультаційний висновок професора клінічної лікарні. 5. Висновок головного спеціаліста МОЗ України.
23. Помірний ступінь загальної слабкості це коли хворий не може: 1. Виконувати звичайну фізичну роботу. 2. Ходити. 3. Обслуговувати себе. 4. Сидіти. 5. Стояти.
24. Виражений ступінь загальної слабкості це коли хворий не може: 1. Виконувати звичайну фізичну роботу. 2. Ходити. 3. Обслуговувати себе. 4. Сидіти. 5. Стояти.
25. Надзвичайно різкий ступінь загальної слабкості це коли хворий не може: 1. Виконувати звичайну фізичну роботу. 2. Ходити. 3. Обслуговувати себе. 4. Сидіти. 5. Стояти.
26. Для паразитарних захворювань кишок характерні випорожнення: 1. Рідкі пінисті. 2. Смердючі, змішані з кров’ю та слизом. 3. Стрічкоподібні, козячий кал. 4. Чередування запорів та проносів. 5. Темна або червона кров в калі.
27. Для інфекційних захворювань шлунково-кишкового тракту характерні випорожнення: 1. Рідкі пінисті. 2. Смердючі, змішані з кров’ю та слизом. 3. Стрічкоподібні, козячий кал. 4. Чередування запорів та проносів. 5. Темна або червона кров в калі.
28. Для хронічних, запальних захворювань кишок характерні випорожнення: 1. Рідкі пінисті. 2. Смердючі, змішані з кров’ю та слизом. 3. Стрічкоподібні, козячий кал. 4. Чередування запорів та проносів. 5. Темна або червона кров в калі.
29. Для пухлинних захворювань ободової та прямої кишок характерні випорожнення: 1. Рідкі пінисті. 2. Смердючі, змішані з кров’ю та слизом. 3. Стрічкоподібні, козячий кал. 4. Чередування запорів та проносів. 5. Темна або червона кров в калі.
30. Поява крові в сечі при тупих травмах живота свідчить про ушкодження: 1. Печінки. 2. Селезінки. 3. Нирок та сечового міхура. 4. Підшлункової залози. 5. Все вищезазначене вірно.
31. При зборі скарг у жінок необхідно з’ясувати: 1. Кількість пологів. 2. Дату останньої менструації. 3. Кількість абортів. 4. Кількість викиднів. 5. Все вищезазначене.
32. Раннє блювання характерне для: 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. 3. Странгуляційна непрохідність. 4. Обтураційна непрохідність. 5. Перфоративна виразка шлунку та дванадцятипалої кишки.
33. Пізнє блювання характерне для: 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. 3. Странгуляційна непрохідність. 4. Обтураційна непрохідність. 5. Перфоративна виразка шлунку та дванадцятипалої кишки. 34. Часте блювання характерне для: 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. 3. Странгуляційна непрохідність. 4. Обтураційна непрохідність. 5. Перфоративна виразка шлунку та дванадцятипалої кишки.
35. Одноразове блювання характерне для: 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. 3. Странгуляційна непрохідність. 4. Обтураційна непрохідність. 5. Перфоративна виразка шлунку та дванадцятипалої кишки.
36. Блювання не характерне для: 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. 3. Странгуляційна непрохідність. 4. Обтураційна непрохідність. 5. Перфоративна виразка шлунку та дванадцятипалої кишки.
37. Блювання шлунковим вмістом та жовчю характерне для: 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. 3. Странгуляційна непрохідність. 4. Обтураційна непрохідність. 5. Перфоративна виразка шлунку та дванадцятипалої кишки.
38. Блювання кишковим вмістом характерне для: 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. 3. Странгуляційна непрохідність. 4. Обтураційна непрохідність. 5. Перфоративна виразка шлунку та дванадцятипалої кишки.
39. Блювання «кавовою гущиною» та свіжою темною кров’ю характерне для: 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. 3. Странгуляційна непрохідність. 4. Обтураційна непрохідність. 5. Кровоточива виразка шлунку та дванадцятипалої кишки.
40. «Порожнє» блювання (блювальні позиви без вмісту) характерне для: 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. 3. Захворювання, що симулюють «гострий живіт». 4. Кишкова непрохідність. 5. Перфоративна виразка шлунку та дванадцятипалої кишки.
41. Блювання їжею, що спожита напередодні, характерне для: 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. 3. Странгуляційна непрохідність. 4. Обтураційна непрохідність. 5. Стеноз вихідного відділу шлунку.
42. Затримка випорожнень та відходу газів характерна для: 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. 3. Кровоточива виразка шлунку та дванадцятипалої кишки. 4. Кишкова непрохідність. 5. Стеноз вихідного відділу шлунку.
43. Блювання випереджає або виникає разом з больовим синдромом при: 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. 3. Кровоточива виразка шлунку та дванадцятипалої кишки. 4. Кишкова непрохідність. 5. Стеноз вихідного відділу шлунку.
44. Блювання не призводить до полегшення самопочуття хворого при: 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. 3. Травми та захворювання головного мозку. 4. Кишкова непрохідність. 5. Стеноз вихідного відділу шлунку.
45. Блювання призводить до значного полегшення самопочуття хворого при: 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. 3. Травми та захворювання головного мозку. 4. Кишкова непрохідність. 5. Стеноз вихідного відділу шлунку.
46. Методом аускультативної фрікції визначають: 1. Характер перистальтичних шумів. 2. Межі печінки. 3. Нижню межу шлунка. 4. Патологічне проведення дихальних шумів. 5. Все вищезазначене.
47. Обстеження живота починається з: 1. Огляду живота. 2. Глибокої пальпації живота за Образцовим-Стражеском. 3. Огляду ротової порожнини. 4. Аускультації живота. 5. Дослідженні прямої кишки.
48. Обстеження прямої кишки та періанальної ділянки починається з: 1. Огляду живота. 2. Глибокої пальпації живота за Образцовим-Стражеском. 3. Огляду анальної ділянки. 4. Аускультації живота. 5. Пальцевого дослідження прямої кишки.
49. Величина зсуву грудини до хребта при проведенні непрямого масажу серця в новонароджених складає: +1. 2-3 см. 2. 3-4 см. 3. 4-5 см. 4. 5-6 см. 5. Більше 6 см.
50. Натиснення на грудини виконується за допомогою: 1. Сили м’язів реаніматолога. 2. Згинання рук в ліктях. 3. Підкладення під спину хворого валіка. +4. Переносу ваги тіла реаніматолога на його руки. 5. Все вищенаведене правильно.
ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРОГО
1. Метою обстеження хірургічного хворого є: 1. Постановка первинного діагнозу. +2. Постановка раннього точного діагнозу. 3. Індивідуалізація раніше поставленого діагнозу. 4. Визначення причини захворювання. 5. Все вищезазначене вірно.
2. Кількість скарг хворого залежить від: 1. Ступеня агравації. 2. Ступеня симуляції. 3. Психічного стану хворого. +4. Виразності патології, ситуації та характеру хворого. 5. Переслідування хворим своєї мети.
3. Найважливішою скаргою хірургічного хворого є: 1. Ядуха. 2. Кашель. +3. Біль. 4. Утруднення рухів. 5. Наявність патологічного новоутворення.
4. Біль поділяється на: 1. Мієліновий та безмієліновий. 2. Дифузний та вогнищевий. 3. Корковий та підкорковий. 4. Соматичний та вісцеральний. + 5. Все вищезгадане вірно.
6. Механізм блювання обумовлений: 1. Нудотою. 2. Недостатністю кардиального жому. 3. Сильним кашлем. +4. Непрохідністю органу з гладкою мускулатурою. 5. Неприємною зовнішньою картиною.
7.Для пухлинних захворювань кишок характерні випорожнення: 1. Рідкі пінисті. +2. Смердючі, змішані з кров’ю та слизом. 3. Стрічкоподібні, козячий кал. 4. Чергування запорів та проносів. 5. Темна або червона кров в калі.
8.Встановленню правильного діагнозу найбільше сприяє: 1. Застосування сучасних методів інструментального дослідження. 2. Експрес-методика визначення життєво важливих показників. 3. Методична програма загального і місцевого обстеження хворого. +4. Ретельне проведення фізикального обстеження. 5. Все вищезгадане вірно.
9. Обстеження хворого треба починати: +1. З’ясування скарг хворого. 2. Збір анамнезу життя та захворювання. 3. Визначення стану свідомості хворого. 4. Визначення кольору шкіри хворого. 5. Все вищезгадане вірно.
10. При пальпації лімфовузлів особливу увагу слід приділяти: 1. Паховим та стегновим. + 2. Пахвових на надключичних. 3. Підшелепних та навколовушних. 4. Потиличні та підборідні. 5. Все вищезгадане вірно.
11. Обстеження грудної клітки починають з: 1. Перкусії. 2. Пальпації. +3. Огляду. 4. Аускультації. 5. Бронхофонії.
12. При дослідженні молочних залоз головним критерієм є: 1. Величина. 2. Консистенція. 3. Симетричність. 4. Колір сосків. + 5. Все вищезгадане вірно.
13. Обстеження органів травлення починається з: 1. Огляду живота. 2. Глибокої пальпації живота за Образцовим-Стражеском. +3. Огляду ротової порожнини. 4. Аускультації живота. 5. Дослідженні прямої кишки.
14. Пальпацію живота Образцовим-Стражеском треба починати: 1. З правої здухвинної ділянки. +2. З лівої здухвинної ділянки. 3. З місця найменшої болючості. 4. З надчеревної ділянки. 5. З патологічно-зміненої ділянки.
15. Відмінність обстеження хірургічного і терапевтичного хворого полягає в: 1. Більш ретельному дослідженні органів черевної порожнини. 2. Обстеження повинно проводитись в стислий термін. +3. Наявність в обстеженні хворого місцевого статусу. 4. Анамнез життя хворого не має великого значення для встановлення діагнозу. 5. Все вищезгадане вірно.
16. Алгоритм дослідження місцевого статусу ґрунтується на: 1. Спеціальних методиках дослідження. 2. Проведенні функціональних проб. +3. Класичній методиці обстеження хворого. 4. Застосуванні інструментальних методів обстеження. 5. Проводиться дуже в стислий термін, так як це загрожує життю хворого.
17. До основних лабораторних методів дослідження відносять: +1. Морфологічний аналіз крові та сечі. 2. Біохімічний аналіз крові та сечі. 3. Визначення ШОЕ. 4. Бактеріологічне дослідження сечі. 5. Все вищезгадане вірно.
18. Езофагогастродуоденоскопія (ЕГДС) це: 1. Проведення широкого зонду в шлунок для декомпресії. 2. Проведення зонда в дванадцятипалу кишку для харчування хворого. 3. Видалення стороннього предмету з травного тракту. +4. Візуальний контроль змін слизової оболонки верхніх відділів травного тракту. 5. Зупинка кровотечі з виразки або пухлини шлунку з застосуванням спеціальної апаратури.
19. Колоноскопія це: 1. Відмивання патологічних виділень (гній, слиз, кров) з товстого кишечнику перед операцією. 2. Видалення сторонніх предметів з кишечнику. +3. Метод візуального контролю змін слизової оболонки прямої та ободової кишок. 4. Постановка газовідвідної трубки хворому з післяопераційним парезом кишечнику. 5. Видалення копролітів при довгих запорах у хворих похилого та старечого віку.
20. При проведенні сонологічного обстеження виявляють: 1. Патологічні зміни в просвіті порожнистого органу (кишечник, шлунок). +2. Патологію паренхіматозних органів та їх протокових систем. 3. Величину абсцесу Броді при гематогенному остеомієліті. 4. Наявність рідини в порожнині суглобу. 5. Стан кровопостачання органів.
21. Комп’ютерна томографія (КТ) це: 1. Комп’ютерна обробка отриманих даних загального обстеження хворого. 2. Додаткове контрастування судин при сонографічному обстеженні. +3. Реконструкція зображення поперечного зрізу тіла за допомогою ЕОМ на основі рентгенологічного дослідження. 4. Визначення попереднього діагнозу за допомогою алгоритмізованої комп’ютерної програми. 5. Комп’ютерна обробка сумарного магнітного моменту тіла пацієнта в сильному магнітному полі.
22. Основним медичним документом є: 1. Статистична карта хворого, що вибув з стаціонару. 2. Карта надання допомоги лікарем бригади швидкої медичної допомоги. +3. Карта стаціонарного хворого. 4. Консультаційний висновок професора клінічної лікарні. 5. Висновок головного спеціаліста МОЗ України.
23. Помірний ступінь загальної слабкості це коли хворий не може: + 1. Виконувати звичайну фізичну роботу. 2. Ходити. 3. Обслуговувати себе. 4. Сидіти. 5. Стояти.
24. Виражений ступінь загальної слабкості це коли хворий не може: 1. Виконувати звичайну фізичну роботу. +2. Ходити. 3. Обслуговувати себе. 4. Сидіти. 5. Стояти.
25. Надзвичайно різкий ступінь загальної слабкості це коли хворий не може: 1. Виконувати звичайну фізичну роботу. 2. Ходити. +3. Обслуговувати себе. 4. Сидіти. 5. Стояти.
????26. Для паразитарних захворювань кишок характерні випорожнення: 1. Рідкі пінисті. 2. Смердючі, змішані з кров’ю та слизом. 3. Стрічкоподібні, козячий кал. 4. Чередування запорів та проносів. 5. Темна або червона кров в калі.
27. Для інфекційних захворювань шлунково-кишкового тракту характерні випорожнення: 1. Рідкі пінисті. 2. Смердючі, змішані з кров’ю та слизом. + 3. Стрічкоподібні, козячий кал. 4. Чередування запорів та проносів. 5. Темна або червона кров в калі.
28. Для хронічних, запальних захворювань кишок характерні випорожнення: 1. Рідкі пінисті. 2. Смердючі, змішані з кров’ю та слизом. 3. Стрічкоподібні, козячий кал. 4. Чередування запорів та проносів. +5. Темна або червона кров в калі.
29. Для пухлинних захворювань ободової та прямої кишок характерні випорожнення: 1. Рідкі пінисті. +2. Смердючі, змішані з кров’ю та слизом. 3. Стрічкоподібні, козячий кал. 4. Чередування запорів та проносів. 5. Темна або червона кров в калі.
30. Поява крові в сечі при тупих травмах живота свідчить про ушкодження: 1. Печінки. 2. Селезінки. +3. Нирок та сечового міхура. 4. Підшлункової залози. 5. Все вищезазначене вірно.
31. При зборі скарг у жінок необхідно з’ясувати: 1. Кількість пологів. +2. Дату останньої менструації. 3. Кількість абортів. 4. Кількість викиднів. 5. Все вищезазначене.
32. Раннє блювання характерне для: 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. +3. Странгуляційна непрохідність. 4. Обтураційна непрохідність. 5. Перфоративна виразка шлунку та дванадцятипалої кишки.
33. Пізнє блювання характерне для: 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. 3. Странгуляційна непрохідність. + 4. Обтураційна непрохідність. 5. Перфоративна виразка шлунку та дванадцятипалої кишки. 34. Часте блювання характерне для: 1. Гострий апендицит. +2. Гострий холецистит. 3. Странгуляційна непрохідність. 4. Обтураційна непрохідність. 5. Перфоративна виразка шлунку та дванадцятипалої кишки.
35. Одноразове блювання характерне для: + 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. 3. Странгуляційна непрохідність. 4. Обтураційна непрохідність. 5. Перфоративна виразка шлунку та дванадцятипалої кишки.
36. Блювання не характерне для: 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. 3. Странгуляційна непрохідність. 4. Обтураційна непрохідність. +5. Перфоративна виразка шлунку та дванадцятипалої кишки.
37. Блювання шлунковим вмістом та жовчю характерне для: 1. Гострий апендицит. +2. Гострий холецистит. 3. Странгуляційна непрохідність. 4. Обтураційна непрохідність. 5. Перфоративна виразка шлунку та дванадцятипалої кишки.
38. Блювання кишковим вмістом характерне для: 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. 3. Странгуляційна непрохідність. +4. Обтураційна непрохідність. 5. Перфоративна виразка шлунку та дванадцятипалої кишки.
39. Блювання «кавовою гущиною» та свіжою темною кров’ю характерне для: 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. 3. Странгуляційна непрохідність. 4. Обтураційна непрохідність. +5. Кровоточива виразка шлунку та дванадцятипалої кишки.
40. «Порожнє» блювання (блювальні позиви без вмісту) характерне для: 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. +3. Захворювання, що симулюють «гострий живіт». 4. Кишкова непрохідність. 5. Перфоративна виразка шлунку та дванадцятипалої кишки.
41. Блювання їжею, що спожита напередодні, характерне для: 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. 3. Странгуляційна непрохідність. 4. Обтураційна непрохідність. +5. Стеноз вихідного відділу шлунку.
42. Затримка випорожнень та відходу газів характерна для: 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. 3. Кровоточива виразка шлунку та дванадцятипалої кишки. +4. Кишкова непрохідність. 5. Стеноз вихідного відділу шлунку.
43. Блювання випереджає або виникає разом з больовим синдромом при: 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. 3. Кровоточива виразка шлунку та дванадцятипалої кишки. 4. Кишкова непрохідність. 5. Стеноз вихідного відділу шлунку.
44. Блювання не призводить до полегшення самопочуття хворого при: 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. 3. Травми та захворювання головного мозку. +4. Кишкова непрохідність. 5. Стеноз вихідного відділу шлунку.
45. Блювання призводить до значного полегшення самопочуття хворого при: 1. Гострий апендицит. 2. Гострий холецистит. 3. Травми та захворювання головного мозку. 4. Кишкова непрохідність. +5. Стеноз вихідного відділу шлунку.
46. Методом аускультативної фрікції визначають: 1. Характер перистальтичних шумів. 2. Межі печінки. +3. Нижню межу шлунка. 4. Патологічне проведення дихальних шумів. 5. Все вищезазначене.
47. Обстеження живота починається з: +1. Огляду живота. 2. Глибокої пальпації живота за Образцовим-Стражеском. 3. Огляду ротової порожнини. 4. Аускультації живота. 5. Дослідженні прямої кишки.
48. Обстеження прямої кишки та періанальної ділянки починається з: 1. Огляду живота. 2. Глибокої пальпації живота за Образцовим-Стражеском. + 3. Огляду анальної ділянки. 4. Аускультації живота. 5. Пальцевого дослідження прямої кишки.
49. При обстеженні живота куратор повинне знаходитись: + 1. Праворуч від хворого. 2. Ліворуч від хворого. 3. З боку, з якого можливий детальний огляд хворого. 4. З зручного для куратора боку. 5. З зручного для хворого боку.
50. Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія це: 1. Проведення широкого зонду в шлунок для декомпресії. 2. Проведення зонда в дванадцятипалу кишку для харчування хворого. 3. Видалення стороннього предмету з травного тракту. +4. Метод обстеження позапечінкових жовчних та панкреатичних проток. 5. Зупинка кровотечі з виразки або пухлини шлунку з застосуванням спеціальної апаратури.
51. Ректороманоскопія це: 1. Проведення широкого зонду в шлунок для декомпресії. 2. Проведення зонда в дванадцятипалу кишку для харчування хворого. 3. Видалення стороннього предмету з травного тракту. +4. Метод обстеження прямої та сигмовидної кишок. 5. Зупинка кровотечі з виразки або пухлини шлунку з застосуванням спеціальної апаратури.
52. Лапароскопія це: 1. Проведення широкого зонду в шлунок для декомпресії. 2. Проведення зонда в дванадцятипалу кишку для харчування хворого. 3. Видалення стороннього предмету з травного тракту. + 4. Метод обстеження захворювань органів черевної порожнини шляхом введення оптичного інструмента через прокол черевної стінки. 5. Зупинка кровотечі з виразки або пухлини шлунку з застосуванням спеціальної апаратури.
53. Торакоскопія це: 1. Проведення широкого зонду в шлунок для декомпресії. 2. Проведення зонда в дванадцятипалу кишку для харчування хворого. 3. Видалення стороннього предмету з травного тракту. +4. Метод обстеження плевральної порожнини. 5. Зупинка кровотечі з виразки або пухлини шлунку з застосуванням спеціальної апаратури.
54. Холедохоскопія це: 1. Проведення широкого зонду в шлунок для декомпресії. 2. Проведення зонда в дванадцятипалу кишку для харчування хворого. 3. Видалення стороннього предмету з травного тракту. 4. Метод обстеження позапечінкових жовчних та панкреатичних проток. +5. Ендоскопічне обстеження жовчних проток під час оперативного втручання.
55. Цистоскопія це: 1. Проведення широкого зонду в шлунок для декомпресії. 2. Проведення зонда в дванадцятипалу кишку для харчування хворого. +3. Огляд внутрішньої поверхні сечового міхура за допомогою оптичного приладу. 4. Метод обстеження позапечінкових жовчних та панкреатичних проток. 5. Ендоскопічне обстеження жовчних проток під час оперативного втручання.
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 476 | Нарушение авторских прав |