АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гігієнічні основи нутриціологічної профілактики цукрового діабету

Надлишкове вживання вуглеводів є незаперечною та надзвичайно частою причиною розвитку цукрового діабету. І хоч, цукровий діабет безпосередньо не відноситься до аліментарних захворювань, однак систематичне та надлишкове споживання легкозасвоюваних вуглеводів може сприяти виникненню діабету при спадковій або набутій схильності до нього. Це зумовлено спочатку перевантаженням, а потім і виснаженням клітин підшлункової залози, які виробляють інсулін. Ще одним фактором, який сприяє розвитку цукрового діабету є ожиріння.

Отже, аліментарна профілактика цукрового діабету — це, насамперед, обмеження вживання легко засвоюваних вуглеводів та профілактика або лікування ожиріння. Лікувальне харчування хворих цукровим діабетом будується відповідно до вимог дієти № 9. Дієта повинна сприяти нормалізації вуглеводного обміну в хворих і може призначатися на тривалий термін. Її хімічний склад: білки — 100 г, жири — 70 г, вуглеводи — 300 г; калорійність раціону — 2300 ккал. Кількість повареної солі становить 12 г. Загальна маса раціону 3 кг, вільної рідини — 1,2 - 1,5 л.

В дієті суттєво обмежуються вуглеводи, які швидко всмоктуються - цукор, варення, мед, цукерки. Потреба організму у вуглеводах має задовольнятися за рахунок вуглеводів, що повільно всмоктуються, тобто продуктів, які містять крохмаль (хліб, краще житній з висівками, каші, овочі і фрукти).

Замість цукру до дієти включають ксиліт, що являє собою п’ятиатомний спирт. Можна використовувати і сорбіт — шестиатомний спирт, але його солодкість є удвічі нижчою, ніж у ксиліту. Застосовувати сахарин при цукровому діабеті не рекомендується.

У хворих на цукровий діабет поряд із розладом вуглеводного обміну порушується і жировий обмін. Тому вміст жирів в дієті знижують до 70 г, із яких 30 г повинні складати рослинні олії. Варто суттєво обмежити кількість тугоплавких тваринних жирів і продуктів, багатих на холестерин.

Хворих діабетом необхідно розглядати і як «печінкових» хворих, тому в їх раціон харчування необхідно вводити білкові продукти, що мають ліпотропне спрямування. Варто рекомендувати до харчування в раціон морську рибу і продукти моря, багаті йодом.

Раціон хворих цукровим діабетом потребує збагачення вітамінами А, В₁ і С. Вітамін А, як відомо, має здатність підвищувати опірність організму до інфекційних захворювань, що у хворих діабетом суттєво знижена. Особливо важливо збагачувати дієту № 9 вітамінами групи В, так як вони сприяють усуненню порушень вуглеводного обміну. Вітамін С посилює окисні процеси в організмі, підвищує його опірність інфекціям, знижує вміст цукру в крові, збільшує функціональні можливості печінки.

Слід рекомендувати хворим вживання продуктів харчування, що містять інулін-інсуліноподібну речовину рослинного походження. Високий вміст інуліну виявлено в топінамбурі, стахісі, скорцонері (чорному корені) та артишоках.

Усі страви готують переважно у вареному що запеченому вигляді.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 524 | Нарушение авторских прав