АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ

Необхідно підкреслити, що лікувально-дієтичне харчування відіграє провідну роль в комплексній терапії більшості захворювань шлунково-кишкового тракту.

До основних принципів дієтотерапії при захворюваннях органів травлення необхідно віднести:

* забезпечення хворих повноцінним різноманітним збалансованим харчуванням відповідно до фізіологічних потреб організму та з урахуванням особливостей перебігу патологічних процесів;

* дотримання режиму харчування;

* забезпечення механічного щадіння слизової оболонки шлунково-кишкового тракту;

* забезпечення хімічного щадіння слизової оболонки шлунку, кишок, підшлункової залози, печінки і жовчовивідної системи;

* забезпечення термічного щадіння слизової оболонки та рецепторного апарату шлунково-кишкового тракту.

В зв’язку з цим, характерними елементами дієт, що призначаються хворим з захворюваннями органів травлення (дієти №№ 1, 2, 3, 4, 5, а також декілька варіантів, які позначаються малими літерами алфавіту (дієти №№ 1а, 1б, 4б, 5а, 5п тощо) є:

* хімічний склад (вміст білку, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин);

* енергетична цінність;

* фізичні властивості їжі (об’єм, маса, температура)страв, що споживаються;

* достатньо повний перелік страв і продуктів, що рекомендуються, або, обмежуються або забороняються;

* особливості кулінарної обробки;

* режим прийому їжі (найчастіше роздрібнений 5 – 6 разів на добу) та особливості розподілу добового раціону між окремими прийомами.

Необхідно пам’ятати, що харчові продукти справляють достатньо неоднозначний вплив на шлункову секрецію. До сильних стимуляторів шлункової секреції відносять: алкогольні і газовані напої, бульйони та навари з м’яса, рибні продукти, овочі, гриби, соління, смажені страви; консерви, копчені вироби з м’яса та риби; знежирене молоко, сирі овочі, яйця, зварені круто, кава, житній хліб тощо.

Разом з тим слабкими стимуляторами є: питна вода, знежирене молоко, вершки, сир, крохмаль, добре відварені м’ясо та свіжа риба, овочі у вигляді пюре, жир, слизові супи з круп, пюре з солодких фруктів, страви з манної крупи та вареного рису.

Вплив на евакуаторну функцію залежить, перш за все, від консистенції їжі. Тверда їжа евакуюється із шлунка повільніше, ніж кашоподібна. Швидше евакуюються вуглеводи, трохи повільніше – білки, зовсім повільно – жири.

До особливостей дієтотерапії при захворюваннях гепатобіліарної системи відносять індивідуальний характер призначення лікувальної дієти з урахуванням як загального стану хворого, так і особливостей перебігу патологічного процесу, а також той факт, що дієтотерапія повинна сприяти накопиченню глікогену і зменшенню жирової інфільтрації печінки, покращанню її регенераторної здатності і функціональної активності, нормалізації білкового, жирового, вуглеводного, вітамінного та водного обміну, функціонального стану інших органів травлення, які також уражені патологічним процесом. Зрештою, необхідно підкреслити, що дієта має бути повноцінною, збалансованою, різноманітною та в повній мірі відповідати фізіологічним потребам організму.

Кількість білка повинна відповідати фізіологічним потребам організму (100 – 120 г на добу), що надзвичайно важливо, так як недостатня кількість білка в харчовому раціоні суттєво посилює процеси жирової інфільтрації печінки, причому 1/2 – 3/4 від загальної кількості білка має бути забезпечене за рахунок продуктів тваринного походження, що багаті на ліпотропні речовини: молоко, сир, яєчний білок, м’ясо та риба. Лише при розвитку печінкової недостатності необхідно зменшувати кількість білку в раціоні, для того щоб уникнути аміачної інтоксикації.

Кількість жирів також повинна відповідати фізіологічній нормі, проте кількість тугоплавких жирів тваринного походження (баранячий, свинячий, яловичий, гусячий, качачий жир та ін.) повинна бути різко обмежена. Необхідно віддавати перевагу жирам рослинного походження, так як вони багаті на поліненасичені жирні кислоти. Із жирів тваринного походження дозволяється споживати лише вершкове масло, яке краще засвоюються, ніж інші тваринні жири. Лише в деяких випадках (жировий гепатоз, розпал жовтяничного періоду вірусного гепатиту та деякі інші) оправданим є суттєве обмеження жирів.

Дієта при захворюваннях гепатобіліарної системи повинна містити достатню кількість вуглеводів (400 – 500 г на добу), причому вуглеводи, що містять фруктозу (мед, фрукти, ягоди, соки, киселі з них), рекомендуються до споживання у великих кількостях, так як глікоген із фруктози утворюється краще.

Дієта при захворюваннях печінки має бути багата на вітаміни і містити достатню кількість мінеральних речовин.

У разі призначення дієти при захворюваннях підшлункової залози, особливо при гострому панкреатиті, потрібно враховувати, що фізіологічним збудником панкреатичної секреції є соляна кислота. Отже, всі харчові продукти, що стимулюють шлункову секрецію, посилюють і зовнішньо-секреторну діяльність підшлункової залози. Подібну дію виявляють також і жири, особливо рослинна олія.

До основних принципів дієтотерапії при захворюваннях кишок відносять індивідуальний характер призначення лікувальної дієти, що передбачає як урахування загального стану хворого, так і особливостей перебігу патологічного процесу. Крім того, дієтотерапія повинна сприяти відновленню структури слизової оболонки кишок та їх секреторної і моторної функцій, нормалізації обміну речовин та покращанню загального стану хворого.

При побудові дієтичних режимів повинні бути ураховані особливості впливу харчових речовин та продуктів на різнобічні сторони діяльності кишок.

Так, посиленню бродильних процесів сприяють вуглеводи. Натомість білкові продукти суттєво посилюють гнильні процеси.

Випорожненню кишок сприяють продукти, що багаті на: рослинну клітковину (овочі, фрукти, ягоди, хліб з борошна грубого помелу), сполучну тканину (м’ясо, хрящі, шкірка птахів та риби), органічні кислоти (одноденний кефір, кисле молоко, кумис, квас), сіль (оселедець, рибна ікра, солена вода), цукристі речовини (цукор, сироп, мед, солодкі страви, фрукти), жири (сметана, вершки), холодні страви та напої, буряковий, морквяний і абрикосовий соки.

Зрештою, затримують випорожнення кишок: какао, чорна кава, міцний чай, гранат, кизил, айва, чорниця, брусниця, груші, слизові супи, каші (крім гречаної), макаронні вироби, киселі, деякі сорти пшеничного хлібу, гарячі напої і страви.

Необхідно також ураховувати можливу індивідуальну непереносимість ряду харчових продуктів в результаті ентерогенної сенсибілізації або в зв’язку з недостатньою кількістю відповідних ферментів (лактаза, мальтаза, сахараза тощо).

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 836 | Нарушение авторских прав