АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Методика вимірювання та гігієнічної оцінки хімічного забруднення виробничого повітря

Прочитайте:
  1. II. МЕТОДЫ ОПЕРАЦИЙ И МЕТОДИКА ОБСЛЕДОВАНИЯ И ЛЕЧЕНИЯ В ХИРУРГИИ КИСТИ
  2. Акт за якою формою складається при обліку нещасних випадків, під час виробничого травматизму?
  3. Алгоритм вимірювання АТ
  4. Анатомо-функциональные особенности и методика исследования кожи, подкожно- жировой клетчатки, лимфатических узлов.
  5. Анатомо-функциональные особенности и методика исследования костно-мышечной системы у детей. Сроки и порядок прорезывания зубов
  6. Анатомо-функциональные особенности и методика исследования органов дыхания и органов кровообращения.
  7. Анатомо-функциональные особенности и методика исследования органов пищеварения и мочеотделения у детей.
  8. Артериальный пульс, его происхождение, св-ва. Методика пальпации пульса. Сфигмография. Анализ кривой артериального пульса. Скорость распространения пульсовой волны.
  9. АФО нервової системи. Нервово-психічний розвиток та критерії його оцінки.
  10. В. Набір гідрохімічний нгх для оцінки якості води в ході розвідки джерел водопостачання

Для здійснення гігієнічної оцінки особливостей забруднення атмосферного повітря, повітря жилих приміщень та повітря робочої зони виробничих підприємств використовуються дві групи методів – лабораторні та експресні.

До числа найбільш поширених лабораторних методів відносять аспіраційний метод відбору проб, сутність якого полягає у протягуванні за допомогою водяного аспіратора (рис. 3), пилососа, або електроаспіратора (рис. 3) певного об'єму повітря через елективні поглинаючі розчини та вміщені у поглинаючі прилади різних конструкцій. Досліджуване повітря через довгу трубку такого приладу потрапляє у поглинаючий розчин, а потім через коротку трубку витягується аспіратором. Використовують також кристалічні поглинаючі реактиви, які вміщують у спеціальні трубки – алонжі певної форми.

Кількість протягнутого через поглинаючий розчин або алонж повітря визначається за допомогою газового лічильника, рідинного реометра або кулькового ротаметра, які визначають швидкість аспірації повітря у л/хв. Лічильник або реометр підключаються послідовно між поглинаючим приладом і аспіратором.

Проби повітря для проведення лабораторного аналізу можна відбирати також у судини певної ємності, продуваючи їх повітрям досліджуваного приміщення. Для цього використовують газові піпетки, сулії тощо.

Для експресних методів використовуються універсальний газоаналізатор УГ-2 (рис. 4), газоаналізатор ГМК-3 та ряд інших приладів.

 

Рис. 3. а- водяний аспіратор (1), з’єднаний гумовими трубками (2) з поглинаючими приладами;

б - елекроаспіратор “ Ліо”: 1 - колодка для приєднання до приладу електричного шнура; 2 - тумблер для ввімкнення і вимкнення приладу; 3 - гніздо запобіжника; 4 - запобіжний клапан для запобігання перевантаження електродвигуна; 5 - ручка вентилів ротаметрів; 6 - ротаметри; 7 - штуцери для приєднання гумових трубок поглинальних приладів; 8 - виїмка для заземлення.

Рис. 4. Універсальний газоаналізатор УГ-2 з колористичною лінійкою

 

Найбільш поширеним приладом, що використовується для оцінки хімічного забруднення виробничих приміщень є універсальний газоаналізатор УГ-2. Принцип роботи газоаналізатора – лінійно-колористичний: концентрацію хімічного забруднювача повітря визначають за довжиною забарвлення індикаторного кристалічного реактиву у скляній трубці після протягування через нього певного об’єму досліджуваного повітря. Індикаторну трубку з реактивом накладають на колористичну лінійку, яка додається до приладу для кожного забруднювача повітря. На лінійці нанесені концентрації досліджуваної речовини в мг/м3.

Прилад дозволяє визначити наявність і концентрацію 14 хімічних забруднювачів, які найчастіше зустрічаються в промисловому виробництві: аміак, ацетон, ацетилен, бензин, бензол, ксилол, окис вуглецю, окиси азоту, сірчаний ангідрид, сірководень, толуол, вуглеводні нафти, хлор, етиловий ефір.

Для виконання аналізу готують індикаторні трубки з кристалічними реактивами, які додаються до приладу. Далі безпосередньо на місці дослідження (в цеху, на робочих місцях, в місцях викидів забруднень), використовуючи шток з відповідним для даного аналізу об’ємом повітря, приведеним на одній з чотирьох граней, витискують повітря з повітрязабірного сифону (гумова камера, розтягнута пружина). Після цього приєднують до гумової трубки приладу відповідну індикаторну трубку і протягують через неї необхідний об’єм повітря, звільнивши шток від защіпки що утримує. Після цього індикаторну трубку накладають на колориметричну лінійку і за довжиною частини реактиву, яка змінила колір (потемніла), визначають концентрацію досліджуваного забруднювача.

В таблиці 1 наведені граничнодопустимі концентрації провідних шкідливих речовин у повітрі робочої зони.

Таблиця 1


Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 721 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)