АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Епітеліальна тканина

покриває поверхню тіла й вистилає слизові оболонки внутрішніх органів (ротова порожнина, глотка, шлунок, кишки та інші), бере участь у створенні залоз.

Епітелій утворюється клітинами, позбавленими кровоносних судин. їх живлення відбувається завдяки дифузії поживних речовин зі сполучної тканини (здебільшого пухкої волокнистої).

Епітелій, залежно від форми клітин, поділяється на лускатий (плескатий), кубічний, стовпчастий (, а за структурою шарів — на одношаровий і багатошаровий.

Шкіра вкрита багатошаровим зроговілим лускатим епітелієм, який виконує захисну функцію.

Слизові оболонки носової та ротової порожнин, глотки і стравоходу вистилає незроговілий багатошаровий лускатий епітелій. І тут він теж виконує захисну функцію.

Багатоклітинні залози є трьох видів: екзокринні, ендокринні та змішані. Екзокринні залози мають вивідні протоки, вони виділяють секрет безпосередньо в міжклітинні простори, звідки він надходить у кров та лімфу. Ендокринні залози не мають вивідних протоків (тому їх іще називають безпроточними), їхній секрет (гормон) надходить безпосередньо в кров. Екзокринні залози складаються з багатьох клітин і мають складну будову. Залежно від будови та форми кінцевої частини й вивідних протоків вони бувають трубчастими, альвеолярними й трубчасто-альвеолярними (рис. 5), а ще простими й складними, розгалуженими й нерозгалуженими. До простих залоз належать потові, кишкові та сальні; у них кінцева частина не має розгалужень.

12. Сполучна тканина,

на відміну від інших, утворена великою кількістю клітин і міжклітинної речовини, яка містить різні за будовою волокна.Сполучна тканина входить до складу всіх органів людини й виконує функції опори, зв’язку, живлення та захисту. Залежно від переважання тих або інших морфологічних і функціональних особливостей сполучну тканину поділяють на волокнисту, еластичну, ретикулярну, хрящову, кісткову тощо. 4

Волокниста сполучна тканина поділяється на пухку та щільну, а щільна — на неоформлену та оформлену.

До волокон пухкої волокнистої сполучної тканини належать колагенові та еластичні, до клітин — фібробласти, фіброцити, мак- рофагоцити, плазмоцити, ліпоцити, тканинні базофіли.

Фібробласти — великі власні клітини, що мають широкі відростки, добре виражену зернисту ендоплазматичну сітку й апарат Голь- джі. Вони виробляють компоненти міжклітинної речовини.

Фіброцити — це фібробласти, що закінчили цикл розвитку й нездатні до подальших перетворень.

Макрофагоцити — великі власні клітини, в їхній протоплазмі є багато лізосом, завдяки відросткам вони рухаються, знищують мікроорганізми, нейтралізують токсичні речовини та виробляють імунні тіла.

Плазмоцити — клітини імунної системи, які утворюються з лімфоцитів, беруть участь у виробленні антитіл.

Ліпоцити — жирові клітини, здатні накопичувати жир. Завдяки значному скупченню ліпоцитів пухка волокниста сполучна тканина може перетворюватися на жирову.

Тканинні базофіли — великі клітини, в їхній протоплазмі багато гранул, є гепарин та гістамін.

Пігментні клітини містять меланофор, завдяки якому шкіра набуває певного кольору (коричневого, червоного).

.

13.Будова крові За розвитком і будовою до сполучної тканини відносять Кров рідку тканину, яка здійснює інтеграцію біохімічних процесів, що відбуваються в клітинах та міжклітинній речовині, а також виконує захисну, регуляторну та деякі інші функції.

КРОВ складається з гемоцитів — клітин крові (45 %) та рідкої міжклітинної речовини — плазми крові (55 %). До клітин крові належать еритроцити (в нормі 4,5—5,5 • 1012/л), лейкоцити (в нормі від 4—6 до 8—10 - 109/л) і тромбоцити (180—320 -109 /л) (див. кольорову вклейку).

Еритроцити в організмі виконують дихальну функцію завдяки наявності в них гемоглобіну — складного білка, що переносить кисень та вуглекислий газ.

Лейкоцити бувають зернистими й незернистими. В організмі вони виконують захисну функцію, оскільки завдяки своїм відросткам (псевдоподіям) можуть активно переміщуватися й фагоцитува- ти.

Тромбоцити також виконують захисну функцію, беруть активну участь у процесі зсідання крові.

Плазма крові складається з 90 % води і 10 % сухого залишку (білків, мінеральних солей, жирів, ферментів, продуктів розпаду тканин тощо). Загалом у крові 80 % води і 20 % органічних речовин. В організмі дорослої людини приблизно 4,5—6 л крові, а на загальну масу клітин припадає — 1/3—2/5 всього об’єму крові.

14. Пухка сполучна тканина характеризується наявністю великої кількості міжклітинної речовини і невеликої кількості клітин. Волокна міжклітинної речовини розташовуються хаотично і між ними розташовуються клітини (фібробласти, гістіоцитн, адвенти- ціальні, жирові, пігментні, плазматичні і різного виду лейкоцити) Пухка сполучна тканина розташовується, як правило, в проміжках між органами.

Види хрящів

Хрящова тканина складається з круглих або овальних клітин, що лежать в капсулах добре розвинутої щільної сполучної тканини, яка складається із переплетень, тонких волокон і основної (аморфної) речовини. Згідно структури міжклітинної речовини в

хрящовій тканині існує гри види хрящів: гіаліновий, еластичний і волокнистий.

Гіаліновий хрящ. Цим хрящем покриті суглобові поверхні, він знаходиться на кінцях ребер, з нього утворені хрящі гортані, трахеї і бронхів. Хрящові клітини розташовуються в щільній міжклітинній речовині групами. Такі групи називаються ізогенними, так як вони утворюються в результаті поділку однієї клітини. Ізоген- ні групи оточені капсулою, а кожна клітина відокремлена оболонкою. В міжклітинній речовині багато колагенових волокон, але їх не видно тому, що зафарбовуються в той же Колір, що і аморфна речовина і мають однаковий з нею показник заломлення світла.

Еластичний хрящ схожий за будовою з гіаліновим. Клітини його оточені капсулами і утворюють ізогенні групи. Відмінність в. тому, що в його міжклітинній речовині крім колагенових волокон проходять топкі еластичні волокна, видимі в світловому мікроскопі. Із еластичного хряща побудовані хрящ ушної раковини, надгортанник Волокнистий хрящ відрізняється від гіалінового тим, що ка- логенні волокна й'бгоміжклітинної речовини зібрані в пучки і добре видні під мікроскопом. Волокнистий хрящ зустрічається в між- хребцевих дисках і ним покриті деякі суглобові поверхні.

16.Кісткова тканина вирізняється високими механічними властиво­стями, складається з клітин і основної кісткової речовини, яка міс­тить колагенові волокна, просочені мінеральними солями. З кістко­вої тканини побудований скелет людини.

Кісткова тканина відразняеться тим, що її міжклітинна речо­вина містить велику кількість солей кальцію, завдяки чому вони тверді і міцні. Клітини кісткової тканини лежать в невеликих кап­сулах, з’єднаних тонкими канальцями. Ця тканина утворює кістки.

17.М’язова тканина є двох видів: посмугована (скелетна) й непос- мугована (гладенька).

Посмугована м’язова тканина входить до складу скелетних м’я­зів, вона має здатність до скорочення, завдяки чому відбуваються різні життєво необхідні рухові процеси. Отже, скелетні м’язи є ак­тивною частиною опорно-рухового апарата. Посмугована м’язова тканина складається з багатоядерних м’язових волокон, у яких по довжині чергуються темні й світлі смуги (диски), що мають різні оптичні властивості. Скелетні м’язи скорочуються завдяки іннерва­ції спинно-мозковими й черепними нервами. Це довільні м’язи, вони можуть скорочуватися за нашою волею.

Гладенька м’язова тканина на відміну від посмугованої не має поперечної посмугованості. Складається з веретеноподібних клітин — міоцитів, які мають одне ядро. Довжина клітин — від 15 до 500 мкм, а діаметр їх — 10—20 мкм. У клітинах гладеньких м’язів немає міофібрил, однак є скоротливі міофіламенти (протофібрили) завдовжки 1—2 мкм і завтовшки 5—8 нм (тонкі міофіламенти) і 10—30 нм (товсті міофіламенти).

Гладенькі м’язові клітини входять до складу стінок кровоносних судин і внутрішніх органів. Скорочення гладеньких м’язів відбу­вається мимовільно, повільно й ритмічно (наприклад перистальти­ка, зміна просвіту судин, вивідних протоків залоз та ін.).

18.

Гладенькі м’язи входять до складу внутрішніх органів та кровоносних і лімфатичних судин. У стінках внут­рішніх органів і судин вони розта­шовуються в два шари: зовнішній — поздовжній, внутрішній — кільцевий. Структурна одиниця гладеньких м’язів — міоцит (рис. 63). Довжина міоцитів від 60 до 100 мікрон, кож­на клітина має лише одне ядро. В міоцитах є тонкі актинові й товсті міозинові, а також проміжні філа- менти (протофібрили). Крім того, до складу міоцитів гладеньких м’язів входить ендоплазматична сітка, ри­босоми, мітохондрії та інші органо­їди. Гладенькі м’язи характеризу­ються високою пластичністю — після розтягу можуть довго зберігати вихідну довжину, набуту внаслідок розтягування. На відміну від посмуго­ваних гладенькі м’язи скорочуються мимовільно, дуже повільно, частіше ритмічно (наприклад маятникоподіб­ні та перистальтичні рухи кишок).

19 Поперечносмугаста м’язова тканина утворена довгими волокнами. Волокно покрите оболонкою (сарколемою) і має велику кількість витягнутих ядер. В цитоплазмі (саркоплазмі) вздовж розташовані волокна-міофібрили, які складаються із світлих (ізотропних) і темних (анізотрпних) дисків. Ці почергово розташовані диски і створюють під мікроскопом поперечну смугастість. Під електронним мікроскопом було досліджено, то кожна міофібрила побудована із більш ТОВСТИХ НИТОК міозина (темні диски) і тонких ниток актина (світлі диски).

20. Нервова тканина, з неї складається центральний і периферичний відділи нервової системи. Ця тканина і її утворення виконують функції сприйняття, трансформації, запам'ятовування і передачі подразнення поступаючого із зовнішнього середовища, а також виникаючих в середині організму. Діяльність нервової системи забезпечує реакцію організму на подразнення й координацію роботи різних органів і систем тіла людини.

Нервова тканина складається із особливих кліткових утворень. Основною структурною одиницею нервової тканини являється нейрон, який складається як звичайна клітина: з мембрани, цитоплазми, органоїдів і включень одного або декількох відростків- дендритів, одного довгого відростка-нейрита. В цитоплазмі знаходяться нейрофібрили і тигроїдні тільця. По дендритах в клітину поступає інформація (аферентно-доцентрово), а по нейриту (еферентно-відцентрово) до робочого органу. Сіра речовина нервової тканини складається із нервових клітин, а біла — із нервових волокон.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 798 | Нарушение авторских прав