АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Кістки ВІЛЬНОЇ НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ

До складу вільної кінцівки відносяться такі кістки: стегно,гомілка і стопа.

СТЕГНОВА КІСТКА (femur) є найдовшою кісткою скелета. Ma її проксимальному епіфізі є велика куляста головка, під нею - шийка, яка переходить в тіло кістки. В місці їх з’єднання є два горби — великий вертел, обернутий догори і латерально, і малий вертел, який лежить нижче і обернутий медіально і назад.

ГОМІЛКА (crus) складається з двох кісток — великої і малої гомілки.

ВЕЛИКОГОМІЛКОВА КІСТКА (tibia)) займає в гомілці медіальне положення, а мала гомілка — латеральне. Велика гомілка має трикутну форму. Проксимальний епіфіз розширений з двома виростками — латеральним і медіальним, розділеними між- виростковим підвищенням.

МАЛОГОМІЛКОВА КІСТКА (fibula) значно тонша від великої; має вгорі головку, на якій є суглобова поверхня для зчленування з великою гомілкою. Дістальний кінець її витягнутий в латеральну кісточку, що з’єднується з таранною кісткою.

СТОПА (pedis) поділяється на три відділи: передплесно, плесно і фаланги пальців.

ПЕРЕДПЛЕСНО (tarsus) становить 7 кісток. Дві із них —

таранна і п’яткова — утворюють проксимальний ряд, а чотири —I, II, III клиновидні і кубовидна — дистальний ряд. Між рядами з медіального боку лежить човноподібна кістка.

ТАРАННА КІСТКА (talus) зверху з'єднується з кістками гомілки блоковидною суглобовою поверхнею. Частина кістки, направлена вперед головка — з’єднується з човноподібною кісткою.

П’ЯТКОВА КІСТКА (calcaneus) найбільша в передплесно,

зверху з’єднується з таранною кісткою, а спереду з кубовидною. Ззаду кістка витягнута і утворює горб п’яткової кістки.

ЧОВНОПОДІБНА КІСТКА з’єднується з усіма кістками пе- редплесни за винятком п’яткової кістки.

КЛИНОВИДНІ КІСТКИ (I, II, III) розташовуються в один поперечний ряд. Кубовидна кістка — знаходиться з латерального боку стопи.

КІСТКИ ПЛЕСНИ (metatarsus) складається з 5-ти кісточок:

1 коротша і товща, II — найдовша. Основа V-ї має бугристі їь з латерального боку. Кожна кісточка має основу, тіло і головку. Фаланги стопи — в II, III, IV, V пальців по 3—основна, середня і нігтьова, в 1-го — основна і нігтьова.

40. Стопа а цілому. Стопа виконує в основному дві функції: опорну й амортизаційну. Під час стояння опорними точками є п’ятковий горб і головки плеснових кісток. При зміні постави тіла тиск йото маси на ці точки змінюється.

Амортизаційна функція стопи перш за все зумовлена її дуговою конструкцією. Розрізняють дві дуги: поздовжню й поперечну, які утворюють склепіння стопи. Причому поздовжня дуга проходить по бічному й медіальному краях стопи. Фактично с дві поздовжніх дуги (склепіння). Найвища точка (над підлогою 5—7 см) міститься на внутрішній дузі — на нижній поверхні головки надп’яткової кістки, а на зовнішній дузі найвища точка (над підлогою 2—3 см) відповідає нижньому рівню щілини п’ятково-кубоподібного суглоба. Утворення поперечної дуги (склепіння) стопи пов’язане з будовою клиноподібних кісток. Найвища точка цієї дути збігається з рівнем заплесно-плеснових суглобів.

Склепіння стопи формуються в процесі життя людини під впливом стояння, ходіння, бігу, стрибків. Склепіння збільшуються повільно аж до періоду статевого дозрівання. У людей, і передусім у дітей, її слабкими зв’язками і м'язами стопи, може розвинутися плоскостопість. Іноді вона мас професійний характер. Значний вплив на формування склепіння стопи мають фізичні вправи, взуття.

Сила м’язів

П, Ф. Лесгафт усі м’язи поділяв на два типи: сильні та спритні. Він писав: «М’язи, переважно сильні, починаються й прикріплюються до великих поверхонь, віддаляючись у зв’язку зі збільшенням поверхні прикріплення від опори важеля, на який вони діють, вони можуть розвивати досить велику силу при незначному напруженні, тому не так швидко стомлюються. Сильні м’язи діють переважно всією своєю масою й не можуть здійснювати дрібних відтінків при рухах; силу свою вони виявляють з відносно малою швидкістю й складаються частіше з коротких м’язових волокон.

М’язи другого типу вирізняються спритністю в своїх діях, починаються й прикріплюються до невеликих поверхонь, близько до опори важеля, на який діють.

Сила м’язів залежить від кількості їхніх волокон: чим їх більше, тим сильніший м’яз. Крім того, на силу м’яза впливає напрямок його волокон. Так, встановлено, що м’язи з косим і перистим розташуванням волокон сильніші від м’язів з прямим розташуванням волокон, тобто веретеноподібних. У цьому випадку силу м’язів визначають фізіологічним поперечником м’яза, під яким розуміють площину його поперечного розрізу, перпендикулярну довжині волокон. Якщо волокна паралельні довгій осі м’яза, його фізіологічний поперечник дорівнюватиме анатомічному.

Анатомічний поперечник — це площина його поперечного перерізу, перпендикулярна довгій осі м’яза. При косому розташуванні м’язових волокон фізіологічний поперечник буде значно більшим за анатомічний. Тому і м язи з косим (перистим, двоперистим) розташуванням волокон набагато сильніші.

Кожен квадратний сантиметр фізіологічного поперечника м’яза витримує 8—10 кг. Отже, сила м’язів складає для згиначів передпліччя приблизно 160 кг, для згиначів гомілки — 480 кг.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 590 | Нарушение авторских прав