АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ОРГАНИ, СИСТЕМИ ОРГАНІВ ТА АПАРАТИ

Прочитайте:
  1. E. Лікування специфічної інфекції жіночих статевих органів
  2. II. Хвороби кістково-суглобової системи
  3. АВТОНОМНА ЧАСТИНА ПЕРИФЕРІЙНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ.
  4. Адаптація зорової сенсорної системи
  5. Анатомічна будова та функції лімбічної системи.
  6. Анатомія та фізіологія дихальної системи
  7. АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ І ГІГІЄНА НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
  8. Анатомо-фізіологічні особливості ендокринної системи у дітей раннього віку. Медсестринське обстеження даної системи.
  9. Анатомо-фізіологічні особливості кісткової системи у дітей.
  10. Анатомо-фізіологічні особливості кровi та системи кровотворення.

Орган (від грецьк. organon — знаряддя, інструмент) має певну форму та будову, призначений для виконання тієї чи іншої функції. У людини є різні органи, розташовані як іззовні, так і всередині організму. До зовнішніх органів відносять шкіру, вуха, очі та ін., а до внутрішніх — серце, легені, печінку, судини тощо.

Кожний орган побудований з окремих тканин, але одна з них є головною, «робочою», яка виконує основну функцію. Так, м’яз має посмуговану м’язову тканину, сполучну (кров, лімфа), епітеліальну (мезотелій кровоносних судин) та нерви, але основною є посмугована м’язова тканина, завдяки якій і відбувається його головна дія — скорочення.

Органи морфологічно й фізіологічно об’єднуються в системи. Система органів — сукупність органів одного походження, які мають спільні риси в будові й виконують однакову функцію.

В організмі людини виділяють сому (від грецьк. soma — тіло) і нутрощі (грецьк. splanhna), розташовані в порожнинах тіла (серце, легені, стравохід — у грудній; шлунок, кишки, печінка, селезінка — в черевній). Як до соми, так і до внутрішніх органів підходять кровоносні та лімфатичні судини й нерви. Сома і внутрішні органи функціонують взаємоузгоджено, цілісно, завдяки інтегративній роботі центральної нервової системи та гуморальній регуляції.

Основними принципами будови людського тіла є: двополяр- ність (різна будова та функції полюсів), сегментарність (у людини вона збереглася переважно для тулуба), двостороння симетрія (подібність будови сторін тіла, але не абсолютна) та кореляція (певне співвідношення між окремими частинами тіла та їхніми функціями).

В анатомії, як і в фізіології, існують поняття норми й аномалії. Нормальним з анатомічної точки зору вважається такий стан органу, системи чи апарату, коли їхні функції не порушені, тоді як аномалія — це відхилення від загальної закономірності, при цьому спостерігається порушення роботи органа або всієї системи органів.

 

9. Клітина — це одна із форм організаації живої речовини, іцо лежить в основі будови і розвитку людини, тварин і рослинних організмів. Тваринна клітина оточена плазматичною мембраною, яка складається з трьох шарів. Зовнішній і внутрішній шари складаються з білків, а середній утворений жироподібними речовинами. Оболонка клітини відділяє її від оточуючого середовища і забезпечує обмін речовин клітини з оточуючим середовищем. Цитоплазма являє собою складну колоїдну систему і складається із основної речовини (гіалоплазми), органоїдів і включень.

Ендоплазматична сітка — це система канальців і пухирців, інколи цистерн, обмежених мембранами. Мембрана має типову трьох- шарову структуру, таку як зовнішня оболонка клітини. Ендоплаз-матична сітка поділяється на гранулярну і агранулярну. Мембрани гранулярної ендоплазматичної сітки з зовнішнього боку засіяні багаточисленними гранулами — рибосомами. Ця сітка приймає участь в синтезі білка. Агранулярпа сітка гранул не має і приймає участь в обміні глікогена.

Комплекс Гольджі має структуру подібну структурним утворенням ендоплазматичної сітки. Це різної форми канальці, порож- иими і пухирці, обмежені трьохшаровими мембранами. Крім цього в комплекс Гольджі входять досить великі вакуолі. В них накопичуються деякі продукти синтезу, в першу чергу ферменти і гормони. В певні періоди життєдіяльності клітини ці речовини можуть бути виведені із клітини і залучені обмінні процеси організму в цілому.

Рибосоми знаходяться як в цитоплазмі, так і в ядрі. Відкриті вони з допомогою електронного мікроскопа. Це дрібненькі зернятка овальної форми, складаються з білка і РНК. Функція рибосом зв’язана з синтезом білка.

Лізосоми — субклітинні часточки, оточені мембраною. До їх складу входять гідролітичні ферменти, які розщеплюють біологічні продукти в кислому середовищі. Особливе місце в тваринному організмі займають спеціальні органоїди: тонофібрили, міофібрили, нейрофібрили.

Ядро являється складовою частиною клітини. За формою воно може бути круглим, овальним, паличкоподібним і дольчатим. Від цитоплазм ядро відділено оболонкою, яка складається із двох тришарових мембран. В оболонці є пори, через які здійснюється зв’язок ядра з цитоплазмою. Всередині ядро заповнене каріолім- фою або ядерним соком, в якому знаходяться глибки хроматину, ядерце і рибосоми. Хроматин утворений білком і ДНІ\. Це тон матеріальний субстрат, який перед поділом клітин оформляється в хромосоми. Ядро відіграє важливу роль в синтезі білків, передавані спадкової інформації з покоління в покоління, в процесі індивідуального розвитку організму.

Хромосоми — постійні за кількістю і формою утворення, однакові для всіх організмів даного виду. Вони являються основним компонентом ядра і носіями спадкової інформації клітини. білків.

 


Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 395 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)