АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Втома і перевтома. Попередження перевтоми.

Доцільно планувати заняття, які потребують великого розумового напруження. Отже, першу годину навчальної праці можна розглядати як період "впрацьовування", оскільки в цей відрізок часу напруження розумової діяльності найнижче. Це потрібно враховувати, організовуючи будь-яку інтелектуальну роботу. Слід відмітити, що напруження розумової праці не можна ототожнювати із втомою, бо вона є адекватною фізіологічною адаптаційною реакцією організму. Однак, при тривалій напруженій розумовій праці втома таки починає розвиватися.

У разі високого ступеня напруження вона виникає саме тоді, коли інтенсифіка­ція розумової діяльності не тільки припиняється, але й починає знижуватися. З цього можна зробити висновок про необхідність перерви у роботі з моменту, коли припиняється нарощування інтенсифікації розумової діяльності, а в ряді випадків відмічається тенденція до її зниження.

Виникнення втоми залежить від форм розумової праці. Більшість із них, як правило, передбачає визначений автоматизм у роботі — виконання звичних дій без помітного напруження свідомості (одноманітні обчислення, писання, натискування кнопок). Керує ними так званий стереотип — ланцюжок нервових процесів, що перебувають у певному порядку, який установлюється при багато­разових повтореннях будь-яких дій. При значній втомі стереотип порушується, і тоді бухгалтер, наприклад, збивається під час лічби, друкарка натискує або намагається натиснути не на ту кнопку. У таких випадках бажано, хоч на деякий час, зробити паузу або тимчасово переключитися на інші роботу. Можливістю непомітної перевтоми, яка здатна викликати патологічні зміни в організмі, не вичерпується негативний вплив розумової праці. Остання, як відомо, не потребує будь-яких значних м'язових зусиль. А відсутність м'язової активності призводить до всіх характерних для цього стану наслідків. Порушується обмін речовин, що веде до розвитку таких захворювань, як атеросклероз, обмінний поліартрит. Змен­шується швидкість течії крові і як наслідок цього — погіршується постачання тканин і органів киснем та поживними речовинами (при цьому погіршується і робота мозку). Послаблюється мускулатура. Виникають всілякі порушення постави (до цього також спричиняє одноманітність робочої пози). Збільшуються жирові відкладення і виникає реальна небезпека ожиріння, що є вже патологічним станом.

Слід відзначити, що єдина можливість нейтралізувати негативні явища, мож­ливі при напруженій розумовій праці, — це активна й організована фізична діяльність. Тут треба нагадати ще про одну важливу роль фізичних вправ. У результаті регулярних занять підвищується тонус центральної нервової системи, збільшу­ється сила і рухливість нервових процесів, що врешті-решт сприяє підвищен­ню якості розумової праці.

Ось що сказав видатний російський фізіолог Микола Євгенович Введенський.

1. Ставати до роботи після нічного сну, а особливо після літнього відпочинку поступово.

2. Вибрати свій індивідуальний ритм роботи, наприклад, швидкість читання книги (дуже швидкий темп читання книги або письма швидко втомлює довільну увагу).

3. Дотримуватися звичайної послідовності в діяльності.

4. Встановити правильне чергування відрізків праці й відпочинку.

До сказаного можна додати декілька рекомендацій, запропонованих фізіологом праці В.В. Єфімовим:

1. Сидіти бажано на м'яких, без гострих країв (щоб не перетискати вени ніг) меблях з м’якою, трохи відкинутою спинкою.

2. Хребет треба тримати по можливості прямо, щоб уникати його викривлення (під час творчої роботи, яка не потребує писання, читання чи інших дій, можлива лежача поза, при якій поліпшується кровообіг головного мозку). Щоб менше нахилятися, сидячи за столом під час читання, книгу краще класти на похилу підставку. До факторів, які забезпечують найбільш сприятливі умови для розумової діяльності, належать:

1. Режим дня. 4. Правильний відпочинок.

2. Стиль праці. 5. Правильне харчування.

3. Гігієна місця праці. 6. Сон.

До фізичних вправ, які стимулюють психо-емоційний стан організму і забезпечує його готовність до виконання учбової діяльності, відносяться:

1. Потягування (мал. 1).

2. Нахили, повороти, колові рухи голови (мал. 2).

3. Нахили тулуба (мал. 3).

4. "Берізка" (мал. 4).

5. Віброгімнастика за А. А. Мікуліним (мал. 5).

6. Самомасаж м'язів шиї (мал. 6).

Крім фізичних вправ і самомасажу, з метою підвищення розумової працездатності й усунення втоми використовується рефлекторний вплив, який здійснюється за допомогою точкового масажу (акупресури):

Слід відмітити позитивний вплив точкового масажу підошов стопи. Він спри­яє покращенню розумової працездатності людини. У плані найбільш загальної дії рекомендується короткочасне (20-30 секунд) ходіння без взуття по спеціаль­ному гумовому килимку з пальцеподібними відростками. Це стимулює чутливі нервові закінчення шкіри підошовної поверхні ніг, в якій знаходяться біологічно активні точки, пов'язані з нервовими центрами багатьох функцій організму. Внаслідок цього покращується загальний стан і самопочуття людини. Особливо ефективно точковий масаж застосовувати після стомлюючої розумової діяль­ності. Походивши по такому килимку, можна швидко відчути приплив сил, ба­дьорості і легко переключитися на виконання чергових завдань.

Слід підкреслити, що для нормального (точніше сказати, оптимального) фізичного розвитку перш за все людина повинна мати найважливіші фізичні якості: силу, витривалість, спритність, гармонійно розвинуту мускулатуру. Гармонійно розвинута мускулатура сприяє підтриманню правильної постави, що має дуже велике значення для нормальної роботи внутрішніх органів.

Розглянемо положення сидячи. Підтримують це положення одні й ті самі м'язи — м'язи спини. Причому вони виконують в основному статичну роботу— найбільш важку і для самих м'язів, і для нервових клітин, що ними керують. Тривала статична робота втомлює м'язи спини, послаблюючи їх напруження. Це призводить до розтягування м'язів і розвитку сутулості. Перешкодити ви­никненню сутулості можна, врівноваживши натяг (або, як кажуть фізіологи, то­нус) м'язів передньої поверхні тулуба м'язами спини, для чого останні необхідно регулярно тренувати спеціальними вправами.

Наступний несприятливий фактор — порушення кровообігу — неминучий при сидячому положенні. Коли людина сидить, серцю потрібна допомога в "під­німанні" крові по венозних судинах із нижніх частин тіла. Цю допомогу можуть надати м'язи, або, як образно висловлюються фізіологи, "м'язовий насос". Коли людина довго сидить, "м'язовий насос" не працює (винятком є катання на велосипеді), вени переповнюються кров'ю, пересування її уповільнюється. Цьому протидіють гладкі м'язи", що містяться в стінках судин. Однак при тривалих регулярних застоях крові м'язовий шар венозних судин втрачає еластичність, розтягується, через що можуть виникнути запалення судин, кровотечі. Багаторічна сидяча робота —одна з причин розвитку геморою (розширення вен прямої кишки).

На просування венозної крові впливає і дихання. В положенні сидячи дихан­ня не глибоке, що зумовлено позою і відсутністю будь-якого значного наванта­ження А це знову ж таки аж ніяк не допомагає усунути застійні явища.

У сидячому положенні зменшується відтік жовчі від жовчного міхура. А систематичне зменшення відтоку жовчі може призвести до запалення жовчного міхура (холециститу). Давно помічено, що в людей з малорухомою сидячою роботою це захворювання зустрічається набагато частіше. Фізичні вправи посилюють відтік жовчі в півтора-два рази.

На завершення цієї короткої характеристики положення сидячи відзначимо, що в цій позі м'язи черевної стінки зазвичай розслаблені. Відсутність у даному положенні природного корсета з м'язів створює передумови для всіляких опущень (птозів) внутрішніх органів.

Розглянемо інше робоче положення — стоячи. Для нього також характерні застійні явища у венах ніг, часто спостерігається варикозне розширення вен (звичайно, це не єдина причина захворювання, але, без сумніву, одна з головних).

Дуже великого навантаження підчас стояння зазнають м'язи, які утримують склепіння стоп. Постійно діючи на них, вага тіла швидко втомлює м'язи, склепін­ня стопи опускається. Статичне навантаження, що день у день повторюється, все стійкіше сплющує стопу. Врешті-решт виникає плоскостопість —захворювання, при якому різко обмежується можливе навантаження на ноги через болісні відчуття.

Праця потрібна людині, як і їжа, без якої людина просто не може жити. Як відомо, користь дає тільки та їжа, в якій є білки, жири, вуглеводи, вітаміни і мінеральні солі. Сучасну працю можна порівняти з одноманітним харчуванням, у якому відсутня одна або декілька із вищезгаданих речовин.

Таким чином, жодна трудова операція сама по собі не шкідлива. Шкідливим для людини може бути тільки те чи інше обмеження її фізичної діяльності.

Отже, сучасна праця не має на меті фізичний розвиток людини і тим більше не гарантує їй необхідне фізичне навантаження. Це завдання виконує фізична культура з її різноманітним арсеналом засобів і методів фізичного впливу на людину Вибір їх диктується не тільки фізичною структурою професійної діяльності, але й насамперед тією кількістю енергії, яку вона витрачає протягом доби.

Проблема впливу на організм обмеження м'язової роботи (цей стан називається гіпокінезією або гіподинамією) вивчається фізіологами порівняно недавно. Але вже зібрано широкий і переконливий матеріал. Ось короткі відомості про деякі досліди, проведені нашими і зарубіжними вченими. Одне з них було описане в "Медицинской газете" (№ 23,1970 рік). Група абсолютно здорових чоловіків віком 27 років перебувала більше двох місяців на постільному режимі. Їм заборонялося піднімати голову від подушки, робити різкі рухи руками і ногами. Через певні проміжки часу у випробуваних досліджували різні функції організму. На другу - третю добу експерименту з'явився тупий ниючий біль в попереку і нижній частині живота, відчуття слабкості. Протягом 20 діб у всіх зберігалися добрий настрій, нормальний сон. З другої половини 20-ї доби в одного самопочуття різко погіршало, під час повертання голови та очного яблука він став відчувати запаморочення, виник головний біль, який супроводжувався почуттям важкості, мучило нав’язливе бажання рухатися. Протягом ночі він спав 3-4 години, виникло тремтіння пальців витягнутих рук. Обстежуваному активізували режим, але ще декілька діб у нього зберігалися ознаки, характерні для виснаженої, ослабленої нервової системи. В інших такі ознаки з'явилися на 30-36-ту добу.

Найдовший експеримент дослідження впливу на людину обмеження рухів тривав 4 місяці, після чого його припинили через загрозу серйозних органічних (незворотних) змін в організмі.

Слід відзначити, що негативні наслідки гіпокінезії не обмежуються послаб­ленням тільки м'язів, а поширюються майже на всі інші функції організму. Одна з головних причин — відсутність нервових імпульсів, які при будь-яких рухах людини прямують від м'язів і суглобів до головного мозку і тим самим стимулюють його роботу. Коли така стимуляція відсутня, то в мозку розвива­ються гальмівні процеси і працездатність його знижується. А оскільки всі органи більшою чи меншою мірою підконтрольні головному мозку, то з відсутністю такого контролю їх чітка взаємопов'язана робота рано чи пізно розладнується.

Тривала відсутність м'язової активності є однією з головних причин ряду тяжких хронічних захворювань серцево-судинної системи, обміну речовин. Серед них — гіпертонічна хвороба, атеросклероз, поліартрит, деформуючий спон­дильоз та інші.

Людина, яка веде малорухливий спосіб життя, стає схожою на "пташку в клітці". У неї настільки послаблюється м'язово-зв'язковий апарат, серце, що будь-які значні напруження (стрибок, коротка перебіжка) можуть привести до травмування (розтягання або розрив зв'язок, м'язів) чи серйозного порушення діяльності серця.

Дата добавления: 2016-06-06 | Просмотры: 680 | Нарушение авторских прав