АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Альдегіди і спирти 4 страница

Показання до застосування: всередину за схемою (після їди, запиваючи 1-2 % розчином натрію гідрокарбонату) для лікуван­ня хворих на хронічний виразковий коліт.

Ефективними є комбіновані препарати сульфаніламідів з три- метопримом.

Ко-тримоксазол (вазоприм, бактрим, бісептол, гросептол, ориприм) — комбінований синтетичний антибактеріальний засіб широкого спектру дії; містить сульфаметоксазол + триметоприм. Діє бактерицидно. Добре всмоктується з травного каналу. Трива­лість дії — 6-8 год. Виділяється нирками.

Показання до застосування: пневмонія, бронхопневмонія, го­стрий та хронічний бронхіт, пієліт, цистит, уретрит, шигельоз, ен­тероколіт, вагініт, гонорея та ін.

Препарат протипоказаний при порушенні функції печінки, ни­рок, кровотворення. Не слід призначати дітям віком до 6 років та жінкам у період вагітності.

Подібну дію виявляє препарат диприм (сульфаметрол + триме­топрим).

Фармакобезпека:

— призначати за схемою: перша доза ударна, наступні — під- тримувальні;

— сульфаніламідні препарати не сумісні із засобами, що при­гнічують кровотворення (анальгін, левоміцетин та ін.); з а- та /3-адреноміметиками; фолієвою кислотою; новокаїном; новокаї- намідом;

— при кислотній реакції сечі сульфаніламідні препарати випа­дають в осад у вигляді кристалів у сечових шляхах; враховуючи це, під час їх вживання слід пити велику кількість лужної води;

— сульфапіридазин доцільно приймати до їди, бісептол — після їди.

Синтетичні антибактеріальні засоби різної хімічної будови

Похідні нітрофурану

До похідних нітрофурану належать фурацилін, фуразолідон, фурадонін, фурагін. До них чутливі грамнегативні ентеробактерії і коки, грампозитивні коки, найпростіші (трихомонади, лямблії). Біодоступність становить близько 50 %. Зв'язуються з білками плазми крові і рівномірно розподіляються по організму. Вони доб­ре проникають у лімфу, жовч, через плаценту. Тривалість дії — 4-6 год. Виділяються нирками в незміненому вигляді. Особли­вість нітрофуранів полягає в тому, що вони ефективні щодо мікроорганізмів, стійких до антибіотиків і сульфаніламідів.

Фуразолідон — синтетичний антибактеріальний засіб, актив­ний до збудників кишкових і протозойних інфекцій (лямблії, три­хомонади); призначають всередину при шигельозі, лямбліозі, пара­тифі, харчових токсикоінфекціях. При трихомонадному кольпіті призначають комбіновано: всередину й одночасно в піхву.

Фурадонін при лікуванні пацієнтів з інфекційними захворю­ваннями сечових шляхів призначають всередину.

Фурацилін призначають переважно для зовнішнього застосу­вання для лікування гнійних ран, пролежнів, виразок, опіків II і III ступеня як антисептик (для промивання пролежнів).

Фурагін — більш активний і менш токсичний препарат. Вживають всередину для лікування хворих на пієлонефрит, цистит, уретрит; після операцій в урологічній, гінекологічній практиці; призначають для зовнішнього застосування при лі­куванні гнійних ран, опіків, кон'юнктивіту, після офтальмоло­гічних операцій.

Нітрофурани — малотоксичні препарати за умови нетривалого застосування.

Побічні ефекти й ускладнення: диспепсичні явища; алергійні реакції; артеріальна гіпертензія (фуразолідон); нейротоксикоз (фурадонін); антабусоподібна дія (зниження толерантності до ал­коголю зберігається протягом 5-7 діб після відміни препарату); у дітей віком до 1 року може виникнути гемоліз еритроцитів і утво­ритися метгемоглобін.

Фармакобезпека:

— препарати необхідно приймати всередину після їди;

— пацієнтам слід виключити з дієти продукти, що містять амінокислоту тирозин (сир, вершки, банани), з якої утворюється норадреналін.

Похідні 8-оксихіноліну

До похідних 8-оксихіноліну належать нітроксолін, хлорхінальдол.

Нітроксолін (5-НОК) — синтетичний антибактеріальний засіб широкого спектра дії; добре всмоктується з травного каналу, виді­ляється в незміненому вигляді нирками.

Показання до застосування: інфекції сечових шляхів і стате­вих органів (пієлонефрит, цистит, уретрит, простатит), а також інші захворювання, зумовлені чутливими до цього препарату мікроорганізмами і грибами.

Побічні ефекти: диспепсичні явища, алергійні реакції, забарв­лення сечі в яскраво-жовтий колір.

Хлорхінальдол. Препарат виявляє протимікробну, антипрото- зойну, протимікозну дію. Найбільш активний щодо грампозитив- них і грамнегативних бактерій.

Показання до застосування: шигельоз, сальмонельоз, харчові токсикоінфекції, дисбактеріоз.

Побічні ефекти: нудота, блювання, біль у животі, головний біль, ураження зорового нерва.

Протипоказання: захворювання печінки та нирок, ураження зорового нерва, неврит.

Похідні нафтиридину

Кислота налідиксова (неграм, невіграмон) — синтетичний ан­тибактеріальний засіб широкого спектру дії. Препарат виявляє протимікробну активність у відношенні кишкової палички, збудників шигельозу, вульгарного протея, палички Фрідлендера, черевнотифозної палички. Препарат швидко всмоктується, дія зберігається 8 год, виділяється нирками і накопичується у висо­ких концентраціях у сечі.

Показання до застосування: пієлонефрит, пієліт, цистит, опе­рації на органах сечової і статевої систем.

Протипоказання: хвороби печінки, нирок, вік до 1 року. Обе­режно слід призначати хворим з порушенням дихання, гіпоксією.

Кислота оксолінієва. Діє бактерицидно на грамнегативні бакте­рії, а також на штами, що стійкі до антибіотиків і сульфаніламідів.

Показання до застосування: пієлонефрит, пієліт, цистит, у разі катетеризації сечових шляхів.

Побічні ефекти: диспепсичні явища; алергійні реакції; нейро- токсичність.

Фторхінолони

Фторхінолони — це синтетичні хіміотерапевтичні засоби, що є похідними хінолу з атомами фтору в структурі.

Препарати мають перевагу перед антибіотиками: добре прони­кають у тканини, клітини і мають широкий спектр протимікробної дії; найбільша активність відзначена щодо грамнегативних аероб­них бактерій, особливо ентеробактерій. Тип дії — бактерицидний.

Ципрофлоксацин (ципробай, цифран) — найбільш активний препарат цієї групи. Виявляє широкий спектр протимікробної дії. Добре всмоктується і проникає в різні органи і тканини, клітини. Накопичується в мигдаликах і запальній рідині. Виводиться нир­ковими та позанирковими шляхами.

Показання до застосування: інфекції дихальних і сечових шляхів, м'яких тканин, кісток, суглобів, інфекції травного кана­лу, холангіт, холецистит, хламідіоз, гонорея, менінгіт, сепсис, он­кологічні захворювання.

Побічні ефекти: диспепсія, дисбактеріоз, алергійні реакції, дисплазія хрящової тканини у дітей.

Протипоказання: вік до 12 років, період вагітності і годування груддю.

Норфлоксацин (номіцин). Виявляє бактерицидну дію. Має ши­рокий спектр протимікробної активності щодо синьогнійної, ге- мофільної та кишкової палички, шигел, сальмонел, менінгококів, мікроорганізмів, що продукують (3-лактамазу.

Показання до застосування: інфекції сечових шляхів, перед­міхурової залози, гонорея, «діарея мандрівників».

Протипоказання: вік до 14 років, період вагітності і годування груддю, а також тяжкий ступінь ниркової недостатності.

Офлоксацин (офлоксин таривид). Має широкий спектр проти­мікробної дії, переважно впливає на грамнегативні бактерії. Доб­ре всмоктується з травного каналу, легко проникає в органи і тка­нини. Виділяється нирками.

Показання до застосування: інфекції дихальних шляхів, JIOP- органів, шкіри, м'язів, внутрішніх органів (нирок і сечових шля­хів, статевих органів), гонорея, остеомієліт.

Побічні ефекти: алергія, диспепсичні явища, головний біль, безсоння.

Фармакобезпека:

— фторхінолони слід призначати тільки за відсутності ефекту від парентеральної терапії антибіотиками широкого спектра дії;

— фторхінолони можуть підвищувати фоточутливість тканин;

— фторхінолони при ентеральному застосуванні не сумісні з антацидами, сукральфатом та препаратами заліза, оскільки всмоктування препаратів зменшується;

— фторхінолони не сумісні з циклоспорином;

— розчин ципрофлоксацину для внутрішньовенного введення не можна змішувати з розчинами, що мають рН більше ніж 7,0;

— під час лікування офлоксацином не можна вживати алко­гольні напої;

— офлоксацин не сумісний з нестероїдними протизапальни­ми препаратами (ризик виникнення судом).

Матеріали для самоконтролю

Запитання

1. Що таке сульфаніламідні препарати? Наведіть їх класифікацію та обґрунтуйте застосування препаратів.

2. У чому полягає механізм антибактеріальної дії? Обґрунтуйте схему лікування препаратами.

3. Що характерно для нітрофуранів? Проведіть порівняльну характе­ристику препаратів.

4. В яких випадках і як призначають похідні 8-оксихіноліну? Назвіть препарати та проведіть їх фармакотерапевтичний аналіз.

5. Особливість застосування в медичній практиці похідних фторхінолону.

Тести

1. Визначте спектр протимікробної дії сульфаніламідів:

а) кишкові палички, мікобактерії туберкульозу, холерний вібріон;

б) синьогнійна паличка, трепонеми, шигели;

в) хламідії, патогенні коки, кишкова паличка, холерний вібріон;

г) збудник коклюша, сальмонели, рикетсії;

д) патогенні коки, шигели, хламідії, синьогнійна паличка;

2. Визначте захворювання, для лікування яких призначають фталазол:

а) кишкові інфекції;

б)туберкульоз;

в) пневмонія;

г) лямбліоз;

д) трихомоноз.

3. Щоб запобігти кристалізації внаслідок застосування сульфаніл­амідних препаратів, слід вжити таких заходів:

а) запивати їх великою кількістю лужної мінеральної води;

б) запивати їх великою кількістю кислої мінеральної води;

в) вживати з натрію хлоридом;

г) вживати з триметопримом;

д) вживати з кислотою ацетилсаліциловою.

4. Визначте комбінований сульфаніламідний препарат, що діє бакте­рицидно та має широкий спектр протимікробної дії:

а) норфлоксацин;

б) сульфадиметоксин;

в) ко-тримоксазол;

г) фуразолідон;

д) сульфацил-натрій.

Ситуаційні задачі

1. Пацієнтові І., 34 роки, встановлено діагноз: «лакунарна ангіна». Одним з препаратів для комплексного лікування призначений суль­фадиметоксин. Дайте поради хворому щодо способу прийому препа­рату. Назвіть фармакологічну групу і можливі побічні ефекти пре­парату.

2. Пацієнтові призначено нітроксолін. Поясніть спосіб прийому пре­парату та можливі побічні ефекти.

3. *До аптеки надійшли синтетичні антибактеріальні препарати. На­ведіть класифікацію препаратів за хімічною будовою та проаналізуй­те їхнє застосування.

Бісептол

Кислота налідиксова

Кислота оксолінієва

Сульфален

Сульфадимезин

Сульфадиметоксин

Сульфазин

Сульфатон

Сульфацил-натрій

Фталазол

Ципрофлоксацин

4. ^Пацієнтові призначено офлоксацин. Дайте поради щодо його вжи­вання та сумісності з іншими препаратами.

5. *Пацієнтові призначено фуразолідон у таблетках. Поясніть дію та спосіб застосування препарату.

6. *Перевірте рецептурні прописи. Дорослому:

Rp.: Sulfapyridazini 0,5 D. t. d. N. 10 in tab. S. Всередину no 1 таб. З рази на день Дитині 3 років: Rp.: Aethazoli 0,5

D. t. d. N. 20 in tab. S. Всередину no 1 таб. через 4 год

7. Випишіть у рецептах:

1. Сульфаніламідний препарат пролонгованої дії для лікування бронхіту.

2. Сульфаніламідний препарат для лікування кон'юнктивіту.

3. Похідний 8-оксихіноліну для лікування пієлонефриту.

4. Похідний нітрофурану для лікування лямбліозу.

5. Препарат групи фторхінолону для лікування сепсису.

*Робота з рецептурником

'•"■'Занотуйте класифікацію сульфаніламідних препаратів та синтетич­них протимікробних засобів різної хімічної будови. *У словник фармакологічних термінів внесіть: сульфаніламідні пре­парати; триметоприм; похідні 8-оксихіноліну; похідні нафтиридину; фторхінолони.

^Запишіть у словник клінічних термінів: пієлонефрит; пієліт; пієло- цистит; уретрит; вагініт; трахома; холангіт; холецистит; виразковий коліт; лямбліоз; трихомонадний кольпіт.

*Виконайте завдання з фармакотерапії (оформіть у вигляді таблиці) на препарати бісептол, сульфацил-натрію, фталазол, нітроксолін, фуразолідон, фурадонін, кислота налідіксова, офлоксацин, ципроф­локсацин.

*Занотуйте вищі і середньотерапевтичні дози препаратів для дорос­лих та дітей.

Хіміотерапевтичні засоби різних груп

Протиспірохетозні засоби Протитуберкульозні засоби Противірусні засоби Протималярійні засоби

Антипротозойні засоби

Протимікозні засоби

Протигельмінтні засоби

Медичні терміни: туберкульоз, сифіліс, простий герпес, оперізуваль- ний герпес, СНІД, малярія, трихомоноз, лямбліоз, лейшманіоз, амебіаз, системні глибокі мікози, епідермомікози, кандидоз, кишкові нематодози (аскаридоз, ентеробіоз, трихоцефальоз), кишковий цестодоз (теніоз, теніа- ринхоз, гіменолепідоз), трематодоз печінки

Протиспірохетозні засоби

Протиспірохетозні засоби застосовують для лікування хворих на сифіліс.

Сифіліс — це хронічне інфекційне захворювання, що передаєть­ся в основному статевим шляхом, спричинене блідою трепоне- мою, уражає всі органи і тканини організму, здатне до тривалого та рецидивного перебігу, успадковується.

Ще одна назва хвороби «люес» походить від грецького «lues» — карати.

Класифікація протиспірохетозних засобів

• Антибіотики (препарати пеніциліну, тетрацикліни, еритромі­цин, азитроміцин, цефтриаксон).

• Препарати вісмуту (бійохінол, бісмоверол, пентабісмол).

Неспецифічні засоби

• Імунні препарати (тимоген, тималін, лаферон, метилурацил, декарис).

• Стимулювальні засоби (пірогенал, алое, ФіБС, плазмол, спле­нін, екстракт плаценти).

• Вітамінотерапія.

Антибіотики групи пеніциліну короткої дії (бензилпеніциліну натрієва або калієва сіль) та препарати тривалої дії (бензилпеніци­ліну новокаїнова сіль, біциліни) виявляють виражену трепонемо- цидну дію. До них виникає резистентність. Препарати ефективні на всіх стадіях сифілісу, їх призначають курсами. Тривалість різ­них курсів варіює залежно від форми і стадії захворювання. При непереносимості антибіотиків групи пеніциліну призначають інші антибіотики — тетрацикліни, а також еритроміцин, азитро­міцин, цефтріаксон, які за ефективністю поступаються препара­там пеніциліну.

Для лікування сифілісу використовують препарати вісмуту.

Бійохінол — пригнічує розмноження блідої спірохети, виявляє протизапальну дію. Повільно всмоктується і повільно виводиться а організму. Застосовують для лікування всіх форм сифілісу, але обмежено.

Бісмоверол — пригнічує ріст і розмноження блідої спірохети. Можна призначати при непереносимості бійохінолу для лікуван­ня всіх форм сифілісу.

Препарати вісмуту вводять внутрішньом'язово.

Побічні ефекти: темна облямівка по краях ясен (вісмутова об­лямівка). Можливі гінгівіт, стоматит, коліт, діарея, дерматит. Рідко — ураження нирок і печінки.

Особливості роботи з протиспірохетозними препаратами:

— пеніциліни несумісні з макролідами, адреналіном, глюко­зою, вітамінами С, Р, К, В„ В₁₂;

— при застосуванні препаратів вісмуту необхідно слідкува­ти за станом слизових оболонок порожнини рота, функцією ни­рок і печінки;

— бійохінол потрібно вводити підігрітим, довгою голкою;

— азитроміцин (сумамед) доцільно призначати всередину до їди, а еритроміцин — після їди.

Протитуберкульозні засоби

До протитуберкульозних належать хіміотерапевтичні засоби, які затримують розмноження і зменшують вірулентність міко­бактерій туберкульозу. Комітет з лікування міжнародної проти­туберкульозної спілки в 1975 р. запропонував таку класифікацію протитуберкульозних засобів:

I група (найбільш ефективні)

— ізоніазид та інші похідні гідразиду ізонікотинової кислоти (ГІНК);

— рифампіцин.

II група (ефективні)

— синтететичні засоби (етіонамід, протіонамід, етамбутал, пі- разинамід, фтивазид, салюзид, метазид);

— антибіотики (флориміцину сульфат (віоміцин), стрептомі­цин, циклосерин).

— фторхінолони (ломефлоксацин, пефлоксацин, левофлокса- цин, офлоксацин, ципрофлоксацин).

III група (найменш ефективні)

— ПАСК, тіоацетазон (тибон).

Розроблено 3 основні схеми застосування протитуберкульозних засобів:

— тривале лікування (18-24 міс.). Спочатку призначають ком­бінацію з трьох препаратів (2-3 міс.), потім — з двох;

— уривчасте лікування;

— короткі курси лікування. Різні схеми лікування короткими курсами відрізняються компонентами, які використовують у по­чатковий період, але всі вони ґрунтуються на тривалому лікуван­ні із застосуванням ізоніазиду і рифампіцину.

Протитуберкульозні препарати І групи

Ізоніазид — синтетичний протитуберкульозний препарат, який вибірково діє на мікобактерії туберкульозу. Залежно від концентрації виявляє бактеріостатичну або бактерицидну дію. Препарат добре всмоктується з травного каналу, розподіляється у водному середовищі організму, проходить через тканинні бар'єри та проникає в клітини і спинномозкову рідину. Підлягає ацетилю- ванню. Виділяється нирками. Застосовують для лікування всіх форм туберкульозу. У разі необхідності призначають внутрішньо­венно або внутрішньом'язово.

Побічні ефекти: нейротоксичність (безсоння, судоми, психічні порушення, порушення пам'яті). Для запобігання цьому слід при­значати з ізоніазидом піридоксин (вітамін В₆). Можливі також су­хість у роті, нудота, блювання, закреп.

Фтивазид — препарат повільно всмоктується і повільно виво­диться з організму, менш токсичний, ніж ізоніазид.

Показання до застосування: в амбулаторних умовах, після курсу лікування туберкульозу в стаціонарі, для профілактики за­гострення дітям та дорослим.

Салюзид розчинний — за фармакологічною дією подібний до ізоніазиду.

Показання до застосування: туберкульоз мозкових оболонок, плеври, серозних оболонок, слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, сечової і статевої систем, лімфатичних вузлів, шкіри, очей; туберкульозні нориці різної локалізації, вульгарний вовчак.

Метазид перевершує фтивазид за хіміотерапевтичною актив­ністю, менш токсичний, краще проникає в спинномозкову рідину. Застосування і побічні ефекти такі самі, як в ізоніазиду.

Рифампіцин (рифоцин) — антибіотик широкого спектра дії. Виявляє виражену дію на мікобактерії туберкульозу, а також на грампозитивні бактерії у високих дозах і на грамнегативні. Рифампіцин добре всмоктується з травного каналу. Легко про­никає через тканинні бар'єри, у тому числі й через ГЕБ. Тера­певтичний ефект триває 8-12 год. Екскреція відбувається з жовчю, частково із сечею, бронхіальними та слізними залоза­ми. Застосовують для лікування хворих з усіма видами тубер­кульозу. Призначають всередину по 0,3 г 2 рази на день до їди або по 0,45 г 1 раз на день. У разі необхідності вводять внутріш­ньовенно.

Побічні ефекти: ураження функції печінки та підшлункової залози; диспепсичні явища; можливе забарвлення сечі, мокротин­ня та слізної рідини в червоний колір.

Не рекомендовано призначати в І триместр вагітності.

Протитуберкульозні препарати II групи

Синтетичні засоби

Етамбутол (діамбутол) — синтетичний протитуберкульозний препарат. Стійкість мікобактерій до нього виникає повільно. З травного каналу всмоктується неповністю (3/4). Екскреція від­бувається нирками. Призначають для лікування всіх форм тубер­кульозу в комбінації з іншими протитуберкульозними засобами (наприклад, рифампіцин + етамбутол + ізоніазид).

Побічні ефекти: нудота, блювання, анорексія, алергійні реакції, порушення зору (через 2-6 міс. від початку лікування препаратом).

Дата добавления: 2015-08-14 | Просмотры: 1390 | Нарушение авторских прав