АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Причини тазового передлежання

Етіологія тазових передлежань залишається недостатньо з’ясованою. Умовно можна виділити три групи етіологічних факторів, що призводять до тазових передлежань плода:

1. материнські фактори: аномалії розвитку матки (сідловидна, дворога і ін.), пухлини матки, вузький таз, пухлини тазу, повторні пологи (п’яті і більше), зниження чи підвищення тонусу і збудливості матки, рубець на матці після кесарського розтину.

2. плодові фактори: вроджені аномалії плода (аненцефалія, гідроцефалія), неправильні членорозташування плода (розгинання голівки, хребта), недоношеність, знижена рухова активність і м’язевий тонус плода, нейром’язеві розлади,багатопліддя.

3. плацентарні фактори: передлежання плаценти, локалізація плаценти в ділянці дна, тубних кутів матки, багатоводдя чи маловоддя, коротка (абсолютно чи відносно) пуповина.

Є поняття про “звичне тазове передлежання”, частота якого коливається від 10 до 22% випадків.

Характер передлежання плода формується до 30-34 тижнів вагітності.

Діагностика тазових передлежань.

Під час розпізнавання передлежання головним чином спираються на дані зовнішнього і внутрішнього акушерських досліджень.

При зовнішньому акушерському дослідженні у разі тазо­вого передлежання спостерігається

- високе стояння дна матки (біля мечовидного відростка). Це пов'язано з тим, що тазовий кінець плода міститься над входом у таз матері. У цій ділянці промацується велика м'яка неправильної круглої форми передлегла частина, що нездатна до балотування.

- Серцебиття плода при тазовому передлежанні найвиразніше прослуховується над пупком, право­руч або ліворуч (залежно від позиції). Голову плода розрізнити не завжди легко

Для уточнення діагнозу велике значення має внутрішнє акушерське дослідження

Внутрішнє акушерське дослідження під час пологів дозволяє одержати дані про характер передлеглої частини, особливо після розриву плодового міхура і достатньому від­критті маткового вічка (не менше як на 4—5 см).

- При сідничному передлежанні промацується велика м'яка частина, на якій визначають сідничні горби, щілину між сідницями, задньопрохідний отвір, статеві органи плода (особливо у хлопчика).

- У разі неповного сідничного передлежання, йдучи за ногою, можна промацати паховий згин, у разі змішаного — нерідко промацується стопа, яка лежить поруч із сідницями. Промацування крижів допомагає визчнити позицію і вид передлежання плода (куди обернені крижі, там і спинка).

Часто сідничне передлежання необхідно диференціювати з лицевим і аненцефалією, а змішане і ніжне - з поперечним положенням плода. У такому випадку з метою уточнення діагнозу треба промацати крижі з куприком, пахвинний згин, стопу. Ділянку статевих органів і задньопрохідного отвору треба пальпувати дуже обережно, щоб не завдати шкоди.

Аби помилково не прийняти руку за ногу, що випала (як іноді буває при поперечному передлежанні), треба пам'ятати такі ознаки.

Ø В нозі є п'яткова кістка, пальці малі, короткі. Великий палець не відстає і не дуже рухомий. Великий палець руки легко притискається до долоні, великий палець ноги притиснути до підошви не вдається. Коліно, на відміну від ліктя, має округлу, рухому надколінну чашечку.

За розташуванням колінної ямки можна визначити позицію плода. При першій позиції підколінна ямка обернена ліворуч, при другій — праворуч.

Необхідно пам’ятати, що необережне пальцеве дослідження ділянки зовнішніх статевих органів плода може спричинити дефлорацію у дівчаток, а у плодів чоловічої статі подразнення рефлексогенної зони мошонки — появу дихальних рухів і аспірацію навколоплодових вод.

Із додаткових методів дослідження найінформативнішим є ультразвукове сканування. Цей метод дозволяє визначати не тільки передлежання, а і розміри плода, але і наявність можливих виражених аномалій розвитку, локалізацію плаценти, наявність міоматозних вузлів, розташування пуповини. Дуже важливо при УЗД визначити різновид тазового передлежання, встановити, зігнута чи розігнута голівка плода, з’ясувати ступінь її розгинання.

Деяку інформацію щодо місця найчіткішого серцебиття плода дає фонокардіографія, ЕКГ (повернута запис QRS).

Ще один сучаний метод діагностики тазових передлежань — метод магнітного резонансу, котрий дозволяє визначити різновид тазового передлежання плода, позицію, вид, ступінь розгинання голівки, розміри тазу матері.

Дата добавления: 2015-11-02 | Просмотры: 908 | Нарушение авторских прав