 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Додаткові ознаки клінічної смерті 9 страницаКлінічно виділяють три стадії гарячки (рис. 47): Рис. 47. Стадії гарячки I — підвищення температури (st. incrementi); II - стояння підвищеної температури (st. fastigii); III - зниження температури (st. decre-menti). . Поясніть, як відбувається підвищення температури тіла на І стадії гарячки. На самому початку різко зменшується тепловіддача. У результаті активації сим-патоадреналової системи звужуються кровоносні судини шкіри й кінцівок, скорочуються гладкі м'язи, що піднімають волосся (у тварин піднімається шерсть, у людини виникає ознака "гусячої шкіри"). Ці зміни мають два наслідки. З одного боку, різке обмеження тепловіддачі саме по собі веде до підвищення температури ядра. З другого боку, зменшується температура шкіри, що викликає збудження холодових терморецепторів. Інформація про зниження температури "оболонки" надходить у центр терморегуляції, а звідти в кору головного мозку — у людини виникає відчуття холоду. Крім того, відбувається збудження підкіркових рухових центрів, у результаті чого підвищується тонус скелетних м'язів, розвивається тремтіння (озноб). Збільшується скоротливий термогенез. Поряд із цим відбувається активація нескоротливого термогенезу, пов'язаного з підвищенням швидкості окисних процесів. Велике значення при цьому має підвищення інтенсивності клітинного дихання в бурій жировій тканині під дією катехо-ламінів. Таким чином, підвищення температури тіла спочатку обумовлене зменшенням тепловіддачі, а потім збільшенням теплопродукції. 15.14. Поясніть механізми зниження температури тіла при завершенні гарячки. Які існують варіанти такого падіння? Як тільки припиняється дія інтерлейкіну-1 на центр терморегуляції, у нейронах "установочної точки" зменшується вміст простагландинів Е, що веде до відновлення чутливості клітин до сигналів, які надходять від "термостата". Температура ядра починає сприйматися як підвищена, у результаті чого активується центр тепловіддачі й пригнічується центр теплопродукції. Найбільше значення при цьому мають дві фізіологічні реакції: розширення кровоносних судин шкіри й кінцівок та збільшення потоутворення і потовиділення. Ці реакції ведуть до збільшення тепловіддачі і, як наслідок, до зменшення температури тіла. Буває два варіанти падіння температури: 1) критичне падіння — різке зменшення температури протягом кількох годин; 2) літичне падіння - поступове зменшення температури протягом кількох діб. Критичне падіння може бути небезпечним, особливо у літніх і у хворих на серцево-судинні недуги людей у зв'язку з можливим падінням артеріального тиску і розвитком колапсу. 15.15. Які типи температурних кривих можуть бути характерні для гарячки? Які фактори впливають на динаміку зміни температури тіла при гарячці? До основних типів температурних кривих відносять: 1) febris intermittent- температура нормалізується один або кілька разів на добу (гнійна інфекція, абсцеси, туберкульоз); 2) febris remittens — коливання температури становлять більше 1 °С на добу, однак вона не повертається до норми (більшість вірусних і багато бактеріальних інфекцій); 3) febris continua - добові коливання температури становлять менше 1 °С (черевний і висипний тиф); 4) febris recurrens — приступи підвищення температури чергуються з періодами її нормалізації, що тривають кілька діб (поворотний тиф, малярія). Динаміка змін температури при гарячці визначається, з одного боку, властивостями й особливостями життєвого циклу збудника, з другого - добовими (циркадни-ми) біологічними ритмами організму У чому полягає захисно-пристосувальне значення гарячки? При гарячці в організмі створюються несприятливі умови для розвитку збудників інфекційних хвороб і підвищується активність механізмів неспецифічної й специфічної резистентності організму. Зокрема: а) пригнічується розмноження багатьох вірусів, посилюється утворення інтерферонів; б) збільшується фагоцитарна активність макрофагів і нейтрофілів; в) підвищується інтенсивність синтезу антитіл; г) зростає чутливість багатьох інфекційних збудників до дії лікарських речовин. 15.18. Які власне патологічні зміни можуть виникати при гарячці? При температурі тіла, що перевищує 39 °С, можуть розвиватися: а) порушення загального стану - нездужання, головний біль, відчуття жару та ін.; б) розлади обміну речовин; в) підвищення навантаження на серце (тахікардія, збільшення серцевого виштовху) або зменшення артеріального тиску при критичному падінні температури; г) розлади центральної нервової системи, які можуть виявлятися маренням, галюцинаціями, а в дітей від 5 міс. до 5 років розвитком фебрильних судом. Можуть провокуватися напади епілепсії; ґ) якщо температура перевищує 40 °С, послаблюється фагоцитоз, порушується життєдіяльність і функціональна активність лімфоцитів, збільшується чутливість організму до дії деяких екзотоксинів; д) у вагітних можливе порушення розвитку плода, тератогенні ефекти. 15.19. Чим виявляє себе вплив гарячки на обмін речовин? Насамперед, збільшується основний обмін (на 10-12 % при збільшенні температури на 1°С). Це викликає збільшення споживання кисню і поживних речовин. Оскільки апетит у хворого відсутній, іде використання ендогенних джерел енергії, людина втрачає у вазі. Зростає потреба організму у воді, оскільки збільшуються нечутливі втрати води через шкіру й дихальні шляхи. У зв'язку з цим у маленьких дітей і важкохворих може розвиватися зневоднення. З метою його попередження особам з гарячкою рекомендують багато пити. При помірній гарячці (38-39 °С) частота дихання й альвеолярна вентиляція зростають у більшій мірі, ніж утворення вуглекислого газу. У зв'язку із цим може розвиватися гіпокапнія й, як наслідок, газовий алкалоз. З метою його попередження рекомендують пити підкислену рідину. При високій гарячці (понад 39 °С) відбувається мобілізація вільних жирових кислот і посилюється утворення в печінці кетонових тіл. Кетонемія може вести до розвитку негазового ацидозу. При гарячці розвивається негативний азотистий баланс, обумовлений переважанням катаболізму білків над їх синтезом. Що є основним патогенетичним принципом жарознижувальної терапії? Основним патогенетичним принципом жарознижувальної терапії є зменшення "установочної точки" центру терморегуляції, що досягається пригніченням утворення простагландинів Е з допомогою інгібіторів циклооксигенази (ацетилсаліцилова кислота, індометацин, парацетамол) та інгібіторів фосфоліпази А2. 63.Основні відмінності між гарячкою, екзогенним перегріванням та іншими видами гіпертермії. При гарячці має місце не порушення, а перебудова терморегуляції. Організм сам підтримує високу температуру, оскільки "установочна точка" терморегуляторного центру налаштована на більш високий рівень. Якщо тварину з гарячкою охолоджувати, то її температура не зменшується, а продовжує зберігатися високою. При гіпертермії терморегуляція порушена. Температура тіла підвищується всупереч прагненням організму підтримувати температурний гомеостаз. "Установочна точка" терморегуляторного центру не міняється. Якщо тварину з гіпертермією охолоджувати, то в результаті різкого збільшення тепловіддачі температура тіла починає зменшуватися (рис. 48).
Рис. 48. "Установочна точка " і температура прирізних видах порушень терморегуляції 64.Пухлина: визначення поняття, принципи класифікації пухлин. Загальні закономірності пухлинного росту. Молекулярно-генетичні основи безмежного росту і потенційного безсмертя пухлинних клітин. Пухлина (тумор, бластома)- типовий патологічний процес, який характерезується неконтрольваним безмежним розмноженням клітин внаслідок порушення генів, які регулюють клітинний поділ, та розростання тканини, не повязаним із загальною структурою органу та його функціі. Класифікація пухлин злоякісні (малігнус) 2 доброякісні (бенінгус) злоякісні з епітеліальноі тканини. -рак, канцер з сполучноі тканини - саркома Залежно від числа вогнищ виникнення пухлини:
В залежності від характеру взаємодії зростаючої пухлини з елементами навколишньої тканини:
Залежно від ставлення до просвіту порожнистого органа:
Загальною характеристикою злоякісних пухлин є їх виражені тканинні аплазія, атипізм (тобто втрата клітинами здатності до диференціювання із порушенням структури тканини, з якої розвивається пухлина), агресивне зростання з ураженням, як самого органу, так і інших прилеглих органів, схильність до метастазування, тобто до поширення клітин пухлини із током лімфи або крові по всьому організму з утворенням нових осередків пухлинного росту в багатьох органах, віддалених від первинного осередка. За темпами зростання більшість злоякісних пухлин перевершують доброякісні і, як правило, можуть досягати значних розмірів у короткі терміни. Розрізняють також вид місцедеструктуриючих злоякісних пухлин, що ростуть з утворенням інфільтрату в товщі тканини, призводячи до її руйнування, але, як правило, не метастазують. До таких форм відносять, наприклад, базаліому шкіри. 65.Типові властивості доброякісних та злоякісних пухлин. Види анаплазії. Шляхи й механізми метастазування. 1. Доброякісні пухлини складаються з добре диференційованих клітин. Ці пухлини зберігають типову структуру тканини, з якої утворилися. У той же час злоякісні пухлини характеризуються втратою диференціювання клітин, спрощенням і ати-повістю своєї будови. 2. Доброякісні пухлини часто ростуть повільно, їх ріст може зупинитися, а іноді спостерігається й зворотний розвиток (регресія). Для злоякісних пухлин, як правило, характерний швидкий ріст, що спонтанно не зупиняється. Мимовільна регресія таких пухлин невідома. 3. Доброякісні пухлини мають капсулу й ростуть експансивно, тобто не проростають у навколишні здорові тканини, а розсовують їх. Ріст злоякісних пухлин інвазивний (інфільтративний). Вони не мають капсули і проростають у навколишні тканини. 4. Доброякісні пухлини не метастазують, у той час як злоякісні зазвичай дають метастази. 5. Доброякісні пухлини добре лікуються хірургічними методами, летальних наслідків, як правило, не буває. Злоякісні пухлини при відсутності лікування призводять до смерті Назвіть основні особливості росту злоякісних пухлин in vivo. 1. Моноклональнісшь походження. Пухлина росте "сама із себе", тобто походить із однієї первинно трансформованої клітини. Інші, розташовані поруч, клітини в процес пухлинного переродження не втягуються:. 2. Автономність, росту — незалежність росту пухлини від регуляторних впливів організму (нервової системи, гормонів, факторів росту, інгібіторів проліферації). Для деяких пухлин така автономність ле абсолютна, а відносна. 3. Анаплазія- набуття пухлинними клітинами властивостей, характерних для ембріонального етапу розвитку організму. Інакше кажучи, пухлинні клітини своїми структурними, функціональними, біохімічними, імунологічними властивостями нагадують ембріональні клітини. 4. Поява в пухлинних клітинах великої кількості хромосомних аберацій. У клітинах злоякісної пухлини закономірно виявляють такі види хромосомних порушень, як транслокація, делеція, інверсія, дуплікація (докладно див. розд. 6). 5. Пухлинна прогресія (див. запит. 16.19 і 16.20). 6. Інвазивність. 7. Метастазування. 16.41. Що таке метастазування? Як воно здійснюється? Метастазування — це здатність злоякісної пухлини давати вторинні пухлинні вузли (метастази) у віддалених від первинної пухлини частинах організму. Процес метастазування складається з трьох етапів. І. Вихід пухлинних клітин із тканини в лімфатичні або кровоносні судини - інтра- вазація. Цьому передує прикріплення пухлинних клітин до компонентів базаль- ної мембрани судин. В основі такого прикріплення лежить утворення "ламініно-вих містків" між поверхнею клітин пухлини і колагеном IV типу базальної мембрани. Глікопротеїд ламінін є компонентом інтерстиціальної речовини базальної мембрани. Деякі найбільш злоякісні клітини самі здатні продукувати цю речовину. Ламінін, з одного боку, взаємодіє з так званими ламініновими рецепторами пухлинних клітин, а з другого - з хімічними групами колагену IV типу. II. Транспорт пухлинних клітин лімфою й кров'ю - дисемінація. Із клітин пухлини, що проникли в судини, утворюються пухлинні емболи. їх утворення пов'язане з агрегацією пухлинних клітин. У цьому процесі обов'язково беруть участь тромбоцити. III. Вихід пухлинних клітин з судин у тканини й утворення вторинних вогнищ (метастазів)— екстравазація. Для локалізації метастазів мають значення місцезнаходження первинної пухлини, шлях метастазування (лімфогенний чи гематогенний), рецепторна взаємодія пухлинних клітин з ендотелієм судин. Останнім, зокрема, пояснюється факт специфічної локалізації метастазів деяких пухлин (раку простати в кістки, бронхокарциноми в головний мозок і надниркові залози, не-йробластоми в печінку і т. д.). 66.Етіологія пухлин. Загальна характеристика канцерогенів. Фактори ризику (генетичні/хромосомні дефекти, аномалії конституції) і умови виникнення та розвитку пухлин. Назвіть основні причини виникнення злоякісних пухлин. Існує три групи етіологічних факторів: хімічні (канцерогенні речовини), фізичні (іонізуюча радіація, ультрафіолетове випромінювання, висока температура, механічний вплив), біологічні (онкогенні віруси). 16.8. Хто і як уперше довів роль хімічних факторів у виникненні злоякісних пухлин? У 1775 р. англійський лікар П. Ttomm уперше припустив, що хімічні сполуки можуть бути причиною раку. До такого висновку він дійшов на підставі своїх спостережень численних випадків раку шкіри мошонки у молодих людей, які багато років до виникнення хвороби, будучи дітьми, працювали сажотрусами. Було вперше встановлено зв'язок між виникненням раку сажотрусів і дією на шкіру сажі та смоли. Однак тільки в 1915 p. японські вчені Ямагіва та Ішикава підтвердили цей висновок в експерименті. Вони вперше відтворили злоякісну пухлину (рак шкіри) шляхом тривалого, протягом 6-ти місяців утирання кам'яновугільної смоли в шкіру вуха кролів. На початку 30-х років з кам'яновугільної смоли був виділений 3,4-бензпірен — речовина, з дією якої й був пов'язаний канцерогенний ефект продуктів неповного згоряння вугілля. 67.Фізичні канцерогени. Хімічні канцерогени: принципи класифікації, характеристика основних груп. Механізми хімічного канцерогенезу. Коканцерогенез та синканцерогенез. Які фізичні фактори можуть мати значення у виникненні злоякісних пухлин?
Серед факторів фізичної природи до етіології пухлин можуть мати стосунок: 1) іонізуюча радіація; 2) ультрафіолетове випромінювання; 3) механічний вплив (тривалий тиск на тканини); 4) висока температура. Роль іонізуючоїрадіації доводять в експериментах і численними клінічними спостереженнями. Радіаційний канцерогенез було виявлено вже через 7 років після відкриття рентгенівського випромінювання. Першою його жертвою став перший виробник рентгенівських трубок Фрікен, що перевіряв якість своєї продукції на власних руках. У нього виник рак шкіри. При тривалому перебуванні білих щурів на сонці у них часто розвивається рак шкіри, що пов'язують із впливом ультрафіолетового випромінювання. Розвиток пухлини в ділянці імплантації тваринам пластинок, виготовлених з хі-Вачно інертного матеріалу ("пластмасовий " канцерогенез), виникнення раку в місці тривалого тиску на шкіру кантрі (спеціальної сумки, у якій жителі Індії носять вугілля) - це приклади можливого значення механічних факторів у канцерогенезі. Нарешті, часте виникнення пухлин порожнини рота у пастухів гірських районів, які п'ють дуже гарячий чай, наводить на думку про можливу роль високої температури в розвитку пухлин. 16.22. Назвіть основні закономірності канцерогенної дії іонізуючого випромінювання Хоча для розвитку пухлин мають значення доза й вид випромінювання, немає лінійної залежності між частотою виникнення пухлинного росту і поглиненою дозою. Немає також і мінімальної порогової дози, так що будь-яке випромінювання в будь-якій дозі є потенційно небезпечним. За інших рівних умов тривалий і постійний вплив низьких доз, з погляду канцерогенезу, значно небезпечніший, ніж короткочас-ний вплив великих доз. 16.23. Що таке "пластмасовий" канцерогенез? У чому його особливості? В експерименті було показано, що після імплантації пластмасових пластинок під шкіру в цій ділянці часто розвивається злоякісна пухлина. Таке явище отримало назву "пластмасового" канцерогенезу. Було встановлено такі його закономірності. 1. Для виникнення пухлини матеріал, з якого зроблено пластинки, не має особливого значення. Такий висновок зроблено на підставі результатів дослідження багатьох речовин, серед яких целофан, поліетилен, тефлон, скло, золото, платина та ін. | 2. Якщо з речовини зробити пластинку й імплантувати її - пухлина виникає, якщо пластинку подрібнити і ввести в тканину отриманий порошок - пухлина не розвивається. 3. Вирішальне значення має розмір пластинки. Пухлина виникає при імплантації пластинок розмірами не менше 0,5 х 0,5 см. 4. Пластинка має бути суцільною, тобто не мати отворів (перфорацій). Відповідно до однієї з гіпотез, навколо пластинки утворюється сполучнотканинна капсула, серед колагенових волокон якої перебувають одиничні клітини. Вони є відірваними від інших клітин і сигналів, що регулюють інтенсивність проліфератив-них процесів. У зв'язку з цим створюються умови, які сприяють переродженню нормальних клітин у пухлинні. 16.9. Як класифікують хімічні канцерогени? Хімічні канцерогени — це речовини, здатні викликати розвиток злоякісних пухлин. ї. За походженням розрізняють канцерогени природні і штучні. її. За хімічною будовою канцерогени можуть бути представлені: а) поліциклічними ароматичними вуглеводнями (ПАВ); б) ароматичними амінами; в) нітрозосполуками; г) мікотоксинами; ґ) гетероциклічними вуглеводнями; д) аміноазосполуками; є) простими сполуками (миш'як, азбест та ін.). III. Відносно організму хімічні канцерогени можуть бути екзогенними й ендогенними. IV. За механізмом канцерогенного впливу розрізняють канцерогени прямої дії й канцерогени непрямої дії. 16.10. Наведіть приклади канцерогенів природного і штучного походження. До канцерогенів природного походження відносять продукти життєдіяльності деяких грибів (мікотоксини) і продукти вулканічної діяльності. Джерелами канцерогенів штучного походження є: 1) викиди промислових підприємств; 2) вихлопні гази автомобілів; 3) тютюновий дим; 4) продукти неправильної кулінарної обробки їжі (використання пересмажених жирів, порушення технології копчення та ін.). 16.11. Охарактеризуйте канцерогенну дію поліциклічних ароматичних вуглеводнів (ПАВ). ЛАВ - це сполуки, які мають у структурі своїх молекул кілька сполучених бензольних кілець. Найпоширенішими і найбільш вивченими є такі їхні представники, як 3,4-бензпірен, диме- тилбензантрацен (рис. 50). їх можна виявити в продуктах вулканічної діяльності, викидах промислових підприємств, вихлопних газах автомобілів, тютюновому димі, харчових продуктах при неправильному їх копченні та ін. Головна особливість канцерогенного впливу ПАВ полягає в їх місцевій дії. Це означає, що вони викликають розвиток пухлин у тих органах і тканинах, з якими контактують. Так, при втиранні в шкіру виникає рак шкіри, при підшкірному введенні - саркома, при вдихуванні - рак легень, при надходженні з їжею - рак стравоходу, шлунка і кишок, при виділенні з молоком - рак молочних залоз.
Рис. 50. Деякі канцерогенні ПАВ Рис. 51. Канцерогенні ароматичні аміни Рис. 52. Деякі канцерогенні сполуки 16.12. У чому полягає особливість канцерогенної дії ароматичних амінів? Ароматичні аміни — це сполуки, що містять у своїй структурі бензольні кільця й аміногрупи. Канцерогенні властивості мають анілін та його похідні, зокрема, 2-на-фтиламін, диметиламіноазобензол (ДАБ) (рис. 51). Ці сполуки широко використовуються в промисловості як основа барвників, вихідні речовини для синтезу лікарських препаратів і виробництва вибухових речовин. Характерною рисою канцерогенної дії ароматичних амінів є їх органотропність. Незалежно від шляху надходження або введення речовини пухлини виникають у певних органах. Так, при введенні 2-нафтиламіну розвивається рак сечового міхура, а при введенні ДАБ - рак печінки. 16.13. Чим характеризується канцерогенний вплив нітрозосполук? До нітрозосполук належать нітрозаміни і нітрозаміди (рис. 52). У дослідах на тваринах показано, що 90 % всіх вивчених нітрозосполук мають канцерогенну дію. Багато речовин цього класу викликають утворення пухлин після одноразового вве- дення в порівняно невеликих дозах. Не виявлено жодного виду тварин (вивчалося 40 видів, від риб до приматів), які були б стійкі до канцерогенної дії нітрозосполук. Дуже чутливим до їх впливу є й організм людини. Нітрозаміни можуть утворюватися в шлунку людини з неканцерогенних попере-дників (нітритів, амінокислот, амідопірину) при наявності хлороводневої (соляної) кислоти. Для канцерогенної дії нітрозосполук характерна органотропність. Є речовини, які вибірково викликають розвиток пухлин головного мозку, нирок, печінки, шлунка та ін. 16.14. Наведіть приклади канцерогенно)'дії продуктів життєдіяльності грибів. Серед продуктів життєдіяльності грибів (цвілі), що мають канцерогенну дію, найбільш вивчено афлашоксин В. Цей мікотоксин є гетероциклічною сполукою і продукується грибом Aspergillus flavum (див. рис. 52). Канцерогенна дія афлатоксину виявляє себе в дуже малих дозах - 0,02 мг/кг маси. Для порівняння, ціанід калію спричиняє токсичну дію в дозах, що перевищують зазначену в кілька десятків разів. Із впливом мікотоксинів пов'язують розвиток первинного раку печінки у представників племені Банту в Африці. Клімат території, на якій проживає це плем'я, дуже вологий, тому продукти харчування швидко покриваються цвіллю. За традицією, що існує в тих місцях, такі продукти придатні до використання. Аналізи показали, що у споживаній їжі міститься афлатоксин В. 16.15. Який зміст вкладають у поняття "ендогенні канцерогени"? Ендогенними називають канцерогени, які утворюються в організмі з його нормальних компонентів. Остаточно не доведено, однак є підстави думати, що в організмі при порушенні обміну речовин можуть утворюватися канцерогенні поліциклічні ароматичні вуглеводні, їхніми джерелами можуть бути холестерол, жовчні кислоти, стероїдні гормони. Зокрема, показано, що обробка in vitro жовчних кислот призводить до появи ме-тилхолантрену — представника ПАВ, що має сильну канцерогенну дію. Крім того, ендогенні канцерогени можуть з'являтися при порушенні обміну деяких амінокислот, зокрема, триптофану. 16.16. Які досліди доводять можливу участь гормонів у виникненні злоякісного пухлинного росту? При порушенні регуляції секреції тронних гормонів аденогіпофіза (при порушенні механізмів зворотного зв'язку) їхня кількість у крові може істотно зростати. Впливаючи на органи-мішені, вони можуть стимулювати проліферацію клітин і розвиток пухлини. Подібну можливість демонструють у такому досліді. У тварини видаляють один яєчник, а другий пересаджують у селезінку. Кров від селезінки надходить у печінку, де естрогени, що утворилися в яєчнику, руйнуються. До гіпофіза надходить кров, у якій мало естрогенів. Це викликає стимуляцію утворення гонадотропних гормонів. Останні, діючи на яєчник, посилюють секрецію статевих гормонів, однак їх, як і раніше, мало в крові, що надходить у гіпофіз, оскільки відбувається руйнування естрогенів у печінці. Постійна стимулятивна дія гонадотропних гормонів на яєчник викликає проліферацію його клітин і у великій кількості випадків - розвиток злоякісних пухлин. 16.17. Що таке хімічні канцерогени прямої і непрямої дії? Дайте їх порівняльну характеристику. Канцерогени прямої дії— це високоактивні хімічні сполуки, зокрема лактони, хлоретиламіни, епоксиди. Вони здатні безпосередньо взаємодіяти зі структурами клітин і викликати розвиток пухлини. Ці сполуки не вимагають жодних перетворень в організмі для прояву своєї канцерогенної дії. Маючи високу реакційну здатність, прямі канцерогени не можуть накопичуватися в навколишньому середовищі (при взаємодії з компонентами зовнішнього середовища вони руйнуються). Тому, з погляду гігієни, вони не являють великої небезпеки для людини як фактори канцерогенезу. Канцерогени непрямої дії— це інертні за своїми хімічними властивостями сполуки. До них, зокрема, належать поліциклічні ароматичні вуглеводні, ароматичні аміни, нітрозосполуки, афлатоксини. Маючи низьку реакційну здатність, зазначені канцерогени можуть накопичуватися в навколишньому середовищі, а тому становлять велику небезпеку для людини. Канцерогенними ці сполуки стають в організмі тільки після ряду хімічних ферментативних перетворень, у результаті яких утворюються їхні активні форми - власне канцерогени (рис. 53). Подібним чином з ПАВ утворюються епоксиди, з ароматичних амінів- гідроксиламіни, з нітрозамінів - алкильний радикал. Ці форми канцерогенів впливають на генетичний апарат клітини й викликають її перетворення на пухлинну.
Рис. 53. Перетворення канцерогенів непрямої дії в печінці 16.18. Які властивості хімічних речовин обумовлюють їхню канцерогенну дію? У 60-ті роки подружжя Міллерів показало, що канцерогенна дія хімічних сполук пов'язана з наявністю в їхній структурі позитивно зарядженої (електрофільної) групи. У молекулах канцерогенів прямої дії така група з'являється відразу ж при розчиненні речовини у воді. У випадку канцерогенів непрямої дії електрофільна група утворюється в процесі ферментативних перетворень речовини в організмі. Так, продуктами перетворення ПАВ, що містять позитивно заряджену групу, є епоксиди. Подружжя Пульманів показало, що канцерогенні властивості мають епоксиди, у молекулі яких атом кисню приєднаний до так званої К-зони (від нім. слова Krebs - рак). Пізніше було встановлено, що найбільш канцерогенними є епоксиди з атомом кисню в так званій бей-ділящі молекули ПАВ (від англ. bay - затока) (рис. 54). Таким чином, знаючи хімічну будову молекули ПАВ, можна передбачити канцерогенні властивості речовини.
Рис. 54. Хімічні властивості канцерогенних ПАВ 16.19. Які стадії проходить хімічний канцерогенез? У чому їхня сутніст У хімічному канцерогенезі виділяють три стадії: ініціацію, промоцію і пухлинну прогресію. Сутність ініціації полягає в тому, що під впливом хімічного канцерогену відбувається трансформація клітини, тобто перетворення її з нормальної на пухлинну. Під час стадії промоції трансформована клітина отримує стимул до розмноження, пухлина починає рости. Речовини, що стимулюють розмноження трансформованих клітин, отримали назву промоторів. Самі вони можуть бути й неканцерогенни-ми. Дуже сильними промоторами є форболові ефіри, які активують протеїнкіназу С, що бере участь у регуляції клітинного поділу. Між ініціацією і промоцією може пройти багато часу (іноді роки). Більшість вивчених хімічних канцерогенів є повними, тобто виявляють властивості й ініціаторів, і промоторів. Пухлинна прогресія — це якісні зміни властивостей пухлини в процесі її розвитку. Як правило, згодом пухлина набуває усе більш і більш злоякісних властивостей. 16.20. Чим пояснюється явище пухлинної прогресії? Пухлинним клітинам притаманна висока мінливість, тому їхня популяція неоднорідна. Іде постійна боротьба клітин за виживання в несприятливих умовах існування (дефіцит субстратів, кисню і т. д.). Це є основою природного їх добору - виживають тільки ті, що найбільш пристосовані до існування в таких умовах. А найбільш пристосованими є найпростіше влаштовані пухлинні клітини, які втратили свої спеціалізовані функції й зберегли тільки властивість безмежного поділу. У такий спосіб іде подальше збільшення злоякісності пухлини (малігнізація) — головний напрям пухлинної прогресії. Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 452 | Нарушение авторских прав |
