III ст

Перед операцією кожному хворому необхідно:

1. Перевірити стан ротової порожнини (якщо е вставні протези, то їх видаляють).
2. Виміряти температуру.
3. Оглянути очі (визначити їх форму, розмір зіниць, їх реакцію на світло).
4. Перевірити прохідність дихальних шляхів (носових ходів).
5. Виявити рухомість нижньої щелепи, шиї.
6. Визначити показники пульсу й артеріального тиску, вагу тіла.
7. Зібрати алергологічний та гемотрансфузійний анамнез.
8. Визначити групу крові, резус-фактор.
9. Промити шлунок.
10. Вставити катетер у сечовий міхур й випустити сечу.

Далі, за 30 хвилин до оперативного втручання, проводять премедикацію.

Премедикація - це введення за 30 хвилин до операції 1мл 1 - 2% розчину промедолу, 0,5 - 1мл 0,1% розчину атропіну сульфату та 1 мл димедролу.

В операційній хворого кладуть на операційний стіл, анестезію звичайно починають у положенні хворого на спині, однак при необхідності можна й у положенні на боці.

Введення лікарських препаратів під час наркозу внутрішньовенно, тому пунктують периферичну (кубітальную) вену для інфузійної терапії. У важких хворих, що потребують масивних внутрішньовенних вливань катетеризують магістральні вени (підключичну, внутрішньояремну). В окремих випадках здійснюють венесекцію на руках, ногах.

Група крові і резус фактор повинні бути визначені до операції, повинна бути підготовлена пробірка із сироваткою крові хворого. Постійно в робочому стані повинен знаходитися дефібрилятор.

Протипоказання до інгаляційного наркозу поділяють на абсолютні й відносні.

Абсолютні протипоказання – це ті від яких під час дії наркозу може настати смерть:

1. захворювання ССС в стадії декомпенсації (гіпертонічна хвороба, що не підлягає медикаментозній корекції, гіпотонія, пов’язана з анемією та інтоксикацією)

2. захворювання органів дихання з вираженою функціональною недостатністю

3. захворювання нирок з порушенням функції

4. анемія тяжкого ступеню

5. захворювання із значно підвищеним внутрішньочерепним тиском

Ускладнення інгаляційного наркозу

Ускладнення можуть зустрічатися як у процесі наркозу, так і в післянаркозний період.

Порушення функцій серцево-судинної і дихальної системи можуть проявлятися на всіх стадіях, у тому числі і при передозуванні препаратів. Незважаючи на сучасний рівень анестезіології варто пам'ятати вислів М.І.Пирогова, що «від наркозного сну до смерті – один крок».

1. Раптова зупинка серця -клінічно зникає пульс на магістральних судинах, АТ не визначається, відзначається зупинка дихання, зіниці розширені, на світло не реагують, операційна рана не кровоточить. Може відбутися на будь-якому етапі знеболювання, особливо при передозуванні хлороформу при вступному наркозі. Часом зупинці передують різні порушення ритму, найбільш небезпечним є фібриляція шлуночків. При зупинці серця припиняють операцію і приступають до непрямого масажу серця і ШВЛ 100% киснем. При неефективності у серце вводять 1,0 – 0,1 р-н адреналіну, 1,0 – 0,1% р-н атропіну і 10% р-н СаСl. При виникненні фібриляції шлуночків серця роблять електродефібриляцію.

2. Порушення серцевої діяльності (арт. гіпотензія, аритмія й ін.) виникають при поверхневій анестезії, розвивається операційний шок. Варто припинити операцію, поглибити анестезію, ввести протишокові препарати, перелити кров і кровозамінники.

3. Емболія і тромбоз – зустрічаються рідше, повітряна емболія можлива при операції на серці, магістральних венах, пункціях магістральних вен. Повітря, пройшовши через праву половину серця, попадає в легеневу артерію, викликаючи картину легеневого серця, клінічно виявляється різким падінням АТ, зупинкою серця. Переводять хворого в горизонтальне положення на лівий бік, починають масаж серця і ШВЛ 100% О₂.

4. Набряк легень – клінічно виявляється частим диханням, ціанозом шкіри і слизових, клекочучим диханням і виділенням із трахеї пінистої рожевої рідини. Варто відсмоктати рідину з трахеї і почати інгаляцію 100% О₂ через етиловий спирт чи антифолисилан, пари якого зменшують піноутворення. У важких випадках варто перейти на ШВЛ і масивну внутрівенну терапію (кортикостероїди, гангліоблокатори, диуретики, серцеві препарати).

Найнебезпечнішим ускладненням є порушення дихання, що приводить до гіпоксії.

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 635 | Нарушение авторских прав