АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Допомога при ускладненнях наркозу

Прочитайте:
  1. Анафілактичний шок. Патогенез, клінічні варіанти перебігу, невідкладна допомога.
  2. Апаратура для наркозу та анестезіологічний інструментарій.
  3. Апаратура і методи інгаляційного наркозу
  4. Види кровотеч. Перша медична допомога при кровотечах
  5. Види утоплення. Перша допомога.
  6. Гострі патологічні стани (печінково-больовий синдром, гравітаційний шок, гіпоглікемічний стан тощо), причини виникнення, невідкладна допомога
  7. Долікарська допомога при еклампсії
  8. Долікарська допомога при загрозливому розриві матки
  9. ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА У РАЗІ ТРАВМ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ

При западанні язика або надгортанника потрібно:

1. Закинути голову та висунути вперед нижню щелепу, використавши прийоми Сафара.

2. Ввести повітровід, кінець якого спрямовують спочатку в бік піднебіння, а потім повертають до кореня язика.

3. При відсутності повітровода можна скористатися роторозширювачем, який закладають за корені зубів і за допомогою язикотримача захоплюють язик.

 

При ларінго- й бронхоспазмі потрібно:

Ввести 1мл 1% атропіну сульфату,

10мл 2,4% еуфіліну, якщо ефекту немає, то

1% 1мл димедролу, ШВЛ!

глюкокортикоїди

 

При зупинці серця потрібно:

1. Припинити подачу наркозу.

2. Збільшити подачу кисню.

3. Опустити головний кінець столу.

4. Ввести внутрішньовенно 50-60мл 40%глюкози з аскорбіновою кислотою, 0,3 – 0,5мл дигоксину або строфантину.

5. Закритий масаж серця й ШВЛ.

 

Для профілактики ускладнень необхідно:

· ретельно готувати хворого до операції

· уважно стежити за станом хворого підчас проведення наркозу

· своєчасно виявити ускладнення й надати допомогу

 

 

Неінгаляційний наркоз

 

Препарати для неінгаляційного наркозу звичайно вводяться внутрішньовенно, іноді внутрішньом”язово й дуже рідко per os (натрію оксібутират) або per rectum (нарколановий наркоз). Ідея внутрішньовенного наркозу належить акад. М.П. Кравкову, що створив для цієї мети гедонал, й акад. С.Р. Федорову, що застосував його в хірургічній практиці. Сучасні неінгаляційні наркозні препарати викликають наркоз, що протікає у три стадії: 1) гіпнотичну, 2) хірургічного наркозу, 3) пробудження.

 

Таблиця №2 Неінгаляційні наркозні препарати

  Неінгаляційні наркозні препарати  
  Барбітурові   Небарбітурові
  Гексенал (Hexenalum) 1-2% розчин вводять повільно протягом декількох хвилин, максимальна доза – 1000мг. Наркоз настає через 2-3хв. без стадії збудження. Антагоністом при передозуванні є бемегрид. Протипоказання для застосування: хвороби нирок, печінки, ССС. Використовують як ввідний та базис-наркоз.     Натрия оксібутират (Natrii оxybutyras)має виражену седативну, своєрідну наркозну й слабку анальгетичну дію. Використовують для ввідного й комбінованого наркозу.
  Тіопентал натрію (Thiopentalum-natrium)може викликати алергічні реакції. Під час операції можливо западання язика, Лариного- та бронхоспазм.     Кетамін (Ketaminum)використовують при невеликих короткочасних операціях і в комбінації із інкубаційним наркозом. Препарат мінімально впливає на функції головних структур мозку.  

 

 

Місцева анестезія

 

 

Місцева анестезія – це локальна втрата тканинами чутливості, що створюється штучно за допомогою різних факторів з метою знеболювання оперативних втручань чи хірургічних маніпуляцій. Свідомість пацієнта при цьому зберігається.

 

 

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 1741 | Нарушение авторских прав


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 |

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)