Мал.1 Принципова схема функціонування антиноцицептивної системи

Тим, хто брав участь у даному експерименті процедура так сподобалися, що вдихання пара ефіру стало на деякий час одним з найбільше модних занять для обраного суспільства штату.

Однак там, де більшість обивателів бачили тільки забаву, тренований мозок дослідника побачив щось більше. Так, доктор Лонг помітив, що під час одного із сеансів, коли він втратив контроль над своєю руховою активністю і випадково схопився за гарячий предмет, то болю не відчув. Звернув увагу і на те, що деякі з присутніх, вдихнувши пар ефіру, дуже енергійно падали зі стільців, а болю не відчували.

Один із гостей Лонга, James M.Venable, що знав про властивості ефіру як на власному досвіду, так і на підставі спостережень доктора, страждав пухлиною шиї. Він і зважився стати першим пацієнтом, якому 30 березня 1842 р. доктор Лонг виконав операцію – резекцію пухлини під, ефірним наркозом. Операція пройшла успішно, пацієнт болю не відчував і надзвичайно був вдячний докторові. Але тут і починається загадка. Навряд чи доктор Лонг не зрозумів, відкриття якого порядку ним було зроблено, і нам зараз залишається тільки гадати, що (зайва скромність чи сумлінність дослідника, а може і що-небудь інше) не дозволило йому негайно обнародувати це відкриття. Однак факт залишається фактом – доктор Лонг тоді промовчав і вперше опублікував отримані дані тільки в 1851 р. А до цього ефірний наркоз був відкритий повторно і на цей раз уже за всіма правилам.

Зробила це людина зовсім іншого складу – лікар-дантист із Bostonа - Thomos Mortоn. Саме до нього 30 вересня 1846 р. прийшов Mr.Even H.Frost, що страждав від страшного зубного болю, і, нарешті, вибрав операцію: досить ще однієї безсонної ночі. Але ще до її виконання він так молив лікаря хоч якось полегшити майбутню процедуру (той, хто відчував зубний біль, я думаю і зараз зрозуміє хворого), що доктор Мортон, нарешті, зважилися застосувати засіб, що давно рекомендував йому хімік Jeckson. Він дав хворому подихати парами ефіру і після того, як пацієнт заснув, безболісно видалив йому злощасний зуб.

Мортон не пройшов повз цей випадок, він взяв у хворого сертифікат, що підтверджував безболісність виконаної процедури А ще через місяць у газеті Boston Daily Journal з'явилася стаття про лікаря, що оперує під наркозом

Відбулася зустріч Мортона зі знаменитим хірургом Irhn Collins Warren, що виконав ряд складних операцій під наркозом, проведених Мортоном. Тут уперше намітилося відокремлення спеціальності наркотизатора: хірург оперує, а Мортон тільки проводить наркоз.

Очевидно доктору Мортону було вкрай важко зважиться на публічну демонстрацію зробленого відкриття. Адже він був учнем Wells і, безсумнівно, пам'ятав, як роком раніше був обсвистаний його вчитель, який намагався зробити екстракцію зуба під закисним наркозом. Тоді ця операція не вдалася, хворий стогнав від болю під час маніпуляції, хоча винуватий був не лікар і не анестетики, а, як ми зараз можемо з упевненістю сказати, техніка анестезії. Використаний мішок не дозволяв створити достатню концентрацію закису азоту і провести повноцінний наркоз.

Можливо, пам¢ятаючи про це, Мортон створює перший наркозний апарат, що представляв собою скляну кулю з газовідвідною трубкою. В середину кулі наливали ефір і через газовідводну трубку ним дихав хворий.

Перша публічна демонстрація наркозу була проведена Мортоном 16 жовтня 1846 р. Ця дата от уже близько 150 років вважається датою народження анестезіології.

Мортон зразу ж запатентував свій винахід і деякий час навіть намагався сховати формулу анестетика, вигадавши оригінальну назву «леотон».

Боротьба за пріоритет почалася відразу, боротьба жорстока, не завжди корективна і не принесла її учасникам ні слави, ні спокою, ні багатства. Уелс, що вперше застосував закис азоту в клініці, у віці 33 років покінчив життя самогубством. Хімік Джексон, що рекомендував Мортону сірчистий ефір, закінчив своє життя в будинку для божевільних. Сам Мортон помер жебраком на вулиці. Доля була прихильна до доктора Лонга. Він помер у 1878 р. у віці 62 років у себе в клініці. Приймаючи пологи, він дав жінці ефірний наркоз, витягнув плід і після того, як передав його акушерці, раптово відчув сильний біль. Ледве дійшов до сусідньої кімнати, приліг на кушетку і незабаром помер від апоплексичного удару.

Однак і сама смерть не примирила суперників: південні штати вважали винахідником наркозу Лонга, на його могилі в рідному Джефферсоні стоїть пам'ятник з написом «Перший винахідник знеболювання», на могилі Мортона в Бостоні напис говорить «Відкрившому наркоз Мортону».

До речі, і тоді, у далеких 40-х роках минулого століття, звістка про відкриття знеболювання з надзвичайною швидкістю облетіла світ. Ефірний наркоз почали застосуються у всіх великих країнах. В Англії Лістер оперував під ефірним наркозом 19 грудня 1846 р., Сноу і Сімпсон у грудні-січні 1947 р., у Франції – 22 січня 1947 р.

Серед перших країн, що беззастережно застосовували наркоз, була і Росія. Професор Іноземцев 7 лютого 1847 року вперше в Росії зробив операцію під ефірним наркозом, великий російський хірург М.І.Пирогов 16 і 18 лютого 1848 р. провів у Петербурзі в Обухівській лікарні 2 операції під ефірним наркозом, його ж перу належить і перша вітчизняна монографія, присвячена ефірному наркозу, видана в 1847 р. Правда, спочатку у Франції і на французькій мові. Він же першим застосував ефірний наркоз на полі бою під час Кримської війни. Бажаючи уникнути впливу пару ефіру на слизову оболонку дихальних шляхів, М.І.Пирогов почав першим застосовувати ефір у клізмах.

Найбільшою заслугою вітчизняної медицини є те, що із самого початку було проведено дослідження впливу пару ефіру на живий організм, а наявність хірургічної школи дозволило вже до кінця 1947 р. нагромадити досвід проведення більше 650 операцій, виконаних під наркозом. При цьому не зареєстровано ні одного випадку смерті від наркозу. Таким результатом може похвалитися далеко не кожна сучасна клініка.

Правда, і з анестетиком основоположниками нашої науки дивно пощастило. Скільки їх було потім: і хлороформ, і хлоретил, і пентран, і циклопропан і т.д. І ні один з них не зберігся до наших днів, а от значна широта дії ефіру, помірний симптоматичний ефект, можливість досягнення глибокої й ефективної анестезії дозволили саме цьому препарату утриматися в арсеналі анестезіологів практично до наших днів. Удосконалилася техніка анестезії, апаратура для проведення наркозу, глибше ставали наші пізнання механізмів дії анестетиків, а ефірний наркоз був, так і залишається протягом сторіччя практично основним засобом для проведення загального знеболювання.

Якщо ефірний наркоз і наркоз NO₂ був відкритий зубним лікарем, то честь відкриття хлороформу належить акушеру-гінекологу Джеймсу Юнгу-Сімпсону, професору акушерства при Єдинбургському університеті.

4 листопада 1847 р. Сімпсон виявив наркозну дію препарату.

18 листопада він уперше застосував його при пологах.

Вже в 1848 р. майже у всьому світі вживали під час операції ефір, що давав принципово новий несвідомий стан і відсутність болю. Цим станом можна було керувати, додаючи більше чи менше ефіру. Спочатку хворих у такому стані називали етеризованими (лат. aether - ефір). Але через кілька років з'ясувалося, що й інші речовини (закис азоту, хлороформ) можуть викликати такий же стан організму, для якого характерні три головні компоненти (тріада) наркозу по Рісу і Грею:

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 820 | Нарушение авторских прав