АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Невідкладна медична допомога в разі астматичного стану та принципи його лікування

Перш ніж розпочинати лікування, слід оцінити існуючу терапевтичну ситуацію: тривалість попередньої терапії (особливо теофіліном і β-міметиками пролонгованої дії), чи використана нормальна доза β -адреноміметиків, чи вони вже передозовані.

Невідкладна медична допомога на догоспітальному етапі

1. Забезпечити доступ свіжого повітря.

2. Відмінити симпатоміметики!

3. Звільнити грудну клітку від стискаючого одягу.

4. Оксигенотерапія чистим зволоженим киснем через маску.

5. Налагодження моніторингу за частотою дихання, пульсом, AT, газовим складом крові.

6. 2,4 % розчин еуфіліну в разовій дозі 5 мг на 1 кг маси тіла внутрішньовенне струминне на 15—20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

7. 2 % розчин но-шпи 1 мг на 1 кг маси тіла внутрішньом'язово.

8. З % розчин преднізолону 2—3 мг на 1 кг маси тіла (гідрокортизон 10—15 мг на 1 кг маси тіла) внутрішньо-м'язово або внутрішньовенне струминне.

9. Термінова госпіталізація; розширення обсягу допомоги на госпітальному етапі включає:

1) введення рідини через рот (загальний об'єм у 1,5 раза більший від вікової фізіологічної потреби) — 5 % глюкози та ізотонічний розчин електролітів (стандартні розчини для пероральної регідратації — "Ораліт", "Регідрон" та ін.) у співвідношенні 2:1. При потребі проводять інфузійну терапію;

2) бронхоспазмолітики:

— інгаляції сальбутамолу, фенотеролу, тербуталіну — 2 вдихи дозованого аерозолю, через 10—30 хв можливе повторення процедури;

— інгаляції за допомогою аерозольного інгалятора — 0,5% розчину сальбутамолу або 0,5 % розчину фенотеролу в розведенні ізотонічним розчином натрію хлориду 1:1, 10 вдихів;

можливе повторення процедури через 10—30 хв. Частота серцевих скорочень не повинна перевищувати 180—200 хв;

3) ін'єкції:

— фенотерол внутрішньовенне 0,0015—0,004 мг на 1 кг маси тіла;

— сальбутамол внутрішньовенне0,0015—0,004 мг на 1 кг маси тіла (максимальна доза до 0,01 мг на 1 кг маси тіла)протягом 10 хв;

4) преднізолон у початковій дозі 2—5 (до 10) мг на 1 кг маси тіла внутрішньовенне;

5) седативна терапія в разі вираженого неспокою (протипоказання при гіперкапнії):

— фенобарбітал 5—10 мг на 1 кг маси тіла;

— діазепам 0,2—0,5 мг на 1 кг маси тіла;

6) натрію бікарбонат 4 % розчин для корекції метаболічного ацидозу;

7) секретолітики: бромгексин внутрішньовенне по 4 мг або всередину по 4—8 мг 3—4 рази на добу;

8) препарати дигіталісу в разі загрози декомпенсації серцевої діяльності;

9) антибіотики за наявності ознак бактеріального інфікування;

10) інтубація трахеї і проведення ШВЛ в разі неефективності всіх зазначених заходів.

Загрозливі симптоми: брадикардія, потьмарення свідомості, знесилення хворого, ослаблення дихальних шумів або виникнення додаткових шумів.

ГОСТРИЙ СТЕНОЗУВАЛЬНИЙ ЛАРИНГОТРАХЕЇТ, АБО СИНДРОМ "КРУПА"

Це гостре звуження просвіту гортані, зумовлене загальним набряком слизової оболонки, гіперсекрецією залоз, спазмом м'язів гортані.

Часто виникає вночі у дітей віком 2—4 роки на фоні гострої респіраторної вірусної інфекції, грипу, кору, вітрянки.

Клінічними проявами є утруднене дихання з утрудненим вдихом — інспіраторна задишка, "шумне дихання", охриплість голосу, "гавкаючий", сухий кашель.

У клініці ГСЛТ розрізняють 4 стадії (ступені) стенозу.

І ст. стенозу (стадія компенсації) характеризується періодичним виникненням охриплості голосу, грубого, "нав'язливого" кашлю, утрудненого дихання, особливо під час неспокою, плачу дитини.

II ст. стенозу (стадія субкомпенсованого стенозу) характеризується погіршенням загального стану, наростанням інспіраторної задишки, шумного дихання з утягненням податливих місць грудної клітки, роздуванням крил носа, напруженням м'язів шиї. Голос хриплий, грубий, "гавкаючий" кашель. Шкіра волога, ціаноз носогубного трикутника.

III ст. стенозу (стадія декомпенсованого стенозу) характеризується тяжким загальним станом, збудженням дитини, відчуттям страху, вираженою інспіраторною задишкою, шумним диханням, яке чути на відстані, з різким втягненням над- і підключичних ямок, надчеревної ділянки. Шкіра бліда, вкрита липким холодним потом, ціаноз, виражений акроціаноз.

IV ст. стенозу (асфіксія) — стан дитини вкрай тяжкий, виражений ціаноз, блідо-сірість шкіри. Свідомість порушена, температура тіла знижена, зіниці розширені. Іноді судоми, мимовільне сечовипускання. Дихання часте, поверхневе, аритмічне. Артеріальний тиск знижується, пульс уповільнюється, розвивається брадикардія, згодом — припинення дихання, зупинка серця.

Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 354 | Нарушение авторских прав