 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Билет 21. 1.восходящие и нисходящие пути.ретикулярная формация 2.высшая нервная деятельность 3.Сердцевсе по нему 4.почки1.восходящие и нисходящие пути.ретикулярная формация 1. .РФ ствола мозга, механизм поддержания ее тонуса. Нисходящие и восходящие влияния РФ. РФ - скопление нейронов различных типов и размеров, связанных множеством волокон, идущих в различных направлениях и образующих сеть на всем протяжении ствола мозга, а также в шейных и верхнегрудных сегментах спинного мозга. Для поддержания тонуса РФ получает импульсы от всех рецепторов организма и от всех отделов ЦНС. Нейроны РФ являются полимодальными, посылают импульсы ко всем отделам ЦНС. Аферентних шляхів РФ дуже багато, вона отримує інформацію від: - усіх специфічних висхідних еферентних шляхів, які віддають колатералі до ядер РФ, заходячи в стовбур мозка; - від іних утворень ЦНС, а саме: -від кори головного мозку; -від гіпоталамуса; -від мозочка; -від базальних ядер; -від інших утворень. Еферентні зв’язки РФ можна поділити на висхідні та низхідні. Висхідні зв’язки РФ та висхідні впливи: - через неспецифічні ядра таламуса передає інформацію всім відділам головного мозку та має неспецифічний активізуючий вплив на клітини. Цей вплив забезпечує бодьорий стан організму та визначає рівень активності клітин кори. РФ має окремі структури (гіпногенні зони), котрі зменшують ступінь (рівень) активності клітин кори та зумовлюють стан сну; - по ретикулогіпоталамічним шляхам передає інформацію від різних рецепторів в гіпоталамус. Характер низхідних ретикулоспінальних впливів: - від медіального ядра РФ заднього мозку починається ретикулоспінальний (входить до складу МНС) – специфічно активує мотонейрони флексорів та гальмує мотонейрони екстензорів тулуба та проксимальних відділів кінцівок; - від інших ядер РФ беруть початок шляхи, які неспецифічно активують чи гальмують спінальні мотонейрони і таким чином визначають ступінь їхньої активності; - від вегетативних центрів РФ (дихальний, гемодинамічний) по ретикулоспінальним шляхам передається інформація до симпатичних рухових нейронів спинного мозку при регуляції відповідних функцій організму.
3. 78.Современное представление о природе и градиенте автоматии сердца. Проводящая система сердца. Опыт Станниуса. Нарисовать ПД пейсмекерных клеток.
волокна Пуркіньє робочий міокард шлуночків. Швидкість проведення збудження по структурах серця різна. Вона складає: - робочий міокард передсердь та шлуночків – біля 1 м/с; - пучок Гіса, його ніжки, волокна Пуркіньє – 2-5 м/с. Тобто, швидкість велика і це має велике значення, так як забезпечує синхронність скорочень міокарду передсердь; міокарду шлуночків (для досягнення останнього результату існує провідна ситема шлуночків серця – пучок Гіса, його ніжки, волокна Пуркіньє; наявність спеціальної провідної системи шлуночків зумовлено його великою масою). Чинниками, що впливають на швидкість проведення збудження по м’язовим волокнам є: діаметр волокон, амплітуда ПД, величина порогу деполяризації, швидкість розвитку піку ПД, наявність нексусів між міокардіоцитами – вони мають низький опір, що сприяє швидкій передачі ПД з одного КМЦ на другий і збільшенню швидкості проведення збудження. Причинами великої швидкості проведення збудження по провідній системі серця є: - великий діаметр волокон; - наявність нексусів; - достатня амплітуда ПД (близько 100 мВ). Дещо менший діаметр Т-КМЦ та гірше розвинені нексуси є причиною меншої швидкості проведення збудження по ним. В ділянці передсердно-шлуночкового вузла має місце затримка проведення збудження, котра виникає внаслідок значного зменшення швидкості проведення (2-5 м/с). Наявність атріовентрикулярної затримки забезпечує послідовне скорочення передсердь та шлуночків (спочатку передсердя, а через 0,1 с – шлуночки). Причини малої швидкості проведення збудження по волокнам передсердно-шлуночкового вузла є: - малий діаметр волокон; - відсутність нексусів; - невелика амплітуда ПД (60-70 мВ); - мала швидкість розвитку ПД (в цих клітинах розвиток ПД має не натрієву, а кальцієву природу, тому розвивається повільно).
1-ю лигатуру накладывают между предсердиями и венозным синусом для изоляции последнего. Венозный синус продолжает сокращаться с прежней частотой, а предсердия и желудочек останавливаются. Водитель ритма сердца лягушки находится в венозном синусе. 2-ю лигатуру накладывают Между предсердиями и желудочком сердца для раздражения области атриовентрикулярного соединения. Желудочек возобновляет сокращения, но с меньшей частотой, чем венозный синус. В области атриовентрикулярного соединения имеется латентный (потенциальный) водитель ритма, или водитель ритма 2-го порядка. 3-ю лигатуру накладывают На уровне нижней трети желудочка с целью изоляции его верхушки. Последняя перестает сокращаться. В верхушке желудочка сердца лягушки нет водителя ритма. Водитель ритма сердца лягушки находится в венозном синусе; имеется потенциальный (латентный) водитель ритма в области атриовентрикулярного соединения; верхушка желудочка сердца лягушки автоматией не обладает;существует убывающий градиент автоматии от основания сердца (области венозного синуса) к его верхушке. 4. 130.Общая характеристика системы выделения. Функции почек, как основного органа этой системы. Особенности кровоснабжения почек. Головним виконавчим органом системи виділення є нирки, бо лише за їх участі можливе підтримання параметрів гомеостазу. Всі інші виконавчі органи відіграють допоміжну роль і виводять з організму: -легені – леткі (газоподібні) речовини: СО2, ацетонові тіла, пари алкоголю, ефіру; -шкіра та її залози – продукти азотистого обміну, деякі іони; об’єм виділення невеликий, але стає більш значним при порушенні видільної функції нирок; -травний канал та його залози – солі важких металів (при отруєнні ними), солі йоду (при їх надмірному вмісті в організмі), продукти азотистого обміну (їх виділення стає суттєвим при порушенні видільної функції нирок). Нирки являються основним органом системи виділення, так як тільки він виділяючи з організму в великій кількості продукти азотистого обміну, підтримують їх концентрацію в крові на певному рівні. Участь в цьому процесі шкіри, травного каналу та їх залоз недостатньо. Саме тому, при недостатності видільної функції нирок організм страждає від уремії – підвищеної концентрації в крові продуктів азотистого обміну. Тільки нирки можуть довго і в самих різноманітних умовах підтримувати параметри водно-сольового гомеостазу організму. Особливості кровопостачання нирок: 1.Дуже високий рівень кровотоку навіть в стані спокою – 1250 мл/хв (тобто, 25% ХОК, а маса нирок складає 0,43% від маси тіла). Це пов’язане з тим, що кровотік в нирках йде не тільки на живлення нирок як органа, а й на виконання ними видільної функції; 2.Кровотік в нирках нерівномірний – 92,5% крові направляється в кіркову речовину, де в ниркових клубочках проходить процес фільтрації; 3.Ниркова артерія відходить безпосередньо від аорти, приносні артеріоли (vas afferens) ширші від виносних (vas efferens), що створює в капілярах ниркового клубочка досить високи тиск (60 – 70 мм.рт.ст.); 4.В нирках існує чудова сітка капілярів – виносна артеріола знову розпадається на сітку капілярів, які оплітають канальці нефрона. Паралельно з петлями Генле проходять прямі судини (довгі прямі капіляри). Тиск крові в вторинній сітці капілярів становить 15 – 20 мм.рт.ст.; 5.Нирковий кровотік характеризується відносною постійністю та незалежністю від величини системного артеріального тиску (точніше від змін САТ). В значному ступені це являється наслідком хорошої вираженості в судинах нирок міогенних мехпнізмів регуляції. 6.Механізми регуляції можуть змінювати величину ниркового кровотоку через зміну тонусу приносної та виносної артеріол (тобто, змінюючи співвідношення пре- та посткапілярного опору). В основі процесу сечоутворення лежать три процеси: -фільтрація в нирковому тільці – в результаті цього процесу утворюється первинна сеча (близько 180 л/добу); -реабсорбція речовин; -секреція речовин. Функции почек: 1 водный баланс организма, 2 ионный баланс, 3 постоянство осмотического давления, 4 кислотно-основного баланса, 5 метаболизм Б, Ж, У, нуклеиновых кислот, 6 обмен электролитов, 7 эритропоез(эритропоэтин), 8 гемостаз (урокиназа, тромбопластин, гепарин), 9 защитная, 10 регуляция величины АД.
Билет 23
1. Сенсорные, ассоциативные и моторные зоны коры ГМ и их функции. Сенсорні, асоціативні, моторні зони кори формують нову кору – неокортекс. Сенсорні зони кори відповідають представництву окремих сенсорних систем (аналізаторів) у різних ділянках кори. Так, кіркове представництво зорового аналізатора локалізується у потиличній зоні кори (шпорна закрутка), слухового – у висковій зоні, соматосенсорного – у постцентральній закрутці. Сенсорні зони кори, діючи разом з іншими елементами специфічних каналів зв’язку в сенсорних системах, забезпечують формування відчуттів. Асоціативні зони кори – лобна, тім’яна, вискова забезпечують виконання вищих кіркових функцій, а саме: 1.Розпізнавання образів (разом з асоціативними ядрами таламуса); 2.Здійснення абстрактного мислення, мови; 3.Беруть участь у формуванні пам’яті 4.Забезпечують вибір цілей рухових реакцій та на основі цього приймають участь у формуванні та виборі конкретних програм цих рухів. 5.Приймають участь у формуванні, зберіганні та реализації вроджених та набутих програм рухових реакцій організму. Моторні зони – їх декілька. Головна моторна зона знаходиться у прецентральній звивині, премоторна зона – попереду головної (первинної) моторної зони і в глибині сільвієвої борозни. Моторні нейрони ї також у зоні представництва соматосенсорного аналізатора – постцентральна закрутка.
2. 68. Гемоглобин: строение, фукции, виды, соединения гемоглобина и их физиологическая роль. Кількість гемоглобіну в одиниці об’єму крові: - у чоловіків: 135 – 185 г/л; - у жінок: 120 – 140г/л. Гемоглобін – хромопротеїд, який містить 4 гема (містить двохвалентне залізо) та глобін (білкова частина, яка складається з двох альфа- та двох бета-ланцюгів). У здорової людини склад гему не змінюється, але змінюється склад глобіну. Це і є причиною наявності різних видів гемоглобіну. Основними видами гемоглобіну є: - HbA – гемоглобін дорослої людини (глобін має у своєму складі 2 альфа- та 2 бета-ланцюги); - HbF – гемоглобін плода (глобін має у своєму складі 2 альфа- та 2 гама-ланцюги). Особливості будови глобіну впливають на спорідненість Hb до кисню. HbF має більшу спорідненість до кисню, ніж HbA кров плоду зв’язує кисень сильніше, ніж кров матері в плаценті кров плода “відбирає” кисень у крові матері і перетягує його собі. Через кілька місяців після народження HbF майже повністю (на 98%) заміщується HbA.
Сполуки гемоглобіну: 1. Відновлений Hb – не містить кисню; 2. Окислений Hb (HbО2) – утворюється в результаті взаємодії відновленого Hb з киснем: Hb + О2 HbО2 (оксигемоглобін). Головною особливістю цієї реакції є її зворотність. В залежності від умов рівновага зміщується або в бік утворення оксигемоглобіну (в крові легень, яка має високу напругу кисню), або в бік дисоціації оксигемоглобіну (в крові тканин, де напруга кисню низька). Це забезпечує здатність гемоглобіну зв’язувати кисень в легенях та віддавати його тканинам. Кисень зв’язується з гемом: чотири гема забезпечують зв’язування чотирьох молекул кисню однією молекулою гемоглобіну. Валентність заліза при утворенні оксигемоглобіну не змінюється (Fe2+). 3. Карбгемоглобін (HbСО2) – утворюється при взаємодії Hb з вуглекислим газом: Hb + СО2 HbСО2.
3. 47.Типы и особенности ВНД человека.Основные характеристики нервных процессов, определяющ тип ВНД. Сильный, уравновешенный, подвижный (сангвиник) «живой»; сильный, уравновешенный, инертный (флегматик) «спокойный»; сильный, неуравновешенный, подвижный (холерик) «взрывной» «безудержный»; слабый, неуравновешенный, инертный (меланхолик) «аранжирейный». Сила нервных процессов – при измерение силы процессов возбуждения используют кривую зависимотси величины условной реакции от силы раздражителя. Сила условной реакции перестает увеличиватся при определенной интенсивности условного сигнала.(эта граница и характеризует силу нервных процессов) Уравновешенность нервных процессов – сравниваются процессы возбуждения и торможения у данного животного.Взаимокомпенсированны – уравновешенный, при преобладании процессов возбуждения – неуравновешенный «взрывной», при преобладании процессов торможения – неуравновешенный «аранжерейный» Подвижность нервных процессов – скорость перехода положительных условных рефлексов в тормозные и обратно (степень лабильности).
4.
135.Роль с-мы выделения в поддержании осмотического давления крови и обьема жидкости в организме. Механизм жажды. Главную роль в регуляции обьема жидкости и осмотического давления играет АДГ, выработка которого включается при помощи осмо- и волюморецепторов Роль вольморецепторов(барорецепторы низкого давления) при помощи реф-а Гауера-Генри (висцеро-висцеральный) увеличение диуреза при растяжении стенки левого предсердия(импульс от волюморецепторов – ЦНС –ьторможение выроботки АДГ – снижение АД за сче повышения диуреза) Роль осморецепторов показана на примере формирования жажды и при работе ренин –ангиотензин-альдостероновой с-мы. Передсердні натрійуретичні фактори – гормони пептидної природи, які виділяються передсердями (більше правими) при розтягнені їх кров’ю внаслідок підвищення ОЦК. В нирках передсердні натрійуретичні фактори (ПНУФ) пригнічують реабсорбцію іонів натрію (і води), перш за все, в дистальних звивистих канальцях і в збірних трубках. Це сприяє нормалізації (зменшенню) ОЦК регуляція ОЦК за відхиленням. ПНУФ, окрім того, розширюють приносні артеріоли підвищення тиску крові в капілярах клубочків підвищення Ре.ф. підвищення ШКФ збільшення діурезу зменшення ОЦК. Це також є прикладом регуляції ОЦК за відхиленням.
5. 38.Напишите формулу для расчета дыхательного коэффициента Рассчитайте дыхательный коэффициент (ДК), если известно, что во вдыхаемом воздухе содержится 17% кислорода и 4% углекислого газа. ДК- Отношение объема выделенного организмом углекислого газа к объему потребленного за это же время кислорода.
Так как в атмосферном воздухе содержится 21% О2, процент поглощенного кислорода составляет 21% – 17%, т. е. 4 %. СО2 в выдыхаемом воздухе также составляет 4%.
Билет 24 2. метода исследования желудочного сока 3.лейкоциты,их формула. Иммунитет 4.вкусовой анализатор
1. 27.Электрическая активность ГМ, частотно- амплитудная характеристика основных ритмов ЭЭГ. Клиническое значение ЭЭГ. Электроэнцефалография - регистрация суммарной электрической активности головного мозга с поверхности кожи головы. ЭЭГ – кривая записи суммарной электрической активности головного мозга: альфа-, бета-, тэта- и дельта-волны. Альфа-волны. Частота 8 – 13 Гц, амплитуда 25 – 50 мкВ. Закрыты глаза Бета-волны. Частота 14 – 30 Гц, амплитуда 20 – 25 мкВ. Открыты глаза Тэта-волны Частота 4 –7 Гц, амплитуда 100 –300 мкВ. Переход к сну Дельта-волны Частота 0.5 – 3.5 Гц, амплитуда 100 –300 мкВ глубокий сон восходящие влияния РФ. РФ - скопление нейронов различных типов и размеров, связанных множеством волокон, идущих в различных направлениях и образующих сеть на всем протяжении ствола мозга, а также в шейных и верхнегрудных сегментах спинного мозга. Для поддержания тонуса РФ получает импульсы от всех рецепторов организма и от всех отделов ЦНС. Нейроны РФ являются полимодальными, посылают импульсы ко всем отделам ЦНС.
2. 114. У людини для дослідження шлункової секреції проводять такі дослідження: 1. Метод шлункового зондування полягає в введенні в порожнину шлунка зонд через який ми і отримуємо шлунковий сік для досліджень його якісного та кількісного складу. Найчастіше отримують 9 порцій шлункового соку через 15 хв. кожна. 1-у порцію отримують одразу ж після введення зонда в шлунок (ця порція береться вранці та натще). Потім, через одну годину збирають 4 порції соку в умовах базальної секреції. Потім, ще 4 порції в умовах стимуляції секреції шлунка. При цьому натщесерце отримують невелику кількість лужного соку; в умовах базальної секреції – багато кислого соку. В кожній порції визначають показники кислотності шлункового соку, його лужний компонент (наявність слизу), кількість і активність ферментів й на основі цих даних роблять висновок про секреторну діяльність шлунку. 2. Внутрішньошлункова ендоскопія – за допомогою введення в порожнину шлунка спеціальної оптичної техніки (ендоскопа), лікар наочно може вивчати стан слизової оболонки шлунка. 3. Метод ацидотеста на кислотність шлункового соку. Людині дають проковтнути спеціальну розчинну капсулу всередині якої знаходиться барвник, який при розчиненні капсули потрапляє на слизову шлунка, а потім в кров і виділяється з сечею. Далі збирають 3 порції сечі через 2-4-8 годин і визначають, яка порція буде більше зафарбована барвником. 4. Визначення активності пепсину в крові та сечі. Через те, що основна маса пепсину, виділяючись через апікальний полюс секреторної клітини, іде в просвіт залози, а її менша частина іде через базальний полюс в кров, то визначивши кількість пепсину в крові чи в сечі, можна дати оцінку ферментовидільній функції головних залоз шлунка.
Склад і властивості шлункового соку. В шлунку секреторну функцію виконують такі клітини: 1. Клітини шлункових залоз: - головні клітини – секретують ферменти; - парієтальні (обкладові) – соляну кислоту; - додаткові (мукоцити) – розчинний слиз. 2. Клітини покривного епітелію – нерозчинний слиз. 3. 69.Лейкоциты, виды, функции. Лейкоцитарная формула. Лейкоцити, або білі кров’яні тільця, – це клітини з ядрами, які не вміщують гемоглобін і грають важливу роль в захисті організму від мікробів, вірусів, патогенних найпростіших, тобто забезпечують імунітет. У дорослих в крові міститься 4 – 9 Х 109/л (4000 – 9000 в 1мкл.) лейкоцитів, тобто їх в 500 – 1000 разів менше, ніж еритроцитів. Але, на відміну від еритроцитів, чисельність яких в крові здорової людини відносно постійна, чисельність лейкоцитів значно коливаються залежно від часу доби та функціонального стану організму. Лейкоцити поділяють на 2 групи: ґранулоцити (зернисті), до яких відносяться нейтрофіли, еозинофіли та базофіли; аґранулоцити (незернисті) – лімфоцити і моноцити. При оцінці змін кількості лейкоцитів в клініці вирішального значення має показник зміни співвідношень між окремими групами та формами лейкоцитів, в меншій мірі – їх кількості. Відсоткове співвідношення окремих форм лейкоцитів називають лейкоцитарною формулою, або лейкограмою.
4. 40. Структурно-функциональная организация вкусового анализатора Анализ вкусовых свойств пищи осуществляется вкусовой сенсорной системой. На поверхности языка можно выделить зоны специфической чувствительности: кончик – сладкого, корень – горького, края – кислое, тело – соленое. Рецепторы- вкусовые сосочки(с вкусовыми почками) Проводники: ganglion geniculi(7 передние 2/3), ganglion inferius (9 задняя 1/3, 10) затем в составе nervus intermedius идут в мост - > продолговатый мозг - > Центральный отдел: к коре к крючку и парагипокампальной извилине.
Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 651 | Нарушение авторских прав |
В звичайних умовах послідовність руху збудження по структурах серця така: пазухово-передсердний вузол робочий міокард передсердь передсердно-шлуночковий вузол пучок Гіса ніжки пучка Гіса 
Опыт Станиусса
