Билет 37. 1.регуляция кровоснабжения мышц при физической нагрузке 2.мозжечок.пробо мозжечка 3.гормоны коры надпочечников.регуляция 4.нервная и гуморальная регуляция
1.регуляция кровоснабжения мышц при физической нагрузке 2.мозжечок.пробо мозжечка 3.гормоны коры надпочечников.регуляция 4.нервная и гуморальная регуляция желудочной секреции
1.
1) Мозжечок, его функции. Симптомы поражения.
Мозочок (Мз) відіграє дуже важливу роль в координації рухів і виконує цю функцію на основі своїх аферентних та еферентних зв’язків.
По аферентним волокнам сигнали поступають в кору мозочка, яка має складну будову та забезпечує тонку обробку поступившої інформації.
Причому, кінцеву обробку інформації здійснюють грушоподібні клітини Пуркіньє – по відростках цих клітин (по їх аксонах) здійснюється
еферентний вихід обробленої інформації з кори Мз. Далі, інформація здебільшого прямує до ядер Мз по аксонах їх нейронів здійснюється
вихід інформації за межі Мз.
Аферентні зв’язки Мз:
1.Від рецепторів шкіри та пропріорецепторів Мз отримує інформацію по спіно-церебелярних шляхах; ця інформація забезпечує можливість
контролю за рухом який здійснюється.
2.Від вестибулорецепторів (через вестибулярні ядра) – контроль за збереженням рівноваги при русі.
3.Від всіх рухових ядер стовбуру (ретикулярна формація, краєві ядра).
4.Від базальних ядер.
5.Від моторної і асоціативної кори (від моторної кори надходить копія команди до виконання руху, яка відправляється до мотонейронів; від
асоціативної кори – інформація про ціль руху).
6.Від зорових та слухових рецепторів – контроль за рухами, які відбуваються.
Еферентні зв’язки Мз:
1.З руховими ядрами стовбуру (ретикулярна формація, вестибулярні ядра, червоні ядра), через які Мз здійснює вплив на мотонейрони і на
м’язи.
2.З базальними ядрами.
3.З асоціативною та моторною корою
4.З гіпоталамусом.
Основні симптоми ураження Мз у людини. Мехпнізми їх виникнення.
1.Дистонія – порушення тонусу м’язів, що спричиняється порушенням впливу Мз на стовбурові рухові ядра (ретикулярна формація,
вестибулярні ядра) на мотонейрони спинного мозку на м’язи тулуба та проксимальних відділів кінцівок.
2.Дизеквілібрія – перушення рівноваги. Пов’язана з випаданням коригуючих впливів Мз на вестибулярні ядра Дейтерса.
3.Атаксія – невпорядкованість рухів. Проявляється у вигляді:
а) дисметрія – порушення амплітуди рухів;
б) порушення направленості рухів.
В основі атаксії лежать порушення координації м’язів агоністів та антагоністів.
4.Асинергія – порушення злагодженості рухів. В основі її лежить порушення координації скорочення м’язів-агоністів.
5.Астенія – швидка втомлюваність. Вона пов’язана з виконанням великої кількості “зайвих” рухів для досягнення мети.
6.Адіадохокінез – порушення синхронного виконання рухів, іх послідовності та швидкості.
7.Дисметрія – порушення рівномірності і амплітуди рухів.
8.Дисартрія – порушення артикуляції мови.
2.
Роль гормонов коркового вещества надпочечниов в регуляции обменных процессов
организма.
Основні впливи глюкокортикоїдів на організм:
- потенціюють вплив катехоламінів;
- впливають на обмін речовин, а саме:
а) вплив на білковий обмін – пригнічують біосинтез у багатьох тканинах (сполучна, м’язова), а у лімфоїдній тканині вони посилюють
розпад білка; результатом таких впливів на білковий обмін є підвищення рівня амінокислот у плазмі крові;
б) вплив на вуглеводний обмін – стимулюють процеси глюконеогенезу в печінці (утворення глюкози з амінокислот, котрі посилено
надходять до печінки за рахунок впливу глюкокортикоїдів ни білковий обмін), утворена глюкоза витрачається у двох напрямках:
- частина йде у кров – підтримання гіперглікемії;
- частина йде на синтез глікогену – підтримання достатніх його запасів у організмі;
в) посилюють ліполіз, який зумовлений дією катехоламінів;
Таким чином, глюкокортикоїди підтримують гіперглікемію на фоні збереження запасів глікогену в організмі, що і є причиною тривалої
адаптації, яка розвивається за рахунок активації гіпоталамо-наднирникової системи. Проте адаптація, що при цьому розвивається, потребує
тривалого часу для своєї реалізації (система повільно активізується); механізм впливу глюкокортикоїдів на клітини мішені – через
цитоплазматичні рецептори, за участю хроматину ядра, через зміну процесів біосинтезу білка у клітинах. Тому вплив цієї системи є
довготривалим, але повільно розвивається.
Роль мінералокортикоїдів в адаптації полягає в тому, що вони впливають на роботу нирок, внаслідок чого відбувається затримка
Nа+ і води в організмі збільшення ОЦК посилення пресорної реакції. Окрім того, при збільшенні ОЦК, організм краще зможе перенести
крововтрату, яка може виникнути в стресових ситуаціях.
3.
Фазы регуляции желудочной секреции. Энтеральные стимуляторы и ингибиторы желудочной
секреции.
Кількість та склад шлункового соку змінюється особливо після вживання їжі. В значній мірі кількість та склад соку залежить від характеру
подразника (кількість та склад їжі).
Натще секретується невелика кількість шлункового соку (до 10 мл на годину). Він містить в основному слиз.
Після прийому їжі виділення шлункового соку значно збільшується, росте його кислотність та вміст ферментів. За головними механізмами регуляції шлункову секрецію поділяють на декілька фаз:
І фаза – складно рефлекторна. Секреція в цій фазі пов’язана з реалізацією умовних рефлексів (на вигляд, запах їжі, думка про якусь
смакоту). Другий механізм – безумовні рефлекси, що виникають при подразненні їжею рецепторів ротової порожнини блукаючий нерв
вплив на головні та G-клітини.
Особливості секреції в першій фазі (вивчають ці особливості при постановці досліду “уявного годування”):
1. Короткий латентний період (5-8 хвилин). Після початку досліду перша крапля соку з свища з’явиться через 5-8 хвилин. Цей період
короткий тому, що секреція викликана нервовими механізмами регуляції.
2. Кількість соку невелика – 20% від всього об’єму, який виділяється під час їди.
3. Склад соку – в соці багато ферментів тому, що блукаючий нерв передає інформацію до головних клітин шлунка. Багато ферментів
швидке переварювання білків їжі.
4. Тривалість секреції невелика – 1-1,5 години тому, що нервові механізми регуляції.
ІІ фаза – нейрогуморальна. В цій фазі секреція пов’язана з реалізацією нервових та гуморальних механізмів регуляції. Нервові – це
рефлекси. Гуморальні – шлунково-кишкові гормони гастроінтестинальні гормони).
Реалізується цей механізм таким чином: при розтягненні шлунку подразнюються чутливі волокна блукаючого нерва, ця інформація
надходить в довгастий мозок, і парасимпатичними волокнами блукаючого нерва назад до шлунку, стимулюючи секрецію – ваго-вагальний
рефлекс; в нервовій регуляції також беруть участь інтрамуральні нервові сплетення.
Хімічна стимуляція секреції здійснюється посередництвом гастрину, що виділяється G-клітинами. Гастрин з током крові надходить до
парієтальних клітин – стимулює виділення соку з високою концентрацією соляної кислоти. Основні стимулятори секреції гастрину –
продукти переварювання білків – пептиди, олігопептиди, амінокислоти – особливо триптофан і фенілаланін, а також кальцій, магній,
алклголь та кофеїн.
При надходженні хімусу до дванадцятипалої кишки, здійснюється дуоденогастральний рефлекс – продукти гідролізу поживних речовин,
соляна кислота, а також розтягнення дванадцятипалої кишки хімусом викликають підвищення секреції тканинних гормонів – секретину S-
клітинами, котрий гальмує шлункову секрецію, і холецистокініну-панкреозиміну І-клітинами, що має подібну дію.
Стимулятори шлункової секреції:
-ацетилхолін;
-гастрин;
-гістамін;
-бомбезин;
-інсулін;
Блокатори шлункової секреції:
- вагогастрон виділяється вагусними закінченнями;
- секретин;
- глюкагон - -клітини pancreas;
- вазоактивний інтестинальний пептид – ВІП – метасимпатична нервова система;
- гастроінгібуючий пептид – ГІП – D-клітини кишково-шлункового тракту;
- нейротензин – N-клітини тонкого кишківника;
- соматостатин - -клітини pancreas;
- вазопрасин, окситицин;
- простагландини;
- катехоламіни.
4.
Регуляция системного кровообращения и кровотока в мышцах при физической нагрузке.
При м’язовій роботі відбувається регуляція системного кровообігу за збуренням: в ГДЦ від пропріорецепторів надходить інформація про
м’язеву роботу (“збурення”). Ця інформація повідомляє про те, що варто було б підвищити САТ(система артериального тока), оскільки лише
при такій його зміні можна забезпечити нормальний (підвищений через роботу) кровотік в м’язах. Підвищення САТ є результатом рефлексу
з пропріорецепторів працюючих м’язів активація ПВ ГДЦ та гальмування ядра блукаючого нерва збільшення ЧСС та СО ріст ХОК ріст
САТ; звуження артеріальних та венозних судин також зумовлюють ріст САТ.
Рефлекс з пропріорецепторів працюючих м’язів є основним, але не єдиним механізмом розвитку пресорної реакції при м’язовій роботі.
Крім того, розвиток пресорної реакції забезпечують:
- умовні рефлекси, які активізуються ще до початку роботи активізація ПВ та гальмування ядра блукаючого нерва пресорна реакція;
- рефлекси від хеморецепторів судинних рефлексогенних зон, які виникають при зміні складу артеріальної крові в результаті роботи. Такі
зміни виникають при дуже тривалій роботі, коли система зовнішнього дихання не може забезпечити нормальний склад артеріальної крові.
При тривалій м’язевій роботі в розвитку пресорної реакції беруть участь гуморальні механізми регуляції – гормони (катехоламіни, ренін-
ангіотензинова система, вазопресин).
Регуляція кровотоку в м’язах при фізичній роботі спрямована на забезпечення його розширення зменшення опору цих судин, збільшення
об’ємної швидкості кровотоку через працюючі м’язи, особливо в умовах підвищення САТ!
Основним механізмом, який зумовлює розширення судин працюючих м’язів є накопичення в них метаболітів через підвищений метаболізм
під час роботи.
В артеріальних судинах скелетних м’язів приблизно однакова кількість α- та β-адренорецепторів. Але при м’язевій роботі збільшується
спорідненість (чутливість) β-адренорецепторів до катехоламінів. Тому вони реагують на симпатичну стимуляцію (і на підвищення в крові
катехоламінів) так само, як судини з переважанням β-адренорецепторів. Це є додатковим механізмом розширення судин м’язів.
; тут Q – об’ємна швидкість кровотоку через судини працюючих м’язів; Р1 – тиск крові на вході в судини м’язів, воно змінюється
пропорційно зміні САТ і в умовах фізичної роботи зростає; Р2 – тиск крові на виході із судин м’язів, тобто венозний тиск, який при роботі не
змінюється. Відповідно, різниця тисків (Р1-Р2) зростає. R в рівнянні – опір судин м’язів, воно значно знижується завдяки розширенню судин.
Тому, Q в м’язах значно зростає.
Дата добавления: 2015-05-19 | Просмотры: 578 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 |
|