АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Поняття та зміст фінансово-правового зобов’язання. Вітчизняне фінансове право на даний момент переживає етап бурхливого розвитку

Вітчизняне фінансове право на даний момент переживає етап бурхливого розвитку. Цей процес пов'язаний не тільки зі встановленням власних принципів та фундаментальних положень фінансового права, що лише формується, але і з активною рецепцією термінів понять та інститутів з суміжних правових галузей, одне з таких понять – «зобов’язання».

Поняття та особливості зобов’язальних відносин розробленні цілою плеядою блискучих юристів цивілістів. Так, 1975 році класик цивільного права О.С. Іоффе, узагальнюючи попередній досвід та напрацювання стверджував, що зобов’язання можуть виникати з адміністративних, в тому числі планових, актів, наприклад приписів компетентних органів влади та щодо відшкодування шкоди і поверненню необґрунтовано придбаного або збереженого майна. (С.51) Крім того, О.С. Іоффе справедливо вбачав, що економічна функція зобов’язань полягає в опосередкованому переміщенні майна та інших результатів праці зі сфери виробництва у сферу обігу і через останню – у сферу споживання. (с.52) Таким чином, якщо економічна сутність права власності полягає у тому, що воно виступає, як право присвоєння, то зобов’язальні правовідносини за своїм економічним змістом виступають як спосіб переміщення уже присвоєного майна. Метою такого переміщення може служити реалізація присвоєного, і тоді зобов’язання виникає як результат здійснення права власності. (с.53)

Виділяються наступні особливості зобов’язальних правовідносин: 1. Зобов’язання опосередковують процес переміщення майна або інших результатів праці, що також має майновий характер. 2. Оскільки зобов’язання опосередковують процес переміщення майна, яке може бути передане тільки чітко визначеним, а не взагалі всім третім особам, тобто вони завжди встановлюються з конкретним суб’єктом і, відповідно, носять відносний характер. 3. Зобов’язання в основному пов’язанні з активною позитивною поведінкою суб’єктів, дуже рідко на учасника зобов’язальних відносин покладається виконання пасивної функції, наприклад, власник майна, що передається в найм, не повинен перешкоджати його нормальному використанню наймачем, але дана пасивна функція ніколи не вичерпує юридичного об’єкту зобов’язання, а виступає в якості результату або доповнення. 4. Якщо у юридичному змісті правовідношення власності на перше місце виходить можливість здійснення певних дій самим власником, а вирішальним значенням для юридичного змісту зобов’язань має надання управомоченому можливість вимагати певної поведінки від зобов’язаної особи. Саме тому у зобов’язальних правовідносинах суб’єктивне право називається правом вимоги, а обов’язок – боргом; уповноважений – кредитором, а зобов’язаний боржником.

Основним доказам існування категорії «фінансове зобов’язання» поряд з цивільно-правовим є їх загальноекономічна основа. В кінцевому рахунку вона виникає з того, що фінансове право регулює розподільні та перерозподільні економічні відносини, які на рівних з відносинами товарно-грошового обміну, що регулюється нормами цивільного права, являють собою частину відтворювального економічного обороту як сукупності відносин у процесі виробництва, обміну, розподілу та відтворювального споживання. Звідси економічна функція фінансового зобов’язання полягає в опосередкованому розподілі майна (у вартісній формі), що створене при виробництві та реалізації процесу обміну. Наприклад, організація сплачує податок з майна, яке вона виробила та реалізувала (обміняла на гроші).

У зв’язку з цим фінансове зобов’язання, як і цивільно-правове, безпосередньо пов’язане з правом власності. Якщо останнє є «способом переміщення уже привласненого майна», то фінансове зобов’язання – спосіб розподілу та перерозподілу такого майна. Це випливає, наприклад, що податок є частина власності, яка встановленому законом порядку повинна бути передана державі для забезпечення публічних потреб суспільства.

Важливою юридичною ознакою цивільно-правового зобов’язання є його майновий характер. Фінансове зобов’язання також повністю реалізовує дану ознаку, оскільки, наприклад, в ньому відбувається передача частини власності боржника, тобто його майна кредитору у вигляді податку.

Відносний характер фінансового зобов’язання полягає в тому, що оскільки фінансове зобов’язання за своєю економічною основою опосередковує процес розподілу та перерозподілу майна (у вартісній формі), тому воно може реалізовуватись виключно адресне, чітко визначеними особами. Звідси випливає відносний а не абсолютний характер фінансового зобов’язання.

Крім того фінансове зобов’язання є правовідношеням активного типу, тобто розвивається за рахунок активної поведінки, наприклад, платника податку щодо виконання обов’язку сплатити податок, в той час як інша сторона має право вимагати виконання цього обов’язку.

Існує точка зору (С.В. Запольський), що також існує частина фінансових зобов’язань, які виникають «з закону», та мають дещо інший юридичний склад: договори та делікти. Прикладом можуть слугувати правовідносини, які складаються у сфері державного та муніципального кредиту. Крім того в науці фінансового права здійсненні неодноразові спроби сформулювати концепцію фінансово-правової відповідальності. При цьому різні автори специфічно підходять до масштабу цієї відповідальності, включаючи до неї все, навіть кримінальну відповідальність за шкоду фінансовому господарству. З позицій конструкції фінансового зобов’язання виявляється, що засоби цієї галузевої приналежності виправдані лише тоді, коли діяння боржника, яке ставиться йому в вину перевищує межі самодії, що встановленні податковим, бюджетним, банківським законодавством. В цілому розмежуванням повинен слугувати характер правопорушення, а саме який правовий інтерес зазнав шкоди: публічний або приватний.

Фінансове зобов’язання слід розглядати не як різновид цивільно-правового зобов’язання, а як особливе правовідношення, що побудоване за типом (моделлю) цього зобов’язання.

В наукових доробках останнього часу обґрунтовується можливість застосування понять «фінансового зобов’язання» (Карасьова М.В., Запольський С.В.), «податкове зобов’язання» (Вінницький Д.В.) та «бюджетне зобов’язання» (Пешкова Х.В.). При цьому серед спільних рис цивільного та фінансового зобов’язання називають: 1. майновий характер; 2. відносний характер; 3. ціле направленість; 4. вони являються правовідношеннями активного типу; 5. вони забезпечені майновими санкціями.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 368 | Нарушение авторских прав