АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Тема 5. Лізингові та факторингові компанії на ринку фінансових послуг

1. Факторингові компанії, особливості діяльності.

2. Порядок факторингового фінансування.

3. Лізингові компанії на ринку фінансових послуг.

4. Правові основи лізингових операцій.

Ринок факторингових послуг має досить коротку історію розвит­ку. Перші факторингові послуги були надані американськими бан­ками в 50-х роках XX ст. Офіційно вони були визнані одним із видів банківської діяльності в США в 1963 р. З часом факторингові по­слуги стали надавати не тільки факторингові відділи комерційних банків, а й спеціалізовані факторингові компанії.

Поява та розвиток ринку факторингових послуг пов'язані значною мірою з постійним зростанням конкуренції на ринку товарів та послуг, удосконаленням форм та методів взаємодії між суб'єктами підприємницької діяльності, споживачами та виробниками продукції. Більшість корпорацій, що здійснюють сьогодні свою діяльність на ринках промислово розвинених країн, мають відповідні галузям та пропорційні сумарним активам стабільні обсяги дебіторської та кредиторської заборгованості. Це є наслідком широкого використання в підприємницькій діяльності механізму комерційного кредитуван­ня. І якщо значні обсяги кредиторської заборгованості свідчать про відповідні обсяги фінансових ресурсів, що перебувають у тимчасово­му розпорядженні підприємства, то значні обсяги дебіторської забор­гованості — про неможливість використання відповідної суми коштів. Кошти надходять у розпорядження підприємств лише в разі погашення дебіторської заборгованості.

При управлінні боргами клієнта фірма-фактор здійснює управління рахунками-фактурами клієнта, бухгалтерський облік-продаж, кредитний контроль та отримує борги. При цьому факто­рингова фірма не тільки поліпшує менеджмент підприємства, беручи на себе роботу адміністрації, а й знижує витрати клієнта на утриман­ня управлінського апарату. Послуги фактора при обслуговуванні великих боргів досить дешеві й становлять від 0,7 до 2% від купівель­ної вартості боргів клієнта.

Купуючи борги клієнта, фактор бере на себе ризики втрат по без­надійних боргах і здійснює страхування клієнта від збитків по без­надійних боргах. У більшості випадків фактор купує борги клієнта без права регресу. Це означає, що фактор не вимагає повернення своїх коштів, якщо борги клієнту не повертаються.

У разі кредитування клієнта під забезпечення дебіторської забор­гованості факторингова фірма забезпечує надходження коштів клієнту авансом до моменту отримання боргів. Розмір кредиту визначаєть­ся обсягом дебіторської заборгованості і, як правило, не перевищує 80% від обсягу заборгованості. Так, якщо обсяг продаж у кредит клієнтом становить 100 000 гр. од. на місяць, фактор може надати кредит у розмірі 80 000 гр. од. При цьому на відміну від банківського кре­дитування не збільшується валюта балансу. В активах балансу сума дебіторської заборгованості зменшується на суму 80 000 гр. од., тоді як сума кредиторської заборгованості в пасивах не змінюється.

Кредитні послуги фактора ґрунтуються на оперативній інформації та на даних про дебіторів клієнта на відміну від банківського креди­тування, яке виходить з попередніх даних про клієнта протягом кількох років. Крім того, фактори часто надають позики під забез­печення такими активами, які непридатні для банківського креди­тування.

Підприємства - клієнти факторингових фірм не тільки вирішують проблеми з управлінням дебіторською заборгованістю, а й отримують змогу своєчасно розраховуватися з постачальниками, підтримувати оптимальний рівень запасів та забезпечувати зростан­ня підприємства за рахунок реалізації більшою мірою, ніж за раху­нок додаткового капіталу.

Факторингові компанії переважно фінансують фірми, що швидко розвиваються. Для того щоб зменшити ризики у своїй діяльності до допустимого рівня, вони надають послуги підприємствам середніх розмірів, що працюють на ринку з низьким ризиком, продають про­дукцію вузького асортименту та мають невелику кількість клієнтів. При цьому віддається перевага підприємствам, у яких на одного дебітора не припадає значна частка загального обороту та несплачених боргів.

Досить часто факторингові фірми здійснюють страхування фак­торингових операцій, що гарантує їм захист від фінансових втрат у наслідок невиконання зобов'язань постачальниками-боржниками.

Плата за факторингові послуги складається з плати за управлін­ня дебіторською заборгованістю, плати за кредитні операції та ко­місійної винагороди за обслуговування. Плата за управління дебі­торською заборгованістю становить 0,1-1% від річного обороту клієнта. Розмір процента за кредит установлюється на рівні ринкової про­центної ставки за короткостроковими кредитами, збільшеної на 2 - 4% для компенсації ризику неповернення. Комісійна винагорода ста­новить 0,5 - 3% від суми заборгованості (куплених розрахункових документів).

Відповідно до чинного Господарського кодексу України лізинг — це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання у якості основних фондів, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Майно, яке є державною (комунальною) власністю, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном, відповідно до закону.

Не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки, інші природні об'єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів.

Перехід права власності на об'єкт лізингу до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу.

Згідно з чинним Цивільним кодексом України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених §6 Цивільного кодексу України та законом про лізинг.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Учасниками лізингової угоди є лізингодавець, кредитно-фінансова установа, яка діє як кредитор, лізингоодержувач, постачальник майна та страхова компанія.

Лізингодавцем можуть бути:

- лізингова компанія, що сформована з метою здійснення лізингових операцій, основною і фактично єдиною функцією якої є оплата майна, тобто фінансування угоди;

- банк або його філія, у статуті яких передбачений цей вид підприємництва;

- будь-яка фірма або підприємство, для яких лізинг є не профі­люючим видом діяльності, але й не забороненою статутом сферою підприємництва і яка має фінансові джерела для проведення лізингових операцій.

Лізингова компанія - організація, яка купує предмети тривалого кредитування (машини, обладнання, транспортні засоби тощо) і надає їх у довгострокову оренду (на 5-8 років і більше) фірмі-орендарю, яка поступово сплачує лізинговій компанії вартість взятого в оренду майна.

Кредитором може бути будь-яка кредитно-фінансова установа, яка позичає грошові ресурси лізингодавцю для надання лізингової послуги.

Лізингоодержувачем є юридична особа будь-якої форми власності: державне підприємство, організація, кооператив, акціонерне товариство тощо.

Постачальником майна може бути також будь-яка юридична особа: виробник майна, постачальницько-збутова, торговельна організація, кооператив та ін.

Четвертим учасником лізингової угоди, зазвичай, є страхова компанія, яка здійснює страхування технічних фінансових ризиків.

У класичній лізинговій угоді взаємовідносини між суб'єктами будуються за такою схемою: майбутній лізингоотримувач, що потребує певні види майна, самостійно підбирає постачальника, який володіє цим майном. За відсутності власних коштів та доступу до позикових коштів для придбання його у власність він звертається до майбутнього лізингодавця, що має необхідні кошти, з проханням про його участь в угоді. Це виражається в покупці ним майна в постачальника у власність і наступній його передачі лізингоотримувачу в користування на обумовлених умовах.

Залежно від економічних умов кількість учасників угоди може розширюватися або скорочуватися. Крім перерахованих трьох сторін в угоді в багатьох випадках беруть участь брокерські лізингові фірми, що безпосередньо не займаються наданням майна, а виконують роль посередників між постачальником, лізингодавцем і лізингоотримувачем. За кордоном при значних багатомільйонних угодах кількість учасників може збільшуватися до п'яти-шести, серед яких брокерські фірми, трастові корпорації, що фінансують заснування та ін.

Питання для самоперевірки:

1. Чим відрізняються між собою поняття рейтингу, хайрингу і лізингу?

2. Охарактеризуйте економічний зміст лізингу.

3. Визначте істотні ознаки фінансового лізингу.

4. Перерахуйте основні елементи договору фінансового лізингу.

5. Які основні суми входять до складу лізингових платежів?

6. Якими нормативними актами регулюються лізингові відносини в Україні?

7. Перерахуйте документи, що подаються лізингодавцем для реєстрації договору лізингу.

Рекомендована література:

1. Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 р.

2. Закон України " Про внесення змін до Закону України " Про лізинг" від11.12.2003 р.

3. Закон України "Про єдиний митний тариф" від 05.02.92 р.

4. Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р.

5. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р.

6.Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 р.

7. Указ Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" від 27.09.99 р.

8. Постанова КМУ "Про віднесення операцій резидентів, при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного чи фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення" від 28.12.94 р.

9. Інструкція "Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями", затверджена постановою правління НБУ від 24.03.99 р. № 136.

10. Газман В.Д. Лизинг: теория, практика, комментарии - К.: Фонд "Правовая культура", 1997.

11. Деева А.И. Организация и финансирование инвестиций: Уч. пос. - М. - МАЭП, ИИК "Калита", "Собрание", 1999.

12. Кочетков В. Н., Краева Е. В., Кочеткова О.В. Организация лизинговых операций. - К.: Украинско-финский институт менеджмента и бизнеса, 1998. 13. Лізинг: Нормативні документи щодо операцій з лізингу в редакції законодавчих актів України станом на 01.01.98. - К.: ЦСП "Компас", 1998.-16 с.

14. Ляхова О.О. Суб'єкти ринку лізингових послуг в Україні // Фінанси України. - 2000. - № 11. - С 64-67.

15. Міщенко В. І., Луб'яницький О.Г., Слав'янська Н.Г. Основи лізингу: Навч. посібн. Серія "Бібліотечка банкіра". - К.: Т-во "Знання", КОО, 1997.-П. 2.

16. Орендні відносини: 36 нормат. актів. - К.: Юрінком Інтер, 2001

19. Смирнов А.Л. Лизинговые операции / Серия "Международный банковский бизнес". - М.: Издательство АО "Консалтбанкир", 1995. 20.Старцев О.В. Розвиток лізингових операцій в Україні // Фінанси України. - 1998.- № 6.- С. 70-74.

21. Фінансові послуги України: Енциклопедичний довідник. У 6 т. -К.:Укрбланковидав,2001.

Для нотаток:

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 1123 | Нарушение авторских прав