АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Надлишок продукції гіпофізарних гормонів

Прочитайте:
  1. Виготовлення нерозфасованої продукції
  2. Випробування проміжної продукції та АФІ
  3. Випуск за параметрами для стерильної продукції
  4. Змішування серій проміжної продукції або АФІ
  5. Огляд якості продукції
  6. Показники кислотопродукції при патології.

Цей стан є результатом розвитку пухлини гіпофіза, яка зазвичай продукує лише один з гіпофізарних гормонів (наприклад, пролактин, ГР або АКТГ). Крім того, може бути стимуляція гормону статевого розвитку.

Збільшення продукції ГР помічається при ненормально швидкому зростанні в ранньому дитинстві (гігантизм) та надмірному зростанні певних тканин. Діти з цією поразкою можуть мати ожиріння і слабкий розвиток мускулатури. Статевий розвиток може відбуватися з нормальною швидкістю, а може бути загальмовано. Підвищена продукція ГР у дорослому віці призводить до акромегалії - стану, відзначеному огрубіння шкіри і рис обличчя, висуванням вперед однієї або двох щелеп і розвитком горба на спині.

Навіть при лікуванні діти з надлишком ГР можуть стати ненормально високими. Якщо їх лікувати, то ці діти можуть нормально розвиватися сексуально до тих пір, поки гонадотропіни (гормони, які сприяють статевого розвитку і дозріванню) продукуються нормально. Надлишок продукції гормону гіпофіза, пролактину, також викликає уповільнення в статевому дозріванні або втрату сексуальної функції, якщо розвиток вже відбулося. Коли при відповідному лікуванні рівень пролактину знижується, відновлюється статевий розвиток і функція (див. наднирники, захворювання).

21(68) Кінцевий мозок контролює функції всієї нервової системи і насамперед складні форми поведінки, що забезпечують пристосування організму до змін умов довкілля. Він складається з двох півкуль (правої і лівої), з'єднаних мозолистим тілом. Цей утвір побудований з нервових волокон, які забезпечують зв'язок і взаємоузгоджену роботу лівої і правої півкуль. Кінцевий мозок ще традиційно називають півкулями головного мозку.
У кожну півкулю нервові імпульси (сигнали) надходять з протилежної сторони тіла та простору. Права півкуля керує органами лівої частини тіла і отримує інформацію зліва. Ліва, навпаки, регулює роботу органів правої частини тулуба і сприймає інформацію справа. Цю інформацію вони отримують через органи чуттів.
Поверхня півкуль, ніби плащем, вкрита корою, що охоплює приблизно 44 % обсягу кожної півкулі. Кора утворена сірою речовиною. Вона складається з нейронів, розташованих у вигляді шести основних шарів.
У дорослої людини налічують приблизно 12-14 млрд нейронів. З віком збільшується не кількість клітин, а лише їхня поверхня і кількість відростків, переважно дендритів. Нейрони кори зв'язані між собою численними зв'язками. Кожен нейрон має до 10 тис. зв'язків з іншими нейронами. Саме наявність величезної кількості зв'язків між нейронами визначає унікальні властивості кори головного мозку людини.
Поверхня півкуль ніби зібрана в складки - звивини - різних розмірів, між якими є глибокі щілини - борозни. У них сховано понад 2/3 поверхні кори. Завдяки звивинам і борознам площа кори збільшується. Виділяють три найглибші борозни півкуль: латеральну (бічну), центральну і потилично-тім'яну. Вони поділяють півкулі головного мозку на чотири основні частки: лобову, потиличну, скроневу і тім'яну (мал.1).
Лобова частка охоплює 29 % поверхні кори. Вона відповідає за цілеспрямовану осмислену поведінку людини. При її ушкодженні людина не може зосередитися на меті і поводиться, як автомат, стає безпорадною. Може одні й ті самі дії виконувати без зупину.
У потиличній частці розташовані нервові зони зору, у скроневій – зони слуху, нюху і смаку, в тім'яній - зона шкірної (тепла, холоду, тиску) та суглобово-м'язової (зміни напруження м'язів, руху суглобів) чутливості.
До зони шкірної та суглобово-м'язової чутливості надходить інформація у вигляді нервових імпульсів від шкіри, кісток, суглобів і м'язів. Наприклад, якщо до вашої руки доторкнутися, ви відчуваєте сам дотик і його силу, визначаєте, приємний він чи ні. При цьому подразнюються певні рецептори шкіри і нервові імпульси передаються до зони шкірної та суглобово-м'язової чутливості. Тут вони сприймаються, аналізуються, і формується відповідна реакція на подразнення. Ви можете руку відсмикнути або, навпаки, притримати. Аналогічною є реакція на температуру.
Спереду від центральної борозни розташована рухова (моторна) нервова зона кори, а в ній - ділянки, що забезпечують рух м'язів і суглобів тіла.
Єдиного мовного центру немає. Існує три центри мови: мовноруховий, слухомовний і зоровомовний. Мовноруховий центр забезпечує можливість розмовляти. Слухомовний центр відповідає за сприйняття звукової мови і розуміння мови інших людей. Зоровомовний центр, або центр читання, забезпечує здатність навчитися читати, розуміти прочитане, оволодіти письмовою мовою. Саме сукупність (інтеграція) цих центрів забезпечує мовну діяльність у різних її проявах.
Асоціативні зони об'єднують діяльність сенсорних (чутливих) і рухових центрів й забезпечують асоціативну (інтегруючу) функцію мозку. З діяльністю асоціативних центрів найбільше пов'язані вищі психічні функції: пам'ять, мова, мислення, свідомість і регулювання поведінки.
Таким чином, кора є найвищим центром аналізу нервових імпульсів (сигналів), що надходять від різних органів тіла людини. Вона функціонує як єдине ціле і є матеріальною основою психічної діяльності людини, регуляції її поведінки.

Запальні захворювання головного мозку.
Найбільш частими запальними захворюваннями, при яких брало уражаютьсяголовний мозок і мозкові оболонки, є арахноїдит, менінгіт, енцефаліт. Абсцес мозкувиникає при проникненні збудників гнійної інфекції в тканину головного мозку з різнихвогнищ запалення, найчастіше розташованих в середньому і внутрішньому вусі, придаткових (навколоносових) пазухах носа, або при відкритій черепно-мозковій травмі та ін Відзначаються головний біль, нудота, блювання, брадикардія, млявість, застійні явища на очному

45(74)Сере́дній мо́зок - відділ головного мозку, древній зоровий центр. Включено в стовбур головного мозку.Вентральну частину складають масивні ніжки мозку основну частину яких займають пірамідні шляхи, між ніжками знаходиться міжніжкова ямка, з якої виходить III (окоруховий) нерв. У глибині міжніжкової ямки - заднє продірявлене речовина.Дорсальная частина - платівка четверопагоба, дві пари горбків, верхні і нижні. Верхні, або зорові горбки декілька більше нижніх, або слухових. Горбки пов'язані зі структурами проміжного мозку - колінчатими тілами, верхні - з латеральними, нижні - з медіальними. З дорсальної сторони на кордоні з мостом відходить IV (блоковий) нерв, відразу ж огинає ніжки мозку, виходячи на передню сторону. Чіткого анатомічного кордону з проміжним мозком немає, за ростральний кордон прийнята задня комісура.Усередині нижніх горбків перебувають слухові ядра, туди йде латеральна петля. Навколо сильвиева водопроводу - центральна сіра речовина субстанціїУ глибині покришки середнього мозку (під четверохолміе) знаходяться ядра окорухових нервів червоні ядра (красний ядро, управління рухом) чорна речовина (чорної субстанції, ініціація рухів) ретикулярна формація.Середній мозок є продовженням моста. На базальної поверхні головного мозку середній мозок відокремлюється від мосту досить чітко, завдяки мосту поперечним волокнах. З дорсальной боку середній мозок відмежовується від мосту мозку за рівнем переходу IV шлуночка у водопровід і нижніх горбків даху. На рівні переходу IV шлуночка у водопровід середнього мозку верхню частину IV шлуночка формує верхній мозковий парус, де утворюють перехрест волокна блокового нерва і переднього спіномозжечкового шляху.Інфаркт ділянки середнього мозку відзначається у клінічній практиці значно рідше порівняно з медулярними і понтинними ішемічними інсультами. Отже, анатомічна архітектоніка середнього мозку характеризується високою щільністю моторних і сенсорних систем, а також ядерних утворів. Тому локалізація вогнища ураження має вирішальне значення для визначення функціональних розладів у разі розвит­ку ішемічного інфаркту. Неврологічні симптоми в гострий період захворювання гетерогенні й є складовими різних мезенцефальних синдромів: основи ніжок середнього мозку (вентральні), покриву (тегментальні) і пластинки покрівлі (дорзальні).

32 Перифери́чна нерво́ва систе́ма (ПНС) складається зі всіх інших нервів і нейронів, які не лежать в межах центральної нервової системи (ЦНС). Переважна більшість нервів належить ПНС.

Периферична нервова система у людини включає у себе 31 пару спинно-мозкових нервів і 12 пар черепних нервів, що прямують від спинного та головного мозку до периферії.[1]

Периферична нервова система поділяється на соматичну нервову систему і автономну нервову систему.

В свою чергу автономна НС поділяється на Симпатичну НС і Парасимпатичну НС. Симпатична НС і Парасимпатична НС - взаємопов"язані між собою і є "антагоністами" за механізмом впливу: Перша стимулює роботу органів - інша гальмує.

Неври́т — ураження периферійних нервів, зумовлені охолодженням, інфекцією, травмою, інтоксикацією, алергією, порушеннями обміну речовин. Характеризуються болем та порушенням чутливості у зоні іннервації відповідного нерву.

Невралгія - ураження периферійних нервів, що характеризується нападами болю в зоні іннервація будь-якого нерва. На відміну від невриту, при невралгії немає рухових порушень і випадання чутливості, а в ураженому нерві відсутні структурні зміни. Невралгія розвивається переважно в нервах, що проходять у вузьких каналах і отворах.

 

Поліневри́т, — множинне ураження периферійних нервів. Спостерігається при інфекціях (грип, дифтерія), інтоксикаціях (алкогольні, свинцові та ін.), порушеннях обміну речовин (діабет), авітамінозах.

Поліневрити характеризуються болем, онемінням у кінцівках, слабкістю та гіпотонією м'язів дистальних відділів рук та ніг, порушенням чутливості.

28 II. Травматичні ураження нервової системи.

А. Внутрішньочерепна пологова травма:

1. Епідуральні внутрішньочерепні крововиливи.

2. Субдуральні крововиливи:а) супратенторіальні;б) субтенторіальні.

3. Паренхіматозні крововиливи в півкулі (пери- та інтравентрикулярні) головного мозку, мозочка (травматичного генезу).4. Субарахноїдальні крововиливи (травматичного генезу).Б. Пологова травма спинного мозку:

1. Інтраспінальні крововиливи внаслідок пологової травми.

2. Травматичні ураження плечового сплетення.

3. Травматичне ураження діафрагмальних нервів.

4. Травматичне ураження нерва обличчя.

б. Травматичне ураження інших периферичних нервів.


Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 502 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.005 сек.)