АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація енц

Прочитайте:
  1. FAB-КЛАСИФІКАЦІЯ ГОСТРОГО МІЄЛОЇДНОГО ЛЕЙКОЗУ
  2. III. Анатомічна класифікація
  3. БУДОВА І КЛАСИФІКАЦІЯ ВІРУСІВ
  4. Види пектиновмісної сировини і її класифікація
  5. Графологічна структура Класифікація рідких лікарських форм (РЛФ)
  6. Еволюція коків, їх загальна характеристика. Стафілококи, біологічні властивості, класифікація, практичне значення.
  7. ЗАГАЛЬНА КЛАСИФІКАЦІЯ ДОЗИМЕТРИЧНИХ ПРИЛАДІВ ТА МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ
  8. Загальні уявлення. Основні клінічні вияви. Класифікація.
  9. ІІІ. КЛАСИФІКАЦІЯ ( Міжнародна конференція Chapel Hill Consensus )
  10. Класифікація

Найраціональнішим принципом класифікації інфекційних захворювань є класифікація за їхніми причинами (етіологічними факторами). Але причину енцефалітів встановити вдається не завжди, тому при класифікації енцефалітів використовують ще й особливості протікання процесу захворювання (патогенетичний фактор). Виходячи з цих принципів, енцефаліти ділять на

первинні (епідемічний, кліщовий, комариний) та вторинні (при загальних інфекціях та інтоксикаціях),

вірусні та мікробні,

інфекційно-алергійні, алергійні та токсичні.

Енцефалітам, викликаним нейротропними вірусами, властиві епідемічність, контагіозність, сезонність і кліматогеографічні особливості розповсюдження. За розповсюдженістю патологічного процесу виділяють:

енцефаліти з переважним ураженням білої речовини — лейкоенцефаліти,

енцефаліти з переважанням ураження сірої речовини — поліоенцефаліти.

енцефаліти з дифузним ураженням нервових клітин та проводящих шляхів головного мозку — паненцефаліти.

60)Надійність сегментарних функцій спинного мозку забезпечується численністю його зв'язків з периферією. Перша особливість сегментарної іннервації полягає в тому, що кожен сегмент спинного мозку іннервує 3 метамерів (сегмента тіла) - власний, половину вищого і половину нижчого сегмента. Виходить, що кожен метамер отримує іннервацію від трьох сегментів спинного мозку. Це гарантує виконання спинним мозком його функцій при пошкодженні мозку і його корінців. Друга особливість сегментарної іннервації полягає в надлишку чутливих волокон у складі задніх корінців спинного мозку в порівнянні з кількістю рухових волокон передніх корінців ("воронка Шеррингтона") у людини у співвідношенні 5:1. При великій різноманітності інформації, що надходить із периферії організм використовує невелику кількість виконавчих структур для відповідної реакції. порушення функції сегментарного апарату спинного мозку у вигляді зниження або втрати сухожильних рефлексів, гіпо- чи анестезією, рідше і менше – порушенням функції провідних шляхів.Критичні ознаки та симптоми пошкодження спинного мозку після травми голови або нещасного випадку включають:

Періодичну втрату свідомості;

Сильний біль у спині або відчуття тиску в ділянці шиї, голови або спини;

Слабкість, втрата координації або параліч будь-якої частини тіла;

Оніміння, поколювання або втрата чутливості в кистях, пальцях рук, ступнях або пальцях ніг;

Втрата контролю над роботою кишечника і сечового міхура;

Проблеми з рівновагою і ходінням;

Утруднене дихання після травми;

9. Сіра речовина утворює скупчення нервових клітин з початковими відділами їхніх відростків, а біла речовина – це скупчення нервових волокон. У головному мозку, у різних його відділах, сіра і біла речовина розташовано по-різному. В півкулях мозку і мозочку сіра речовина розташована на периферії, утворюючи зовні суцільний шар, який називають кров’ю. Під корою міститься біла речовина, а в ній окремі скупчення сірої речовини – ядра. В інших відділах головного мозку біла речовина розташована зовні, а сіра речовина у вигляді ядер – всередині. В спинному мозку біла речовина лежить по периферії, а сіра – в центрі і також утворює ядра.Ядра сірої речовини виконують роль центрів головного мозку і спинного мозку, які регулюють організмів.

13. Філогенез психіки – це процес виникнення і історичного розвитку психіки і поведінки тварин, виникнення і еволюції форм свідомості в ході історії людства.

Онтогенез – (від греч. – ontos – суще) процес розвитку індивідуального організму. Вивчається формування основних структур психіки індивіда від зачаття до смерті.

Исследование черепно-мозговых нервов I черепной нервПоочередно закройте ноздри больного и примените слабые раздражители (мыло, зубная паста, кофе, лимонный экстракт), чтобы выяснить, может ли он различать запахи и правильно х идентифицировать.II черепной нервПроверьте остроту зрения с коррекцией и без нее, используя таблицу для определения остроты зрения Snellen (на расстоянии). Составьте карту полей зрения путем ориентировочного определения границ полей зрения в каждом квадранте для каждого глаза. Лучший способ для этого: сесть лицом к пациенту на расстоянии 60-90 см, попросить его закрыть глаз ладонью, не нажимая при этом на глазное яблоко. Другой глаз должен быть открыт и фиксирован на переносице обследующего. Небольшой предмет белого цвета (например, аппликатор, обернутый ватой) перемещают от периферии к центру поля зрения до тех пор, пока пациент не увидит его. Карту полей зрения пациента сравнивают с эталоном. Ориентировочная периметрия и кампиметрия позволяют установитьграницы небольших дефектов полей зрения. Глазное дно исследуют офтальмоскопом, при этом следует описать цвет, размер, а также степень отека (набухания) и возвышения соска зрительного нерва. Следует проверить размеры и соответствие норме сосудов сетчатки, наличие "феномена перекреста", возникающего за счет вдавления артерии в месте ее перекреста с расширенной веной, наличие кровоизлияний, экссудатов, аневризм и т.д. Определяют наличие патологической пигментации и других поражений на сетчатке, включая желтое пятно.

III, IV и VI черепные нервыОпишите размер, соответствие норме и форму зрачков, их реакцию на свет (прямую и содружественную), а также конвергенцию глаз. Обратите внимание на наличие или отсутствие птоза верхнего века с одной или с обеих сторон, запаздывание века при движении или ретракцию века. Попросите обследуемого следить за вашим пальцем, перемещаемым в горизонтальной, а затем в вертикальной плоскостях вправо и влево, когда глаз сперва находится в состоянии полного приведения, а затем - полного отведения. Проверьте, нет ли ограничений движения глазных яблок в каких-либо направлениях, а также наличия регулярных ритмических непроизвольных подергиваний глаз (нистагм). Можно провести тест на быстрые произвольные нистагмоидные движения глазных яблок (saccades), а также на слежение (например, пальцем исследователя).

V черепной нервПропальпируйте жевательные и височные мышцы (пациент при этом должен стиснуть зубы), проведите тесты на открывание челюсти, выдвижение ее вперед, боковое движение с преодолением сопротивления. Проверьте чувствительность кожи лица, а также корнеальные рефлексы путем легкого прикосновения к роговице кусочком ваты.

VII черепной нервОбратите внимание на асимметрию лица в покое и при движениях (спонтанные движения; эмоционально обусловленные движения, например, при смехе). Обследуемому предлагают поднять брови, наморщить лоб, зажмурить глаза, улыбнуться, нахмуриться, надуть щеки, посвистеть, поджать губы, проверяют сокращение мышц подбородка. Особое внимание обратите на различие в силе сокращения верхних и нижних лицевых мышц. Вкусовые ощущения на передних двух третях языка могут быть изменены в связи с поражением отрезка VII черепного нерва, расположенного проксимальнее барабанной струны. Исследование вкуса на сладкое (сахар), соль, кислое (лимон) и горькое (хинин) проводят аппликатором, обернутым ватой смоченной соответствующим раствором. Аппликатором прикасаются к латеральному краю высунутого языка пациента примерно посередине.

VIII черепной нервПроверьте способность пациента слышать звучащий камертон, щелчок пальцами, тиканье часов, шепотную речь. Остроту слуха оценивают на определенном расстоянии и для каждого уха в отдельности. Проверьте воздушное и костное проведение звука (прием Ринне) и латерализацию звука камертона, приложенного к середине лба пациента (прием Вебера). Точное количественное исследование остроты слуха требует проведения аудиометрии. Не забудьте осмотреть барабанные перепонки.

IX и X черепные нервыОсмотрите небо и язычок. Для этого больному предлагают произнести звук "э". Определите, нет ли свисания мягкого неба, симметрично ли расположен язычок. Определите позицию язычка и небных дуг в покое. У некоторых лиц определяют чувствительность в области миндалин, задней стенки глотки и языка. Глоточный рвотный рефлекс проверяют, касаясь задней стенки глотки с обеих сторон тупым предметом (например, шпателем). В некоторых случаях бывает, необходим осмотр голосовых связок при помощи ларингоскопа.

XI черепной нервПроверьте способность поднимать плечи (трапециевидная мышца) и поворачивать голову в каждую сторону (грудино-ключично-сосцевидная мышца) с преодолением сопротивления (обследующий препятствует выполнению этих движений).

XII черепной нервПроверьте размер и тонус языка. Необходимо отметить, нет ли атрофии, не отклоняется ли язык при высовывании от средней линии, нет ли тремора, дрожания или подергиваний языка.

26 неврол діагнЕфективність будь-яких корекційних або розвивальних заходів можлива лише за умови адекватної діагностики проблем розвитку дитини. В свою чергу правильна постановка діагнозу дає можливість підібрати правильні корекційні програми. Будь-яке психічне новоутворення передбачає своєчасне дозрівання і повноцінну активність певних відділів центральної нервової системи: стовбурових підкоркових і коркових. Тому діагностична завдання педагога-дефектолога передбачає пов'язування особливостей психічного розвитку дитини з результатами його неврологічного, ширше, клінічногообстеження із залученням структурно-функціональних неврологічних знань для з'ясування перспектив розвитку та спрямованості корекційно-виховної роботи.
Не всі з цих завдань можуть бути переконливо вирішені в кожному випадку аномального розвитку, але здається доцільним завжди мати їх на увазі - і при проведенні разових обстежень, і в процесі систематичного педагогічної взаємодії з дитиною. Без педагогічних фактів, як би вони не були неповні, немає дефектологической діагностики.
Отже, розуміння періодики раннього комунікативного-пізнавального розвитку та наступності як самих періодів, так і їх фаз дозволяє, з одного боку, краще розуміти патогенезрізних аномалій розвитку у дітей дошкільного та шкільного віку, а з іншого боку, прогнозувати майбутній тип аномального розвитку у дітей з комунікативно-пізнавальним розладом раннього віку.
Розуміючи патогенез або механізм тієї чи іншої форми аномального розвитку, ми отримуємо можливість проведення раціональної патогенетично обгрунтованої корекційно-виховної роботи, а роблячи обгрунтовані прогнози аномального розвитку, ми можемо розгорнути своєчасну профілактичну лікувальну та педагогічну роботу, яка значно зменшить системні наслідки комунікативно-пізнавальних розладів раннього віку

13)Філогенез - це процес історичного розвитку виду. Філогенез нервової системи - історія. Формування та вдосконалення її структур.Філогенез нервової системи в коротких рисах зводиться до наступного. У найпростіших одноклітинних організмів (амеба) нервової системи ще немає, а зв'язок з навколишнім середовищем здійснюється за допомогою рідин, що знаходяться всередині і поза організмом, - гуморальна (humor - рідина), до нервова, форма регуляції.Надалі, коли виникає нервова система, з'являється і інша форма регулювання - нервова. У міру розвитку нервової системи нервова регуляція все більше підкоряє собі гуморальну, так що утворюється єдина нейрогуморальна регуляція при провідній ролі нервової системи.Онтогенез нервової системи в цілому повторює її філогенез ектодермальна закладка, занурення нервової трубки всередину тіла зародка тощо. Проте в онтогенезі нервової системи відбувається різка акцелерація в її закладці, тобто якщо в філогенезі нервова тканина виникає пізніше за інші органи, то в онтогенезі вона закладається дуже рано. Це пояснюється загальною закономірністю онтогенезу, яка полягає у зрушенні закладок (гетерохронії найважливіших органів) на ранніх стадіях ембріогенезу.

 

20. Довгастий мозок складається із білої та сірої речовини, остання представлена ядрами 9-12 пар черепних нервів, олив, центрами дихання і кровообігу, ретикулярною формацією. Біла речовина утворюється довгими і короткими волокнами відповідних провідних шляхів. Ретикулярна формація являє собою сукупність клітин, клітинних скупчень і нервових волокон, які розташовані у стовбурі мозку (довгастий мозок, міст і середній мозок) і утворюють сітку. Вона пов'язана з усіма органами чуття, руховими і чутливими ділянками кори передніх півкуль, таламусом і гіпоталамусом, спинним мозком. Ретикулярна формація регулює рівень збудливості і тонусу різних відділів ЦНС, включаючи кору, бере участь в регуляції рівня свідомості, емоцій, сну і бадьорості, вегетативних функцій, доцільних рухів. Дно 4-го шлуночка називають ромбоподібною ямкою. Вона утворена задніми поверхнями довгастого мозку і мосту, верхніми боками ямки є верхні, а нижніми - нижні мозочкові ніжки. Серединна борозна ділить дно ямки на дві симетричні половини, з боків якої розташовані медіальні підвищення, що переходять у лицьові горбики. В товщі лицьового горбика залягають: ядро 6-ї пари черепних нервів (відвідний), глибше і латеральніше - ядро 7-ї пари (лицьовий нерв), а внизу медіальне підвищення переходить у трикутник під’язикового нерва, латеральніше якого знаходиться трикутник блукаючого нерва у яких розташовані ядра одноіменних нервів. Верхній кут ромбоподібної ямки сполучається з сільвієвим водогоном. В бокових відділах ямки лежать слухові і вестибулярні ядра вестибуло-слхового нерва (8-а пара). В товщі ромбоподібної ямки залягають ядра 5-12 пар нервів. Дах 4-го шлуночка утворена двома мозковими парусами: верхнім (натягнутий між верхніми мозочковими ніжками) і нижнім (прикріплюється до ніжок клочка) та судинною основою 4-го шлуночка (вона доповнює нижній парус). Через 3 отвори в криші (серединна ззаду і внизу і 2 латеральні апертури) порожнина 4-го шлуночка сполучається з підпавутинним простором. В товщі судинної основи 4-го шлуночка є його судинне сплетення.


Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 582 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)