АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація енц

Найраціональнішим принципом класифікації інфекційних захворювань є класифікація за їхніми причинами (етіологічними факторами). Але причину енцефалітів встановити вдається не завжди, тому при класифікації енцефалітів використовують ще й особливості протікання процесу захворювання (патогенетичний фактор). Виходячи з цих принципів, енцефаліти ділять на

первинні (епідемічний, кліщовий, комариний) та вторинні (при загальних інфекціях та інтоксикаціях),

вірусні та мікробні,

інфекційно-алергійні, алергійні та токсичні.

Енцефалітам, викликаним нейротропними вірусами, властиві епідемічність, контагіозність, сезонність і кліматогеографічні особливості розповсюдження. За розповсюдженістю патологічного процесу виділяють:

енцефаліти з переважним ураженням білої речовини — лейкоенцефаліти,

енцефаліти з переважанням ураження сірої речовини — поліоенцефаліти.

енцефаліти з дифузним ураженням нервових клітин та проводящих шляхів головного мозку — паненцефаліти.

60)Надійність сегментарних функцій спинного мозку забезпечується численністю його зв'язків з периферією. Перша особливість сегментарної іннервації полягає в тому, що кожен сегмент спинного мозку іннервує 3 метамерів (сегмента тіла) - власний, половину вищого і половину нижчого сегмента. Виходить, що кожен метамер отримує іннервацію від трьох сегментів спинного мозку. Це гарантує виконання спинним мозком його функцій при пошкодженні мозку і його корінців. Друга особливість сегментарної іннервації полягає в надлишку чутливих волокон у складі задніх корінців спинного мозку в порівнянні з кількістю рухових волокон передніх корінців ("воронка Шеррингтона") у людини у співвідношенні 5:1. При великій різноманітності інформації, що надходить із периферії організм використовує невелику кількість виконавчих структур для відповідної реакції. порушення функції сегментарного апарату спинного мозку у вигляді зниження або втрати сухожильних рефлексів, гіпо- чи анестезією, рідше і менше – порушенням функції провідних шляхів.Критичні ознаки та симптоми пошкодження спинного мозку після травми голови або нещасного випадку включають:

Періодичну втрату свідомості;

Сильний біль у спині або відчуття тиску в ділянці шиї, голови або спини;

Слабкість, втрата координації або параліч будь-якої частини тіла;

Оніміння, поколювання або втрата чутливості в кистях, пальцях рук, ступнях або пальцях ніг;

Втрата контролю над роботою кишечника і сечового міхура;

Проблеми з рівновагою і ходінням;

Утруднене дихання після травми;

9. Сіра речовина утворює скупчення нервових клітин з початковими відділами їхніх відростків, а біла речовина – це скупчення нервових волокон. У головному мозку, у різних його відділах, сіра і біла речовина розташовано по-різному. В півкулях мозку і мозочку сіра речовина розташована на периферії, утворюючи зовні суцільний шар, який називають кров’ю. Під корою міститься біла речовина, а в ній окремі скупчення сірої речовини – ядра. В інших відділах головного мозку біла речовина розташована зовні, а сіра речовина у вигляді ядер – всередині. В спинному мозку біла речовина лежить по периферії, а сіра – в центрі і також утворює ядра.Ядра сірої речовини виконують роль центрів головного мозку і спинного мозку, які регулюють організмів.

13. Філогенез психіки – це процес виникнення і історичного розвитку психіки і поведінки тварин, виникнення і еволюції форм свідомості в ході історії людства.

Онтогенез – (від греч. – ontos – суще) процес розвитку індивідуального організму. Вивчається формування основних структур психіки індивіда від зачаття до смерті.

Исследование черепно-мозговых нервов I черепной нервПоочередно закройте ноздри больного и примените слабые раздражители (мыло, зубная паста, кофе, лимонный экстракт), чтобы выяснить, может ли он различать запахи и правильно х идентифицировать.II черепной нервПроверьте остроту зрения с коррекцией и без нее, используя таблицу для определения остроты зрения Snellen (на расстоянии). Составьте карту полей зрения путем ориентировочного определения границ полей зрения в каждом квадранте для каждого глаза. Лучший способ для этого: сесть лицом к пациенту на расстоянии 60-90 см, попросить его закрыть глаз ладонью, не нажимая при этом на глазное яблоко. Другой глаз должен быть открыт и фиксирован на переносице обследующего. Небольшой предмет белого цвета (например, аппликатор, обернутый ватой) перемещают от периферии к центру поля зрения до тех пор, пока пациент не увидит его. Карту полей зрения пациента сравнивают с эталоном. Ориентировочная периметрия и кампиметрия позволяют установитьграницы небольших дефектов полей зрения. Глазное дно исследуют офтальмоскопом, при этом следует описать цвет, размер, а также степень отека (набухания) и возвышения соска зрительного нерва. Следует проверить размеры и соответствие норме сосудов сетчатки, наличие "феномена перекреста", возникающего за счет вдавления артерии в месте ее перекреста с расширенной веной, наличие кровоизлияний, экссудатов, аневризм и т.д. Определяют наличие патологической пигментации и других поражений на сетчатке, включая желтое пятно.

III, IV и VI черепные нервыОпишите размер, соответствие норме и форму зрачков, их реакцию на свет (прямую и содружественную), а также конвергенцию глаз. Обратите внимание на наличие или отсутствие птоза верхнего века с одной или с обеих сторон, запаздывание века при движении или ретракцию века. Попросите обследуемого следить за вашим пальцем, перемещаемым в горизонтальной, а затем в вертикальной плоскостях вправо и влево, когда глаз сперва находится в состоянии полного приведения, а затем - полного отведения. Проверьте, нет ли ограничений движения глазных яблок в каких-либо направлениях, а также наличия регулярных ритмических непроизвольных подергиваний глаз (нистагм). Можно провести тест на быстрые произвольные нистагмоидные движения глазных яблок (saccades), а также на слежение (например, пальцем исследователя).

V черепной нервПропальпируйте жевательные и височные мышцы (пациент при этом должен стиснуть зубы), проведите тесты на открывание челюсти, выдвижение ее вперед, боковое движение с преодолением сопротивления. Проверьте чувствительность кожи лица, а также корнеальные рефлексы путем легкого прикосновения к роговице кусочком ваты.

VII черепной нервОбратите внимание на асимметрию лица в покое и при движениях (спонтанные движения; эмоционально обусловленные движения, например, при смехе). Обследуемому предлагают поднять брови, наморщить лоб, зажмурить глаза, улыбнуться, нахмуриться, надуть щеки, посвистеть, поджать губы, проверяют сокращение мышц подбородка. Особое внимание обратите на различие в силе сокращения верхних и нижних лицевых мышц. Вкусовые ощущения на передних двух третях языка могут быть изменены в связи с поражением отрезка VII черепного нерва, расположенного проксимальнее барабанной струны. Исследование вкуса на сладкое (сахар), соль, кислое (лимон) и горькое (хинин) проводят аппликатором, обернутым ватой смоченной соответствующим раствором. Аппликатором прикасаются к латеральному краю высунутого языка пациента примерно посередине.

VIII черепной нервПроверьте способность пациента слышать звучащий камертон, щелчок пальцами, тиканье часов, шепотную речь. Остроту слуха оценивают на определенном расстоянии и для каждого уха в отдельности. Проверьте воздушное и костное проведение звука (прием Ринне) и латерализацию звука камертона, приложенного к середине лба пациента (прием Вебера). Точное количественное исследование остроты слуха требует проведения аудиометрии. Не забудьте осмотреть барабанные перепонки.

IX и X черепные нервыОсмотрите небо и язычок. Для этого больному предлагают произнести звук "э". Определите, нет ли свисания мягкого неба, симметрично ли расположен язычок. Определите позицию язычка и небных дуг в покое. У некоторых лиц определяют чувствительность в области миндалин, задней стенки глотки и языка. Глоточный рвотный рефлекс проверяют, касаясь задней стенки глотки с обеих сторон тупым предметом (например, шпателем). В некоторых случаях бывает, необходим осмотр голосовых связок при помощи ларингоскопа.

XI черепной нервПроверьте способность поднимать плечи (трапециевидная мышца) и поворачивать голову в каждую сторону (грудино-ключично-сосцевидная мышца) с преодолением сопротивления (обследующий препятствует выполнению этих движений).

XII черепной нервПроверьте размер и тонус языка. Необходимо отметить, нет ли атрофии, не отклоняется ли язык при высовывании от средней линии, нет ли тремора, дрожания или подергиваний языка.

26 неврол діагнЕфективність будь-яких корекційних або розвивальних заходів можлива лише за умови адекватної діагностики проблем розвитку дитини. В свою чергу правильна постановка діагнозу дає можливість підібрати правильні корекційні програми. Будь-яке психічне новоутворення передбачає своєчасне дозрівання і повноцінну активність певних відділів центральної нервової системи: стовбурових підкоркових і коркових. Тому діагностична завдання педагога-дефектолога передбачає пов'язування особливостей психічного розвитку дитини з результатами його неврологічного, ширше, клінічногообстеження із залученням структурно-функціональних неврологічних знань для з'ясування перспектив розвитку та спрямованості корекційно-виховної роботи.
Не всі з цих завдань можуть бути переконливо вирішені в кожному випадку аномального розвитку, але здається доцільним завжди мати їх на увазі - і при проведенні разових обстежень, і в процесі систематичного педагогічної взаємодії з дитиною. Без педагогічних фактів, як би вони не були неповні, немає дефектологической діагностики.
Отже, розуміння періодики раннього комунікативного-пізнавального розвитку та наступності як самих періодів, так і їх фаз дозволяє, з одного боку, краще розуміти патогенезрізних аномалій розвитку у дітей дошкільного та шкільного віку, а з іншого боку, прогнозувати майбутній тип аномального розвитку у дітей з комунікативно-пізнавальним розладом раннього віку.
Розуміючи патогенез або механізм тієї чи іншої форми аномального розвитку, ми отримуємо можливість проведення раціональної патогенетично обгрунтованої корекційно-виховної роботи, а роблячи обгрунтовані прогнози аномального розвитку, ми можемо розгорнути своєчасну профілактичну лікувальну та педагогічну роботу, яка значно зменшить системні наслідки комунікативно-пізнавальних розладів раннього віку

13)Філогенез - це процес історичного розвитку виду. Філогенез нервової системи - історія. Формування та вдосконалення її структур.Філогенез нервової системи в коротких рисах зводиться до наступного. У найпростіших одноклітинних організмів (амеба) нервової системи ще немає, а зв'язок з навколишнім середовищем здійснюється за допомогою рідин, що знаходяться всередині і поза організмом, - гуморальна (humor - рідина), до нервова, форма регуляції.Надалі, коли виникає нервова система, з'являється і інша форма регулювання - нервова. У міру розвитку нервової системи нервова регуляція все більше підкоряє собі гуморальну, так що утворюється єдина нейрогуморальна регуляція при провідній ролі нервової системи.Онтогенез нервової системи в цілому повторює її філогенез ектодермальна закладка, занурення нервової трубки всередину тіла зародка тощо. Проте в онтогенезі нервової системи відбувається різка акцелерація в її закладці, тобто якщо в філогенезі нервова тканина виникає пізніше за інші органи, то в онтогенезі вона закладається дуже рано. Це пояснюється загальною закономірністю онтогенезу, яка полягає у зрушенні закладок (гетерохронії найважливіших органів) на ранніх стадіях ембріогенезу.

20. Довгастий мозок складається із білої та сірої речовини, остання представлена ядрами 9-12 пар черепних нервів, олив, центрами дихання і кровообігу, ретикулярною формацією. Біла речовина утворюється довгими і короткими волокнами відповідних провідних шляхів. Ретикулярна формація являє собою сукупність клітин, клітинних скупчень і нервових волокон, які розташовані у стовбурі мозку (довгастий мозок, міст і середній мозок) і утворюють сітку. Вона пов'язана з усіма органами чуття, руховими і чутливими ділянками кори передніх півкуль, таламусом і гіпоталамусом, спинним мозком. Ретикулярна формація регулює рівень збудливості і тонусу різних відділів ЦНС, включаючи кору, бере участь в регуляції рівня свідомості, емоцій, сну і бадьорості, вегетативних функцій, доцільних рухів. Дно 4-го шлуночка називають ромбоподібною ямкою. Вона утворена задніми поверхнями довгастого мозку і мосту, верхніми боками ямки є верхні, а нижніми - нижні мозочкові ніжки. Серединна борозна ділить дно ямки на дві симетричні половини, з боків якої розташовані медіальні підвищення, що переходять у лицьові горбики. В товщі лицьового горбика залягають: ядро 6-ї пари черепних нервів (відвідний), глибше і латеральніше - ядро 7-ї пари (лицьовий нерв), а внизу медіальне підвищення переходить у трикутник під’язикового нерва, латеральніше якого знаходиться трикутник блукаючого нерва у яких розташовані ядра одноіменних нервів. Верхній кут ромбоподібної ямки сполучається з сільвієвим водогоном. В бокових відділах ямки лежать слухові і вестибулярні ядра вестибуло-слхового нерва (8-а пара). В товщі ромбоподібної ямки залягають ядра 5-12 пар нервів. Дах 4-го шлуночка утворена двома мозковими парусами: верхнім (натягнутий між верхніми мозочковими ніжками) і нижнім (прикріплюється до ніжок клочка) та судинною основою 4-го шлуночка (вона доповнює нижній парус). Через 3 отвори в криші (серединна ззаду і внизу і 2 латеральні апертури) порожнина 4-го шлуночка сполучається з підпавутинним простором. В товщі судинної основи 4-го шлуночка є його судинне сплетення.

Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 583 | Нарушение авторских прав