АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація

1 Порушення розвитку мовлення:

- затримка мовленнєвого розвитку (ЗМР) - характеризується загальмуванням темпу формування в основному експресивного мовлення відносно етапів його розвитку; виникає при депривації;

- загальний недорозвиток мовлення - зумовлюється порушеннями дозрівання мозкових систем (гностичного і кінетичного аналізатора); має три рівні: 1 - зародки загальнозастосовуваного мовлення (слова односкладної структури, міміка, рухи); 2 - більше слів, з'являються речення з неправильною граматичною структурою і спотвореною вимовою деяких звуків; 3 - страждає лексиграматична структура мовлення;

- алалія - характеризується відсутністю і вродженою нерозвиненістю аспектів мовлення, в якому є локальне ураження мовленнєвих аналізаторів: 1 - алалія моторна - хворий розуміє мову, але не в змозі висловитись, недорозвиток мовленнєвого праксису (зона Брока); 2 - алалія сенсорна - не розуміє мовних сигналів і мовлення не розвивається (зона Верніке), 3 - сенсомоторна алалія - і те, і друге;

- затримка мовленнєвого розвитку, в основі якої лежить вторинне недорозвинення мовлення, спричинене первинним ураженням аналізаторів (слух, зір) або тотальним недорозвиток психіки (розумова відсталість).

2. Розпад мовлення:

- афазія - локальний розпад через ураження мовленнєвих та інших зон, причетних до формування та регуляції мовленнєвої функції. Характерна повна або часткова втрата мовлення. Залежно від місця локального ураження розрізняють:

o моторна афазія - характерна неспроможність до висловлення, побудови слів і речень (виражена апраксія), труднощі у відтворенні рухової програми мовлення;

o акустико-гностична афазія - порушення розуміння мови, її фонетики, предметності слова, "Мовленнєва окрошка" - хворий шукає слова для висловлення думки;

o акустико-мнестична афазія - порушення розуміння мови, дисоціація між відносно збереженою здатністю повторення окремих слів і порушення можливості повторення 3-4 слів - втрачається можливість сприйняття складних фраз; порушення експресивного мовлення, підбору речень, порушення читання і письма;

o семантична афазія - виникають специфічні мнестичні розлади - не може підібрати необхідне слово; важко скласти складні за змістом та граматичною побудовою речення, паралельно - порушення операцій лічби.

3. Порушення вимовної функції мовлення:

- дизартрія - це порушення вимовної сторони мовлення (звуковідтворюючої та просодичної) через порушення артикуляційного праксису внаслідок органічного ураження центральної та периферійної інервації органів мовлення (губ, піднебіння, язика, голосових зв'язок тощо) - судинного, травматичного, інфекційного, вродженого характеру;

- дислалія - порушення звуковимови, при цьому слух нормальний, збережена інервація мовленнєвого апарату.

4. Порушення ритму мовлення - заїкання - це порушення процесу мовлення: його темпу, ритму та комунікативної функції; переважно через судоми, які виникають в артикуляційному та дихальному апараті (тонічні заїкування - тягне звук, клонічні заїкування - "стрибає" звук).

5. Порушення комунікативної функції мовлення: недорозвинення комунікативної функції мовлення як засобу спілкування та організації поведінки дитини; розлад комунікативної функції мовлення - мутизм (повна німота).

дитини.

4. Дизартрія – порушення вимовної сторони мовлення, яке виникає внаслідок органічного ураження центральної нервової системи. Це важкий розлад усієї мовленнєвої діяльності. При дизартрії порушується не тільки звуковимова майже усіх груп звуків, але і просодична сторона мовлення: голос, інтонація, темп, ритм Класифікація дизартрії
Дизартрія підрозділяється на форми:
1. Бульбарна дизартрія проявляється при захворюванні (запаленні) або пухлини довгастого мозку. При цьому руйнуються розташовані там ядра рухових черепно-мозкових нервів
Характерним є параліч або поріз м’язів глотки, гортані, язика, м’якого під-небіння. У дитини з подібним дефектом порушується ковтання твердої й рідкої їжі, утруднене жування. Недостатня рухливість голосових складок, м’якого піднебіння приводить до специфічного порушення голосу: він стає слабким, носовим. У мові не реалізуються дзвінкі звуки.
У дітей із цією формою дизартрії спостерігається атрофія м’язів язика й глотки, знижується також тонус м’язів (атонія). Такий стан м’язів язика є причиною численних перекручувань звуковимовлення. Мова невиразна, украй нечітка, упо-вільнена.
2. Підкіркова дизартрія виникає при уражені підкіркових вузлів головного мозку. Характерним проявом підкіркової дизартрії є порушення м’язового тонусу йінаявність гіперкінезу.
Гіперкінез ― насильницькі мимовільні рухи не контрольовані дитиною. Ці рухи можуть спостерігатися в стані спокою, але звичайно підсилюються при мовному акті.
Мінливий характер м’язового тонусу (від нормального до підвищеного) і наяв-ність гіперкінезу обумовлюють своєрідні порушення фонації й артикуляції. Дитина може правильно вимовляти окремі звуки, слова й короткі фрази, і через мить він вже виявляється не в змозі вимовити ні звуку. Виникає артикуляторний спазм, язик стає напруженим, голос переривається. Іноді спостерігаються мимовільні вигуки, «про-риваються» гортанні звуки. Діти можуть вимовляти слова й фрази надмірно швидко або, навпаки, монотонно, з більшими паузами між словами. Виразність мови страж-дає через неплавне перемикання артикуляційних рухів при проголошенні звуків, а також через порушення тембру й сили голосу.
Характерною ознакою підкіркової дизартрії це порушення темпу, ритму й інтонації мови. Іноді при цій формі в дітей спостерігається зниження слуху, що ускладнює мовний дефект.
3.Мозочкова дизартрія характеризується скандованою «рубаною» мовою, іноді супроводжується вигуками окремих звуків. У чистому виді ця форма в дітей спостерігається рідко.
4.Коркова дизартрія. При цій формі порушується довільна моторика артику-ляційного апарата. Насамперед порушується вимова складних по звуко-складовій структурі слів. У дітей утрудняється динаміка перемикання від одного звуку до іншого, від однієї артикуляційної пози до іншої. Діти здатні чітко вимовляти ізольовані звуки, але в мовному потоці звуки спотворюються, виникають заміни. Особливо важкі сполучення приголосних звуків. При прискореному темпі з’являються запинки, що нагадують заїкуватість.
При корекції обертає на себе увага той факт, що дефектні звуки швидко виправляються в ізольованому проголошенні, але із працею автоматизують у мові.
6.Псевдобульбарна дизартрія (клінічна картина)є наслідком перенесеного в раннім дитинстві, під час пологів або у внутрішньоутробному періоді органічної поразки мозку в результаті енцефаліту, родових травм, пухлин, інтоксикації й ін. У дитини виникає псевдобульбарний параліч або поріз, обумовлений поразкою провідних шляхів, що йдуть від кори головного мозку до ядер язикоглоточного, блукаючого і під’язичного нервів. По клінічних проявах порушень в області мімічної й артикуляційної мускулатури він близький до бульбарного.
У результаті псевдобульбарного паралічу у дитини порушується загальна й мовленева моторика. Маля погано ссе, поперхається, захлинається, погано ковтає. З рота тече слина, порушена мускулатура лиця.
Виділяють три ступені порушення мовної або артикуляційної моторики псевдобульбарної дизартрії: 1. Легкий ступінь псевдобульбарної дизартрі ї характеризується відсутністю грубих порушень моторики артикуляційного апарата. Труднощі артикуляції полягають у повільних, недостатньо точних рухах язика, губ. Розлад жування й ковтання виявляється не яскраво, у рідких захлипуваннях. Вимова у таких дітей порушено внаслідок недостатньо чіткої артикуляційної моторики, мова трохи вповільнена, характерна змазаність при проголошенні звуків. Частіше страждає вимова складних по артикуляції звуків: ж, ш, р, ц, ч. Дзвінкі звуки вимовляються з недостатньою участю голосу. Важкі для вимови м’які звуки, що вимагають додавання до основної артикуляції підйому середньої частини спинки язика до твердого піднебіння.
Недоліки вимови роблять несприятливі впливи на фонематичний розвиток. Більшість дітей з легким ступенем дизартрії випробовують деякі труднощі у звуковому аналізі.
Основним дефектом у дітей, що страждають псевдобульбарною дизартрією в легкому ступені, є порушення фонетичної сторони мови.
Діти з подібним порушенням, що мають нормальний слух і гарний розумовий розвиток, відвідують логопедичні заняття в дитячій поліклініці, а в шкільному віці ― логопедичний пункт при загальноосвітній школі. Істотну роль в усуненні цього дефекту можуть зробити батьки.
2. Середній ступінь. Діти із середнім ступенем дизартрії становлять найбільш численну групу. Для них характерна відсутність рухів лицьових м’язів. Дитина не може надути щоки, витягнути губи, щільно зімкнути їх. Руху язика обмежені. Дитина не може підняти кінчик язика вгору, повернути його вправо, уліво, удержати в даному положенні. Значні труднощі представляє перемикання від одного руху до іншого. М’яке піднебіння буває часто малорухомим, голос має назальний відтінок. Характерно рясна слинотеча. Утруднено акти жування й ковтання.
Мова таких дітей звичайно дуже невиразна, змазана, тиха. Характерна нечітка через малорухомість губ, язика артикуляція голосних, вимовних звичайно із сильним носовим видихом. Частіше дзвінкі приголосні заміняються глухими. Нерідко звуки наприкінці слова й у сполученнях приголосних опускаються.
Діти з подібним порушенням не можуть успішно навчатися в загальноосвітній школі. Найбільш сприятливі умови для їхнього навчання й виховання створені в спеціальних школах для дітей з важкими порушеннями мови, де до цих учнів здій-снюється індивідуальний підхід.
3. Важкий ступінь псевдобульбарної дизартрії ― анартрія ― характери-зується глибокою поразкою м’язів і повною бездіяльністю мовної апарат. Лице дитини, що страждає анартрією, маскообразне нижня щелепа відвисає, рот постійно відкритий. Язик нерухомо лежить на дні ротової порожнини, рухи губ різко обме-жені. Утруднено акти жування й ковтання. Мова відсутня повністю, іноді є окремі нечленороздільні звуки.
Діти з анартрією при гарному розумовому розвитку також можуть навчатися в спеціальних школах для дітей з важкими порушеннями мови, де завдяки спеціальним логопедичним методам успішно опановують навичками листа й програмою 71. (лікувально-педаоічні заходи при псевдобульбарній дизартрії) Мета логопедичної роботи при псевдобульбарний дизартрії може бути сформульована таким чином: виправити звукову сторону мови дитини в широкому сенсі цього слова і попутно вирівняти всі інші сторони мови й особистості дитини, вдруге постраждалі в своєму розвитку у зв'язку з основним порушенням.
Завдання логопедичного впливу полягають у наступному:
· Подолати наявні порушення мовної моторики;
· Подолати, загальмувати неправильні мовні навички;
· Створити замість їх нові - правильні;
· Закріпити нові навички до ступеня автоматизації.
При псевдобульбарний дизартрії дуже велика увага має бути приділена роботі над мовної моторикою. Ця робота складається з таких ланок: а) масаж, б) використання мимовільних рухів; в) пасивна гімнастика з поступовим переходом у пасивно-активну; г) активна гімнастика.
Правдіна О.В. виділяє три періоди роботи над дизартрією. Для кожного періоду характерна своя основна задача. Для першого періоду - звільнення мови і психіки дитини від вторинних і менш стійких явищ, які заважають почати планомірну систематичну роботу над промовою. Це подолання насильницьких рухів, рясного слинотечі, пасивності. В основі пасивності лежать недостатність загальної моторики (утрудняє можливість самостійного пересування і самообслуговування) та недостатнє слухове увагу. Ці явища служать причиною неповного контакту дитини з оточуючими і заважають логопеда в організації мовленнєвої роботи, тому повинні стояти на першому плані в першому періоді.
Для другого періоду характерним є подолання основного порушення - фонетичної неповноцінності мови. Вона стоїть тепер на першому плані. Навчання дитини,організація його дозвілля в значній мірі повинні бути підпорядковані цьому завданню. У третьому періоді, коли мова робиться зрозумілою для оточуючих, дитини включають в дитячий колектив.
Слід зазначити, що методика логопедичної роботи має бути патогенетично обгрунтованою. Даний методичний вимога може бути здійснено тільки при достатній диференційно-діагностичної кваліфікації даного випадку дизартрії. Крім того, повинні враховуватися й індивідуальні особливості форми дизартрії у даного хворого.
Крім цього, методика логопедичної роботи значно видозмінюється в залежності від віку взагалі і в залежності від віку, в якому дизартрія виникла у дитини.Відповідно логопедична методика стає все більш багатопланової, спрямованої і ускладнюється із зростанням поширеності ураження мозку і, отже, з ускладненням патогенезу.

93 Анатомо-фізіологічні механізми мовлення. Знання анатомо-фізіологічних механізмів мови, тобто будови і функціональної організації мовної діяльності, дозволяє, представляти складний механізм мови в нормі, диференційовано підходити до аналізу мовної патології і правильно визначати шляхи корекційного впливу.Мова являє собою одну зі складних вищих психічних функцій людини.Мовний акт здійснюється складною системою органів, в якій головна, провідна роль належить діяльності головного мозкуМова - це особлива і найбільш досконала форма спілкування, притаманна лише людині. У процесі мовного спілкування (комунікацій) люди обмінюються думками і впливають один на одного. Здійснюється мовне спілкування за допомогою мови. Мова - це система фонетичних, лексичних та граматичних засобів спілкування. Мовець відбирає необхідні для вираження думки слова, пов'язує їх за правилами граматики мови і вимовляє шляхом артикуляції мовних органів.Для того щоб мова людини була членороздільної і зрозумілою, руху мовних органів повинні бути закономірними і точними. Разом з тим ці рухи повинні бути автоматичними, тобто такими, які здійснювалися б без спеціальних зусиль. Так і відбувається насправді. Зазвичай провіщає стежить тільки за перебігом думки, не замислюючись над тим, яке положення має зайняти його язик у роті, коли треба вдихнути і так далі. Це відбувається в результаті дії механізму проголошення промови. Для розуміння дії механізму проголошення промови необхідно добре знати будову мовного апарату. Мовний апарат складається з двох тісно пов'язаних між собою частин: центрального (або регулюючого) мовного апаратуі периферичноївиконавчого

81 Етіологія класифікація афазії

Хворий з афазією може вимовити будь-який звук, але не вміє говорити. Найчастіше причиною афазії є судинні ураження мозку (басейн внутрішньої сонної артерії, коркові гілки середньої мозкової артерії) - геморагії, розм'якшення. Рідше афазія викликається запальним процесом (енцефаліт), травмою, пухлиною, дегенеративно-атрофічним процесом (хвороба Піка, Альцгеймера). Тимчасово афазія може виникнути протягом нападу мігрені і після епілептичного нападу.
При афазії повністю і правильно сприймаються всі звуки і шум, але слово звучить як невідомий сигнал, як чужий мову. Хворий чує промову, але не розуміє її. Афазія виникає внаслідок ураження певних кіркових зон в домінантному півкулі (лівому у правші, правом у лівші).
Іноді спостерігається одночасне порушення вимови і сприйняття сенсу слів. Цей вид афазій виникає при великих вогнищах і в гострій стадії захворювання, коли різко виражені нейродинамічні і циркуляторні розлади. Класифікація Виділяють наступні синдроми афазії:

Класифікація афазій за О.Р. Лурія:

■ Моторна аферентна афазія.
Локалізація. Ураження нижньої частини задньої центральної звивини та тім'яної області кори лівої півкулі.
Диференційні ознаки. Хворий більш-менш розуміє звернене мовлення. Говорить скандовано. Важко знайти точні артикуляційні пози і уклади для вимови звука. Лексика. Парадоксальні заміни, вербальні парафазії. Плутають близькі звуки за звучанням та місцем творення; краще збережені окремі слова, фрази.
Експресивне мовлення. Плутаються звуки близькі за артикуляцією (м,н; п,б; т,д), краще збережені окремі слова, фрази. Мовлення не чітке, говорять з призвуком, ніби іноземці, намагаються ділити слова на склади.
Імпресивне мовлення. Нерозуміння мовлення не довготривале, після цього швидке встановлення ситуаційного мовлення. Розуміння окремих слів. Можливість виконувати нескладні інструкції.
Читання і письмо. Ступінь порушення читання і письма залежить від тяжкості апраксії артикуляційного апарату. Читання порушується більше ніж письмо. Людина читає по складам, бо порушене симультанне сприймання слів.

■ Моторна еферентна афазія.
Локалізація. Ураження нижніх відділів премоторної зони кори у лобній долі лівої півкулі (центр Брока).
Диференційні ознаки. Погано розуміє переносність значення прислів'їв. Для сприйняття потрьібно робити великьі паузи.
Лексика. Спостерігаються експрисивні агроматизми, з труднощами використовуються у мовленні прийменники, флексії іменників. Порушення предикативної функції. Дієслова переносяться в кінець речення.
Експресивне мовлення. Хворий може вимовляти ізольовані звуки, грубо порушене звукове структурування слова. Елізії, контамінації, персеверації, антиципації, вербальні парафазії. Може відтворювати автоматизовані ряди. Мовлення уповільнено.
Імпресивне мовлення. Потрібно робити великі паузи між словми, щоб хворий міг сприйняти. Порушення слухо-мовленнєвої пам'яті. Погано розуміє переносність прислів'я.
Читання. Спостерігається в легких випадках читання окремих слів і коротких речень, але хворі утрудненно розуміють прочитанні особливості речення зі складною структурою.
Письмо. Спостерігаються дисграфії, запис слова або фрази можливий лише при промовлянні слів по складах.■ Акустико-гностична (сенсорна) афазія.
Локалізація. Ураження зони Верніке в скроневій долі лівої півкулі. Диференційні ознаки. Порушення фонематичного слуху, яке проявляється порушенням розрізнення звукового складу слів. Тобто втрата вміння розуміти звукову сторону мовлення.
Лексика. В зв'язку з тим, що звуковий склад
Експресивне мовлення. Вербальні парафазії, «словесна окрошка», нестримний потік слів не по темі.
Імпресивне мовлення. Грубо порушується звукова структура. Мовлення оточуючих звучить, як іноземна мова, бо порушується розпізнавання (перцептивний рівень).
Читання. Не можуть ставити правильно наголос; літеральні парафазії; однак читання залишається найбільш збереженим.
Письмо. Страждає списування; письмо порушується в більшому ступені.

■ Акустико-мнестична афазія.
Локалізація. Ураження третини середньої скроневої звивини скроневої долі лівої півкулі.
Диференційні ознаки. Порушується мовно-слухова пам'ять. Порушення об'єму утримання мовленнєвої інформації. Порушення зорової пам'яті, слабкість зорових образів слів.
Лексика. Можуть перечислюючи підібрати антонім, фразеологізм. Експресивне мовлення. Спостерігаються труднощі при вимові серії слів. Не утворює словесну інструкцію. Словесні парафазії, контамінації. Аграматизми (заміни закінчень різних частин мови).
Імпресивне мовлення. Порушується сприймання довгих речень (5-7 слів); з труднощами орієнтуються в бесіді з 2-3 співбесідниками.
Читання. Літеральні парафазії. Письмо. Номінативна сторона більш збережена.

Семантична афазія.
Локалізація. Ураження «зони перекриття» (перехрестя тім'яно-скронево-потиличних ділянок кори головного мозку у лівій півкулі).
Диференційні ознаки. Порушення симультанного аналізу та синтезу, одномоментного «схвачування» інформації. Провідним дефектом являється порушення розуміння складних логіко-граматичних структур.
Лексика. Словник збіднений. Порушені смислові зв'язки слів, які утворюють певні семантичні поля. У мовленні мало синонімів та антонімів.
Експресивне мовлення. Спостерігаються специфічні труднощі при пошуках потрібного слова або довільного називання предмету.
Імпресивне мовлення. Не можуть орієнтуватись у порівняльних словосполученнях; порушується розшифровка інвертованих словосполучень; порушення окличних парадигм.
Читання. Труднощі під час розуміння тексту задач.
Письмо. Збіднене, стереотипність синтаксичних форм. Мало складних речень.

■ Динамічна афазія.
Локалізація. Ураження кори головного мозку біля центру Брока.
Диференційні ознаки. Порушення сукцесивної (послідовної) організації мовленнєвого висловлювання. Порушений процес реалізації мовлення у зовнішнє середовище (внутрішня програма збережена).
Лексика. Важко скласти речення, розставивши серію сюжетних малюнків.
Експресивне мовлення. Неможливість активно розгортати мовлення. Під час переходу не має послідовності ліній. Труднощі при називанні предмету, власних назв.
Імпресивне мовлення. Є розрізнення елементарного ситуативного мовлення із уповільненим темпом. Труднощі під час розрізнення складних висловлювань, пов'язаних із недостатньою активністю хворого.
Читання. Збережене.
Письмо. Збережене.

73Мовні розлади, пов'язані з органічним ураженням центральної нервової системи (ЦНС) в залежності від рівня ураження мовної системи вони поділяються на такі форми: розпад усіх компонентів мови в результаті поразки коркових і мовних зон; повна або часткова втрата мови, обумовлена локальними ураженнями мовних зон кори головного мозку (в результаті черепно-мозкових травм, порушень мозкового кровообігу, нейроінфекцій та інших захворювань, що супроводжуються ураженням ЦНС). Моторна афазія МОТОРНА (експресивна) афазія - часткова або повна втрата здатності говорити при схоронності розуміння чужої мови.
Виділяються:
афферентная кинестетическая моторна афазія. Виникає при ураженні вторинних зон постцентральной і нижнетеменной відділів кори головного мозку, розташованих ззаду від центральної, або Роландовой, борозни (поля 7, 40 по Бродману). Вторинні поля постцентральной і нижнетеменной відділів тісно пов'язані з первинними полями, для яких характерне чітке соматотопическую будову.
Порушення експресивної мови.

90 А.Р. Лурія зазначає, що існують два варіанти афферентной кинестетической моторної афазії. Перший характеризується порушенням просторового, симультанного синтезу рухів різних органів апарату артикуляції і повною відсутністю ситуативної мовлення при грубій вираженості розлади. Другий варіант, що носить в клініці назву "провідникової афазії", відрізняється значною збереженням ситуативної, клішеобразной мови при грубому розпаді повторення, називання і інших довільних видів мовлення. Цей варіант афферентной кинестетической моторної афазії характеризується переважно порушенням диференційованого вибору способу артикуляцій і симультанних синтезом звукових і складових комплексів, що входять в слово.
Порушення розуміння. На ранньому етапі після травми або інсульту при афферентной афазії може спостерігатися грубе порушення розуміння мови. Це пояснюється тим, що в процесі розуміння значну роль відіграє кинестетический контроль, поєднане, приховане проголошення сприйнятого на слух повідомлення.
Період значного нерозуміння мови у хворих з афферентной кинестетической моторної афазією нетривалий (від одного дня до декількох діб після інсульту), після чого у них відзначається швидке відновлення розуміння ситуативної розмовної мови, розуміння значень окремих слів, можливість виконання нескладних інструкцій.
Порушення читання та письма. При афферентной кинестетической моторної афазії ступінь порушення читання і письма залежить від тяжкості апраксии артикуляційного апарату.
еферентна моторна афазія (синдром Брока). Виникає при ураженні передніх гілок лівої середньої мозкової артерії (центр Брока, поля 44 і 45 по Бродману).
Лінійна, тимчасова організація руху здійснюється премоторних зонами кори головного мозку.
Поразка премоторних відділів мозку викликає патологічну інертність мовних стереотипів, що призводять до звукових, складовим і лексичним перестановкам і персеверациям, повторам. Персеверации, мимовільні повтори слів, складів, які є наслідком неможливості своєчасного перемикання з одного артикуляторного акту на інший, ускладнюють, а іноді роблять повністю неможливими усну мову, письмо, читання.
Порушення експресивної мови. При грубій еферентної моторної афазії на ранньому етапі після порушення мозкового кровообігу може повністю відсутні власна мова.
Порушення читання та письма. При еферентної моторної афазії спостерігається виражена аграфия: запис слова чи фрази можлива лише при вимові слів по складах. У більш важких випадках при правильному повторенні слова неможлива не тільки його запис, але і складання з вже обраних букв розрізної азбуки.
Порушення розуміння. У основі розладу розуміння при еферентної моторної афазії лежить інертність протікання всіх видів мовленнєвої діяльності, порушення так званого "чуття мови" і предикативне функції внутрішнього мовлення.
динамічна моторна афазія. Виникає при ураженні заднелобних відділів лівого домінантного по промови півкулі, тобто відділів третього функціонального блоку - блоку активації, регуляції і планування мовної діяльності.
Основним мовним дефектом при цій формі афазії є трудність, а іноді і повна неможливість активного розгортання висловлювання.
Порушення експресивної мови. Існує кілька варіантів динамічної афазії, що характеризуються різним ступенем порушення комунікативної функції, від повної відсутності експресивної мови до певної міри порушення мовної комунікації.
Порушення розуміння мови. При ураженні премоторних систем порушується не тільки процес розгортання мовного задуму, але і згортання мовленнєвих структур, необхідних для розуміння змісту тексту.
Елементарний рахунок при динамічній афазії залишається збереженим навіть при грубому розпаді експресивної мови. Однак при цій формі афазії різко порушується рішення арифметичних завдань, що вимагають для свого здійснення побудови плану дій Корекційно-педагогічна робота з подолання афазії

Великий внесок з розробки принципів і прийомів подолання афазії внесли Е.С. Бейн, М.К. Бурлакова (Шохор-Троцька), Т.Г. Візель, А.Р. Лурія, Л.С. Цвєткова.
При розробці плану корекційно-педагогічної роботи слід дотримуватися наступних положень:
Після завершення обстеження хворого, логопед визначає, яка область другого або третього "функціонального блоку" мозку хворого постраждала в результаті інсульту або травми, які області мозку хворого збережені. Збереження функцій правої півкулі і третього "функціонального блоку" лівої півкулі дозволяє виховати у хворого установку на відновлення порушеної мови.
Вибір прийомів корекційно-педагогічної роботи залежить від етапу, або стадії відновлення мовних функцій.
Корекційно-педагогічна система занять передбачає такий вибір прийомів роботи, який дозволив би або відновити первинно порушену передумову (при її неповної поломці), або реорганізувати збереженим ланки мовної функції.
Незалежно від того, яка первинна нейропсихологическая передумова виявляється порушеною, при будь-якій формі афазії ведеться робота над всіма сторонами мови: над експресивної промовою, розумінням, листом і читанням.
При всіх формах афазії відновлюється комунікативна функція мови

розвивається самоконтроль за нею.
53Сенсорна афазія - втрата здатності розуміння мовлення оточуючих. Елементарний слух збережений, але фонемних слух порушений. Унаслідок відсутності слухового контролю порушується і моторна (експресивна) мова. Хворі сенсорною афазією говорять багато, але незрозуміло. Слова вимовляються неправильно. Часто один звук (буква) замінюється іншим - вербальні парафазії. В результаті мовлення незрозумілою і представляє собою потік безглуздих звуків, що позначаються термінами "словесна окрошка", "словесний салат". Але хвора людина не усвідомлює, що говорить неправильно, що в неї - мовний дефект. Хворий сприймає своє мовлення як цілком нормальне, звичайне, а от мовлення інших людей йому незрозуміле. Поєднання моторної і сенсорної афазій позначається як тотальна афазія.

33Семантична афазія — це порушення, що виявляється у труднощах
знаходити слово та в розумінні семантичних відношень між словами.
Наприклад, хворий розуміє слова “батько”, “сестра”, але не може
зрозуміти, що означає сполучення “сестра батька”.Причина — ураження у місці стикання кори тім'яної, потиличної та скроневої ділянок. Це викликає мовленевий розлад, що характеризується порушенням розуміння мовлення, якщо до нього включені мовні конструкції, що вказують на просторові розташування.

15. Ала́лія) — відсутність або обмеженість мови у дітей внаслідок недорозвинення або пошкодження мовних ділянок головного мозку. Види Розрізняють моторну і сенсорну алалію, при яких відповідно порушуються функції лобно-тім'яних і скроневих ділянок кори головного мозку. Моторна алалія характеризується тим, що дитина розуміє звернену до неї мову, але сама не говорить. Сенсорна алалія характеризується розладом розуміння мови при збереженні елементарного слуху.Алалію потрібно відрізняти від приглухуватості, глухонімоти та глибокої розумової відсталості. Корекція Навчання мови алаліків починається, як правило, на четвертому-п'ятому році життя. Алаліки шкільного віку навчаються в спеціальних школах.

Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 2647 | Нарушение авторских прав