 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
VI. Висновки
95. Венеціанська комісія проаналізувала Закон України про люстрацію. У зв’язку з парламентськими виборами у жовтні 2014 року, Комісії не вдалося провести зустріч з представниками української влади. З цієї причини, а також через відсутність пояснювальної записки до закону, оцінка Закону може бути тільки абстрактною. 96. Венеціанська комісія оцінювала Закон про люстрацію у світлі чотирьох основних принципів, що випливають з відповідних міжнародних стандартів, а саме, що: - Вина повинна бути доведена в кожному окремому випадку; - Право на захист, презумпція невинуватості і право на оскарження в суді мають бути гарантовані; - Дотримання розмежування люстрації, функціх та цілі якої, переважним чином, спрямовані на захист щойно відновленої демократії та кримінального провадження, покликаного карати винних осіб - Люстрація повинна мати чіткі часові рамки як щодо періоду її проведення, так і щодо періоду, на який на який вона поширюється. 97. Комісія дійшла наступних головних висновків: a) Застосування люстраційних заходів до періоду правління радянської комуністичної партії через багато років після падіння цього режиму і вступу в силу демократичної конституції в Україні вимагатимуть переконливих причин, які б виправдили існування реальної загрози демократії, яку колишні комуністи становлять сьогодні; Комісія вважає, що важко виправдати таку запізню люстрацію..
b) Застосування люстраційних заходів щодо недавнього періоду, протягом якого президентом був пан Янукович, по суті, є тотожнім тому, щоб поставити під сумнів функціонування діючої конституційно-правової системи України як демократичної держави, де панує верховенство права.
c) Закон про люстрацію містить кілька серйозних недоліків і вимагає перегляду, принаймні, наступного:
- Люстрація повинна застосовуватися тільки до тих посад, які, дійсно, можуть становити значну загрозу для прав людини та демократії; перелік посад, який підлягає люстрації, повинен бути переглянутий; - Вина повинна бути доведена в кожному окремому випадку, і не може презумуватися лише на підставі приналежності до категорії державних посад; критерії люстрації повинні бути переглянуті; - Повноваження щодо проведення люстрації необхідно забрати у Міністерства юстиції та передати їх спеціально створеній незалежній комісії, з активним залученням громадянського суспільства; - Процедура люстрації повинна проходити з дотриманням гарантій справедливого судового розгляду (право на адвоката, рівність сторін, право бути заслуханим); адміністративне рішення щодо люстрації повинно бути призупинено на час оскарження в суді і до остаточного рішення суду. Закон про люстрацію повинні конкретно передбачати ці гарантії; - Люстрація суддів повинна здійснюватися тільки при дотриманні конституційних положень, що гарантують їх незалежність, і тільки Вища рада юстиції має нести відповідальність за будь-яке звільнення судді. Венеціанська комісія не бачить жодних підстав для розповсюдження Закону про люстрацію на суддів, враховуючи, що вони стали об'єктом іншого спеціального Закону про люстрацію, прийнятого всього кілька місяців тому; - Оприлюднення інформації про осіб, до яких застосовуються люстраційні заходи, має відбуватися тільки після винесення судом остаточного рішення.
[1] Закон України, Про відновлення довіри до судової влади в Україні, Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 23, ст. 870, http://www.coe.int/t/dghl/cooperation/capacitybuilding/Source/judic_reform/_restoring%20confidence_full%20ENG.pdf
[2] http://www.coe.int/t/dghl/cooperation/capacitybuilding/Source/judic_reform/Appendix_draft_law_of_Ukraine_FINAL010414.pdf [3] Європейський суд з прав людини розглядав декілька справ щодо люстрації, передбаченої люстраційнми законами Словакії (ЄСПЛ, справа Turek v. Slovakia, Заява No. 57986/00, 14 лютого 2006); Польщі (ЄСПЛ,справа Matyjek v. Poland, Заява No. 38184/03, 30 травня 2006, ЄСПЛ, справа Luboch v. Poland, Заява No. 37469/05, 15 січня 2008, ЄСПЛ, справа Bobek v. Poland, Заява No. 68761/01, 17 липня 2007, ЄСПЛ, справа Schulz v. Poland, Заява No. 43932/08, 13 листопада 2012); Литви (ЄСПЛ, справа Sidabras and Džiautas v. Lithuania, Заява Nos 55480/00 та 59330/00, 27 липня 2004, ЄСПЛ, справа Rainys and Gasparavičius v. Lithuania, Заява Nos 70665/01 та 74345/01, 7 квітня 2005, ЄСПЛ, справа Žičkus v. Lithuania, Заява No. 26652/02, 7 квітня 2009); Латвії (ЄСПЛ, справа Ždanoka v. Latvia, Заява No. 58278/00, 16 березня 2006, ЄСПЛ, справа Adamsons v. Latvia, Заява No. 3669/03, 24 June 2008); і нещодавна справа проти Румунії (ЄСПЛ, справа Naidin v. Romania, Заява No. 38162/07, 21 жовтня 2014) [4] Посилання на пошуку справ про люстрацію в базі Венеціанської комісії CODICES: http://www.venice.coe.int/files/CODICES_search_Opinion_788_2014_UKR.pdf [5] CDL-AD(2009)044 [6] CDL-AD(2012)028 [7] CDL-AD(2009)044, § 149 [8] Guidelines, lit. b) [9] Guidelines, lit. c) [10] Конституційний суд Польщі, Рішення K2/07 [11] ЄСПЛ, справа Ždanoka v. Latvia, op. cit [12] CDL-AD(2012)044, § 25 [13] CDL-AD(2013)028 [14] «Президентські вибори відповідали більшості стандартів ОБСЄ та інших міжнародних стандартів демократичних виборів і консолідованого прогресу, досягнутого з 2004 року» ОБСЄ, президентські вибори з 17 січня по 7 лютого 2010 року, Варшава: БДІПЛ, 28 квітня 2010 р. 1 [15] Що стосується ситуації в судовій системі України, у своєму Рішенні Volkov v. Ukraine (ЄСПЛ, справа Oleksander Volkov v. Ukraine, Заява no. 21722/11, 9 січня 2013) ЄСПЛ виявив серйозні структурні недоліки відсутності незалежності та неупередженості Див. також висновки Венеціанської комісії CDL-AD (2010) 026 і 029, і більш загальний щодо конституційної ситуації CDL-AD (2010) 044
[16] ЄСПЛ, справа Glasenapp v Germany, Заява no. 9228/80, 28 серпня 1986; справа Vogt v. Germany, Заява no. 17851/91, 26 вересня 1995, пункт 59; справа Pellegrin v France, 8 грудня 1999, Заява no. 28541/95, пункт 65; справа ECtHR, Ždanoka v. Latvia, op. cit., пункти 100-101 [17] CDL-AD(2009)044, пункти 27-33; CDL-AD(2012)028, пункт 15 [18] ЄСПЛ, справа Sidabras and Džiautas v. Lithuania, Заява nos. 55480/00 та 59330/00, 27 July 2004, § 57 [19] CDL-AD(2009)044, пункт 35; CDL-AD(2012)028, пункт 17 [20] CDL-AD(2009)044, пункт 40; CDL-AD(2012)028, пункт 18 [21] Керівні принципи, преамбула [22] CDL-AD(2009)044, § 38 [23] ЄСПЛ, справа Naidin v. Romania, op.cit [24] ЄСПЛ, справа Ždanoka v. Latvia, op. cit., § 135 [25] CDL-AD(2009)044, § 54. [26] ЄСПЛ, Рішення 30 травня 2006, справа Matyjek v. Poland, Заява no. 38184/03, paras. 48 et seq., Рішення 24 жовтня 2006, справа Bobek v. Poland, Заява. no. 68761/01, para. 2. [27] Резолюція ПАРЄ 1096(1996), para. 12. Таклж див. ЄСПЛ, справа Turek v. Poland, op. cit., par. 115. [28] CDL-AD(2009)044, paras. 97 and 108. [29] CDL-AD(2012)028, § 74.
Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 566 | Нарушение авторских прав |